Абом (одиниця вимірювання)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Абом (англ. abohm) — когерентна одиниця вимірювання електричного опору в системі СГСМ (абсолютна електромагнітна система одиниць). Один абом рівний електричному опору такого провідника, в якому за різниці потенціалів 1 абвольт протікатиме струм в один абампер.

Назва "абом" була запропонована в 1903 році американським інженером-електриком Артуром Едвіном Кенеллі як коротка назва довгої назви "абсолютна електромагнітна одиниця вимірювання опору СГС", прийнятої в системі СГС в 1875 році[1].

Зв’зок з одиницею системи SI: 1 абом = 10⁻⁹ ом.

Абом – дуже мала величина опору. Тому ця одиниця використовується вкрай рідко. Якщо йдеться про дуже малі опори матеріалів, зазвичай оперують термінами провідності.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. A.E. Kennelly (1903) "Magnetic units and other subjects that might occupy attention at the next international electrical congress" 20th Annual Convention of the American Institute of Electrical Engineers, 1903.