Координати: 43°18′55″ пн. ш. 11°26′22″ сх. д. / 43.315277777778° пн. ш. 11.439444444444° сх. д. / 43.315277777778; 11.439444444444

Битва при Монтаперті (1260)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Битва при Монтаперті)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Битва при Монтаперті
43°18′55″ пн. ш. 11°26′22″ сх. д. / 43.315277777778° пн. ш. 11.439444444444° сх. д. / 43.315277777778; 11.439444444444
Дата: 4 вересня 1260
Місце: Монтаперті, Італія
Результат: перемога ґібелінів
Сторони
Ґібеліни:
Сієна
Король Манфред
ґібеліни Тоскани
Ґвельфи:
Флоренція
Лукка
Ареццо
Орв'єто
Ломбардська ліга
ґвельфи Тоскани
Командувачі
Джордано д'Альяно Якопіно Рангоні†
Військові сили
18 000 піхоти
1800 вершників
30 000 піхоти
3000 вершників
Втрати
600 загиблих
400 поранених
10 000 загиблих
15 000 полонених

Битва при Монтаперті — бій, що відбувся 4 серпня 1260 року поблизу містечка Монтеаперті між ґвельфами і ґібелінами. Вважається найкривавішим військовим зіткненням середньовічної Італії.

Передумови

[ред. | ред. код]

Гвельфи та гібеліни були ворогуючими фракціями в Італії протягом XII—XV століть виступали, відповідно, на боці папства або Священної Римської імперії[1].

У середині XIII століття гвельфи панували у Флоренції, тоді як гібеліни контролювали Сієну. У 1258 році гвельфам вдалося вигнати з Флоренції останніх гібелінів, які мали будь-яку реальну владу[2]. Після цього відбулося вбивство Тезауро Бекхаріа, абата Валломбрози, якого звинуватили в плануванні повернення гібелінів[3].

Ворожнеча досягла піку через два роки, коли флорентійці за допомогою своїх тосканських союзників (Болонья, Прато, Лукка, Орв'єто, Сан-Джиміньяно, Сан-Мініато, Вольтерра та Колле-ді-Валь-д'Ельза) зібрали під Сієною армію з приблизно 35 000 чоловік (включаючи 12 генералів)[4]. Сієнці покликали на допомогу сицилійського короля Манфреда, який надав контингент найманної німецької важкої кавалерії, а також міста Піза та Кортона[4]. Сієнські війська очолив Фаріната дельї Уберті, флорентійський гібелін у вигнанні. Однак навіть з цими підкріпленнями, сієнці змогли зібрати лише армію чисельністю менше 20 000 чоловік.

Сили сторін

[ред. | ред. код]

Хід битви

[ред. | ред. код]

Наслідки

[ред. | ред. код]

Битва у культурі

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Hathaway (2015), p. 59.
  2. Nicholas (2014), p. 268—269.
  3. Holloway (1993), p. 203.
  4. а б Picone-Chiodo (2006).

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Hathaway, Jane (2015). «A Mediterranean Culture of Factions? Bilateral Factionalism in the Greater Mediterranean Region in the Pre-Monder Era». In Piterberg, Gabriel; Ruiz, Teofilo; Symcox, Geoffrey (eds.). Braudel Revisited: The Mediterranean World 1600—1800. University of Toronto Press.
  • Holloway, Julia Bolton (1993). Twice-told Tales: Brunetto Latino and Dante Alighieri. Peter Lang.
  • Nicholas, David M (2014). The Growth of the Medieval City: From Late Antiquity to the Early Fourteenth Century. Routledge.
  • Picone-Chiodo, Marco (2006). «Battle of Montaperti: 13th Century Violence on the Italian 'Hill of Death'». Military History Magazine. Retrieved 12 March 2014.