Перегляд вихідного коду сторінки Балканський півострів

{{Півострів|Назва=Балканський півострів|Карта=Balkan topo en.jpg|Місцезнаходження=[[Південна Європа]]|Координати=|lat_dir=N|lat_deg=41|lat_min=50|lat_sec=51|lon_dir=E|lon_deg=21|lon_min=43|lon_sec=45|Акваторії=[[Середземне море]], [[Чорне море]], [[Егейське море]], [[Адріатичне море]], [[Іонічне море]], [[Мармурове море]], [[Критське море]]|Площа=466,877|Висота=|Країна={{ALB}}<br/>{{BGR}}<br/>{{BIH}}<br/>{{GRE}}<br/>{{ITA}}<br/>{{KOS}}<br/>{{MKD}}<br/>{{ROU}}<br/>{{SER}}<br/>{{SVN}}<br/>{{HRV}}<br/>{{TUR}}<br/>{{MNE}}|Карта розташування=|розмір карти=180|Регіон=|Населення=|Рік=|Зображення=Karte Suedosteuropa 03 01.png|Розмір=|Підпис=Балканські держави.|інші назви=Гемайський півострів}}{{Перенаправлено|Балкани|Балкан}}'''Балка́нський піво́стрів''', або '''Балка́ни'''  ({{lang-sq|Gadishulli Ballkanik, Siujdhesa e Ballkanit}}, {{Lang-rup|Peninsula Balcanicã}}, {{lang2|bg|mk|Балкански полуостров}}, {{lang-bs|Balkansko poluostrvo}}, {{lang-gag|Balkan Yerparçasî}}, {{lang-el|Βαλκανική χερσόνησος|translit=Valkaniki chersonisos}}, {{Lang-it|Penisola balcanica}}, {{lang-ro|Peninsula Balcanică}}, {{lang2|sr|cnr|Балканско полуострво}}, {{lang-sl|Balkanski polotok}}, {{lang-tr|Balkan Yarımadası}}, {{lang-hr|Balkanski poluotok}}), рідше '''Гемайський півострів''', або '''Гемус''' ({{lang-grc|Αἶμος|Aĩmos}}, {{lang-la|Haemus}}) — [[півострів]] у [[Південна Європа|Південній Європі]]. Свою назву регіон отримав від [[Балканські гори|Балканських гір]], які простягаються через всю [[Болгарія|Болгарію]].<ref name=":3">{{Cite book
|title=Over the Alps: History of Children and Youth Literature in Europe
|last=Niktalab
|first=Poopak
|authorlink1=Poopak NikTalab
|year=2024
|publisher=Faradid Publisher
|edition=1st
|location=Tehran, Iran
|pages=6
|language=fa
|isbn=9786225740457
}}</ref> Балканський півострів омивається [[Адріатичне море|Адріатичним морем]] на північному заході, [[Іонічне море|Іонічним морем]] на південному заході, [[Егейське море|Егейським морем]] на півдні, [[Чорноморські протоки|Чорноморськими протоками]] на сході та [[Чорне море|Чорним морем]] на північному сході.<ref name="DaskalovMishkova2017">{{Cite book
|title=Entangled Histories of the Balkans – Volume Four: Concepts, Approaches, and (Self-) Representations
|last=Alexander Vezenkov
|year=2017
|editor-last=Roumen Dontchev Daskalov, Tchavdar Marinov
|publisher=Brill
|pages=115–256
|chapter=Entangled Geographies of the Balkans: The Boundaries of the Region and the Limits of the Discipline
|isbn=978-90-04-33782-4
}}</ref> Умовною материковою межею є [[річка]] [[Дунай]] до [[Гирло|гирла]] [[Річка|річки]] [[Сава (річка)|Сави]], потім лінія йде на [[північ]] до [[Трієстська затока|Трієстської затоки]]. Найвища точка Балкан — [[Мусала]], {{Convert|2925|m}}, у гірському масиві [[Рила (гори)|Рила]], Болгарія.

Концепція Балканського півострова була створена німецьким географом {{Не перекладено|Авґуст Цойне|Авґустом Цойне|en|August Zeune}} в 1808 році,<ref name="Tomic2006">{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=MFWOYUHULgsC&pg=PA35
|title=Balkan Sprachbund Morpho-Syntactic Features
|last=Olga M. Tomic
|year=2006
|publisher=Springer Science & Business Media
|page=35
|isbn=978-1-4020-4488-5
}}</ref> який помилково вважав Балканські гори домінуючою гірською системою [[Південно-Східна Європа|Південно-Східної Європи]], що тягнеться від Адріатичного до Чорного моря. Термін ''Балканський півострів'' був синонімом [[Румелія|Румелії]] в [[XIX століття|XIX столітті]], частини Європи, які в той час були провінціями [[Османська імперія|Османської імперії]]. Воно мало геополітичне, а не географічне визначення, яке ще більше просувалося під час створення [[Королівство Югославія|Королівства Югославія]] на початку [[XX століття]]. Визначення природних кордонів Балканського півострова не збігається з технічним визначенням півострова; тому сучасні географи доволі часто відкидають ідею Балканського півострова, тоді як історики зазвичай обговорюють Балкани як [[регіон]]. Термін набув стигматизованого та [[Пейоратив|пейоративного]] значення, пов'язаного з процесом [[Балканізація|балканізації]].<ref name="DaskalovMishkova20172">{{Cite book
|title=Entangled Histories of the Balkans – Volume Four: Concepts, Approaches, and (Self-) Representations
|last=Alexander Vezenkov
|year=2017
|editor-last=Roumen Dontchev Daskalov, Tchavdar Marinov
|publisher=Brill
|pages=115–256
|chapter=Entangled Geographies of the Balkans: The Boundaries of the Region and the Limits of the Discipline
|isbn=978-90-04-33782-4
}}</ref><ref name="BideleuxJeffries2007">{{Cite book
|url=https://archive.org/details/balkanspostcommu0000bide
|title=The Balkans: A Post-Communist History
|last=Robert Bideleux
|last2=Ian Jeffries
|year=2007
|publisher=Routledge
|pages=[https://archive.org/details/balkanspostcommu0000bide/page/n22 1]–3
|isbn=978-1-134-58328-7
|url-access=registration
}}</ref> Альтернативний термін, який використовується для позначення регіону – [[Південно-Східна Європа|'''Південно-Східна Європа''']].

Через багато протилежних визначень кордони Балкан є спірними. Універсальної згоди щодо складових регіону не існує. За більшістю визначень цей термін повністю охоплює [[Албанія|Албанію]], [[Боснія і Герцеговина|Боснію та Герцеговину]], [[Болгарія|Болгарію]], [[Греція|Грецію]], [[Косово]], [[Чорногорія|Чорногорію]], [[Північна Македонія|Північну Македонію]], [[Східна Фракія|європейську частину Туреччини]], [[Північна Добруджа|узбережжя Румунії]], більшу частину [[Сербія|Сербії]], значні частини [[Хорватія|Хорватії]] та південні частини [[Словенія|Словенії]]. Іноді цей термін включає всю [[Румунія|Румунію]] та Сербію. [[Трієст (провінція)|Провінція Трієст]] на північному сході [[Італія|Італії]] за деякими визначеннями вважається частиною півострова. Хоча вони не мають території на півострові, [[Угорщина]] та [[Молдова]] час від часу включаються в ширші дискусії про Балкани через культурну чи історичну приналежність, разом із усією Хорватією та Словенією. Найбільші [[Місто|міста]]&nbsp;— [[Софія]], [[Белград]], [[Стамбул]], [[Афіни|Атени]].

== Назва ==

=== Етимологія ===
Походження слова ''Балкани'' невідоме; воно може бути пов'язане з [[Турецька мова|турецьким]] {{Lang|tr|bālk}} «грязь» (від {{Не перекладено|Пратюркська мова|пратюрк|en|Proto-Turkic language}}. *''bal'' 'mud «грязь, глина; густа або клейка речовина», порівн. також тюрк. [[wiktionary:Reconstruction:Proto-Turkic/bạl|bal]] «мед») і турецьким суфіксом ''-an'' «болотистий ліс»<ref>Current Trends in Altaic Linguistics; [https://www.academia.edu/5693478/European%20Balkan%20s%20Turkic%20bal%20yk%20and%20the%20problem%20of%20their%20original%20meanings European Balkan(s), Turkic bal(yk) and the Problem of Their Original Meanings], Marek Stachowski, Jagiellonian University, p. 618.</ref> або [[Перська мова|перським]] ''bālā-khāna'' 'великий високий будинок'.<ref name="Todorova 1997 27">{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=-EuFwLQhvYMC&pg=PA27
|title=Imagining the Balkans
|last=Todorova
|first=Maria N.
|year=1997
|publisher=Oxford University Press, Inc.
|location=New York
|page=27
|isbn=9780195087512
}}</ref> Термін використовувався в основному за часів [[Османська імперія|Османської імперії]]. І в [[Османська мова|османській]], і в [[Турецька мова|сучасній турецькій]] ''{{Lang|tr|balkan}}'' означає «ланцюг лісистих гір».<ref>{{Cite book
|title=Dictionnaire Turc-Français
|last=Kélékian
|first=Diran
|year=1911
|publisher=Mihran
|pages=247
|chapter=بالقان balqan
|language=fr
|quote=Chaîne de montagnes couveres de forêts. ''Geogr.'' Le mont Hæmus; le Balkan.
}}</ref>

=== Історичні назви та значення ===

==== Класична античність і раннє середньовіччя ====
Від [[Античність|класичної античності]] до [[середньовіччя]] Балканські гори називалися місцевою [[Фракійці|тракійською]]<ref>{{Cite web|url=https://books.google.com/books?id=VDoQAQAAMAAJ&q=hemus+thracian+name|title=Bulgaria|year=1986|website=Hemus – a Thracian name|publisher=Indiana University|page=54}}</ref> назвою ''[[Гемос|Гемус]]''.<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=UEJpAAAAMAAJ&q=thracian+sama+greek+haemus
|title=Balkan Studies
|date=1986
}}</ref> Згідно з грецькою [[Міфологія|мітологією]], [[Фракія|тракійський]] правитель [[Гемос|Гемус]] був перетворений [[Зевс|Зевсом]] на гору як покарання, і гора була названа його ім'ям.<ref>[[Ovid]], ''[[Metamorphoses]]'' 6.87–89</ref> Також був запропонований інший варіант назви. Д. Дечев вважає, що Гемус ({{lang-grc|Αἶμος|Aĩmos}}) походить від [[Фракійська мова|тракійського]] слова ''*saimon'', «гірський хребет».<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=UEJpAAAAMAAJ&q=thracian+sama+greek+haemus
|title=Balkan Studies
|last=Decev
|first=D
|date=1986
|publisher=University of Michigan
|access-date=20 June 2015
}}</ref> Третій варіант полягає в тому, що «Гемус» походить від грецького слова ''haima'' ({{Lang|grc|αἷμα}}), що означає «кров». [[Міф|Міт]] стосується боротьби між [[Зевс|Зевсом]] і монстром/титаном [[Тифон|Тифоном]]. Зевс поранив Тифона ударом грому, і кров Тифона впала на гори, давши їм назву.<ref>{{Cite book
|url=https://archive.org/details/isbn_2900870232069
|title=Gods and Heroes of the Greeks: The Library of Apollodorus
|last=Apollodorus
|year=1976
|publisher=Univ of Massachusetts Press
|page=[https://archive.org/details/isbn_2900870232069/page/20 20]
|isbn=978-0870232060
|url-access=registration
|access-date=12 September 2014
|quote=Haemus bloody zeus typhon.
}}</ref>

==== Пізнє середньовіччя та османський період ====
Найдавніша згадка про назву з’являється на [[Араби|арабській]] мапі початку [[XIV століття]], на якій [[Балканські гори|Гемайський півострів]] згадуються як ''Балкани''. Перший раз, коли назва «Балкани» була використана на [[Західний світ|Заході]] для гірського масиву в [[Болгарія|Болгарії,]] була в листі, надісланому в 1490 році [[Папа Римський|папі]] [[Інокентій VIII|Інокентію VIII]] [[Філіп Буонакорсі Калімах|Буонакорсі Каллімако]], італійським гуманістом, письменником і дипломатом.<ref>{{Cite book
|title=[[Imagining the Balkans]]
|last=Todorova
|first=Maria
|authorlink1=Maria Todorova
|year=2009
|publisher=Oxford University Press US
|page=22
|isbn=978-0-19-538786-5
}}</ref> [[Турки-османи|Османи]] вперше згадують про Балкани в документі 1565 року. Існує також твердження про інше більш раннє [[Булгарські мови|булгаро-]]<nowiki/>тюркське походження популярного в Болгарії слова, однак це лише ненаукове твердження. Це слово використовувалося османами в [[Румелія|Румелії]] в його загальному значенні гори, як-от ''Kod̲j̲a-Balkan'', ''Čatal-Balkan'' і ''Ungurus-Balkani̊'', але воно застосовувалося до Гемайського півострова вцілому. Назва досі збереглася в [[Центральна Азія|Центральній Азії]] через {{Не перекладено|Балканські гори (Туркменістан)|Балканські Даґлари|en|Balkan Mountains (Turkmenistan)}} (Балканські гори) і [[Балканський велаят]] [[Туркменістан|Туркменістану]]. Англійський мандрівник {{Не перекладено|Джон Бекон Сорі Морріт|3=en|4=John Bacon Sawrey Morritt}} ввів цей термін в англійську літературу наприкінці [[XVIII століття]], а інші автори почали застосовувати цю назву до ширшої території між Адріатичним і Чорним морями. Концепція «Балкани» була створена німецьким географом {{Не перекладено|Авґуст Цойне|Авґустом Цойне|en|August Zeune}} в 1808 році, який помилково вважав їх домінуючою центральною гірською системою [[Південно-Східна Європа|Південно-Східної Європи]], яка простягається від Адріатичного до Чорного моря. У [[1820-ті|1820-х роках]] «Балкани стали улюбленим, хоча ще й не виключним терміном поряд з Гемусом серед британських мандрівників... Серед російських мандрівників, не настільки обтяжених класичною топонімікою, Балкани були терміном, якому віддали перевагу». У європейських книгах, надрукованих до кінця 1800-х років, Гемайський півострів був також відомий як '''Іллірі́йський піво́стрів''' або німецькою Illyrishe Halbinsel.

=== Еволюція терміну в XIX-XX століттях ===
[[Файл:Balkan_topo_blank.jpg|міні|265x265пкс|Визначення Балканського півострова з 1918 року в основному відповідно до [[Йован Цвіїч|Йована Цвіїча]] з північно-західною демаркацією [[Соча (річка)|Соча]] — [[Випава|Віпава]] — [[Постойна]] — [[Крка (притока Сави)|Крка]] — [[Сава (річка)|Сава]], тобто кордон між [[Альпи|Альпами]] та [[Динарське нагір'я|Динарським нагір'ям]].]]
Термін Балкани не використовувався в географічній літературі до середини [[XIX століття]], оскільки вже тоді такі вчені, як [[Карл Ріттер|Карл Ріттер,]] попереджали, що півостровом можна вважати лише частину на південь від Балканських гір, і вважали, що її слід перейменувати на «Грецький півострів». Іншими видатними географами, які не погоджувалися з Цойне, були {{Не перекладено|Герман Ваґнер (географ)|Герман Ваґнер|en|Hermann Wagner (geographer)}}, {{Не перекладено|Теобальд Фішер||en|Theobald Fischer}}, {{Не перекладено|Маріон Ньюбіґін||en|Marion Newbigin}} та [[Альбрехт Пенк]], тоді як австрійський дипломат {{Не перекладено|Йоганн Ґеорг фон Ган|3=en|4=Johann Georg von Hahn}} у 1869 році для тієї самої території використовував термін ''Südosteuropäische Halbinsel'' («Південно-східний європейський півострів»). Однак після [[Берлінський конгрес|Берлінського конгресу]] (1878 р.) виникла політична потреба в новому терміні, і поступово термін «Балкани» став більш популярним, але на мапах північний кордон пролягав у Сербії та Чорногорії без [[Греція|Греції]] (лише зображувало окуповану Османською імперією територію частини Європи), тоді як югославські мапи також включали Хорватію та Боснію. Термін ''Балканський півострів'' був синонімом європейської Туреччини, політичних кордонів колишніх провінцій Османської імперії.<ref name="DaskalovMishkova20174">{{Cite book
|title=Entangled Histories of the Balkans – Volume Four: Concepts, Approaches, and (Self-) Representations
|last=Alexander Vezenkov
|year=2017
|editor-last=Roumen Dontchev Daskalov, Tchavdar Marinov
|publisher=Brill
|pages=115–256
|chapter=Entangled Geographies of the Balkans: The Boundaries of the Region and the Limits of the Discipline
|isbn=978-90-04-33782-4
}}</ref><ref name="Altić112">{{Cite journal|last=Altić|first=Mirela Slukan|date=2011|title=Hrvatska kao zapadni Balkan – geografska stvarnost ili nametnuti identitet?|trans-title=Croatia as a Part of the Western Balkans – Geographical Reality or Enforced Identity?|journal=Društvena Istraživanja|language=hr|volume=20|issue=2|pages=401–413|doi=10.5559/di.20.2.06|issn=1330-0288|doi-access=free}}</ref><ref name="VezenkovIWM06">{{Cite journal|last=Vezenkov|first=Alexander|date=2006|title=History against Geography: Should We Always Think of the Balkans As Part of Europe?|url=http://www.iwm.at/publications/5-junior-visiting-fellows-conferences/vol-xxi/alexander-vezenkov/|journal=Junior Visiting Fellows' Conferences|volume=XXI|issue=4|archive-url=https://web.archive.org/web/20171224123749/http://www.iwm.at/publications/5-junior-visiting-fellows-conferences/vol-xxi/alexander-vezenkov/|archive-date=24 December 2017|access-date=5 January 2018|url-status=dead}}</ref>

Широке використання цього терміну почалося в самому кінці [[XIX століття|19-го]] та на початку [[XX століття|20-го століття]], коли термін був прийнятий сербськими географами, особливо [[Йован Цвіїч|Йованом Цвіїчем]].<ref name="Somek152">{{Cite magazine|last=Somek|first=Petra|date=29 October 2015|title=Hrvatska nije na "zapadnom Balkanu"|trans-title=Croatia is not on "Western Balkans"|url=http://www.matica.hr/vijenac/565/hrvatska-nije-na-zapadnom-balkanu-24991/|journal=[[Vijenac]]|language=hr|location=Zagreb|publisher=[[Matica hrvatska]]|archive-url=https://web.archive.org/web/20181231194025/http://www.matica.hr/vijenac/565/hrvatska-nije-na-zapadnom-balkanu-24991/|archive-date=31 December 2018|access-date=31 December 2018|url-status=dead}}</ref> Це було зроблено з політичних міркувань як підтвердження [[Сербський націоналізм|сербського націоналізму]] на всій території [[Південні слов'яни|південних слов'ян]], а також включало антропологічні та етнологічні дослідження південних слов'ян, через які стверджувалися різні націоналістичні та расистські теорії.<ref name="Somek152" /> Завдяки такій політиці та югославським мапам цей термін було піднесено до сучасного статусу географічного регіону.<ref name="Altić113">{{Cite journal|last=Altić|first=Mirela Slukan|date=2011|title=Hrvatska kao zapadni Balkan – geografska stvarnost ili nametnuti identitet?|trans-title=Croatia as a Part of the Western Balkans – Geographical Reality or Enforced Identity?|journal=Društvena Istraživanja|language=hr|volume=20|issue=2|pages=401–413|doi=10.5559/di.20.2.06|issn=1330-0288|doi-access=free}}</ref> Термін набув політичних націоналістичних конотацій, далеких від свого початкового географічного значення,<ref name="DaskalovMishkova20175">{{Cite book
|title=Entangled Histories of the Balkans – Volume Four: Concepts, Approaches, and (Self-) Representations
|last=Alexander Vezenkov
|year=2017
|editor-last=Roumen Dontchev Daskalov, Tchavdar Marinov
|publisher=Brill
|pages=115–256
|chapter=Entangled Geographies of the Balkans: The Boundaries of the Region and the Limits of the Discipline
|isbn=978-90-04-33782-4
}}</ref> що виникло внаслідок політичних змін від кінця [[XIX століття]] до створення [[Югославія|Югославії]] після [[Перша світова війна|Першої світової війни]] (спочатку [[Королівство Сербів, Хорватів і Словенців]] у 1918 році).<ref name="Altić113" /> Після [[Розпад Югославії|розпаду Югославії,]] починаючи з червня [[1991]] року, термін ''Балкани'' набув негативного політичного значення, особливо в Хорватії та Словенії, а також у повсякденному вживанні у всьому світі для військових конфліктів і фрагментації території (див. [[Балканізація]]).<ref name="Somek152" /><ref name="Altić113" />

=== Південно-Східна Європа ===
{{Докладніше|Південно-Східна Європа}}Частково через історичні та політичні конотації терміна ''Балкани''<ref>{{Cite web|url=http://www.merriam-webster.com/dictionary/balkanize|title=Balkanize|publisher=merriam-webster.com}}</ref>, особливо після військових конфліктів 1990-х років у Югославії в західній половині регіону, термін ''[[Південно-Східна Європа]]'' стає все більш популярним.<ref name="Altić114">{{Cite journal|last=Altić|first=Mirela Slukan|date=2011|title=Hrvatska kao zapadni Balkan – geografska stvarnost ili nametnuti identitet?|trans-title=Croatia as a Part of the Western Balkans – Geographical Reality or Enforced Identity?|journal=Društvena Istraživanja|language=hr|volume=20|issue=2|pages=401–413|doi=10.5559/di.20.2.06|issn=1330-0288|doi-access=free}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=PTB0gn_qwTcC
|title=A history of Eastern Europe
|last=Bideleux
|first=Robert
|last2=Ian Jeffries
|year=2007
|publisher=Taylor & Francis
|page=37
|isbn=978-0-415-36627-4
}}</ref> Ініціатива [[Європейський Союз|Європейської Унії]] 1999 року називається саме ''[[Пакт стабільності для Південно-Східної Європи]]''. У 2003 році інтернет-газета ''Balkan Times'' перейменувала себе в ''{{Не перекладено|Southeast European Times|3=en|4=Southeast European Times}}''.

== Дефініції та межі ==
[[Файл:Balkan_Peninsula.svg|міні|265x265пкс|Мапа Балканського півострова за лінією [[Дунай]] – [[Сава (річка)|Сава]] – [[Купа (річка)|Купа]].]]

=== Балканський півострів ===
Балканський півострів омивається [[Адріатичне море|Адріатичним морем]] на заході, [[Середземне море|Середземним морем]] (включаючи [[Іонічне море|Іонічне]] та [[Егейське море|Егейське]] моря) і [[Мармурове море|Мармуровим морем]] на півдні та [[Чорне море|Чорним морем]] на сході. Його північну межу часто називають річками [[Дунай]], [[Сава (річка)|Сава]] та [[Купа (річка)|Купа]]. Загальна площа Балканського півострова складає близько {{Convert|470000|km2|sqmi|sigfig=3|abbr=on}}   (трохи менше, ніж [[Іспанія]]). Півострів, як правило, входить до регіону, відомого як [[Південно-Східна Європа]].<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=Ajvwx3OSE2AC
|title=Southeast-Europe: State Borders, Cross-border Relations, Spatial Structures
|last=Hajdú
|first=Zoltán
|year=2007
|publisher=[[Hungarian Academy of Sciences]]
|location=[[Pécs]], Hungary
|isbn=978-963-9052-65-9
|access-date=8 June 2015
}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=tAMdBQAAQBAJ
|title=Balkans Into Southeastern Europe, 1914–2014: A Century of War and Transition
|last=Lampe
|first=John R.
|year=2014
|publisher=[[Palgrave Macmillan]]
|location=[[London]], United Kingdom
|isbn=978-1-137-01907-3
|access-date=8 June 2015
}}{{Недоступне посилання}}</ref><ref>{{Cite book
|url=http://www.culturelink.org/publics/joint/cultid04/Svob-Djokic_Redefining_Cultid_SE.pdf
|title=Redefining Cultural Identities: Southeastern Europe
|year=2001
|editor-last=Švob-Ðokic, Nada
|publisher=[[National and University Library in Zagreb]]
|location=[[Zagreb]], [[Croatia]]
|isbn=978-953-6096-22-0
|archive-url=https://ghostarchive.org/archive/20221009/http://www.culturelink.org/publics/joint/cultid04/Svob-Djokic_Redefining_Cultid_SE.pdf
|archive-date=2022-10-09
|url-status=live
|access-date=8 June 2015
}}</ref>

В даний час Італія володіє невеликою територією навколо [[Трієст|Трієста]], яка за деякими давнішими визначеннями вважається частиною Балканського півострова. Однак італійські географи зазвичай не вважають регіони Трієст та [[Істрія]] частиною Балканського півострова.<ref name="Agostini, 2004, p.78">Istituto Geografico De Agostini, ''L'Enciclopedia Geografica – Vol. I – Italia'', 2004, Ed. De Agostini p. 78</ref>

=== Балкани ===
Кордони Балкан пов'язані з багатьма суперечливими визначеннями. Універсальної згоди щодо складових регіону не існує. За більшістю визначень цей термін повністю охоплює [[Албанія|Албанію]], [[Боснія і Герцеговина|Боснію та Герцеговину]], [[Болгарія|Болгарію]], [[Греція|Грецію]], [[Косово]], [[Чорногорія|Чорногорію]], [[Північна Македонія|Північну Македонію]], [[Східна Фракія|європейську Туреччину]], [[Північна Добруджа|узбережжя Румунії]], більшу частину [[Сербія|Сербії]], значні частини [[Хорватія|Хорватії]] та південні частини [[Словенія|Словенії]]. Цей термін іноді охоплює всю [[Румунія|Румунію]] та Сербію. [[Трієст (провінція)|Провінція Трієст]] в Італії, хоча за деякими визначеннями й належить до півострова, загалом виключена з Балкан. [[Угорщина]] та [[Молдова]] іноді включаються в дискусії про Балкани через культурну та історичну приналежність.<ref>{{Cite journal|last=Kolstø|first=Pål|date=2016-08-08|title='Western Balkans' as the New Balkans: Regional Names as Tools for Stigmatisation and Exclusion|url=https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/09668136.2016.1219979|journal=Europe-Asia Studies|language=en|volume=68|issue=7|pages=1245–1263|doi=10.1080/09668136.2016.1219979|issn=0966-8136}}</ref><ref>{{Cite journal|last=Juhász|first=József|date=2015|title=Hungary and the Balkans in the 20th Century — From the Hungarian Perspective|url=http://cejsh.icm.edu.pl/cejsh/element/bwmeta1.element.desklight-4acf4d74-0230-4935-89ff-5cd70c155701|journal=Prague Papers on the History of International Relations|language=|issue=1|pages=114–119|quote=After 1918, with the massive reduction of Hungary’s territory and influence, many Western observers held Hungary to be one of the nations of the Balkans.|via=CEJSH}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.britannica.com/place/Balkans|title=Balkans|date=2024-08-11|website=Encyclopaedia Britannica|language=en|access-date=2024-08-22|quote=Moldova—although located north of the Danube River, which is frequently cited as the region’s northeastern geographic dividing line—is included in the Balkans under some definitions by virtue of its long-standing historical and cultural connections with Romania.}}</ref> Часто до Балкан відносять всю Хорватію та Словенію.

Термін [[Південно-Східна Європа]] також використовується для регіону з різними визначеннями. Окремі балканські держави також можна вважати частиною інших регіонів, включаючи [[Південна Європа|Південну Європу]], [[Східна Європа|Східну Європу]] та [[Центральна Європа|Центральну Європу]]. Туреччина, включаючи її європейську територію, входить до [[Західна Азія|Західної Азії]] або [[Середній Схід|Близького Сходу]].

Термін [[Південно-Східна Європа]] також використовується для регіону з різними визначеннями. Окремі балканські держави також можна вважати частиною інших регіонів, включаючи [[Південна Європа|Південну Європу]], [[Східна Європа|Східну Європу]] та [[Центральна Європа|Центральну Європу]] . Туреччина, включаючи її європейську територію, зазвичай входить до [[Західна Азія|Західної Азії]] або [[Середній Схід|Близького Сходу]].

==== Західні Балкани ====
{{Докладніше|Західні Балкани}}
[[Файл:Western_Balkans.PNG|міні|''Держави Західних Балкан – [[Албанія]], [[Боснія і Герцеговина|Боснія та Герцеговина]], [[Хорватія]], [[Косово]], [[Чорногорія]], [[Північна Македонія]] та [[Сербія]]. Хорватія (жовта) [[Розширення Європейського Союзу (2013)|приєдналася до Європейської Унії в 2013 році]].'']]
''Західні Балкани'' — це політичний [[неологізм]], який використовувався для позначення [[Албанія|Албанії]] та території колишньої [[Соціалістична Федеративна Республіка Югославія|соціалістичної Югославії]], крім [[Словенія|Словенії]], з початку 1990-х років. Регіон Західних Балкан, використовуваний виключно в загальноєвропейській лексиці, приблизно відповідає території [[Динарське нагір'я|Динарських Альп]]. Східних Балкан немає.

[[Інституції Європейського Союзу|Інституції Європейської Унії]] зазвичай використовують термін ''Західні Балкани'' для позначення балканської території, яка включає країни, які не є членами [[Європейський Союз|Європейської Унії]], тоді як інші посилаються на географічні аспекти. Кожна з цих держав, як і [[Вступ Молдови до Європейського Союзу|Молдова]] та [[Вступ України до Європейського Союзу|Україна]], мають на меті стати частиною [[Подальше розширення Європейського Союзу|подальшого розширення Європейської Унії]] та досягти показників демократії та трансмісії, але до того часу вони будуть тісно пов’язані з програмою очікування [[Центральноєвропейська асоціація вільної торгівлі|Центральноєвропейської угоди про вільну торгівлю]] перед ЄУ.<ref>{{Cite web|url=http://transatlantic.sais-jhu.edu/publications/books/Unfinished%20Business%20Pdf/ch01_Bieber.pdf|title=Perspectives on the Region|archive-url=https://web.archive.org/web/20130904001128/http://transatlantic.sais-jhu.edu/publications/books/Unfinished%20Business%20Pdf/ch01_Bieber.pdf|archive-date=4 September 2013|url-status=dead|access-date=19 July 2013}}</ref> Хорватія, яка вважається частиною Західних Балкан, [[Розширення Європейського Союзу (2013)|приєдналася до ЄУ]] у липні 2013 року.<ref>{{Cite web|url=http://www.europarl.europa.eu/atyourservice/en/displayFtu.html?ftuId=FTU_6.5.2.html|title=Fact Sheets on the European Union:The Western Balkans|last=De Munter|first=André|date=December 2016|publisher=European Parliament|access-date=22 March 2017}}</ref>

=== Критика географічного визначення ===
Термін критикують за те, що він має геополітичне, а не географічне значення та визначення, як багатоетнічну та політичну територію в південно-східній частині Європи.<ref name="Altić115">{{Cite journal|last=Altić|first=Mirela Slukan|date=2011|title=Hrvatska kao zapadni Balkan – geografska stvarnost ili nametnuti identitet?|trans-title=Croatia as a Part of the Western Balkans – Geographical Reality or Enforced Identity?|journal=Društvena Istraživanja|language=hr|volume=20|issue=2|pages=401–413|doi=10.5559/di.20.2.06|issn=1330-0288|doi-access=free}}</ref> Географічний термін [[півострів]] визначає, що морський кордон повинен бути довшим за сухопутний кордон, при цьому сухопутна сторона є найкоротшою в трикутнику, але це не так для Балканського півострова.<ref name="Somek153">{{Cite magazine|last=Somek|first=Petra|date=29 October 2015|title=Hrvatska nije na "zapadnom Balkanu"|trans-title=Croatia is not on "Western Balkans"|url=http://www.matica.hr/vijenac/565/hrvatska-nije-na-zapadnom-balkanu-24991/|journal=[[Vijenac]]|language=hr|location=Zagreb|publisher=[[Matica hrvatska]]|archive-url=https://web.archive.org/web/20181231194025/http://www.matica.hr/vijenac/565/hrvatska-nije-na-zapadnom-balkanu-24991/|archive-date=31 December 2018|access-date=31 December 2018|url-status=dead}}</ref><ref name="Altić115" /> Як східний, так і західний морські катети від [[Одеса|Одеси]] до [[Матапан|мису Матапан]] ({{Circa|1230}}-1350 км) і від [[Трієст|Трієста]] до мису Матапан ({{Circa|1270}}&nbsp;км) коротші за сухопутний катет від Трієста до Одеси ({{Circa|1330}} –1365 роки км).<ref name="Somek153" /><ref name="Altić115" /> Край має надто довгий сухопутний кордон, щоб кваліфікувати його як півострів – [[Щецин]] (920 р.&nbsp;км) і [[Росток]] (950&nbsp;км) на [[Балтійське море|Балтійському морі]] ближче до Трієста, ніж до Одеси, але його не вважають іншим європейським півостровом.<ref name="Somek153" /> З кінця 19-го та початку 20-го століття точний північний кордон так і не був чітко встановлений.<ref name="Somek153" /><ref name="Altić115" /> У дослідженнях природних кордонів Балкан, особливо північночі, часто уникають розгляду, називаючи цю тему ''problème fastidieux'' (делікатною проблемою), а саме так писав Андре Блан у ''Géographie des Balkans'' (1965),<ref>{{Cite book
|title=Géographie des Balkans
|last=Blanc
|first=André
|year=1965
|series=Que sais-je?
|publisher=Presses universitaires de France
|location=Paris
|page=5
|oclc=1244781736
}}</ref> тоді як Джон Лампе та Марвін Джекман у ''Балканська економічна історія'' (1971) зазначив, що «сучасні географи, мабуть, погоджуються з думкою, що варто відкинути стару ідею Балканського півострова».<ref name="DaskalovMishkova20176">{{Cite book
|title=Entangled Histories of the Balkans – Volume Four: Concepts, Approaches, and (Self-) Representations
|last=Alexander Vezenkov
|year=2017
|editor-last=Roumen Dontchev Daskalov, Tchavdar Marinov
|publisher=Brill
|pages=115–256
|chapter=Entangled Geographies of the Balkans: The Boundaries of the Region and the Limits of the Discipline
|isbn=978-90-04-33782-4
}}</ref> [[Балканські гори]], переважно в Північній Болгарії, не домінують у регіоні за довжиною та площею, як це робить [[Динарське нагір'я]].<ref name="Somek153" /> Можливим «Балканським півостровом» можна вважати територію на південь від Балканських гір із можливою назвою «'''Греко-Албанський півострів'''».<ref name="DaskalovMishkova20176" /><ref name="Altić115" />

Хорватські географи та науковці дуже критично ставляться до включення Хорватії в широкий географічний, соціально-політичний та історичний контекст Балкан, тоді як неологізм [[Західні Балкани]] сприймається як приниження Хорватії європейськими політичними силами.<ref name="Somek154">{{Cite magazine|last=Somek|first=Petra|date=29 October 2015|title=Hrvatska nije na "zapadnom Balkanu"|trans-title=Croatia is not on "Western Balkans"|url=http://www.matica.hr/vijenac/565/hrvatska-nije-na-zapadnom-balkanu-24991/|journal=[[Vijenac]]|language=hr|location=Zagreb|publisher=[[Matica hrvatska]]|archive-url=https://web.archive.org/web/20181231194025/http://www.matica.hr/vijenac/565/hrvatska-nije-na-zapadnom-balkanu-24991/|archive-date=31 December 2018|access-date=31 December 2018|url-status=dead}}</ref> За словами М. С. Алтича, цей термін має два різні значення: «географічне, остаточно невизначене, і культурне, вкрай негативне, і нещодавно сильно вмотивоване сучасним політичним контекстом».<ref name="Altić116">{{Cite journal|last=Altić|first=Mirela Slukan|date=2011|title=Hrvatska kao zapadni Balkan – geografska stvarnost ili nametnuti identitet?|trans-title=Croatia as a Part of the Western Balkans – Geographical Reality or Enforced Identity?|journal=Društvena Istraživanja|language=hr|volume=20|issue=2|pages=401–413|doi=10.5559/di.20.2.06|issn=1330-0288|doi-access=free}}</ref> У 2018 році [[Президент Хорватії|президентка Хорватії]] [[Колінда Грабар-Китарович|Колінда Ґрабар-Китарович]] заявила, що слід уникати використання терміну «Західні Балкани», оскільки цей термін має на увазі не лише географічну територію, а й негативні конотації. Натомість цей регіон варто називати [[Південно-Східна Європа|Південно-Східною Європою]].<ref>{{Cite news|url=https://www.vecernji.hr/vijesti/predsjednica-objasnila-zasto-izbjegava-izraz-zapadni-balkan-1272691|title=Predsjednica objasnila zašto izbjegava izraz 'zapadni Balkan'|date=27 September 2018|location=Zagreb|language=hr|trans-title=The presidents explained why it avoids the term "Western Balkans"|work=[[Večernji list]]|access-date=31 December 2018}}</ref>

Словенський філософ [[Славой Жижек]] висловився про Балкани так:<ref>{{Cite journal|last=Slavoj Zizek|date=Winter 1999|title=The Spectre of Balkan|journal=The Journal of the International Institute|volume=6|issue=2}}</ref>{{blockquote|Саме це алібі зіштовхує нас із першим із багатьох парадоксів, що стосуються Балкан: їхнє географічне розмежування ніколи не було точним. Ніколи не можна знайти остаточну відповідь на запитання: «Де вони починаються?». Для [[Серби|сербів]] вони починаються там, у Косово чи [[Боснія]], і вони захищають християнську цивілізацію від цього європейського Іншого. Для хорватів вона починається з православної, деспотичної, візантійської Сербії, проти якої Хорватія захищає цінності демократичної західної цивілізації. Для [[Словенці|словенців]] вона починається з Хорватії, і ми, словенці, є останнім форпостом мирної [[Серединна Європа|Серединної Європи]]. Для [[Італійці|італійців]] і [[Австрійці|австрійців]] вона починається зі Словенії, де починається правління слов'янських орд. Для [[Німці|німців]] сама [[Австрія]], з огляду на свої історичні зв'язки, уже заплямована балканською корупцією і неефективністю. Для деяких зарозумілих [[Французи|французів]] [[Німеччина]] асоціюється з балканською східною дикістю, аж до крайнього випадку з консервативними [[Англійці|англійцями]], які виступають проти [[Європейська Унія|Європейської Унії]], для яких у неявному вигляді вся [[Континентальна Європа|континентальна Європа]] зрештою функціонує як своєрідна балкансько-турецька глобальна імперія з [[Брюссель|Брюсселем]] як новим [[Константинополь|Константинополем]], примхливим деспотичним центром, що загрожує англійській свободі та [[суверенітет]]у. Таким чином, Балкани — це завжди щось Інше: вона лежать десь деінде, завжди трохи південно-східніше, з тим парадоксом, що, коли ми досягаємо самого дна Балканського півострова, ми знову чарівним чином уникаємо Балкан. [[Греція]] — це вже не власне Балкани, а колиска нашої [[Західний світ|західної цивілізації]].}}

== Географія ==
Ґрунти на Балканському півострові, як правило, бідні, за винятком [[Рівнина|рівнин]], де ділянки з природною травою, родючими ґрунтами та теплим літом дають можливість для обробки [[Землі сільськогосподарського призначення|земель сільськогосподарського призначення]]. В інших місцях обробіток землі здебільшого невдалий через гори, спекотне літо та бідні ґрунти, хоча деякі культури, такі як [[Маслина європейська|оливки]] та [[виноград]], процвітають.

Енергетичні ресурси доволі обмежені, за винятком [[Косово|Косова]], де знаходяться значні поклади [[вугілля]], [[Свинець|свинцю]], [[Цинк|цинку]], [[Хром|хрому]] та [[Срібло|срібла]].<ref>{{Cite news|url=http://news.bbc.co.uk/1/hi/world/europe/country_profiles/3524092.stm|title=Regions and territories: Kosovo|date=20 November 2009|work=BBC News|archive-url=https://web.archive.org/web/20090214231712/http://news.bbc.co.uk/1/hi/world/europe/country_profiles/3524092.stm|archive-date=14 February 2009|url-status=live|access-date=17 April 2010}}</ref> Існують також інші родовища [[вугілля]], особливо в Болгарії, Сербії та Боснії. Поклади [[Буре вугілля|бурого вугілля]] широко поширені в Греції. Дефіцитні запаси [[Нафта|нафти]] є в Греції, Сербії та Албанії. Покладів природного газу мало. [[Гідроенергія|Гідроенергетика]] широко використовується з понад 1000 дамб. Часто [[Бора|вітер бора]] також використовується для виробництва електроенергії.

Залізна руда зустрічається рідко, але в деяких місцях є значні запаси міді, цинку, [[Олово|олова]], [[Хроміт|хроміту]], [[Манган|марганцю]], [[Магнезит|магнезиту]] та [[Боксити|бокситів]]. Деякі метали експортуються.

=== Рельєф ===
Більшу частину території займають гірські хребти, що простягаються з північного заходу на південний схід. Основними хребтами є [[Балканські гори]] ([[Болгарська мова|болгарською мовою]] Стара Планина), що простягаються від узбережжя [[Чорне море|Чорного моря]] в [[Болгарія|Болгарії]] до кордону з [[Сербія|Сербією]], [[Рила (гори)|Рило]] – [[Родопи|Родопський]] [[Гірський масив|масив]] на півдні Болгарії, [[Динарське нагір'я|Динарські Альпи]] в [[Боснія і Герцеговина|Боснії та Герцеговині]], [[Хорватія|Хорватії]] та [[Чорногорія|Чорногорії]], гори [[Кораб (хребет)|Кораб]] – [[Шар-Планина|Шар]], які простягаються від [[Косово]] до [[Албанія|Албанії]] та [[Північна Македонія|Північної Македонії]], і хребет [[Пінд]], що охоплює південну Албанію в центральну Грецію та [[Проклетіє|Албанські Альпи]], а також [[Юлійські Альпи]] на північно-західному кордоні. Найвищою горою регіону є [[Рила (гори)|Рила]] в Болгарії з [[Мусала|Мусалою]] на висоті 2925&nbsp;м, друге місце займає [[Олімп|гора Олімп]] у Греції, а [[Олімп|Мітікас]] — 2917&nbsp;м, а гора [[Пирин (гори)|Пирин]] з [[Вихрен (гора)|Вихреном]], також у Болгарії, є третьою з 2915 м&nbsp;м. <ref>{{Cite web|url=https://www.peakbagger.com/range.aspx?rid=363|title=Macedonia-Thrace - Peakbagger.com|website=www.peakbagger.com}}</ref> <ref>{{Cite web|url=https://www.britannica.com/place/Mount-Olympus-mountain-Greece|title=Mount Olympus &#124; mountain, Greece|date=20 February 2024|website=Encyclopædia Britannica}}</ref> [[Карст|Карстове]] поле або [[Польє|поле]] є загальною рисою ландшафту.

Західні [[берег]]и сильно порізані [[бухта]]ми й [[затока]]ми, часто круті й [[скеля]]сті, східні&nbsp;— як правило. низькі, прямолінійні. У Греції&nbsp;— великі [[півострів|півострови]] [[Пелопоннес]] і [[Халкідіки]]. В Адріатичному та Егейському морях поблизу узбережжя багато [[острів|островів]]. Більшу частину території займають низькі та середні [[гори]]&nbsp;— [[Динарське нагір'я]], [[Пінд]], [[Сербське нагір'я]], [[Балканські гори|Стара Планина]], [[Родопи]] та інші; найбільша висота 2925&nbsp;м ([[Мусала|гора Мусала]] в горах [[Рила (гори)|Рила]]).

Рівнини розташовані на півночі півострова (південні частини [[Тисо-Дунайська низовина|Середньодунайської]] і [[Нижньодунайська рівнина|Нижньодунайської рівнин]]), в міжгірних пониженнях ([[Верхньофракійська низовина|Верхньотракійська]], [[Фессалійська рівнина|Тессалійська низовини]] та інші), місцями вздовж узбережжя.

=== Клімат ===
На [[Адріатичне море|Адріатичному]] та [[Егейське море|Егейському]] узбережжях клімат [[Середземноморський клімат|середземноморський]], на узбережжі Чорного моря [[Вологий субтропічний клімат|вологий субтропічний]] і [[Морський клімат|океанічний]], у внутрішніх районах півострова клімат [[Вологий континентальний клімат|вологий континентальний]]. У північній частині півострова і в горах зима морозна і сніжна, а літо жарке і сухе. У південній частині зими м'якші. Вологий континентальний клімат переважає в Боснії та Герцеговині, північній Хорватії, Болгарії, [[Косово]], північній Чорногорії, Республіці Північна Македонія, внутрішніх районах Албанії та [[Сербія|Сербії]]. Тим часом інші менш поширені клімати, вологий субтропічний і океанічний клімати, спостерігаються на чорноморському узбережжі Болгарії та [[Східна Фракія|Балканської Туреччини (Європейська Туреччина)]]. [[Середземноморський клімат]] спостерігається на адріатичному узбережжі Албанії, Хорватії та Чорногорії, а також на іонічному узбережжі Албанії та Греції, на додаток до узбережжя Егейського моря Греції та [[Східна Фракія|Балканської Туреччини (Європейської Туреччини)]].<ref name="Encyclopedia Britannica 2020">{{Cite web|url=https://www.britannica.com/place/Balkans|title=Balkans – Definition, Map, Countries, & Facts|date=2020-11-10|website=Encyclopædia Britannica|access-date=2021-06-25}}</ref>

Клімат на півночі Балканського півострова і в центральних областях [[Помірний кліматичний пояс|помірний]] [[Континентальний клімат|континентальний]], з холодною та сніжною зимою і спекотним і сухим літом. Середня температура липня становить 22&nbsp;°C і середня температура січня −1&nbsp;°C на рівнині і −5&nbsp;°C в горах. Клімат на півдні й заході [[Субтропіки|субтропічний]] [[середземноморський клімат|середземноморський]] зі спекотним літом і прохолодною зимою. Середня температура липня становить 26&nbsp;°C і середня температура січня 10&nbsp;°C. Клімат на північному сході [[морський клімат|морський]] і [[субтропічний океанічний клімат|субтропічний океанічний]] з теплим літом і прохолодною зимою. Середня температура липня становить 22&nbsp;°C і середня температура січня 5&nbsp;°C. Окрім цих основних типів, спостерігається різний перехідний клімат. Опадів на рік 1000—1500&nbsp;мм (у районі бухти Котор&nbsp;— близько 5000&nbsp;мм), у східній і південній частині (за винятком високих гір)&nbsp;— менше ніж 1000&nbsp; мм, місцями менше ніж 500&nbsp;мм.

=== Водойми ===
Річки великого значення [[Дунай]] і [[Сава (річка)|Сава]], а також [[Мариця]], [[Велика Морава|Морава]], найбільші озера&nbsp;— [[Скадарське озеро|Шкодер]] (Скадарське), [[Охридське озеро|Охридське]], [[Прєспа]].

=== Рослинність ===
Протягом століть ліси були вирубані та замінені [[Кущ|чагарниками]]. У південній частині і на узбережжі — [[Вічнозелені рослини|вічнозелена]] рослинність. Всередині півострова поширені типові для [[Центральна Європа|Центральної Європи]] ліси ( [[дуб]] і [[бук]], а в горах — [[ялина]], [[ялиця]] і [[сосна]]). [[Верхня межа лісу|Лінія дерев]] у горах лежить на висоті 1800–2300 м&nbsp;м. Земля є [[Оселище|оселищем]] для багатьох [[Ендемізм|ендемічних]] видів, у тому числі надзвичайно численних комах і рептилій, які служать їжею для різноманітних [[Хижі птахи|хижих птахів]] і рідкісних [[Падальники|падальників]].

== Історія та геополітичне значення ==
{{Докладніше|Історія Балкан}}

=== Античність ===
[[Файл:Language_border_(Matzinger).png|міні|[[Лінія Їречека]].]]
[[Файл:The_new_old_amphitheater_in_Pula_Istria_(19629095974).jpg|міні|[[Амфітеатр Пули]], єдиний римський [[амфітеатр]], що досі існує, має чотири бічні вежі та всі три римські архітектурні ордени повністю збережені.]]
Балканський регіон був першою територією в Європі, де в епоху [[Неоліт|неоліту]] прийшли землеробські культури. Балкани були заселені з [[Палеоліт|палеоліту]] і є шляхом, яким землеробство з [[Середній Схід|Близького Сходу]] поширилося до Європи під час [[Неоліт|неоліту]] (7 тисячоліття до н. е.).<ref name="Borza">{{Citation|last=Borza|first=EN|title=In the Shadow of Olympus: The Emergence of Macedon|page=58|url=https://books.google.com/books?id=614pd07OtfQC&q=petralona+cave+oldest&pg=PA58|publisher=Princeton University Press|year=1992|isbn=978-0691008806}}</ref><ref>{{Citation|last=Perlès|first=Catherine|title=The Early Neolithic in Greece: The First Farming Communities in Europe|page=1|url=https://books.google.com/books?id=LQQ3tx5_t7QC&q=sesklo|publisher=Cambridge University Press|year=2001|isbn=9780521000277}}</ref> Звичаї вирощування зерна та розведення худоби прийшли на Балкани з [[Родючий Півмісяць|Родючого півмісяця]] через [[Анатолія|Анатолію]] та поширилися на захід і північ до [[Центральна Європа|Центральної Європи]], зокрема через [[Паннонія (провінція)|Паннонію]]. У регіоні розвинулися два ранніх культурних комплекси, [[Старчево (культура)|Старчевська культура]] та [[Культура Вінча|Вінчанська культура]]. Балкани також є місцем розташування перших розвинених цивілізацій. Вінчанська культура розвинула форму {{Не перекладено|Праписемність|праписемности|en|Proto-writing}} до [[Шумер|шумерів]] і [[Мінойська цивілізація|мінойців]], відому як {{Не перекладено|Вінчанське письмо|староєвропейське письмо|en|Vinča symbols}}, тоді як основна частина символів була створена в період між 4500 і 4000 роками до нашої ери, а символи на глиняних табличках Тартарії навіть датуються. приблизно до 5300 року до нашої ери.<ref name="GdS">{{Cite book
|title=Geschichte der Schrift
|last=Haarmann
|first=Harald
|year=2002
|publisher=C.H. Beck
|page=20
|language=de
|isbn=978-3-406-47998-4
}}</ref>

У самобутності Балкан домінує їхнє географічне положення; історично ця територія була відома як перехрестя культур. Це був перетин [[Латинська мова|латинської]] та [[Грецька мова|грецької]] частин [[Римська імперія|Римської імперії]], місце призначення масового напливу язичницьких [[Булгари|булгар]] і [[Слов'яни|слов’ян]], територія, де зустрілися [[Православна церква|православне]] та [[Католицька церква|католицьке]] християнство, а також місце зустрічі [[Іслам|ісламу]] та [[Християнство|християнства]].<ref>{{Cite book
|url=https://archive.org/details/croatia00ivog
|title=Croatia: A History
|last=Goldstein, I.
|year=1999
|publisher=McGill-Queen's University Press
|url-access=registration
}}</ref>

{{Не перекладено|Албанська мовна група|Албанська|en|Albanoid}}, [[Грецька мовна група|еллінська]] та інші [[палеобалканські мови]] мали своє ядро формування на Балканах після [[Міграції індоєвропейців|індоєвропейських міграцій]] у регіоні.<ref name="Friedman">{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=jWB2EAAAQBAJ
|title=The Cambridge Handbook of Language Contact: Volume 1: Population Movement and Language Change
|last=Friedman
|first=Victor
|year=2022
|editor-last=Salikoko Mufwene, Anna Maria Escobar
|series=Cambridge Handbooks in Language and Linguistics
|publisher=Cambridge University Press
|chapter=The Balkans
|isbn=9781009115773
}}</ref><ref name="Lazaridis_et_al.">{{Cite journal|displayauthors=et al.|date=26 August 2022|title=The genetic history of the Southern Arc: A bridge between West Asia and Europe|journal=Science|volume=377|issue=6609|pages=eabm4247|bibcode=|doi=10.1126/science.abm4247|pmc=10064553|pmid=36007055}} pp. 1, 10.</ref> У докласичній і [[Античність|класичній давнині]] цей регіон був домом для [[Греки|греків]], [[Іллірійці|іллірійців]], {{Не перекладено|Пеонійці|пеонійців|en|Paeonians}}, [[Фракійці|тракійців]], [[Даки|даків]] та інших стародавніх груп. [[Імперія Ахеменідів|Перська імперія Ахеменідів]] включала частини Балкан, включаючи [[Стародавня Македонія|Стародавню Македонію]], [[Фракія|Тракію]] (частини сучасної східної [[Болгарія|Болгарії]]) і [[Чорне море|чорноморський]] прибережний регіон Румунії, починаючи з 512 року до нашої ери.<ref>Joseph Roisman, Ian Worthington [https://books.google.com/books?id=QsJ183uUDkMC&pg=PA345 ''A Companion to Ancient Macedonia''] pp. 135–138, 342–345 John Wiley & Sons, 2011 {{ISBN|978-1-4443-5163-7}}</ref> Після поразки персів у [[Греко-перські війни|греко-перських війнах]] у 479 році до нашої ери вони залишили всі свої європейські території, які відновили свою незалежність. Під час правління [[Філіпп II Македонський|Філіпа II Македонського]] (359-336 до н. е.) {{Не перекладено|Розширення Македонії за Філіпа II|Македонія стала наймогутнішою державою на Балканах|en|Expansion of Macedonia under Philip II}}.<ref name="King 2017">{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=lJ0uDwAAQBAJ
|title=Ancient Macedonia
|last=King
|first=C.J.
|year=2017
|publisher=Taylor & Francis
|page=24
|language=es
|isbn=978-1-351-71032-9
|access-date=2024-02-10
}}</ref> У другому столітті до нашої ери [[Римська імперія]] завоювала регіон і поширила римську культуру та [[Латинська мова|латинську мову]], але значні частини все ще залишалися під [[Стародавня Греція|класичним грецьким]] впливом. Єдиними [[Палеобалканські мови|палеобалканськими мовами]], які збереглися, є [[Албанська мова|албанська]] та [[Грецька мова|грецька]].<ref name="Friedman" /><ref name="Lazaridis_et_al." /> [[Римська імперія|Римляни]] вважали [[Родопи|Родопські гори]] північною межею півострова Гемус (пізніше названа [[Лінія Їречека|лінією Їречека]]).<ref>{{Cite journal|last=MacLeod|first=M. D.|year=1982|title=The Romans and the Greek Language|journal=The Classical Review|volume=32|issue=2|pages=216–218|doi=10.1017/S0009840X00114982|jstor=3063446}}</ref> Однак великі простори на південь від лінії Їречека були і є населені [[Волохи|волохами]] ([[Арумуни|аромунами]]), романомовними спадкоємцями Римської імперії.<ref>[[Thede Kahl|Kahl, Thede]] - "Istoria aromânilor", Editura Tritonic, București, 2006</ref><ref>A.N. Haciu – "Aromânii. Comerț, industrie, arte, expansiune, civilizație", ediția I, 1936; ediția a II-a, Editura Cartea Armână, Constanța, 2003, 598 p.; {{ISBN|973-8299-25-X}}</ref>

[[Булгари]] та [[Південні слов'яни|слов'яни]] прибули в шостому столітті і почали асимілювати та витісняти вже асимільованих (через романізацію та еллінізацію) старих жителів північних і центральних Балкан.<ref>''[https://books.google.com/books?id=f1F39vRlERAC&pg=PA125 Twenty Years of Balkan Tangle]''. Mary Edith Durham (2007). p. 125. {{ISBN|1-4346-3426-4}}</ref> Ця міграція призвела до формування окремих [[Етнічність|етнічних груп]] серед південних слов’ян, до яких належали [[болгари]], [[хорвати]], [[серби]] та [[словенці]].<ref name="Curta 2019 pp. 65–77">{{Cite book
|url=https://brill.com/display/book/9789004395190/BP000013.xml
|title=Chapter 5 Migrations—Real and Imagined: Croats, Serbs, and Bulgars (600–800)
|last=Curta
|first=Florin
|date=2019-06-25
|publisher=Brill
|pages=65–77
|chapter=Migrations—Real and Imagined: Croats, Serbs, and Bulgars (600–800)
|doi=10.1163/9789004395190_006
|isbn=978-90-04-39519-0
|access-date=2023-11-23
}}</ref><ref name="Stanoyevich 1919 pp. 91–97">{{Cite journal|last=Stanoyevich|first=Milivoy S.|year=1919|title=The Ethnography of the Yugo-Slavs|url=http://www.jstor.org/stable/207774|journal=Geographical Review|publisher=[American Geographical Society, Wiley]|volume=7|issue=2|pages=91–97|bibcode=1919GeoRv...7...91S|doi=10.2307/207774|issn=0016-7428|jstor=207774|access-date=2023-11-23}}</ref> До прибуття слов'ян частина західного півострова була домом для {{Не перекладено|Праалбанська мова|праалбанців|en|Proto-Albanian language}}. Включаючи такі міста, як [[Ниш]], [[Штип]]. Це можна підтвердити розвитком назв, наприклад, Naissos > Nish і Astibos > Shtip, які дотримуються албанських фонетичних звукових правил, що вказує на те, що праалбанською мовою розмовляли до слов’янського вторгнення на Балкани.<ref>{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/oclc/65166691
|title=Der altalbanische Text Mbsuame e krështerë (Dottrina cristiana) des Lekë Matrënga von 1592 : eine Einführung in die albanische Sprachwissenschaft
|last=Matzinger
|first=Joachim
|date=2006
|publisher=J.H. Röll
|location=Dettelbach
|isbn=3-89754-117-3
|oclc=65166691
}}</ref><ref>[[Niš|Geniş & Maynard 2009]], p. 557</ref><ref>Katičić, Radoslav (1976). Ancient Languages of the Balkans. Mouton. p. 186. <nowiki>ISBN 9789027933157</nowiki>. "On the other hand Niš from Ναϊσσός, Štip from Ἄστιβος, Šar from Scardus, and Ohrid from Lychnidus presuppose the sound development characteristic for Albanian."</ref><ref>Curtis, Matthew Cowan (2012). ''Slavic-Albanian Language Contact, Convergence, and Coexistence'' (Thesis). The Ohio State University. p. 42.</ref>

=== Середньовіччя та нова історія ===
[[Файл:Southeastern_Europe_Late_Ninth_Century.png|міні|240x240пкс|Балкани в [[850|850 році]].]]
[[Файл:Hagia_Sophia_81.JPG|міні|[[Софійський собор (Константинополь)|Собор Святої Софії]], побудований у [[VI століття|VI столітті]] в [[Константинополь|Константинополі]] (нині [[Стамбул]], [[Туреччина]]) як [[Православна церква|східно-православний собор]], пізніше він став мечеттю, потім музеєм, а зараз це і мечеть, і музей.]]
[[Файл:Golubac_Fortress_(град_Голубац).jpg|міні|[[Голубацька фортеця]], побудована в [[XIV століття|XIV столітті]] з видом на стратегічно важливу ущелину [[Залізні Ворота (Дунай)|Залізних воріт]], була однією з багатьох балканських фортець, побудованих у [[Середньовіччя|Середньовіччі]] для опору військам загарбників.]]
Протягом [[Раннє середньовіччя|раннього середньовіччя]] [[Візантійська імперія]] була домінуючою державою в регіоні, як у військовому, так і в культурному плані. Їхня культурна сила стала особливо очевидною в другій половині [[IX століття]], коли {{Не перекладено|Населення Візантійської імперії|візантійським|en|Population of the Byzantine Empire}} [[Місіонерство|місіонерам]] [[Кирило і Мефодій|Кирилу і Методію]] вдалося поширити [[Православна церква|візантійський варіант]] християнства серед більшості мешканців Балкан, які раніше були [[Язичництво|язичниками]]. Спочатку християнство [[Візантійський обряд|візантійського обряду]] перейняли [[болгари]] та [[серби]], трохи пізніше приєдналися [[румуни]]. [[Албанці]], з іншого боку, через їх ізольованість у своїх гірських поселеннях, не відразу ставали християнами.<ref name="Encyclopedia Britannica 1998 m541">{{Cite web|url=https://www.britannica.com/place/Balkans/In-the-Roman-Empire#ref43533|title=Roman Empire, Geography, Culture|date=1998-08-05|website=Encyclopedia Britannica|access-date=2023-11-21}}</ref>

Виникнення [[Перше Болгарське царство|Першого Болгарського царства]] та постійні [[Візантійсько-болгарські війни|конфлікти]] між Візантійською імперією та Першим Болгарським царством значно послабили візантійський контроль над Балканами до кінця [[X століття]]. [[Греки|Візантійці]] ще більше втратили владу на Балканах після відродження болгар наприкінці [[XII століття]] з утворенням [[Друге Болгарське царство|Другого Болгарського царства]].<ref name="Western Civilization s859">{{Cite web|url=https://courses.lumenlearning.com/atd-herkimer-westerncivilization/chapter/the-byzantine-bulgarian-wars/|title=The Byzantine-Bulgarian Wars|website=Western Civilization|access-date=2023-11-22}}</ref> Після розпаду Другого Болгарського царства влада Візантійської імперії була продовжена через нездатність слов'ян об'єднатися, що було спричинено частими [[Усобиця|міжусобицями]]. Болгарія в першій половині [[XIV століття]] була затьмарена новою зростаючою регіональною силою [[Сербія|Сербії]], яка стала результатом повстання [[Стефан Душан|Стефана Душана]] та завоювання більшої частини Балкан для створення [[Сербське царство|Сербського царства]]. [[Сербське царство]] та [[Візантійська імперія|Візантійська імперії]] продовжували залишатися домінуючими силами в регіоні до приходу [[Турки-османи|османів]] через кілька десятиліть.<ref name="Encyclopedia Britannica 1999 p824">{{Cite web|url=https://www.britannica.com/place/Bulgaria/The-second-Bulgarian-empire|title=Medieval, Orthodox, Balkan|date=1999-07-26|website=Encyclopedia Britannica|access-date=2023-11-22}}</ref>

[[Османські війни в Європі|Османська]] експансія в регіоні почалася в другій половині [[XIV століття]], оскільки [[Візантійська імперія]] продовжувала втрачати контроль над регіоном після [[Візантійсько-османські війни|кількох поразок]] від османів. У 1362 році турки-османи завоювали [[Едірне|Адріанополь]] (нині [[Едірне]], Туреччина). Це був початок їхнього завоювання Балканського півострова, яке тривало більше століття. Інші держави в цьому регіоні почали розпадатися, наприклад Сербія після [[Битва на Косовому полі (1389)|битви на Косовому полі]] в 1389 році, Болгарія в 1396 році, Константинополь в 1453 році, Боснія в 1463 році, Герцеговина в 1482 році і Чорногорія в 1499 році. Завоювання було полегшено для османів через існуючі розбіжності серед православних народів і ще глибший розрив, який існував на той час між [[Східне християнство|східними]] та [[Західне християнство|західними християнами]] Європи.<ref name="Encyclopedia Britannica 1998 v596">{{Cite web|url=https://www.britannica.com/place/Balkans/The-Ottomans|title=Ottoman Empire, Southeastern Europe, Conflict|date=1998-08-05|website=Encyclopedia Britannica|access-date=2023-11-21}}</ref>

[[Албанці]] під проводом князя-католика [[Скандербег|Скандербега]] деякий час (1443–1468) чинили опір османам, використовуючи [[Партизанська війна|партизанську війну]]. Досягнення Скандербега, зокрема {{Не перекладено|Битва при Альбулені|битва при Альбулені|en|Battle of Albulena}} та {{Не перекладено|Облога Круї (1450)|перша облога Круї|en|Siege of Krujë (1450)}} принесли йому славу по всій [[Європа|Європі]]. Зрештою османи завоювали майже всю територію Балкан і досягли [[Центральна Європа|Центральної Європи]] на початку [[XVI століття]].<ref name="Sedlar1994">{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=3o5lrvuwOVwC&pg=PA393
|title=East Central Europe in the Middle Ages, 1000-1500
|last=Jean W Sedlar
|year=1994
|publisher=University of Washington Press
|pages=393–
|isbn=978-0-295-97291-6
|quote=A rare example of successful Christian resistance to the Turks in the 15th century, although in a fairly remote part of Europe, was provided by Skanderbeg, the Albanian mountain chieftain who became the leader of a national revolt. For over a quarter-century until his death in 1468, he led the Albanians in surprisingly effective guerrilla warfare against the Turkish occupiers.
}}</ref> Деяким меншим країнам, таким як [[Князь-єпископство Чорногорія|Чорногорія,]] вдалося зберегти певну автономію, керуючи власними внутрішніми справами, оскільки територія була надто гористою, щоб повністю підкорити її.<ref name="Stephen Clissold 1966">Stephen Clissold (1966). ''A short history of Yugoslavia from earliest times to 1966'', chapter III</ref> Іншою невеликою країною, яка зберегла свою незалежність, як [[де-факто]], так і [[де-юре]] в цьому випадку, був [[Адріатичне море|адріатичний]] торговий центр [[Рагузька республіка]] (тепер [[Дубровник]], Хорватія).<ref name="Birnbaum 2018 o633">{{Cite book
|url=https://books.openedition.org/ceup/2138?lang=en
|title=Chapter 6. In business with Ragusa
|last=Birnbaum
|first=Marianna D.
|date=2018-11-06
|publisher=Central European University Press
|isbn=978-615-5053-79-5
|access-date=2023-11-21
}}</ref>

До кінця [[XVI століття]] [[Османська імперія]] стала контролюючою силою в регіоні після розширення з [[Анатолія|Анатолії]] через [[Фракія|Тракію]] на Балкани. Багато людей на Балканах відносять своїх найбільших народних героїв до епохи наступу або відступу Османської імперії.<ref>{{Cite journal|last=Wasti|first=Syed Tanvir|date=July 2004|title=The 1912–13 Balkan War and the Siege of Edirne|journal=Middle Eastern Studies|volume=40|issue=4|pages=59–78|doi=10.1080/00263200410001700310|jstor=4289928}}</ref> Як приклади, для греків, [[Костянтин ХІ|Костянтин XI Палеолог]] і [[Теодорос Колокотроніс]]; а для сербів — [[Мілош Обилич]], князь [[Лазар Хребелянович]] і [[Карагеоргій]]; для албанців [[Скандербег|Георгій Кастріоті Скандербег]]; для [[Македонці|македонців]] [[Никола Карев]]<ref name="Considered a Bulgarian in Bulgaria">Considered a Bulgarian in Bulgaria</ref> і [[Гоце Делчев]];<ref name="Considered a Bulgarian in Bulgaria" /> у болгар — [[Васил Левський]], [[Георгій Стойков Раковський]] і [[Христо Ботев]], у [[Хорвати|хорватів]] — [[Нікола Шубич-Зринський]].

Протягом останніх кількох століть через часті [[Османські війни в Європі|війни Османської імперії в Європі,]] що велися на Балканах і навколо них, а також через порівняльну ізоляцію Османської імперії від основної течії економічного прогресу (що відображає зсув комерційного та політичного центру тяжіння Європи до [[Атлантичний океан|Атлантики]]), Балкани були найменш розвиненою частиною Європи. За словами [[Галіль Іналджик|Галіля Іналджика]], «населення Балкан, згідно з однією оцінкою, [[Депопуляція|скоротилося з 8 мільйонів]] наприкінці [[XVI століття]] до лише 3 мільйонів до середини [[XVIII століття]]. Ця оцінка базується на документальних свідченнях Османської імперії».<ref>''[https://books.google.com/books?id=c00jmTrjzAoC&pg=PA652 An economic and social history of the Ottoman Empire]''. Suraiya Faroqhi, Donald Quataert (1997). [[Cambridge University Press]]. p. 652. {{ISBN|0-521-57455-2}}</ref>

Більшість балканських національних держав виникли протягом [[XIX століття|XIX]] та початку [[XX століття|XX]] століть, коли вони здобули незалежність від Османської імперії та [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]]: [[Перша грецька республіка]] в 1821 році, [[Королівство Сербія]] та [[Князівство Чорногорія]] у 1878 році, [[Румунське королівство]] у 1881 році, [[Третє Болгарське царство]] в 1908 році та [[Князівство Албанія]] в 1912 році.
[[Файл:Balkans_Animation_1800-2008.gif|міні|Сучасна політична історія Балкан з 1796 року.]]

=== Новітня історія ===

==== Світові війни ====
У 1912–1913 роках спалахнула [[Перша Балканська війна]], коли національні держави [[Третє Болгарське царство|Болгарії]], [[Королівство Сербія|Сербії]], [[Грецьке королівство|Греції]] та [[Королівство Чорногорія|Чорногорії]] об’єдналися в [[Балканська Ліга|Балканську Лігу]] проти [[Османська імперія|Османської імперії]]. У результаті війни майже всі європейські території [[Османська імперія|Османської імперії]] були захоплені та розділені між союзниками. Подальші події також призвели до створення незалежної [[Албанія|Албанії]]. Болгарія наполягала на своїй територіальній цілісності після [[Російсько-турецька війна (1877—1878)|російсько-турецької війни (1877–78) років]] в інших кордонах і на передвоєнній болгаро-сербській угоді. Болгарія була спровокована кулуарними угодами між її колишніми союзниками Сербією та Грецією щодо розподілу здобичі в кінці Першої балканської війни. У той час Болгарія воювала на головному Тракійському фронті. Болгарія розпочала [[Друга Балканська війна|Другу Балканську війну]], коли вона напала на Сербію та Грецію. Серби і греки відбивали поодинокі атаки, але коли грецька армія вторглася в Болгарію разом з неспровокованою румунською інтервенцією в тилу, Болгарія розвалилася. Османська імперія скористалася можливістю відвоювати [[Східна Фракія|Східну Тракію]], встановивши її нові західні кордони, які досі залишаються частиною сучасної Туреччини.

[[Перша світова війна]] почалася на Балканах у 1914 році, коли члени «<nowiki/>[[Млада Босна]]<nowiki/>», революційної організації з переважно сербськими та [[Югославізм|югославістськими]] членами, [[Сараєвське вбивство|вбили]] спадкоємця Австро-Угорщини, [[Франц Фердинанд|ерцгерцога Австрійського Франца Фердинанда]] в столиці Боснії та Герцеговини, [[Сараєво]]. Це спричинило війну між Австро-Угорщиною та Сербією, яка через існуючі [[Союзники в Першій світовій війні|ланцюги альянсів]] призвела до Першої світової війни. Незабаром Османська імперія приєдналася до [[Центральні держави|Центральних держав,]] ставши однією з трьох імперій, що брали участь у цьому альянсі. Наступного року Болгарія приєдналася до [[Центральні держави|Центральних держав,]] атакуючи Сербію, яка протягом року успішно боролася з Австро-Угорщиною на півночі. Це призвело до поразки Сербії та втручання [[Союзники в Першій світовій війні|Антанти]] на Балканах, яка послала експедиційний корпус, щоб створити новий [[Салоніцький фронт|фронт]], третій у цій війні, який незабаром також став статичним. Участь Греції у війні через три роки, в 1918 році, з боку Антанти остаточно змінила рівновагу між супротивниками, що призвело до краху там спільного німецько-болгарського фронту, що спричинило вихід Болгарії з війни, і, у свою чергу, розпад Австро-Угорської імперії, що завершило Першу світову війну.<ref>''Encyclopedia of World War I'', Spencer Tucker, Priscilla Mary Roberts, p. 242</ref>

У період між двома війнами, щоб зберегти геополітичний статус-кво в регіоні після закінчення Першої світової війни, 9 лютого 1934 року в [[Афіни|Атенах]] між [[Друга грецька республіка|Другою грецькою республікою]], [[Румунське королівство|Румунським королівством]], [[Туреччина|Туреччиною]] та [[Королівство Югославія|Королівством Югославія]] була створена [[Балканська Антанта]].<ref>{{Cite web|url=https://www.britannica.com/event/Balkan-Entente|title=Balkan Entente {{!}} Europe [1934]|website=Encyclopædia Britannica|access-date=2021-08-31}}</ref>

З початком [[Друга світова війна|Другої світової війни]] всі балканські держави, за винятком [[Грецьке королівство|Грецького королівства]], були союзниками [[Третій Рейх|нацистської Німеччини]], маючи двосторонні військові угоди або входили до [[Троїстий пакт|Троїстичного пакту]]. [[Королівство Італія (1861—1946)|Фашистська Італія]] розширила війну на Балкани, використовуючи свій [[Албанія під владою Італії|протекторат над Албанією]] для [[Італо-грецька війна|вторгнення в Грецію]]. Після відбиття атаки греки контратакували, вторгшись у контрольовану Італією Албанію та викликавши інтервенцію нацистської Німеччини на Балканах, щоб допомогти своєму союзнику.<ref>''Europe in Flames'', J. Klam, 2002, p. 41</ref> За кілька днів до німецького вторгнення нейтральні військові захопили владу в результаті успішного ''[[Державний переворот|державного перевороту]]'' в Белграді.<ref>Russia's life-saver, Albert Loren Weeks, 2004, p. 98</ref>

Незважаючи на те, що новий уряд підтвердив свої наміри виконувати свої зобов’язання як член Осі, Німеччина разом з Болгарією вторглася як у Грецію, так і в [[Королівство Югославія]]. [[Окупація Югославії|Югославія одразу ж розпалася]], коли лояльні до сербського короля та хорватські частини повстали. Греція чинила опір, але після двох місяців боїв зазнала краху й була окупована. Дві країни були розділені між трьома союзниками по Осі, Болгарією, Німеччиною та Італією, і [[Незалежна Держава Хорватія|Незалежною Державою Хорватія]], маріонетковою державою Італії та Німеччини.

Під час окупації населення зазнало значних втрат через репресії та голод, на що населення відреагувало створенням масового руху опору.<ref>''Inside Hitler's Greece: The Experience of Occupation'', Mark Mazower, 1993</ref> Разом із ранньою та надзвичайно важкою зимою того року (яка спричинила сотні тисяч смертей), німецьке вторгнення катастрофічно вплинуло на графік запланованої [[Операція «Барбаросса»|операції «Барбаросса»]] спричинивши значну затримку,<ref>''Hermann Goring: Hitler's Second-In-Command,'' Fred Ramen, 2002, p. 61</ref> що мало серйозні наслідки в ході війни.<ref>The encyclopedia of codenames of World War II#Marita, Christopher Chant, 1986, pp. 125–126</ref>

Наприкінці 1944 року радянські війська увійшли до Румунії та Болгарії, витіснивши німців з Балкан. Радянські війська залишили по собі регіон, значною мірою зруйнований внаслідок експлуатації у воєнний час.

==== Холодна війна ====
Під час [[Холодна війна|холодної війни]] більшістю країн на Балканах керували комуністичні уряди. Греція стала першим полем битви зароджуваної холодної війни. [[Доктрина Трумена]] була відповіддю США на [[Громадянська війна у Греції|громадянську війну]], яка вирувала з 1944 по 1949 рік. Ця громадянська війна, розв’язана [[Комуністична партія Греції|Комуністичною партією Греції]] за підтримки комуністів-добровольців із сусідніх країн (Албанії, Болгарії та Югославії), призвела до масової американської допомоги некомуністичному грецькому уряду. Завдяки цій підтримці Греції вдалося перемогти партизанів і, зрештою, залишитися однією з двох єдиних некомуністичних країн у регіоні разом із Туреччиною.

Однак, незважаючи на те, що [[Соціалістична Федеративна Республіка Югославія]] (1948 р.) та [[Народна Соціалістична Республіка Албанія]] (1961 р.) перебували під комуністичним урядом, вони посварилися з Радянським Союзом. Югославія, очолювана маршалом [[Йосип Броз Тіто|Йосипом Броз Тіто]] (1892–1980), спочатку підтримала, а потім відкинула ідею об’єднання з [[Болгарія|Болгарією]] та натомість прагнула тісніших відносин із Заходом, а згодом навіть очолила разом з [[Індія|Індією]] та [[Єгипет|Єгиптом]] [[Рух неприєднання]]. З іншого боку, Албанія тяжіла до комуністичного [[Китайська Народна Республіка|Китаю]], згодом зайнявши [[Ізоляціонізм|ізоляціоністську]] позицію.

28 лютого 1953 року [[Грецьке королівство]], [[Туреччина]] та [[Соціалістична Федеративна Республіка Югославія]] підписали в [[Анкара|Анкарі]] Договір про дружбу та співробітництво, який утворив [[Балканський пакт (1953)|'''Балканський пакт 1953 року''']]. Метою договору було стримування [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянської]] експансії на Балканах і остаточне створення спільного військового штабу для трьох держав. На момент підписання пакту Туреччина та Греція були членами [[НАТО|Організації Північноатлантичного договору]] (НАТО), тоді як Югославія була позаблоковою комуністичною державою. Завдяки Пакту Югославія змогла опосередковано асоціювати себе з НАТО. Хоча планувалося, що пакт буде діяти протягом 20 років, він розпався в 1960 році.<ref name="Balkan Pact of 1953">{{Cite web|url=https://www.tarihiolaylar.com/tarihi-olaylar/balkan-pakti-1953-225|title=Balkan Pact of 1953|access-date=5 September 2021}}</ref>

Будучи єдиними некомуністичними країнами, [[Греція]] та [[Туреччина]] були (і залишаються) частиною [[НАТО|НАТО,]] утворюючи південно-східне крило альянсу.

==== Після холодної війни та євроінтеграція ====
У 1990-х роках перехід країн колишнього [[Варшавський пакт|Варшавського пакту]] ([[Радянська імперія|Радянської імперії]]) до демократичних суспільств вільного ринку відбувався мирно. Під час перебування в позаблоковій [[Соціалістична Федеративна Республіка Югославія|Соціалістичній Федеративній Республіці Югославія]] [[Югославські війни|війни між колишніми югославськими республіками]] спалахнули після того, як [[Соціалістична Республіка Словенія]] та [[Соціалістична Республіка Хорватія]] провели вільні вибори, а їхні люди проголосували за незалежність на референдумах своїх країн. [[Соціалістична Республіка Сербія]], у свою чергу, оголосила розпуск [[Політична унія|політичної унії]] неконституційним, а [[Югославська Народна Армія]] безуспішно намагалася зберегти [[статус-кво]]. [[Словенія|Республіка Словенія]] та [[Хорватія|Республіка Хорватія]] проголосили незалежність 25 червня 1991 року, що спричинило [[Війна Хорватії за незалежність|хорватську війну за незалежність]] та [[Десятиденна війна|десятиденну війну]] в Словенії. Зрештою югославські війська вийшли зі Словенії в 1991 році, тоді як війна в Хорватії [[Операція «Буря»|тривала до кінця 1995 року]]. За ними вийшли [[Соціалістична Республіка Македонія]], а пізніше [[Соціалістична Республіка Боснія і Герцеговина]], причому [[Боснійська війна|Боснія найбільше постраждала]] від бойових дій. Війни спричинили втручання [[Організація Об'єднаних Націй|Організації Об’єднаних Націй]], а наземні та повітряні сили {{Не перекладено|Інтервенція НАТО в Боснію і Герцеговину|НАТО|en|NATO intervention in Bosnia and Herzegovina}} [[Операція НАТО в Боснії та Герцеговині (1995)|вжили дій проти сербських сил]] у Боснії та Герцеговині та [[Союзна Республіка Югославія|Союзній Республіці Югославія]] (тобто [[Сербія та Чорногорія|Сербії та Чорногорії]]).
[[Файл:Former_Yugoslavia_2008.PNG|міні|Державні утворення на території колишньої [[Югославія|Югославії]], 2008.]]
Після розпаду Югославії шість держав отримали міжнародно визнаний суверенітет: [[Словенія]], [[Хорватія]], [[Боснія і Герцеговина]], [[Північна Македонія]], [[Чорногорія]] та [[Сербія]]; усі вони традиційно входять до Балканського регіону, що часто викликає суперечки. У 2008 році, перебуваючи під управлінням ООН, [[Косово]] [[Проголошення незалежності Косова (2008)|проголосило незалежність]] (згідно з офіційною політикою Сербії, Косово все ще є внутрішньою [[Автономний край Косово і Метохія|автономним краєм]]). У липні 2010 року [[Міжнародний суд|Міжнародний суд ООН]] постановив, що проголошення незалежности було законним.<ref>{{Cite news|url=https://www.reuters.com/article/us-serbia-kosovo-idUSTRE66L01720100722|title=Kosovo independence declaration deemed legal|date=22 July 2010|work=Reuters|access-date=16 February 2014}}</ref> Більшість країн-членів ООН визнають Косово як [[Суверенна держава|суверенну державу]]. Після закінчення воєн у Сербії спалахнула [[Бульдозерна революція]], і [[Слободан Мілошевич]], сербський комуністичний лідер (обраний президентом між 1989 і 2000 роками), був скинутий і переданий для суду в [[Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії|Міжнародний кримінальний трибунал]] за злочини проти [[Міжнародне гуманітарне право|міжнародного гуманітарного права]] під час [[Югославські війни|югославських воєн]]. Мілошевич помер від серцевого нападу в 2006 році до винесення вироку. У 2001 році [[Конфлікт у Республіці Македонія (2001)|албанське повстання]] в [[Північна Македонія|Македонії]] змусило державу надати місцеву автономію [[Албанці в Північній Македонії|етнічним албанцям]] у регіонах, де вони переважають.

Після [[Розпад Югославії|розпаду Югославії]] між Македонією та Грецією виникло питання щодо назви, під якою колишня (федеративна) республіка Македонія буде визнана на міжнародному рівні. Будучи [[Македонія (історична область)|македонською частиною Югославії]] (див. [[Північна Македонія (РПМ)|Вардарська Македонія]]), федеративна республіка під югославською ідентичністю мала назву [[Соціалістична Республіка Македонія|(Соціалістична) Республіка Македонія]], над якою вона проголосила свій [[Державний суверенітет|суверенітет]] у 1991 році. Греція, маючи великий [[Омоніми|омонімічний]] регіон (див. [[Македонія (Греція)|Македонія]]), виступала проти використання назви як ознаки національности та етнічної приналежности. Так [[Суперечка щодо назви Македонії|спір про назву Македонії]] було вирішено за посередництва ООН у червні 2018 року, коли було досягнуто [[Преспанська угода|Преспанської угоди]], яка передбачала перейменування держави на Північну Македонію у 2019 році.

Балканські держави контролюють прямі [[Мережа європейських автошляхів|сухопутні шляхи]] між [[Західна Європа|Західною Європою]] та Південно-Західною Азією ([[Анатолія|Мала Азія]] та Близький Схід). З 2000 року всі балканські держави дружньо ставляться до [[Європейський Союз|Європейської Унії]] і [[Сполучені Штати Америки|Сполучених Штатів Америки]].<ref>{{Cite web|url=https://www.unodc.org/southeasterneurope/|title=UNODC South Eastern Europe|website=www.unodc.org|access-date=2019-06-17}}</ref>

Греція [[Розширення Європейських Співтовариств (1981)|є членом]] Європейської Унії з 1981 року, тоді як Словенія [[Розширення Європейського Союзу (2004)|є членом з 2004 року]], Болгарія та Румунія [[Розширення Європейського Союзу (2007)|є членами з 2007 року]], а Хорватія [[Розширення Європейського Союзу (2013)|є членом з 2013 року]]. У 2005 році Європейська Унія вирішила розпочати переговори щодо вступу з державами-кандидатками; [[Вступ Туреччини до Європейського Союзу|Туреччина]] та [[Вступ Північної Македонії до Європейського Союзу|Македонія]] були визнані кандидатками на членство в ЄУ. У 2012 році Чорногорія почала [[Вступ Чорногорії до Європейського Союзу|переговори про вступ]] до ЄУ. У 2014 році [[Албанія]] стала [[Вступ Албанії до Європейського Союзу|офіційною кандидаткою]] на вступ до ЄУ. Очікувалося, що до 2025 року [[Сербія]] мала б завершити [[Вступ Сербії до Європейського Союзу|переговори про вступ]] до ЄУ,<ref>{{cite web|url=http://rs.n1info.com/a347160/Vesti/Vesti/Nacrt-strategije-za-prosirenje-EU-Srbija-clanica-do-2025.html|title=Nacrt Stretegije za proširenje EU|language=sr|archive-url=https://web.archive.org/web/20171206211712/http://rs.n1info.com/a347160/Vesti/Vesti/Nacrt-strategije-za-prosirenje-EU-Srbija-clanica-do-2025.html|archive-date=6 грудня 2017|url-status=live|access-date=6 грудня 2017}}</ref> однак цей процес був загальмований через визнання [[Косово]] як суверенної держави існуючими державами-членами ЄУ<ref>{{Cite web|url=https://www.deutschland.de/en/topic/politics/serbia-must-accept-kosovo-independence-to-join-eu-gabriel|title=Serbia must accept Kosovo independence to join EU – Gabriel|date=16 February 2018}}</ref> та не підтримку Сербією санкцій проти [[Росія|Російської Федерації]] через [[Російське вторгнення в Україну (з 2022)|повномасштабне вторгнення в Україну]]. У грудні 2022 року Боснія і Герцеговина [[Вступ Боснії і Герцеговини до Європейського Союзу|отримала статус кандидатки на вступ до ЄУ]],<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.31558/2307-2318.2022.2.2|title=Статус кандидата в ЄС для України: економічні перспективи|last=Орєхова|first=Т.В.|date=2022|pages=15–23|work=Економіка і організація управління|doi=10.31558/2307-2318.2022.2.2|issn=2307-2318|issue=2|access-date=2024-10-19}}</ref> проте перемовини досі не розпочали. Косово офіційно подало заявку на [[Вступ Косова до Європейського Союзу|вступ до Європейської Унії]] 14 грудня 2022 року<ref>{{Cite web|url=https://www.voanews.com/a/kosovo-leaders-sign-application-request-to-join-eu/6877175.html|title=Kosovo Leaders Sign Application Request to Join EU|date=2022-12-14|website=Voice of America|language=en|access-date=2024-10-19}}</ref>, проте статус кандидата держава досі не отримала.

Греція і [[Відносини Туреччина — НАТО|Туреччина]] є членами [[НАТО]] з 1952 року. У березні 2004 року Болгарія, Румунія та Словенія стали членами НАТО. [[Відносини Албанія — НАТО|Албанія]] та [[Відносини Хорватія — НАТО|Хорватія]] є членами НАТО з квітня 2009 року.<ref>[http://www.nato.int/cps/en/natolive/news_52902.htm Ceremony marks the accession of Albania to NATO], NATO – News, 7 April 2009. Retrieved 18 April 2009.</ref> [[Відносини Чорногорія — НАТО|Чорногорія]] приєдналася в червні 2017 року.<ref>{{Cite web|url=https://europeanwesternbalkans.com/2017/04/20/darmanovic-montenegro-becomes-eu-member-in-2022/|title=Darmanović: Montenegro becomes EU member in 2022 – European Western Balkans|last=Archives|first=EWB|date=20 April 2017}}</ref> 27 березня 2020 року останньою державою-членом, яка [[Відносини Північна Македонія — НАТО|вступила до НАТО]], була Північна Македонія. У грудні 2018 року [[Відносини Боснія і Герцеговина — НАТО|Боснія і Герцеговина]] отримала [[план дій щодо членства в НАТО]]. Сербія [[Відносини Сербія — НАТО|не планує вступати до НАТО]].

Усі держави Балкан висловили бажання приєднатися до ЄУ і НАТО (крім Сербії, яка [[Вступ Сербії до Європейського Союзу|прагне вступити лише до ЄУ]]).<ref name="European Parliament">{{Cite news|url=https://www.europarl.europa.eu/factsheets/en/sheet/168/the-western-balkans|title=The Western Balkans – Fact Sheets on the European Union|work=European Parliament|access-date=2021-06-25}}</ref>

== Економіка ==
[[Файл:Sveti_Stefan_(06).jpg|міні|Погляд на місто [[Светий Стефан]] у Чорногорії, [[Туризм у Чорногорії|туризм]] становить значну частину [[Економіка Чорногорії|чорногорської економіки]].<ref name="International Trade Administration 2022 r955">{{Cite web|url=https://www.trade.gov/country-commercial-guides/montenegro-tourism-0|title=Tourism|date=2022-08-06|website=International Trade Administration|access-date=2023-11-23}}</ref>]]
[[Файл:Belgrade_iz_balona.jpg|міні|Вид над [[Белград|Белградом]] у Сербії, який є столицею Сербії та великим [[Індустріальне місто|промисловим містом]], яке становить значну частину [[Економіка Сербії|сербської економіки]].<ref name="Ralev 2021 b421">{{Cite web|url=https://seenews.com/news/moodys-completes-periodic-review-of-three-serbian-cities-759653|title=Moody's completes periodic review of three Serbian cities|last=Ralev|first=Radomir|date=2021-11-03|website=SeeNews|access-date=2023-11-23}}</ref>]]
[[Файл:Pargapanorama.jpg|міні|Погляд на місто [[Парга]] в Греції, [[Туризм у Греції|туризм]] відіграє вирішальну роль у [[Економіка Греції|грецькій економіці]].<ref name="Ελληνική Δημοκρατία - Υπουργείο Εξωτερικών 2023 h221">{{Cite web|url=https://www.mfa.gr/usa/en/about-greece/tourism/for-sustainable-tourism-industry.html|title=For a Sustainable Tourism Industry|date=2023-11-23|website=Ελληνική Δημοκρατία - Υπουργείο Εξωτερικών|access-date=2023-11-23}}</ref>]]
[[Файл:Historical_peninsula_and_modern_skyline_of_Istanbul.jpg|міні|Вид на європейську частину Стамбула, яка відіграє важливу роль для [[Економіка Туреччини|турецької економіки]].]]
[[Файл:Вишеградска_ћуприја_са_Андрићградом_2.jpg|міні|Вид на [[Андричград]] і [[міст Мехмеда-паші Соколовича]] в [[Боснія|Боснії]], [[Туризм у Боснії та Герцеговині|туризм]] є швидкозростаючим сектором [[Економіка Боснії і Герцеговини|боснійської економіки]].<ref name="U.S. Agency for International Development 2023 f963">{{Cite web|url=https://www.usaid.gov/bosnia-and-herzegovina/fact-sheets/fact-sheet-developing-sustainable-tourism-turizam-bosnia-and-herzegovina#:~:text=In%202019%2C%20the%20country%20had,and%20hampered%20the%20sector's%20development.|title=FACT SHEET: Developing Sustainable Tourism (Turizam) in Bosnia and Herzegovina|date=2023-03-10|website=U.S. Agency for International Development|access-date=2023-11-24}}</ref>]]
[[Файл:Dubrovnik_june_2011..JPG|міні|Погляд на [[Дубровник]] у Хорватії, [[Туризм у Хорватії|туризм]] робить значний внесок у [[Економіка Хорватії|хорватську економіку]].<ref name="OECD iLibrary c995">{{Cite web|url=https://www.oecd-ilibrary.org/sites/98e4b3dd-en/index.html?itemId=/content/component/98e4b3dd-en#:~:text=Tourism%20plays%20a%20major%20role,of%20employment%20fall%20to%205.9%25.|title=OECD Tourism Trends and Policies 2022|website=OECD iLibrary|access-date=2023-11-23}}</ref>]]
Зараз усі держави є республіками, але до [[Друга світова війна|Другої світової війни]] всі країни були монархіями. Більшість республік є [[Парламентська республіка|парламентськими]], за винятком [[Румунія|Румунії]] та [[Боснія і Герцеговина|Боснії та Герцеговини]], які є [[Змішана республіка|напівпрезидентськими]]. Усі держави мають [[Відкрита економіка|відкриту]] [[Ринкова економіка|ринкову економіку]], більшість із яких перебувають у діапазоні доходів вище середнього ($4,000–12,000 за людину), за винятком [[Хорватія|Хорватії]], Румунії, Греції та [[Словенія|Словенії]], які мають [[Країни з високим рівнем доходу|високий дохід]] (понад $12,000 за людину), і класифікуються з дуже високим [[Індекс людського розвитку|ІЛР]], разом з Болгарією, на відміну від решти держав, які класифікуються лише з високим ІЛР. Держави колишнього [[Східний блок|Східного блоку]], які раніше мали [[Командна економіка|планову економічну]] систему, і [[Туреччина]] щороку мають поступове економічне зростання. Валовий внутрішній продукт на душу населення є найвищим у Словенії (понад $29,000), за нею йдуть Хорватія<ref>{{Cite web|url=https://www.imf.org/en/Publications/WEO/weo-database/2023/April/weo-report?c=960,&s=NGDPD,PPPGDP,NGDPDPC,PPPPC,&sy=2021&ey=2028&ssm=0&scsm=1&scc=0&ssd=1&ssc=0&sic=0&sort=country&ds=.&br=1|title=Report for Selected Countries and Subjects|last=[[IMF]]}}</ref> та Греція (~ $20,000), Румунія, Болгарія (понад $11,000), Туреччина, Чорногорія, Сербія (від $10,000 до 9,000) і Боснія і Герцеговина, Албанія, Північна Македонія (~$7,000) і Косово ($5,000).<ref>{{Cite web|url=https://data.worldbank.org/indicator/NY.GDP.PCAP.CD|title=GDP per capita (current US$)|website=World Bank Open Data|access-date=2022-08-19}}</ref> [[Коефіцієнт Джині]], який вказує на рівень різниці в грошовому добробуті верств, знаходиться на другому рівні при найвищій грошовій рівності в Албанії, [[Болгарія|Болгарії]] та Сербії, на третьому рівні в Греції, Чорногорії та Румунії, на четвертому рівні у Північній Македонії, на п’ятому рівні в Туреччині, а найбільш нерівним за коефіцієнтом Джині є Боснія на восьмому рівні. Найнижчий рівень безробіття в Румунії та Болгарії (близько 5%), за ними йдуть Сербія та Албанія (11–12%), Туреччина, Греція, Боснія, Північна Македонія (13–16%), Чорногорія (~18%) та Косово (~25%).<ref>{{Cite web|url=https://data.worldbank.org/indicator/SL.UEM.TOTL.ZS?view=chart|title=Unemployment, total (% of total labor force) (modeled ILO estimate)|website=World Bank Open Data|access-date=2022-08-19}}</ref>

Коли держави [[Західні Балкани|Західних Балкан]] відкрилися для приватних інвестицій у [[1990-ті|1990-х роках]], новостворені підприємства (переважно [[малі та середні підприємства]]) сприяли регіональному економічному розвитку, полегшуючи перехід від масивної [[Державна власність|державної структури]] до [[Ринкова економіка|ринкової економіки]].<ref name=":02">{{Cite book
|url=https://www.eib.org/en/publications/20230344-the-impact-of-the-eibs-intermediated-lending-to-businesses-in-the-western-balkans
|title=The impact of the EIB's intermediated lending to businesses in the Western Balkans
|last=European Investment Bank.
|date=2023-12-18
|publisher=European Investment Bank
|language=EN
|doi=10.2867/828282
|isbn=978-92-861-5651-9
|archive-url=https://web.archive.org/web/20240214205204/https://www.eib.org/en/publications/20230344-the-impact-of-the-eibs-intermediated-lending-to-businesses-in-the-western-balkans
|archive-date=Feb 14, 2024
|url-status=live
}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://ec.europa.eu/economy_finance/publications/pages/publication15155_en.pdf|title=The Western Balkans in Transition|date=May 2009|website=Occasional Paper|publisher=European Commission|archive-url=https://web.archive.org/web/20231227121631/https://ec.europa.eu/economy_finance/publications/pages/publication15155_en.pdf|archive-date=Dec 27, 2023|url-status=live}}</ref> Зараз на [[малі та середні підприємства]] припадає 99% усіх активних підприємств, до 81% загальної створеної вартості та 72% загальної зайнятости на Західних Балканах.<ref name=":02" />

Західні Балкани – це переважно банківська економіка, де банківський кредит є основним джерелом зовнішнього капіталу для всіх підприємств, включаючи [[малі та середні підприємства]]. Незважаючи навіть на те, що банківське кредитування області є обмеженим і нерозвиненим. Недавній аналіз [[Європейський інвестиційний банк|Європейського інвестиційного банку]] оцінив дефіцит фінансування в $2,8 мільярда, або близько 2,5% номінального ВВП.<ref name=":022">{{Cite book
|url=https://www.eib.org/en/publications/20230344-the-impact-of-the-eibs-intermediated-lending-to-businesses-in-the-western-balkans
|title=The impact of the EIB's intermediated lending to businesses in the Western Balkans
|last=European Investment Bank.
|date=2023-12-18
|publisher=European Investment Bank
|language=EN
|doi=10.2867/828282
|isbn=978-92-861-5651-9
|archive-url=https://web.archive.org/web/20240214205204/https://www.eib.org/en/publications/20230344-the-impact-of-the-eibs-intermediated-lending-to-businesses-in-the-western-balkans
|archive-date=Feb 14, 2024
|url-status=live
}}</ref>

На більшості ринків Західних Балкан міжнародні банки мають ринкову частку від 70% до 90%.<ref>{{Cite web|url=https://www.worldbank.org/en/news/press-release/2023/10/19/economic-growth-in-the-western-balkans-to-accelerate-in-2024-albeit-slowly-and-unevenly|title=Economic Growth in the Western Balkans To Accelerate in 2024, Albeit Slowly and Unevenly|date=October 19, 2023|website=World Bank|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20231227121631/https://www.worldbank.org/en/news/press-release/2023/10/19/economic-growth-in-the-western-balkans-to-accelerate-in-2024-albeit-slowly-and-unevenly|archive-date=2023-12-27|url-status=live|access-date=2023-12-27}}</ref> Наприкінці 2023 року макроекономічне середовище на Західних Балканах свідчить про зростання ризиків, що загрожує погіршити фінансовий дисбаланс. Результати нещодавнього опитування дають суперечливі дані про обставини фінансування [[Підприємство|підприємств]]. Хоча пропозиція впала внаслідок пандемії COVID-19 і підвищення процентних ставок, вона демонструє поступове відновлення.<ref name=":023">{{Cite book
|url=https://www.eib.org/en/publications/20230344-the-impact-of-the-eibs-intermediated-lending-to-businesses-in-the-western-balkans
|title=The impact of the EIB's intermediated lending to businesses in the Western Balkans
|last=European Investment Bank.
|date=2023-12-18
|publisher=European Investment Bank
|language=EN
|doi=10.2867/828282
|isbn=978-92-861-5651-9
|archive-url=https://web.archive.org/web/20240214205204/https://www.eib.org/en/publications/20230344-the-impact-of-the-eibs-intermediated-lending-to-businesses-in-the-western-balkans
|archive-date=Feb 14, 2024
|url-status=live
}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://documents1.worldbank.org/curated/en/099010110192229651/pdf/P17947808ec26c001094ac004a1b5d70a2a.pdf|title=Western Balkans Regular Economic Report – No. 22: Beyond the Crises|date=Fall 2022|publisher=World Bank|archive-url=https://web.archive.org/web/20231227121631/https://documents1.worldbank.org/curated/en/099010110192229651/pdf/P17947808ec26c001094ac004a1b5d70a2a.pdf|archive-date=Dec 27, 2023|url-status=live}}</ref>

=== Регіональні організації ===
{| style="width:500px"
|[[Файл:Southeast_European_Cooperation_Process_Map.svg|міні|Держави-учасниці [[Процес співпраці у Південно-Східній Європі|Процесу співробітництва в Південно-Східній Європі]] (ПСПСЄ).]]
|[[Файл:SP_for_SEE_members.png|міні|[[Пакт стабільності для Південно-Східної Європи|Пакт стабільности для Південно-Східної Європи]]]]
|-
|[[Файл:SECI_members.png|праворуч|міні|[[Ініціатива НАТО у Південно-Східній Європі|Ініціатива співробітництва в Південно-Східній Європі]] (ІПСЄ){{Легенда|#ff7f40|Учасниці}}{{Легенда|#00ff00|Спостерігачки}}<div class="legend"></div>]]
|[[Файл:BSEC_members.png|праворуч|міні|[[Організація Чорноморського економічного співробітництва|Чорноморське економічне співробітництво]] (ОЧЕС){{Легенда|#ff7f40|Учасниці}}<div class="legend">{{Легенда|#00ff00|Спостерігачки}}</div>]]
|}
''Див. також [[Чорне море#Регіональні організації Чорноморського басейну|Чорноморські регіональні організації]]''

== Демографія ==
Балканський півострів населяють [[албанці]], [[Арумуни|аромуни]], [[болгари]], [[Босняки|боснійці]], [[хорвати]], [[горанці]], [[греки]], [[істрорумуни]], [[македонці]], [[угорці]], [[мегленорумуни]], [[чорногорці]], [[серби]], [[словенці]], [[румуни]], [[турки]] та інші етнічні групи, які становлять меншини в певних державах, наприклад, [[ашкалі]], [[євреї]] та [[цигани]].<ref name="EB">{{Cite encyclopedia}}</ref>
{| class="wikitable sortable" style="font-size:95%"
!Держава
!Населення (2023)<ref name="epp.eurostat.ec.europa.eu">{{Cite web|url=https://ec.europa.eu/eurostat/databrowser/view/TPS00001/default/table?lang=en|title=Eurostat – Tables, Graphs and Maps Interface (TGM) table|website=europa.eu}}</ref>
!Щільність/км2 (2018)<ref>{{Cite web|url=http://statisticstimes.com/demographics/countries-by-population-density.php|title=Countries by Population Density 2019|website=statisticstimes.com}}</ref>
!Тривалість життя (2018)<ref>{{Cite web|url=https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2102rank.html|title=Country Comparison: Life Expectancy at Birth|website=CIA: The World Factbook|archive-url=https://web.archive.org/web/20181229134543/https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2102rank.html|archive-date=29 December 2018|url-status=dead|access-date=20 January 2016}}</ref>
|-
|{{ALB}}
|2,761,785
|100
|78.3 років
|-
|{{BIH}}
|3,502,550
|69
|77.2 років
|-
|{{BUL}}
|6,447,710
|64
|79.9 років
|-
|{{CRO}}
|3,850,894
|73
|78.2 років
|-
|{{GRE}}
|10,394,055
|82
|80.1 років
|-
|{{KOS}}
|1,798,188
|165
|77.7 років
|-
|{{MNE}}
|616,695
|45
|76.4 років
|-
|{{MKD}}
|1,829,954
|81
|76.2 років
|-
|{{ROM}}
|19,051,562
|82
|76.3 років
|-
|{{SER}}
|6,664,449
|90
|76.5 років
|-
|{{SLO}}
|2,116,792
|102
|80.3 років
|-
|{{TUR}}
|11,929,013<ref>{{Cite web|url=https://www.citypopulation.de/en/turkey/|title=Turkey's Population|access-date=10 December 2020}}</ref>{{Ref label|Європейська частина Туреччини|c}}
|101
|78.5 років
|}

=== Релігія ===
Балкани є місцем перетину [[Православна церква|східного православного християнства]], [[Іслам|ісламу]] та [[Католицька церква|римо-католицького]] [[Християнство|християнства]].<ref name="okey">{{Cite book
|title=Taming Balkan Nationalism
|last=Okey
|first=Robin
|year=2007
|publisher=Oxford University Press
}}</ref> [[Православна церква|Східне православ'я]] є релігією більшості як на Балканському півострові, так і в Балканському регіоні. [[Православна церква|Східна православна церква]] відіграла видатну роль в історії та культурі [[Центральна та Східна Європа|Центрально-Східної]] та [[Південно-Східна Європа|Південно-Східної]] Європи. Є безліч різних традицій кожної віри, причому кожна зі східних православних держав має свою національну церкву. Певна частина населення на Балканах вважає себе нерелігійною.

[[Іслам]] має значну історію в регіоні, де мусульмани складають великий відсоток населення. За оцінками 2013 року, загальна чисельність мусульманського населення Балкан становить близько восьми мільйонів.<ref name=":0">{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=qSlBjwEACAAJ
|title=Europe's Balkan Muslims: A New History
|last=Clayer
|first=Nathalie
|last2=Bougarel
|first2=Xavier
|date=2017
|publisher=[[Hurst Publishers]]
|pages=2–4
|isbn=978-1-84904-659-6
}}</ref> Іслам є найбільшою релігією в таких країнах, як Албанія, Боснія і Герцеговина та Косово зі значними меншинами в Болгарії, Північній Македонії та Чорногорії. Менші популяції мусульман також зустрічаються в Румунії, Сербії та Греції.<ref name=":0" />
[[Файл:Albania_confessional_map_with_regions_circa_1900.PNG|міні|Приблизний розподіл релігій в [[Албанія|Албанії]].]]
{| class="wikitable" style="font-size: 90%;"
!Території, на яких основною релігією є [[Православна церква|східне православ’я]] (з національними церквами в дужках)<ref name="religion">{{Cite web|url=https://www.cia.gov/library/publications/resources/the-world-factbook/fields/401.html|title=Field Listing: Religions|publisher=CIA|archive-url=https://web.archive.org/web/20201016203251/https://www.cia.gov/library/publications/resources/the-world-factbook/fields/401.html|archive-date=16 October 2020|url-status=dead|access-date=23 February 2019}}</ref>
!Релігійні меншини цих територій<ref name="religion" />
|-
|Болгарія: 59% ([[Болгарська православна церква]])
|[[Іслам у Болгарії|Іслам]] (8%) і невідомо (27%)
|-
|Греція: 81–90% ([[Грецьке православ'я]])
|{{Не перекладено|Іслам у Греції|Іслам|en|Islam in Greece}} (2%), [[Католицька церква в Греції|католицтво]] (зокрема [[Греко-візантійська католицька церква|Грецька католицька церква]]), інші та невідомо
|-
|Чорногорія: 72% ([[Чорногорсько-Приморська митрополія (Сербська православна Церква)|Чорногорсько-Приморська митрополія]] [[Сербська православна церква|Сербської ПЦ]] та самопроголошена [[Автокефалія|автокефальна]] [[Чорногорська православна церква]])
|{{Не перекладено|Іслам у Чорногорії|Іслам|en|Islam in Montenegro}} (19%), [[Католицька церква в Чорногорії|католицтво]] (3%, зокрема і [[Греко-католицька церква Хорватії та Сербії|Греко-католицька церква]]), інші та недекларовані (5%)
|-
|Північна Македонія: 64% ([[Македонська православна церква — Охридська архієпископія]])
|[[Іслам у Північній Македонії|Іслам]] (33%), [[Католицька церква в Північній Македонії|католицтво]] (зокрема [[Македонська греко-католицька церква|Греко-католицька церква]])
|-
|Румунія: 81% ([[Румунська православна церква]])
|Протестантизм (6%), [[Католицька церква в Румунії|католицтво]] (5%, зокрема [[Румунська греко-католицька церква]]), інші та недекларовані (8%)
|-
|Сербія: 84% ([[Сербська православна церква]])
|[[Католицька церква в Сербії|Католитцво]] (5%, зокрема [[Греко-католицька церква Хорватії та Сербії|Греко-католицька церква]]), {{Не перекладено|Іслам у Сербії|іслам|en|Islam in Serbia}} (3%),  {{Не перекладено|Протестантизм у Сербії|протестантизм|en|Protestantism in Serbia}} (1%), інші та невідомо (6%)
|-
!Території, на яких основною релігією є [[Католицька церква|католицтво]]<ref name="religion" />
!Релігійні меншини цих територій<ref name="religion" />
|-
|Хорватія: 86% ([[Католицька церква в Хорватії|Римо-католицька церква]], зокрема і [[Греко-католицька церква Хорватії та Сербії|Греко-католицька церква]])
|[[Православ'я в Хорватії|Східне православ'я]] (4%), {{Не перекладено|Іслам в Хорватії|іслам|en|Islam in Croatia}} (1%), інші та невідомо (7%)
|-
|Словенія: 57% ([[Католицька церква в Словенії|Римо-католицька церква]], зокрема і [[Греко-католицька церква Хорватії та Сербії|Греко-католицька церква]])
|{{Не перекладено|Іслам у Словенії|Іслам|en|Islam in Slovenia}} (2%), [[Православ'я в Хорватії|Східне православ'я]] (2%), інші та невідомо (36%)
|-
!Території, на яких основною релігією є [[іслам]]<ref name="religion" />
!Релігійні меншини цих територій<ref name="religion" />
|-
|[[Іслам в Албанії|Албанія]] (58%)
|[[Католицька церква в Албанії|Католицтво]] (10%), [[Православ'я в Албанії|східне православ'я]] (7%, [[Албанська православна церква]]), інші та невідомо (24%)
|-
|[[Іслам у Боснії і Герцеговині|Боснія та Герцеговина]] (51%)
|[[Православ'я в Боснії і Герцеговині|Східне православ'я]] (31%), [[Католицька церква в Боснії і Герцеговині|католицтво]] (15%), інші та невідомо (4%)
|-
|{{Не перекладено|Іслам в Косово|Косово|en|Islam in Kosovo}} (95%)
|[[Католицька церква в Косові|Католицтво]] (2%), Східне православ'я (2%), інші та невідомо (1%)
|-
|{{Не перекладено|Іслам в Туреччині|Туреччина|en|Islam in Turkey}} (90–99%<ref name="religion" />)
|[[Константинопольська православна церква|Східне православ'я]], {{Не перекладено|Атеїзм у Туреччині|нерелігійні (5%–10%)|en|Irreligion in Turkey}}
|}
[[Євреї|Єврейські]] громади на Балканах були одними з найстаріших у Європі й сягали давніх часів. Ці громади були [[Сефарди|сефардами]], за винятком [[Хорватія|Хорватії]] та [[Словенія|Словенії]], де єврейські громади складалися переважно з [[ашкеназі]]. У [[Боснія і Герцеговина|Боснії та Герцеговині]] невелика та згуртована єврейська громада на 90% складається з [[Сефарди|сефардів]], а люди похилого віку все ще розмовляють [[Сефардська мова|сефардською мовою]]. Сефардське єврейське кладовище в [[Сараєво]] має надгробки унікальної форми з написами на стародавній [[Сефардська мова|сефардській мові]].<ref>[https://web.archive.org/web/20090126185330/http://www.eurojewcong.org/ejc/news.php?id_article=59 European Jewish Congress – Bosnia-Herzegovina], Accessed 15 July 2008.</ref> Сефарди мали велику присутність у місті [[Салоніки|Тессалоніки]], і до 1900 року близько 80 000, або більше половини населення, були євреями.<ref>{{Cite news|url=https://www.theguardian.com/world/2020/jul/30/thessalonikis-jews-we-cant-let-this-be-forgotten-if-its-forgotten-it-will-die|title=Thessaloniki's Jews: 'We can't let this be forgotten; if it's forgotten, it will die'|last=Jones|first=Sam|date=30 July 2020|work=The Guardian}}</ref> Єврейські громади на Балканах дуже постраждали під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]], і переважна більшість з них були вбиті під час [[Голокост|Голокосту]]. Винятком були {{Не перекладено|Історія євреїв у Болгарії|болгарські євреї|en|History of the Jews in Bulgaria}}, яких [[Список правителів Болгарії|болгарський цар]] [[Борис III]] відправив до трудових таборів замість нацистських концтаборів. Майже всі з небагатьох тих, хто вижив, емігрували до (тоді) новоствореної держави [[Ізраїль]] та інших місць.<ref>{{Cite web|url=https://encyclopedia.ushmm.org/content/en/article/bulgaria|title=Bulgaria|website=Holocaust Encyclopedia|access-date=13 July 2023}}</ref> Сьогодні майже жодна балканська держава не має великої єврейської спільноти.

=== Мови ===
{{Докладніше|{{Не перекладено|Мови Балкан||en|Languages of the Balkans}}}}
[[Файл:Ernst-Ravenstein-Balkans-Ethnic-Map-1880.jpg|міні|Етнічна карта Балкан (1880).]]
[[Файл:Transhumance_ways_of_the_Vlachs.jpeg|міні|Шляхи [[Відгінне скотарство|перегонів]] [[Романські мови|романськомовних]] [[Волохи|волоських]] пастухів у минулому.]]
Балканський півострів сьогодні є дуже різноманітним етнолінгвістичним регіоном, де є численні [[Слов'янські мови|слов’янські]] та [[романські мови]], а також [[Албанська мова|албанська]], [[Грецька мова|грецька]], [[Тюркські мови|турецька]], [[Угорська мова|угорська]] та інші мови. [[Циганська мова|Циганською мовою]] розмовляє велика частина [[Цигани|ромів,]] які проживають у балканських державах. Протягом історії на території проживало багато інших етнічних груп зі своїми мовами, серед яких [[Фракійці|тракійці]], [[іллірійці]], [[Стародавній Рим|римляни]], [[кельти]] та різні [[Германці|германські племена]]. Усі вищезазначені мови сучасності та минулого належать до ширшої [[Індоєвропейські мови|індоєвропейської мовної сім'ї]], за винятком тюркських мов (наприклад, [[Турецька мова|турецької]] та [[Гагаузька мова|гагаузької]]) та угорської.
{| class="wikitable" style="font-size: 90%;"
!Держава
!Найбільш розмовна мова<ref name="languages">{{Cite web|url=https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/fields/402.html|title=Field Listings: Languages|publisher=CIA|archive-url=https://web.archive.org/web/20190420180739/https://www.cia.gov/Library/publications/the-world-factbook/fields/402.html|archive-date=20 April 2019|url-status=dead|access-date=30 November 2020}}</ref>
!Мовні меншини<ref name="languages" />
|-
|{{ALB}}
|98% [[Албанська мова|албанська]]
|2% інші
|-
|{{BIH}}
|53% [[Боснійська мова|боснійська]]
|31% сербська (офіційна), 15% хорватська (офіційна), 2% інші
|-
|{{BUL}}
|86% [[Болгарська мова|болгарська]]
|8% турецька, 4% циганська, 1% інша, 1% невизначених
|-
|{{CRO}}
|96% [[Хорватська мова|хорватська]]
|1% сербська, 3% інші
|-
|{{GRE}}
|99% [[Грецька мова|грецька]]
|1% інші
|-
|{{KOS}}
|94% албанська
|2% боснійська, 2% сербська (офіційна), 1% турецька, 1% інші
|-
|{{MNE}}
|43% [[Сербська мова|сербська]]
|37% [[Чорногорська мова|чорногорська]] (офіційна), 5% албанська, 5% боснійська, 5% інші, 4% невизначених
|-
|{{MKD}}
|67% [[Македонська мова|македонська]]
|25% албанська (офіційна), 4% турецька, 2% циганська, 1% сербська, 2% інші
|-
|{{ROM}}
|85% [[Румунська мова|румунська]]
|6% [[Угорська мова|угорська]], 1% [[Циганська мова|циганська]]
|-
|{{SER}}
|88% сербська
|3% угорська, 2% боснійська, 1% циганських, 3% інші, 2% невизначених
|-
|{{SLO}}
|91% [[Словенська мова|словенська]]
|5% [[Сербохорватська мова|сербохорватська]], 4% інші
|-
|{{TUR}}
|85% [[Турецька мова|турецька]]<ref name="milliyet-languages">{{Cite web|url=http://www.milliyet.com.tr/2007/03/22/guncel/agun.html|title=Türkiye'nin yüzde 85'i 'anadilim Türkçe' diyor|publisher=Milliyet.com.tr|access-date=25 June 2021}}</ref>
|12% [[Курдська мова|курдська]], 3% інші та невизначені<ref name="milliyet-languages" />
|}

=== Урбанізація ===
Більшість держав на Балканах переважно урбанізовані, з найменшою кількістю міського населення % від загальної кількості населення в Боснії та Герцеговині 49%, Косово 50% і Словенії 55%.<ref>{{Cite web|url=https://data.worldbank.org/|title=World Bank Open Data|website=World Bank Open Data|access-date=2023-06-17}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://unhabitat.org/kosovo#:~:text=The%20percentage%20of%20the%20total,for%20Spatial%20Planning,%202018).|title=Urbanization in Kosovo: Building inclusive & sustainable cities|website=unhabitat.org|access-date=2023-06-17}}</ref>{{Панорама|Istanbul panorama and skyline.jpg|750px|Панорамний вид на [[Стамбул]].}}Список найбільших міст:
{| class="wikitable sortable"
!Місто
!Держава
! data-sort-type="number" |Населення агломерації
! data-sort-type="number" |Населення міста
|-
|[[Стамбул]]{{Ref label|reference name B|b|b}}
|{{TUR}}
|10,097,862
|10,097,862
|-
|[[Афіни|Атени]]
|{{GRC}}
|3,753,783
|664,046
|-
|[[Бухарест]]
|{{ROU}}
|2,272,163
|1,887,485
|-
|[[Софія]]
|{{BGR}}
|1,995,950
|1,313,595
|-
|[[Белград]]
|{{SRB}}
|1,659,440
|1,119,696
|-
|[[Загреб]]
|{{HRV}}
|1,217,150
|767,131
|-
|[[Текірдаг|Текірдаґ]]
|{{TUR}}
|1,055,412
|1,055,412
|-
|[[Салоніки|Тессалоніки]]
|{{GRC}}
|1,012,297
|325,182
|-
|[[Тирана]]
|{{ALB}}
|912,000
|418,495
|-
|[[Любляна]]
|{{SVN}}
|537,712
|292,988
|-
|[[Скоп'є]]
|{{MKD}}
|506,926
|444,800
|-
|[[Констанца]]
|{{ROU}}
|425,916
|283,872
|-
|[[Крайова]]
|{{ROU}}
|420,000
|269,506
|-
|[[Едірне]]
|{{TUR}}
|413,903
|306,464
|-
|[[Сараєво]]
|{{BIH}}
|413,593
|275,524
|-
|[[Клуж-Напока]]
|{{ROU}}
|411,379
|324,576
|-
|[[Пловдив]]
|{{BGR}}
|396,092
|411,567
|-
|[[Варна]]
|{{BGR}}
|383,075
|395,949
|-
|[[Ясси]]
|{{ROU}}
|382,484
|290,422
|-
|[[Брашов]]
|{{ROU}}
|369,896
|253,200
|-
|[[Киркларелі]]
|{{TUR}}
|361,836
|259,302
|-
|[[Тімішоара]]
|{{ROU}}
|356,443
|319,279
|-
|[[Новий Сад]]
|{{SRB}}
|341,625
|277,522
|-
|[[Спліт]]
|{{HRV}}
|325,600
|161,312
|}
{{Note label|reference name B|b|b}} Лише європейська частина [[Стамбул|Стамбула]] є частиною Балкан.<ref name="Crampton">{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=z9AFBAAAQBAJ&pg=PT14
|title=The Balkans Since the Second World War
|last=Crampton
|year=2014
|publisher=Routledge
|isbn=978-1317891161
}}</ref> У європейській частині Стамбула проживає дві третини з 15 519 267 жителів міста.<ref name="Istanbul">{{Cite web|url=https://www.citypopulation.de/en/turkey/istanbul/|title=Istanbul Population|access-date=1 December 2020}}</ref>

== Часові пояси ==
Часові пояси на Балканах:

* Території в часовому поясі [[UTC+1|UTC+01:00]]: Албанія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Косово, Чорногорія, Північна Македонія, Сербія та Словенія;
* Території в часовому поясі [[UTC+2|UTC+02:00]]: Болгарія, Греція та Румунія;
* Території в часовому поясі [[UTC+3|UTC+03:00]]: Туреччина.

== Культура ==

* [[Балканська кухня]]
* {{Не перекладено|Балканська музика|3=en|4=Balkan music}}
* {{Не перекладено|Балканський легкоатлетичний чемпіонат|3=en|4=Balkan Athletics Championships}}
* {{Не перекладено|Балканський легкоатлетичний чемпіонат у закритих приміщеннях|3=en|4=Balkan Athletics Indoor Championships}}
* ''{{Не перекладено|Imagining the Balkans|3=en|4=Imagining the Balkans}}''

== Див. також ==
* ''{{Не перекладено|Balkan Insight|3=en|4=Balkan Insight}}''
* [[Балканізація]]
* {{Не перекладено|Балканська мережа університетів|3=en|4=Balkan Universities Network}}
* [[Західні Балкани]]
* [[Історія Балкан]]
** [[Балканські війни]]
** [[Югославські війни]]
*[[Західні Балкани]]
*{{Не перекладено|Мови Балкан|3=en|4=Languages of the Balkans}}
**[[Балканський мовний союз]]
* [[Процес стабілізації й асоціації ЄС]]

== Примітки ==
<references responsive="" />

== Джерела ==

* {{cite book
|title=Geopolitics, Geography and Strategy
|last=Gray
|first=Colin S.
|year=1999
|publisher=Routledge
|location=London
|isbn=978-0-7146-8053-8
}}
* {{cite journal|last=Banac|first=Ivo|author-link=Ivo Banac|date=October 1992|title=Historiography of the Countries of Eastern Europe: Yugoslavia|journal=[[American Historical Review]]|volume=97|issue=4|pages=1084–1104|doi=10.2307/2165494|jstor=2165494}}
* {{cite book
|url=https://archive.org/details/nationalquestion0000bana
|title=The National Question in Yugoslavia: Origins, History, Politics
|last=Banac
|first=Ivo
|year=1984
|publisher=Cornell University Press
|location=Ithaca, NY
|isbn=978-0-8014-9493-2
|url-access=registration
}}
* {{cite book
|url=https://archive.org/details/croatia00ivog
|title=Croatia: A History
|last=Goldstein
|first=Ivo
|year=1999
|publisher=McGill-Queen's University Press
|location=Montreal, Quebec
|isbn=978-0-7735-2017-2
|url-access=registration
}}
* Carter, Francis W., ed. (1977). ''An Historical Geography of the Balkans'' Academic Press.
* [[:en:Francis_Dvornik|Dvornik, Francis]] (1962). ''The Slavs in European History and Civilization'' Rutgers University Press.
* [[:en:John_V._A._Fine,_Jr.|Fine, John V. A., Jr.]] ''The Early Medieval Balkans: A Critical Survey from the Sixth to the Late Twelfth Century'' [1983]; ''The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest.'' Ann Arbor: University of Michigan Press, [1987].
* Forbes, Nevill (1915). ''The Balkans: A History of Bulgaria, Serbia, Greece, Rumania, Turkey''  Clarendon Press, [[iarchive:balkanshistoryof00forbuoft|online]]
* {{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=qR4EeOrTm-0C
|title=History of the Balkans: Eighteenth and Nineteenth Centuries
|last=Jelavich
|first=Barbara
|year=1983a
|publisher=Cambridge University Press
|volume=1
|isbn=978-0521274586
|author-link=Barbara Jelavich
}}
* {{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=Hd-or3qtqrsC
|title=History of the Balkans: Twentieth Century
|last=Jelavich
|first=Barbara
|year=1983b
|publisher=Cambridge University Press
|volume=2
|isbn=978-0521274593
|author-link=Barbara Jelavich
}}
* {{cite book
|url=https://archive.org/details/balkansintransit0000jela
|title=The Balkans in Transition: Essays on the Development of Balkan Life and Politics Since the Eighteenth Century
|year=1963
|editor2-last=Jelavich
|editor2-first=Barbara
|publisher=[[University of California Press]]
|url-access=registration
|editor1-last=Jelavich
|editor1-first=Charles
}}
* {{cite book
|title=La montée du national-bolchevisme dans les Balkans. Le retour à la Serbie de 1830
|last=Kitsikis
|first=Dimitri
|year=2008
|publisher=Avatar
|location=Paris
|author-link=Dimitri Kitsikis
}}
* Lampe, John R., and Marvin R. Jackson (1982). ''Balkan Economic History, 1550–1950: From Imperial Borderlands to Developing Nations'' Indiana University Press.
* Király, Béla K., ed. (1984). ''East Central European Society in the Era of Revolutions, 1775–1856.''
* {{cite book
|url=https://archive.org/details/economicdevelopm0000unse_o8u2
|title=Economic Development in the Habsburg Monarchy and in the Successor States
|last=Komlos
|first=John
|year=1990
|series=East European Monographs No. 28
|publisher=East European Monographs
|isbn=978-0-88033-177-7
|author-link=John Komlos
}}
* {{cite book
|url=https://archive.org/details/balkansshorthist00mazo
|title=The Balkans: A Short History
|last=Mazower
|first=Mark
|year=2000
|series=[[Modern Library Chronicles]]
|publisher=[[Random House]]
|location=New York
|isbn=978-0-679-64087-5
|author-link=Mark Mazower
}}
* {{cite book
|url=https://books.google.com/books?id=GO3_aoOzTi4C
|title=The Mediterranean, south-east Europe, and north Africa, 1939–1941
|last1=Schreiber
|first1=Gerhard
|last2=Stegemann
|first2=Bernd
|last3=Vogel
|first3=Detlef
|year=1995
|series=Germany and the 2nd World War
|publisher=Clarendon Press
|volume=III
|isbn=978-0-19-822884-4
}}
* {{cite book
|url=https://archive.org/details/balkanssince145300lsst
|title=The Balkans since 1453
|last=Stavrianos
|first=L. S.
|year=2000
|publisher=NYU Press
|location=New York
|isbn=978-0-8147-9766-2
|author-link=L. S. Stavrianos
|others=with Traian Stoianovich
|orig-year=1958
}} [[iarchive:balkanssince145300lsst|online free to borrow]]
* {{cite book
|title=Balkan Worlds: The First and Last Europe
|last=Stoianovich
|first=Traian
|year=1994
|series=Sources and Studies in World History
|publisher=M.E. Sharpe
|location=New York
|isbn=978-1-56324-032-4
}}
* [[:en:Edna_W._Underwood|Underwood, E. W.]] (1919), ''[[gutenberg:73663|Short stories from the Balkans]]'', Boston: Marshall Jones Company
* {{Cite book
|title=The Orthodox Church
|last=Ware
|first=Bishop Kallistos (Timothy)
|date=29 April 1993
|publisher=Penguin Books
|edition=new
|isbn=978-0-14-014656-1
|place=New York
|author-link1=Kallistos Ware
}}
* Zametica, John (2017). ''Folly and malice: the Habsburg empire, the Balkans and the start of World War One'' London: Shepheard–Walwyn. 416 pp. {{isbn|978-0856835131}}.

== Посилання ==
* {{ЛЗПЛ2001|частина =Балканська культурно-літературна зона|сторінки =59-60}}

* [http://www.balkaninsight.com/ Balkan Insight – Analysis from Balkans]
* [https://web.archive.org/web/20060617145859/http://balkanalysis.com/ Balkanalysis, in-depth research on Balkan geopolitics]
* [https://www.facebook.com/WesternBalkans Western Balkans Photo impression]
* [https://www.academia.edu/18698805/Shared_Pasts_in_Central_and_Southeast_Europe_17th_21st_Centuries_Hungarian_and_Bulgarian_Approaches._Eds._G%C3%A1bor_Demeter_Penka_Peykovska._Sofia-Budapest_2015_440_p/ ''Shared Pasts in Central and Southeast Europe, 17th–21st Centuries'']. Eds. G. Demeter, P. Peykovska. 2015.
{{Регіони світу}}{{Теми Європи|state=autocollapse}}{{Країни Європи}}{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Півострови Європи]]
[[Категорія:Балкани| ]]
[[Категорія:Середземномор'я]]
[[Категорія:Регіони Європи]]
[[Категорія:Південно-Східна Європа]]