Ідіома
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Ідіома (від грец. ἴδιος — власний, властивий; ιδιόμα — особливість, своєрідність) — стійкий неподільний зворот мови, що передає єдине поняття, зміст якого не визначається змістом його складових елементів, наприклад: байдики бити, на руку ковінька, впадати в око.
Детальніше див. у статті Фразеологізм.
Додаткова інформація[ред. | ред. код]
- Слово «ідіот» походить від того ж грецького кореня, що й «ідіома».
- Наприкінці XIX ст. і на початку XX ст. для позначення ідіом та інших зворотів, специфічних для певної мови або діалекту, використовували також термін «ідіотизм». Ідіома вважалася «частковим випадком ідіотизму, оскільки висловлювала радикалізм цього поняття»[1].
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. — Київ: Вища школа, 1985. — С. 89.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ідіома // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 406.
- Словник Ідіом
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Идиотизм // Литературная энциклопедия: В 11 т. — Т. 4. — Москва: Изд-во Ком. Акад., 1930. — С. 430—431. Архів оригіналу за 25 червня 2007. Процитовано 11 липня 2007.