Вала

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вала (альтернативні назви — валу, ала, уала, валба, виле) — народ, що проживає на території північного заходу Гани, між річками Чорна Вольта та Кулпон.

Населення[ред. | ред. код]

За певними оцінками, чисельність народу становить приблизно 100 тисяч осіб. Вала говорять на мові вале (валі), який належить до нігеро-кордофанської групі мов.

Релігія[ред. | ред. код]

Більшість представників цього народу є мусульманами-сунітами, хоча є дані про те що серед цього народу зустрічаються християни-католики. Хоча зустрічаються представники народу вала, які вірують у культ предків, приносять їм жертви. Також ці люди вклоняються духам землі та родючості[1].

Історія та походження[ред. | ред. код]

За твердженням джерел, предки вала прийшли з держави Мампрусі. У XVII столітті вала створили ранньополітичне утворення Ва, підкоривши автохтонне населення (лобі та дагарі). Остаточне формування вала закінчилося у другій половині ХІХ століття; вони ввібрали в себе такі народи, як: лобі, дагари, сисала, авуна, а також мампруси, дагомба, хауса. Саме вони склали основне населення Ва, назва якого скоро стала етнонімом.

Сільське господарство[ред. | ред. код]

Основним заняттям вала є вирубно-вогневе тропічне землеробство. Вони вирощують такі культури, як просо, кукурудза, бобові, рис, арахіс, ямс, овочі. Розвинуте скотарство - велика та мала рогата худоба. Вала активно використовують різні ремесла - ковальське, ткацьке, гончарне, плетіння, обробка шкур. Також вала займаються мисливством, працюють на плантаціях какао, а також займаються видобутком корисних копалин[2].

Культура[ред. | ред. код]

Живуть вала в глиняних будинках, з солом'яними дахами та глиняними стінами. Будівлі, призначені для худоби, в основному, круглі. Повсякденний одяг - пов'язка на стегнах. На великі свята вала одягають довгі білі сорочки з льону або бавовни.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Санаев А. Уругуру. — М.: РИПОЛ Классик, 2009. — 334 с. — С. 194. — ISBN 978-5-386-01689-0
  2. Шаповалова О. А. Африка. — М.: Терра—Книжный клуб, 2003. — 382 с. — С. 210. — ISBN 5-275-00734-5