Багатополюсник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Багатополюсникелектрична схема, яка може з'єднуватися з іншими схемами лише у визначених, призначених для цієї мети вузлах, званих полюсами. У широкому сенсі — це система, не обов'язково електрична, що має один або кілька входів і (або) виходів. Самостійного застосування термін практично не має, найчастіше розглядаються його окремі випадки: двополюсник, чотириполюсник, шестиполюсник та інші.

У схемах, побудованих на зосереджених компонентах, точкою з'єднання можна вважати будь-який вузол електричного кола або взагалі будь-яку точку схеми. У розподілених системах, коли не можна виділити окрему точку, кожен канал проходження енергії, наприклад, хвилевід, вважається парою полюсів (точок приєднання). Пристрій, що одержує/видає сигнал через три хвилеводи, можна розглядати як шестиполюсник.

Класифікація[ред. | ред. код]

Багатополюсники поділяються на два типи:

  • Активні — містять джерело(а) ЕРС
  • Пасивні — не містять джерел ЕРС

Застосування[ред. | ред. код]

Розгляд будь-якої системи як багатополюсника дозволяє абстрагуватися від внутрішньої структури системи і застосувати до неї прості стандартні методики. Наприклад, лінійний пасивний двополюсник описується одним єдиним параметром — імпедансом. Тому складну лінійну систему, що взаємодіє з іншими системами через два контакти, можна тлумачити як двополюсник з еквівалентним імпедансом, тим самим дуже спрощуючи розгляд.

Див. також[ред. | ред. код]