Перегляд вихідного коду сторінки Астрономічний каталог

[[Файл:Screenshot of the ESO Archive Science Portal.tif|thumb|[http://archive.eso.org/scienceportal/home Архів] [[Європейська південна обсерваторія|Європейської південної обсерваторії]] забезпечує доступ до даних з різних астрономічних каталогів від 1988 року<ref>{{cite web |title=Release of the ESO Archive Science Portal |url=https://www.eso.org/public/announcements/ann18062/ |website=www.eso.org |accessdate=13 серпня 2018 |archive-date=13 серпня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180813144146/https://www.eso.org/public/announcements/ann18062/ }}</ref>]]

'''Астрономі́чний катало́г''' або '''катало́г зо́ряного не́ба'''&nbsp;— список астрономічних об'єктів, згрупованих за типом, морфологією, походженням, засобом виявлення або методом відкриття. В [[астрономія|астрономії]] більшість об'єктів позначаються номерами, наданими їм у каталогах. Існує велика кількість каталогів, створених із різною метою. Багато з них доступні в електронному вигляді і можуть бути вільно завантажені з сайту [[Астрономічний центр даних НАСА|Астрономічного центру даних НАСА]] або з інших джерел ([[Stellarium]], [[Google Earth]], [[SIMBAD]]).

== Історія ==

=== Античність ===
[[Файл:Ptolemy's cataloque of stars.djvu|міні|150px|праворуч|''«Альмагест»'' Птолемея, видання 1915 року]]
Перший астрономічний каталог, що зберігся до наших часів, було складено 350 року до н.&nbsp;е. китайським вченим [[Ши Шень|Ши Шенєм]]{{sfn|Wiggins & Wynn|2003}}.

[[Зоряний каталог Гіппарха|Каталог Гіппарха]]&nbsp;— перший зоряний каталог у Європі було складено [[Гіппарх]]ом 130 року до н.&nbsp;е.{{sfn|Wiggins & Wynn|2003}} Каталог не зберігся і вважається загубленим у [[Раннє християнство|ранньохристиянський період]]&nbsp;— імовірно, під час пожежі [[Александрійська бібліотека|Александрійської бібліотеки]]. До нього входили координати 1080 небесних тіл в 41 сузір'ї{{sfn|Wiggins & Wynn|2003}}. Улітку 2023 року фрагмент легендарного давньогрецького Каталогу Гіппарха було виявлено під час розкопок у [[Монастир святої Катерини|монастирі Святої Катерини]] на [[Синайський півострів|Синайському півострові]] в Єгипті<ref>[https://greekreporter.com/2023/08/20/ancient-greek-map-sky-discover-monastery/ Lost Ancient Greek Sky Map Discovered at Monastery. // By Tasos Kokkinidis. August 20, 2023]</ref><ref>[https://techno.nv.ua/ukr/popscience/u-yegipetskomu-monastiri-znayshli-chastinu-legendarnoji-davnogreckoji-karti-zoryanogo-neba-novini-50348027.html У покинутому монастирі знайшли частину легендарної давньогрецької карти зоряного неба. 22.08.2023, 18:00]</ref>.

«''[[Альмагест]]''»&nbsp;— найвідоміший античний зоряний каталог було створено [[Клавдій Птолемей|Клавдієм Птолемеєм]] 120 року. Він вміщував дані про 1022 небесні об'єкти, які було видно в [[Александрія|Александрії]], розбивав зоряне небо на сузір'я й заклав основу для праці усіх наступних астрономів{{sfn|Wiggins & Wynn|2003}}. Упродовж більш ніж тисячі років стандартним зоряним каталогом у західному й арабському світі був каталог в «Альмагесті», опублікований у [[II століття|II столітті нашої ери]]. Деякі дослідники вважають, що більшу частину зоряних координат Птолемей запозичив у Гіппарха{{sfn|Самусь Н. Н.|2012}}. Навіть у сучасному світі цим надбанням користуються [[Астрологія|астрологи]].

=== Середньовіччя ===
[[Файл:Constellation Gemeaux - al-Sufi.jpg|міні|праворуч|Сузір'я Близнюків з каталогу аль-Суфі]]
У Середні віки центром науки став мусульманський світ. Арабські вчені здебільшого використовували перекладені візантійські праці грецьких астрономів. Першою самостійною працею був каталог [[Абд аль-Рахман аль-Суфі|аль-Суфі]] 964 року ''«[[Книга сталих зір]]»'', у якому було детально описано понад 1 тис. об'єктів, подано перші описи [[Галактика Андромеди|галактики Андромеди]] та [[Магелланові Хмари|Великої Магелланової Хмари]]<ref name="NSOG"/><ref name="obspm"/><ref name="obspm2"/>. Найвидатнішою оригінальною працею є ''«[[Гурганський зідж]]»'' ({{lang-fa|زیج سلطانی}}) [[Улугбек]]а. Складений 1437 року найкращими астрономами [[Самарканд]]а ([[аль-Каші]], [[Алі аль-Кушчи]] та ін.), що працювали в [[Обсерваторія Улугбека|обсерваторії Улугбека]] під керівництвом султана. До каталогу входять обраховані координати 1018 небесних тіл в 38 сузір'ях<ref name="astrobase"/>.
<!--Ulug-b2.jpg|border|Переклад на латину «Гурганського зіджу» Томаса Гайда-->

=== Нова доба ===
[[Файл:Uranometria_orion.jpg|міні|150px|праворуч|Сузір'я Оріон у каталозі Байєра ''«Уранометрія»'']]
У часи європейського [[Відродження|Ренесансу]], 1540 року італійський астроном [[Алесандро Пікколоміні]] видав працю ''«Нерухомі зорі»'' ({{lang-it|De le Stelle Fisse}}), яка містила відомості про 48 античні сузір'я{{sfn|Wiggins & Wynn|2003}}.

1602 року [[Йоганн Кеплер]] надрукував вираховані данським вченим-астрономом [[Тихо Браге]], з яким він якийсь час працював в обсерваторії [[Ураніборг]], координати близько 1 тис. зірок{{sfn|Wiggins & Wynn|2003}}.

Через рік, 1603 року, німецький астроном [[Йоганн Баєр]] видав зоряний атлас ''«[[Уранометрія]]»'' ({{lang-la|Uranometrio}}). У своїй мальовничій праці він збагатив надбання Браге [[Позначення Баєра|першою системою зоряної номенклатури]]&nbsp;— латинська назва сузір'я та буква [[Грецька абетка|грецького алфавіту]] на означення яскравості. Зазвичай найяскравіша зоря позначалася як α ([[альфа (літера)|альфа]]), а інші було поділено на групи приблизно однакового блиску й вони позначалися послідовними літерами в напрямку від голови до ніг традиційного малюнка сузір'я. Оскільки в грецькому алфавіті лише 24 літери, то для деяких сузір'їв літер не вистачило&nbsp;— у такому разі застосовувалися або латинські літери, або грецькі з цифровими індексами. Так, наприклад, 6 зір, що утворюють малюнок щита [[Оріон (сузір'я)|Оріона]], позначено як π<sup>1</sup>—π<sup>6</sup> Оріона. Позначення Байєра й досі залишаються основними для тих зір, що їх отримали.

1679 року [[Едмонд Галлей]] у результаті спостережень за зорями Південної півкулі на [[Острів Святої Єлени|острові Святої Єлени]] видав перший ''«Каталог південних зір»'' ({{lang-la|Catalogus Stellarum Australium}}), у якому подані координати 341 небесного тіла{{sfn|Wiggins & Wynn|2003}}.

[[Файл:Orion constellation Hevelius.jpg|міні|праворуч|Сузір'я Оріон у каталозі Гевелія ''«Уранографія»'']]
1690 року, вже по смерті польського астронома [[Ян Гевелій|Яна Гевелія]], його дружина [[Ельжбета Гевелій|Ельжбета]] видала зоряний каталог ''«[[Уранографія|Уранографія: Опис всього зоряного неба]]»'' ({{lang-la|Uranographia: totum caelum stellatum}}){{sfn|Wiggins & Wynn|2003}}. Атлас містить 56 карт із зображеннями окремих сузір'їв. На картах із точністю в одну [[Мінута|мінуту]] нанесено 1564 зорі з каталогу Гевелія, складеного завдяки першим [[телескоп]]ічним визначенням координат. Фактично, це гранична точність для «паперових» видань, тому атлас Гевелія досяг того ж порядку точності, що й зоряні карти та атласи сучасності. Окрім того, саме Ян Гевелій познайомив європейців з астрономічним каталогом [[Улугбек]]а.

==== Каталог Флемстида ====
[[Файл:Atlas Coelestis.JPG|міні|150px|праворуч|''«Небесний атлас»'' Флемстида]]
{{Main|Позначення Флемстида}}
Вдосконалення методів спостережень зажадало нових підходів. Британський королівський астроном [[Джон Флемстид]] (1646—1719), засновник [[Гринвіцька королівська обсерваторія|Грінвіцької обсерваторії]] та її перший директор почав просто нумерувати зорі в кожному сузір'ї із заходу на схід у порядку зростання їх [[пряме піднесення|прямого піднесення]]. Загалом було пронумеровано 2682 зір, найбільше (140) припало на [[Телець (сузір'я)|сузір'я Тельця]]. Точність його спостережень та обчислень координат небесних тіл спонукали Едмунда Галлея та [[Ісаак Ньютон|Ісаака Ньютона]] без авторської згоди видати 1712 року накладом 400 примірників результати його праці{{sfn|Wiggins & Wynn|2003}}. Ці обчислення слугували Ньютону обґрунтуванням відкритого ним універсального [[Закон всесвітнього тяжіння|закону тяжіння]]. Флемстид домігся знищення тиражу й розпочав видання своєї фундаментальної тритомної праці ''«[[Historia Coelestis Britannica|Історія британських небес]]»'' ({{lang-la|Historia Coelestis Britannica}}). До каталогу потрапили лише ті світила, які можна було спостерігати з Англії. Лише перший том побачив світ за його життя, останні третій, у якому подано опис астрономічних інструментів, та каталог з 2884 зір було надруковано 1725 року. 1729 року стараннями його дружини Маргарет та за допомоги [[Джозеф Кроствейт|Джозефа Кроствейта]] посмертно видано окремим накладом ''[[Atlas Coelestis]]'' («Небесний атлас»){{sfn|Wiggins & Wynn|2003}}. 1762 року третій королівський астроном британської корони [[Джеймс Бредлі|Джеймс Брадлі]] розширив зоряний каталог Флемстида обчисленням 60 тис. зір{{sfn|Wiggins & Wynn|2003}}.

Коли 1930 року було встановлено й затверджено нові, сучасні межі сузір'їв, деякі зорі «змінили» своє сузір'я. Так, наприклад, зоря 30&nbsp;[[Змія (сузір'я)|Змії]] тепер перебуває у [[Терези (сузір'я)|Терезах]], а 49&nbsp;Змії&nbsp;— у [[Геркулес (сузір'я)|Геркулесові]]. Більше того, деякі зорі змінюють сузір'я за рахунок [[власний рух|власних рухів]]. Так, до початку 1990-х років вельми помітна зоря ρ [[Орел (сузір'я)|Орла]] опинилася в сузір'ї [[Дельфін (сузір'я)|Дельфіна]]. Ця зоря стала першою з каталогу Байєра, що опинилася в іншому сузір'ї. Другий подібний перехід зробить через 400 років γ [[Різець (сузір'я)|Різця]] (3,8<sup>m</sup>).

1801 року [[Йоганн Боде]] видав власний зоряний каталог, узявши за основу обчислення своїх попередників та інших астрономів{{sfn|Wiggins & Wynn|2003}}.

==== Боннський огляд ====
{{main|Боннський огляд}}
1863 року світ побачила чотиритомна праця німецького астронома [[Боннська обсерваторія|Боннської обсерваторії]] [[Фрідріх-Вільгельм Аргеландер|Фрідріха-Вільгельма Аргеландера]] ''«[[Боннський огляд]]»'' ({{lang-de|Bonner Durchmusterung}}, BD) з великим атласом зоряного неба на 324,2 тис. зір до 9,5<sup>m</sup> від [[Північний полюс|Північного полюсу]] до [[схилення]] −2°{{sfn|Wiggins & Wynn|2003}}. Каталог створювався протягом 1852—1859 років. 1886 року атлас було доповнено [[Едуард Шенфельд|Едуардом Шенфельдом]] до 457,8 тис. зір до схилення −23°. 1914 року фундаментальна праця була доповнена даними зір Південної півкулі ''«[[Кордовський огляд неба]]»'' ({{lang-de|Cordoba Durchmusterung}}, CD), зібраними астрономами [[Кордобська обсерваторія|Кордобської обсерваторії]] в Аргентині під керівництвом [[Джон Томе|Джона Томе]] (1843—1908){{sfn|Wiggins & Wynn|2003}}. Атлас доповнювався даними координат зір Південної півкулі до 1930 року, загальна кількість зір склала 613&nbsp;959. Окремою частиною увійшов ''«Фотографічний огляд неба з мису Доброї Надії»'' ({{lang-de|Cape Photographic Durchmusterung}}, CPD) 454,9 тис. зір, складений голландським астрономом [[Якобус Корнеліс Каптейн|Якобусом Корнелісом Каптейном]] (1851—1922){{sfn|Wiggins & Wynn|2003}}.

=== Сучасність ===
1966 року [[Смітсонівська обсерваторія|Смітсоновською астрономічною обсерваторією]] в [[Маунт-Паламар]] ([[Каліфорнія]], [[Сполучені Штати Америки|США]]) було видано каталог на 260 тис. зір{{sfn|Wiggins & Wynn|2003}}.

1979 року було розпочато створення зоряного каталогу для наведення першого [[Габбл (телескоп)|орбітального телескопу імені Габбла]]&nbsp;— ''[[Каталог опорних зір]]'' ({{lang-en|Guide Star}}). Завдяки роботі цієї космічної обсерваторії каталог поповнився точними даними 1&nbsp;млрд об'єктів космічного простору{{sfn|Wiggins & Wynn|2003}}.

1989 року було видано два останні найточніші зоряні каталоги Hipparcos (HIP) та Tycho (TYC), що охоплюють більше 2,5&nbsp;млн зір{{sfn|Wiggins & Wynn|2003}}.

== Спеціалізовані зоряні каталоги ==

=== Каталог Генрі Дрейпера ===
[[Файл:Edward Charles Pickering's Harem 13 May 1913.jpg|міні|праворуч|Команда Едварда Пікерінга]]
{{main|Каталог Генрі Дрейпера}}
У 1918—1924 роках було видано зоряний ''[[Каталог Генрі Дрейпера]]'' ({{lang-en|Henry Draper Catalog}}, HD), названий на честь американського астронома Генрі Дрейпера (1837—1882), що першим 1872 року зробив спектральний знімок [[Вега|Веги]]. Над каталогом на кошти фонду, заснованого вдовою Дрейпера, в [[Гарвардська обсерваторія|Гарвардській обсерваторії]] працював [[Едвард Чарлз Пікерінг|Едвард Пікерінг]] із командою жінок-обчислювальниць. Каталог містить [[спектральна класифікація зір|спектроскопічну]] інформацію щодо 225&nbsp;300 яскравих зір, які пронумеровано в простому порядку зростання їх [[Пряме піднесення|прямих піднесень]]. Каталог вкриває все небо і містить зорі до 9-ї [[видима зоряна величина|зоряної величини]]. Пізніше, завдяки праці [[Енні Джамп Кеннон]], що класифікувала за спектральним класом більше 400 тис. зір, було видано доповнення до нього ''«Доповнення до каталогу Генрі Дрейпера»'' ({{lang-en|Henry Draper Extension}}, HDE).

=== Загальний каталог Босса ===
{{Main|Загальний каталог Босса}}
Спеціалізований зоряний каталог, що містить [[власний рух|власні рухи]] 33&nbsp;342 зір. Складено [[Бенджамін Босс|Бенджаміном Боссом]] на основі спостережень, здійснених його батьком, [[Льюїс Босс|Льюїсом Боссом]], та опубліковано 1936 року.

=== Фундаментальний каталог ===
{{Main|Фундаментальний каталог}}
Низка каталогів, що містять точні координати особливим чином добраних ''фундаментальних'' або ''опорних'' зір, координати яких визначено за великою кількістю спостережень з особливою точністю. Слугували для позначення на небосхилі опорних точок [[система небесних координат|системи координат]]. Найвідоміший серед них&nbsp;— п'ятий фундаментальний каталог (FK5), виданий 1988 року в [[Гайдельберг|Гайдельберзі]], що містить координати 1535 зір із максимальною на той час точністю.

=== Каталог Ґлізе ===
{{main|Каталог Ґлізе}}
Астрономічний каталог з переліком зір, які розташовані в межах 25 [[парсек]]ів від [[Сонце|Сонця]]. Складений німецьким астрономом [[Вільгельм Глізе|Вільгельмом&nbsp;Глізе]] 1957 року. Згодом було опубліковано кілька розширених та доповнених видань.

=== Загальний каталог змінних зір ===
{{main|Загальний каталог змінних зір}}
Також {{lang-ru|ОКПЗ&nbsp;— '''О'''бщий '''К'''аталог '''П'''еременных '''З'''вёзд}}, {{lang-en|GCVS&nbsp;— General Catalog of Variable Stars}}). Спільно ведеться та видається російським ''Державним астрономічним інститутом ім. Штернберга'' ([[Державний астрономічний інститут імені Павла Штернберга МДУ|ДАІШ]]) та ''інститутом астрономії Російської академії наук''. Останнє, четверте видання (п'ять томів, 1985—1995) містить близько тридцяти тисяч зір нашої галактики та майже десять тисяч&nbsp;— найближчих сусідніх галактик. До каталогу включено лише зорі, змінність яких вивчено та класифіковано. Зорі, змінність яких зафіксовано, але не вивчено, містяться в каталозі [[NSV]].

=== Каталог зоряних ультрафіолетових потоків ===
{{main|Каталог зоряних ультрафіолетових потоків}}
Також '''TD1'''&nbsp;— астрономічний каталог ультрафіолетового випромінювання зірок до 10-ї видимої величини включно, складений да даними ультрафіолетового телескопу зі супутника TD-1 Європейської організації космічних досліджень (ESRO) (пізніше реорганізованої в [[Європейське космічне агентство]]).

=== Каталог Hipparcos ===
{{main|Каталог Hipparcos}}
''[[Каталог Hipparcos]]'' ({{lang-en|Hipparcos}}, HIP)&nbsp;— астрометричний каталог, створений за результатами місії «[[Гіппаркос]]» та виданий 1997 року. Містить координати близько 118&nbsp;тис. зір, виміряні із надвисокою точністю (близько 1&nbsp;mas, тобто 0,001 [[кутова секунда|кутової секунди]]), їх [[власний рух|власні рухи]] та [[видима зоряна величина|зоряні величини]] (у двох [[система UBV|фотометричних смугах]]). Наразі є найточнішим зоряним каталогом, який задовольняє більшість потреб [[астрометрія|астрометрії]]<ref>N. Zacharias, R. Gaume, B. Dorland, and S.E. Urban [http://ad.usno.navy.mil/star/star_cats_rec.html CATALOG INFORMATION AND RECOMMENDATIONS] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130219021352/http://ad.usno.navy.mil/star/star_cats_rec.html |date=2013-02-19 }}, U.S. Naval Observatory, 2004 November 07 {{ref-en}}</ref>.

=== Каталог опорних зір ===
{{main|Каталог опорних зір}}
''Каталог опорних зір'' або КОЗ ({{lang-en|Guide Star Catalog}}, GSC) є повним каталогом зоряного неба з зорями до 21<sup>m</sup> [[видима зоряна величина|видимої зоряної величини]], створення якого було розпочато [[1979]] року для навігації в зовнішньому космосі й точного наведення [[Габбл (телескоп)|космічного телескопу Габбла]]. Підтримка й уточнення каталогу здійснюється відділом каталогізації та огляду неба [[Інститут досліджень космічним телескопом|Наукового інституту космічного телескопу]] ({{lang-en|Space Telescope Science Institute}}). Завдяки роботі цієї космічної обсерваторії каталог поповнився точними даними 1&nbsp;млрд об'єктів космічного простору{{sfn|Wiggins & Wynn|2003}}.

== Каталоги незоряних об'єктів ==

=== Каталог Мессьє ===
[[Файл:Messier catalog first page.jpg|right|thumb|Перша сторінка третього видання каталогу Мессьє]]
{{main|Каталог Мессьє}}
1771 року французьких астроном, мисливець за кометами, [[Шарль Мессьє]] (1730—1817) створив перший каталог [[Галактична туманність|туманностей]] і [[зоряне скупчення|зоряних скупчень]], світлих кометоподібних плям на зоряному небі, що не є [[комета]]ми за своєю природою й лише заважають в пошуку останніх{{sfn|Wiggins & Wynn|2003}}. До каталогу потрапили різноманітні астрономічні об'єкти: [[планетарна туманність|планетарні]] та [[емісійна туманність|емісійні туманності]], [[розсіяне скупчення|розсіяні]] та [[кулясте скупчення|кулясті скупчення]], [[галактика|галактики]]. Втім, у часи Мессьє цих понять іще не було. На створення цього каталогу його спонукала відкрита ним 12 вересня 1758 року [[Крабоподібна туманність]] в сузір'ї Тільця{{sfn|Wiggins & Wynn|2003}}. До каталогу потрапило 103 об'єкти до схилення −35°, які в сучасній номенклатурі починаються з латинської назви M, на честь їхнього першовідкривача. Так [[Галактика Андромеди|туманність Андромеди]], спіральна галактика в сузір'ї Андромеди, позначається як М31. Пізніше до нього було включено ще кілька об'єктів, які Мессьє спостерігав, але до каталогу не включив. Таким чином їх загальна кількість сягнула 110. Для більшості з них наданий Мессьє номер дотепер залишається основною назвою.

1995 року [[Патрік Мур]], щоб доповнити каталог Мессьє, склав ''[[Каталог Колдвелла]]'' ({{lang-en|Caldwell catalogue}}). У ньому він навів 109 яскравих зоряних скупчень, туманностей і галактик з каталожними іменами С1-С109. Це список об'єктів глибокого космосу, що цікавлять астрономів-аматорів.

=== Новий загальний каталог (NGC) ===
{{main|Новий загальний каталог|Переглянутий Новий загальний каталог}}
1864 року вийшла праця британського астронома німецького походження [[Фрідріх Вільям Гершель|Вільяма Гершеля]] (1738—1822) ''[[Загальний каталог туманностей і скупчень зір]]'' ({{lang-en|General Catalog of Nebulae}}, GC), у якій його син [[Джон Гершель|Джон Фредерік]] зібрав надбання спостережень батька та тітки [[Кароліна Гершель|Кароліни]] в королівській [[обсерваторія Слоу|обсерваторії в Слоу]]{{sfn|Wiggins & Wynn|2003}}. У праці зібрано дані більше 2500 туманностей зоряного неба. 1888 року британським астрономом данського походження [[Джон Людвіг Еміль Дреєр|Джоном Дреєром]] (1852—1926) видано ''[[Новий загальний каталог|Новий загальний каталог туманностей і зоряних скупчень]]'' ({{lang-en|New General Catalog of Nebulae and Star Clusters}}&nbsp;— NGC), у якому працю Гершеля було доповнено тисячами нових результатів спостережень з королівської [[Обсерваторія Арма|обсерваторії Арма]]. Номенклатура цих об'єктів починається з латинських літер NGC{{sfn|Wiggins & Wynn|2003}}. Каталог було доповнено двома додатковими ({{lang-en|Index Catalogue}}) в 1895 і 1908 роках, що розширили кількість об'єктів до 13&nbsp;тис.{{sfn|Wiggins & Wynn|2003}} Цей каталог є одним із найбільших неспеціалізованих каталогів (містить всі [[об'єкт далекого космосу|об'єкти далекого космосу]], а не спеціалізується на окремих із них, наприклад, лише на [[галактика]]х). [[Переглянутий Новий загальний каталог|Переглянутий NGC]] залишається найпопулярнішим каталогом незоряних об'єктів серед аматорів астрономії, так як цей історичний каталог включає всі типи незіркових об'єктів глибокого космосу.


<!--=== Каталоги галактик та скупчень галактик ===
-->

== Бази даних астрономічних об'єктів ==

=== SIMBAD ===
{{main|SIMBAD}}
База даних [[об'єкт далекого космосу|об'єктів далекого космосу]], переважно зір. Містить систематизовану інформацію майже про 4 мільйони об'єктів, зокрема, 11 мільйонів їх назв та ідентифікаторів у багатьох поширених каталогах, астрометричні та фотометричні параметри, а також [[бібліографічне посилання|бібліографічні посилання]] на роботи, у яких ці дані було опубліковано. Підтримка бази здійснюється ''Страсбурзьким центром астрономічних даних''.

=== Центр малих планет ===
{{Main|Центр малих планет}}
{{section-stub|дата=липень 2014}}

== Див. також ==

* [[Астрономічний огляд]]

== Примітки ==
{{reflist|2|refs=
<ref name="astrobase">{{Cite web |url=http://astrobase.ru/astronomy/ulugbek_const.html |title=Созвездия каталога Улугбека |accessdate=2014-01-03 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180421182026/http://astrobase.ru/astronomy/ulugbek_const.html |archivedate=2018-04-21 |deadlink=yes }}</ref>

<ref name="NSOG">{{Cite book|last= Kepple |first= George Robert |author2=Glen W. Sanner |title= The Night Sky Observer's Guide, Volume 1 |publisher= Willmann-Bell, Inc. |year= 1998 |isbn= 0-943396-58-1 |page=18}}</ref>

<ref name="obspm">{{cite web| title=Observatoire de Paris (Abd-al-Rahman Al Sufi)  | url=http://messier.obspm.fr/xtra/Bios/alsufi.html  | accessdate=2007-04-19 | archiveurl= https://web.archive.org/web/20070416144810/http://messier.obspm.fr/xtra/Bios/alsufi.html| archivedate= 16 April 2007 | url-status= live}}</ref>

<ref name="obspm2">{{cite web| title=Observatoire de Paris (LMC)  | url=http://messier.obspm.fr/xtra/ngc/lmc.html  | accessdate=2007-04-19 | archiveurl= https://web.archive.org/web/20070417234827/http://messier.obspm.fr/xtra/ngc/lmc.html| archivedate= 17 April 2007 | url-status= live}}</ref>
}}

== Джерела ==
* {{Стаття  | прізвище = Гурьянов  | ім'я = Сергей  | посилання_на_автора =   | співавтори =   | рік =   | місяць =   | назва = Кто и как называет звёзды?  | журнал = Звездочёт  | том =   | місце =   | видавництво =   | випуск = 12-1998  | сторінки =   | doi =   | id =   | url = http://edu.zelenogorsk.ru/astron/deepsky/deepnam1.htm  | формат =   | дата_отримання = 2010-05-16  | цитати =   | accessdate = 16 травня 2010  | archivedate = 13 лютого 2010  | archiveurl = https://web.archive.org/web/20100213095044/http://edu.zelenogorsk.ru/astron/deepsky/deepnam1.htm  }}{{ref-ru}}
* {{ref-ru}} {{книга |автор= Самусь Н. Н. |частина=1.2. Краткий исторический очерк. История каталогов переменных звезд  |посилання частина=http://heritage.sai.msu.ru/ucheb/Samus/1_2.html  |заголовок= Переменные звезды. Учебное пособие по курсу «Астрономия» |посилання=  |том=  |відповідальний=  |місце= |видавництво=  |рік= 2012 |сторінок=  |сторінки=   |серія=  |тираж=  |isbn=  |ref=Самусь Н. Н.  }}
* [http://archive.eso.org/skycat/servers/usnoa ESO/ST-ECF USNO-A2.0 Catalogue Server] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080509124829/http://archive.eso.org/skycat/servers/usnoa |date=9 травня 2008 }}&nbsp;— зоряний каталог {{ref-en}}
* {{ref-en}} {{книга |автор= Arthur W. Wiggins, Charles M. Wynn |частина= |посилання частина= |заголовок=The Five Biggest Unsolved Problems in Science |посилання=https://books.google.com.ua/books?id=EHq1MgEACAAJ&dq=isbn:0739436988 |том= |відповідальний= |місце= |видавництво=[[John Wiley & Sons]] |рік=2003 |сторінок=234 |сторінки=  |серія= |тираж= |isbn=978-0739436981 |ref= Wiggins & Wynn }}

{{Портали|Астрономія||}}

[[Категорія:Астрономічні каталоги]]