Перейти до вмісту

Гана

Перевірена версія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Республіка Гана
англ. Republic of Ghana
акан Gaana Adehyeman
еве Gana

Прапор Герб
Девіз: англ. Freedom and Justice (Свобода і справедливість)
Гімн: God Bless Our Homeland Ghana
Розташування Гани
Розташування Гани
Столиця Аккра
Найбільше місто Аккра, Тамале, Кумасі, Болгатанга
Офіційні мови англійська
Форма правління Президентська республіка
Президент
Віцепрезидент
Нана Аддо Данква Акуфо-Аддо
Квесі Аміссах-Артур
від Великої Британії 6 березня 1957 
Площа
 - Загалом 238 537 км² (77)
 - Внутр. води 3,5 %
Населення
 - перепис 2013  25 199 609
 - Густота 106/км²
ВВП (ПКС) 2016 р., оцінка
 - Повний $121 млрд (70)
 - На душу населення $4390 
ВВП (ном.) 2016 рік, оцінка
 - Повний $38 млрд (69)
 - На душу населення $1384 (126)
Валюта Седі (GHC)
Часовий пояс UTC+0
Коди ISO 3166 288 / GHA / GH
Домен .gh
Телефонний код +233
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Гана

Респу́бліка Га́на, або Га́на (англ. Republic of Ghana) — держава в Західній Африці, відома раніше під назвою Золотий Берег. На півночі Гана межує з Буркіна-Фасо, на заході з Кот-д'Івуаром, на сході з Того, а з півдня омивається водами Гвінейської затоки Атлантичного океану.

Природа

[ред. | ред. код]
Топографічна карта Гани
Докладніше: Географія Гани

Держава знаходиться в Західній Африці, протяжність території з півночі на південь становить 715 км, із заходу на схід — 500 км. На півночі межує з Буркіна-Фасо (спільний кордон — 550 км); на заході — з Кот-д'Івуаром (640 км); на сході — з Того (880 км). На півдні омивається водами Гвінейської затоки Атлантичного океану, берегова лінія 560 км.

Буркіна-Фасо Буркіна-Фасо
Кот-д'Івуар Кот-д'Івуар Того Того
Гвінейська затока

Геологія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Геологія Гани

Геологічна будова Гани представлена переважно кристалічними породами докембрійського віку. Більша частина території країни лежить на древньому кристалічному фундаменті Африканської платформи, які формують Гвінейський щит — один з ключових елементів геології Західної Африки. Основу складають породи архейського та протерозойського віку — гнейси, сланці, кварцити, граніти, зеленокам'яні пояси (із запасами золота), а також метаморфічні породи. У центральній та південній частинах поширені також молодші осадові породи.

Рельєф

[ред. | ред. код]

Рельєф Гани переважно рівнинний або хвилясто-горбистий, переважно з висотами 150—300 м над рівнем моря. Більшість території займає плоскогір'я Ашанті, висоти якого коливаються в межах 200–400 м. На східній околиці країни підносяться гори Того з найвищою точкою країни — горою Афаджото (Афадьято) (885 м) у східній частині, поблизу кордону з Того. На півночі розташовані низовинні рівнини басейну річки Вольта.

Клімат

[ред. | ред. код]

Клімат Гани тропічний, але змінюється від екваторіального на півдні до субекваторіального на півночі. На півдні є два сезони дощів (основний у квітні—липні та короткий — у вересні—жовтні), а також два сухих періоди. Температура коливається в межах від +24 °C до +28 °C, а опади —від 1500 до 2000 мм на рік. На півночі є один сезон дощів (травень—жовтень), а решта часу — сухий сезон, коли дмуть гарячі пилові вітри харматани з Сахари. Опадів тут менше — 1000—1200 мм на рік. Протягом року середні температури коливаються в межах від +25 °C до +32 °C. Значних коливань між порами року немає, але різниця відчутна між вологими та сухими сезонами.

Внутрішні води

[ред. | ред. код]

Найбільша річка — Вольта. Серед дрібніших річок виділяються Тано, Анкобра і Пра. Річка Вольта та її притоки, особливо Чорна Вольта, Біла Вольта, Оті і Афрам, утворюють основну систему стоку. Після споруди дамби в ущелині поблизу Акосомбо в 1964 році утворилося величезне водосховище Вольта площею 8,5 тис. км². Завдяки цьому відкрилися нові перспективи для розвитку судноплавства всередині країни, прісноводного рибальства і зрошуваного землеробства. Єдине велике природне озеро Босумтві розташоване за 34 км на південному сході від Кумасі, має майже округлу форму і оточене пологими лісистими горбами висотою понад 180 м над рівнем озера.

Рослинний світ

[ред. | ред. код]

За флористичним районуванням світу Гана належить до Гвинео-Конголезької області Африканського підцарства Палеотропічного флористичного царства.

Більшу частину Гани займає саванна рослинність, на південному-заході — вологі тропічні ліси. У межах території Гани відособлюють прибережний, лісовий і саванний райони, розділені невисокими лісистими уступами. На узбережжі низькі піщані пляжі межують з солоно-водними лагунами, обрамованими невеликими гаями кокосових пальм. Далі в глиб країни тягнеться плоска рівнина, місцями усіяна останцевими горбами і порости колючими чагарниками і приземкуватими деревами. Далі на півночі від цієї рівнини лежить лісисте плато. Це і є відомий західноафриканський ліс з високими густо-стоячими деревами, чия густа крона затримує яскраве сонячне світло і забезпечує в наземному ярусі вологі теплі умови, сприятливі для зростання ліан і епіфітів.

Фізико-географічне районування

[ред. | ред. код]

За фізико-географічним районуванням світу Гана належить до Гвінейської фізико-географічної область Гвінейської фізико-географічної країни. Основними типами ландшафтів тут є вологі екваторіальні ліси, савани, болотисті узбережжя та галерейні ліси вздовж річок. Зазвичай виділяють п'ять основних фізико-географічних районів:

  • Прибережна низовина (рівнинний рельєф; вологий екваторіальний клімат; рослинність представлена мангровими заростями і болотяними формаціями);
  • Лісова зона (рельєф горбистий, із залишками плато Ашанті та східних хребтів; клімат вологий, із двома сезонами дощів; густі тропічні ліси на фералітних червоноземах);
  • Північна савана (хвилясті рівнини та плоскогір'я; клімат тропічний сухий; гвінейська та суданська саванова рослинність на червоно-бурих та латеритних ґрунтах);
  • Вольтське плато і хребет Атакора (височинне плато та гори; клімат помірно вологий; рослинність саванова з лісовими елементами в долинах);
  • Басейн Вольти (басейн великого штучного озера Вольта, створеного греблею Акасомбо).

Історія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Історія Гани

До 1957 була колонією Великої Британії, відомою під назвою Золотий Берег.

6 березня 1957 року проголошена незалежна Республіка Гана, президентом якої став Кваме Нкрума.

Республіка й однопартійна держава створена в 1960. Кваме Нкрума скинули внаслідок військового перевороту в лютому 1966. Цивільне правління відновлене в 1969—1971, але закінчилося в 1979—1981 через наступні перевороти.

Населення країни становить близько 23,5 млн осіб, з яких 12,8 млн наділено виборчим правом.

У 1992 на референдумі схвалена Конституція Гани, яка визначила багатопартійну демократичну основу політичного устрою країни. За регіональними стандартами Гана є добре керованою державою зі стабільним економічним розвитком.

На президентських виборах 2008 перемогу отримав кандидат від опозиційної партії «Національний Демократичний Конгрес» Джон Атта Міллс. Він набрав 50,23 % голосів, тоді як його суперника, кандидата від правлячої в Гані Нової Патріотичної Партії Нано Акуфо-Аддо підтримали 49,77 % виборців. Другий тур президентських виборів пройшов в Гані 28 грудня 2008, проте виявилось, що жоден з кандидатів не добився вирішальної переваги. Після цього було вирішено влаштувати голосування на виборчій дільниці Тейн — єдиній дільниці, де жителі країни не взяли участь у виборах через брак виборчих бюлетенів. Голосування в Тейні і стало вирішальним для перемоги кандидата від опозиції.

64-річний юрист Дж. Міллс був віцепрезидентом Гани в 1997—2000. У 2000 і 2004 рр. він також намагався добитися президентського крісла, проте вдалою виявилася лише його третя спроба.

Політична система

[ред. | ред. код]

Гана за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент. Державний устрій — унітарна держава.

Парламент

[ред. | ред. код]
Докладніше: Парламент Гани

Політичні партії

[ред. | ред. код]

На парламентських виборах 7 грудня 2000 року до парламенту Гани пройшли такі політичні партії:

Зовнішня політика

[ред. | ред. код]

Українсько-ганські відносини

[ред. | ред. код]

Уряд Гани офіційно визнав незалежність України 22 квітня 1992 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 17 червня того ж року[1]. В Аккрі з грудня 2023 року діє українське посольство в Гані. У Києві діє почесне консульство Гани в Україні.

Державна символіка

[ред. | ред. код]

Адміністративно-територіальний поділ

[ред. | ред. код]
Адміністративний поділ Гани

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на 10 провінцій (англ. region), які своєю чергою складаються зі 138 районів (англ. district).

  1. Ашанті (англ. Ashanti), адміністративний центр у Кумасі (англ. Kumasi);
  2. Велика Аккра (англ. Greater Accra), адм. центр — Аккра (англ. Accra);
  3. Бронг-Ахафо (англ. Brong Ahafo), адм. центр — Суньяні (англ. Sunyani);
  4. Верхня Східна (англ. Upper East), адм. центр — Болгатанга (англ. Bolgatanga);
  5. Верхня Західна (англ. Upper West), адм. центр — Ва (англ. Wa);
  6. Вольта (англ. Volta), адм. центр — Хо (англ. Но);
  7. Східна (англ. Eastern), адм. центр — Кофорідуа (англ. Koforidua);
  8. Західна (англ. Western), адм. центр — Секонді-Такораді (англ. Sekondi-Takoradi);
  9. Північна (англ. Northern), адм. центр — Тамале (англ. Tamale);
  10. Центральна (англ. Central), адм. центр — Кейп-Кост (англ. Cape Coast).

Збройні сили

[ред. | ред. код]
Докладніше: Збройні сили Гани

Чисельність збройних сил у 2000 році становила 7 тис. військовослужбовців[1]. Загальні витрати на армію становили 45 млн доларів США[1].

Оборонний бюджет Гани становив відповідно до даних з відкритих джерел у 2022 році 226 млн доларів, у 2023 зріс до 335 млн доларів, у 2024 - впав до 317 млн доларів. У 2025-2029 роках заплановане зростання до понад 509 млн доларів[2].

У 2017 році Гана підписала договір ООН про заборону ядерної зброї.

Економіка

[ред. | ред. код]
Докладніше: Економіка Гани

Станом на 2023 рік ВВП Гани становить 76,37 млрд доларів США (89-те місце у світі), ВВП на душу населення — 6800 доларів США (161-те місце у світі).[джерело?]

Гана — аграрна держава, що розвивається з розвинутою гірничодобувною (головним чином золотодобувною) промисловістю. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році становив 59,2 млрд доларів США (72-ге місце в світі); що у перерахунку на одну особу становить 2,6 тис. доларів (135-те місце в світі)[1]. Промисловість разом із будівництвом становить 25 % ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і в господарстві країни розподіляється таким чином: 15 % — промисловість і будівництво; 60 % — аграрне, лісове і рибне господарства; 25 % — сфера обслуговування (станом на 2006 рік)[1].

Надходження в державний бюджет Гани за 2006 рік становили 3,6 млрд доларів США, а витрати — 3,9 млрд; дефіцит становив 92 %[1].

Валюта

[ред. | ред. код]
Докладніше: Валюта Гани

Національною валютою країни слугує седі. Для підтримання дрібних племен Верхньої Західної області (зокрема Буілси), періодично випускають подарункові монети, частина коштів від продажу яких йде на становлення економіки (наприклад: плем'я Канжага — монета кебу, плем'я Нчама — монета піол).

Промисловість

[ред. | ред. код]

Головні галузі промисловості: гірнича, металургія, текстильна і харчова.

Гірнича промисловість

[ред. | ред. код]

Країна багата на корисні копалини. Тут розвідані значні поклади золота, алмазів, бокситів, марганцю, нафти.

У 2006 році в Гані було видобуто 2,7 млн. барелів сирої нафти.

Енергетика

[ред. | ред. код]
Докладніше: Енергетика Гани

За 2004 рік було вироблено 6,5 млрд кВт·год електроенергії (експортовано 0,9 млрд кВт·год, до Того і Беніну); загальний обсяг спожитої — 7,1 млрд кВт·год (імпортовано 2 млрд кВт·год)[1]. Структура енергоспоживання (на 1993 рік): нафтопродукти — 69 %, гідроенергія — 31 %. Гідроелектростанції, побудовані на річці Вольта в Акосомбо (912 МВт) і Копонзі (160 МВт) забезпечують енергією алюмінієвий комбінат в Темі та інші промислові підприємства на півдні країни.

У 2004 році споживання нафти становило 44 тис. барелів на добу, природний газ не використовується для господарських потреб[1].

Агровиробництво

[ред. | ред. код]

У сільськогосподарському обробітку перебуває 34 % площі держави[1]. Головні сільськогосподарські культури: кава, какао, кокоси, банани, просо, сорго.

У 2006 році поголів'я великої рогатої худоби становило 2 млн голів, кіз — 3,3 млн голів, вівців — 3,3 млн.

Транспорт

[ред. | ред. код]
Докладніше: Транспорт Гани

Транспорт: автомобільний, морський, частково — залізничний, авіасполучення. Головні морські порти: Тема, Такораді. Наприкінці 1990-х років значно збільшила обсяги перевезень державна авіакомпанія «Ейр Гана», яка є основним авіаперевізником в Західній Африці і, крім регулярних рейсів в країни Європи, відкрила нові лінії в США і країни Південної Африки.

Туризм

[ред. | ред. код]
Докладніше: Туризм Гани

У 1996 році Гану відвідало 0,3 млн іноземних туристів, що дало прибуток у 248 млн доларів США[1].

Зовнішня торгівля

[ред. | ред. код]

Основні торговельні партнери Гани: Нідерланди, Нігерія, Велика Британія, США, Китай.

Держава експортує: золото, какао, деревину, кольорові метали. Основні покупці: Нідерланди (12 %); Велика Британія (8 %); США (7 %). У 2006 році вартість експорту становила 3,3 млрд доларів США[1].

Держава імпортує: паливо, продукти харчування, промислові вироби. Основні імпортери: Нігерія (15 %); Китай (12 %); США (6 %). У 2006 році вартість імпорту становила 5,7 млрд доларів США[1].

Населення

[ред. | ред. код]
Докладніше: Населення Гани

Населення держави у 2006 році становило 22,4 млн осіб (48-ме місце в світі). Головні етноси ганської нації: акан — 52,4 %, мосі — 15,8 %, еве — 1,9 %. Державна мова: англійська. У 1950 році населення країни становило 4,3 млн осіб; у 1970 — 8,6 млн осіб; у 1991 — 14,6 млн осіб. Густота населення: 83,4 осіб/км² (82-ге місце у світі). Згідно зі статистичними даними за 2006 рік народжуваність 30,5 ‰; смертність 9,7 ‰; природний приріст 20,8 ‰[1].

Вікова піраміда населення має такий вигляд (станом на 2006 рік):

  • діти віком до 14 років — 38,8 % (4,4 млн чоловіків, 4,3 млн жінок);
  • дорослі (15—64 років) — 57,7 % (6,5 млн чоловіків, 6,5 млн жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,5 % (0,37 млн чоловіків, 0,42 млн жінок).

Рівень урбанізованості в 2000 році становив 36 %[1]. Головні міста держави: Аккра (2,3 млн осіб), Кумасі (1,9 млн осіб), Тамале (0,5 млн осіб).

Релігії

[ред. | ред. код]
Докладніше: Релігія в Гані

Головні релігії держави: християнство — 64 % населення, анімізм — 18 %, іслам — 15 %.

Охорона здоров'я

[ред. | ред. код]

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 58,9 року: для чоловіків — 58,1 року, для жінок — 59,7 року[1]. Смертність немовлят до 1 року становила 55 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 800 жителів; лікарями — 1 лікар на 22,45 тис. жителів (станом на 1995 рік)[1]. Витрати на охорону здоров'я в 1990 році становили 3,5 % ВВП країни[1].

У 1993 році 56 % населення було забезпечено питною водою[1].

Освіта

[ред. | ред. код]
Докладніше: Освіта в Гані

Рівень письменності в 2003 році становив 74,8 %: 82,7 % серед чоловіків, 67,1 % серед жінок[1]. У країні діє обов'язкова шкільна освіта протягом 10 років

Витрати на освіту в 1995 році становили 3,3 % ВВП, 24,3 % усіх державних громадських видатків[1].

У 2006 році всесвітньою мережею Інтернет у Гані користувались 206 тис. осіб[1].

Культура

[ред. | ред. код]
Докладніше: Культура Гани


Музика й танці

[ред. | ред. код]
Докладніше: Музика Гани

У Гані є багато регіональних музичних традицій та сучасних музичних жанрів[3][4][5]. Найбільш відомим сучасним жанром у музиці, який походить із Гани, є Хайлайф[6]. Поява Хіплайфу та інших жанрів зробила його менш популярним[7][8].

Серед сучасних співаків та співачок є Abiana, Adina, Dentaa, Camidoh, Capasta та інші.

Спорт

[ред. | ред. код]
Докладніше: Спорт у Гані

Чорні зірки — одна з найсильніших футбольних команд Африки. На чемпіонаті світу з футболу в Німеччині вони єдиними серед африканських команд вийшли з групи, але програли Бразилії. На чемпіонаті Африки 2010 року вони добралися до фіналу, де поступилися Єгипту. Найуспішніше чорні зірки виступили на Чемпіонаті Світу 2010 року в ПАР, де дійшли до чвертьфіналу, програвши Уругваю. На Кубку Африканських Націй 2015 року збірна Гани дійшла до фіналу, де програла збірній сусіднього Кот-д'Івуару лише в серії пенальті.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.
  2. Одна з країн Африки хоче озброїтися українськими дронами і готова допомогти коштами на виробництво | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 13 липня 2025.
  3. Download Songs From Ghana. Mp3dealer.com.ng. Архів оригіналу за 1 листопада 2023. Процитовано 31 травня 2022.
  4. Music of the Ashanti of Ghana (PDF). Media.smithsonianfolkways.org. Процитовано 6 липня 2017.
  5. Salm, Steven J.; Falola, Toyin (5 липня 2017). Culture and Customs of Ghana. Greenwood Publishing Group. ISBN 9780313320507. Процитовано 5 липня 2017 — через Google Books.
  6. Ghana and the World Music Boom (PDF). Helda.helsinki.fi. Процитовано 6 липня 2017.
  7. Adinkrah, Mensah (30 серпня 2015). Witchcraft, Witches, and Violence in Ghana. Berghahn Books. ISBN 9781782385615. Процитовано 5 липня 2017 — через Google Books.
  8. H. Osumare (6 вересня 2012). The Hiplife in Ghana: West African Indigenization of Hip-Hop. с. 78. ISBN 9781137021656. Процитовано 6 липня 2017.

Література

[ред. | ред. код]
  • Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467
  • Абрамов В. В. Гана. — М. : Мысль, 1976. — 165 с. (рос.)
  • Александровская Л. И. Гана — М. : Мысль, 1965. — 149 с. (рос.)
  • Африка : Энциклопедический справочник. В 2-х т. Т. 1. / Гл. ред. А. Г. Громыко. Ред. коллегия: М. В. Васев, А. М. Васильев, Н. И. Гаврилов и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1986. — 672 с. (рос.)
  • Барановська О. В. Фізична географія материків та океанів: Навч. посібник у 2 ч. — Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2013.  — Ч. 1. Світовий океан, Африка, Австралія, Океанія, Південна Америка. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3
  • Боатенг Е. А. География Ганы — М. : Издательство иностранной литературы, 1961. — 224 с. (рос.)
  • Воронов А. Г., Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с. (рос.)
  • Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0
  • Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с.
  • Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8
  • Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів : Світ, 2002. — 672. с.— ISBN 966-603-178-7
  • Заставецький Ю. С. Регіональна фізична географія світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2000. — 480 с.
  • Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Природа мира. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. (рос.)
  • Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4
  • Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : Навч.-метод. посібник. — Львів : Видавн. центр ЛНУ, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3
  • Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7
  • Куприянов П. Гана: 50-летие независимости // Азия и Африка сегодня. — 2007. — № 6. — С. 41—44. (рос.)
  • Мазов С. В. Парадоксы «образцовой колонии»: становление колониального общества Ганы, 1900—1957 гг. — М. : Наука, издательская фирма «Восточная литература», 1993. — 217 с. (рос.)
  • Маринич О. М., Шищенко П. Г., Пащенко В. І. Фізична географія світу : Підручник.  — К. : Вища школа, 2002. — 463 с. — ISBN 966-642-018-4
  • Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім.  Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
  • Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6
  • Немченко В. Гана. Президентские выборы 2008—2009 // Азия и Африка сегодня. — 2009. — № 5. — С. 37—39. (рос.)
  • Немченко В. Золотой юбилей в Аккре // Азия и Африка сегодня. — 2007. — № 6. — С. 44—45. (рос.)
  • Потехин И. И. Становление новой Ганы. — М. : Наука, главная редакция восточной литературы, 1965. — 351 с. (рос.)
  • Романов М. Золотая Африка // Мир Африки. — 2011. — № 1. — С. 44—51. (рос.)
  • Савицкий Ю. В. Гана сегодня. — М. : Мысль, 1988. — 221 с. (рос.)
  • Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8
  • Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5
  • Энциклопедия стран мира: Справочник / Гл. ред. Н. А. Симония. — М. : Экономика, 2004. — 1238 с. — ISBN 5-282-02318-0
  • Янка К. Випробування Джеррі Роулінгса // «Всесвіт» (Київ). — 1989. — № 2. — С. 174—186; — № 3. — С. 142—153
  • Ghana and its oil / The Economist, 2—8 January, 2010, p. 32. (англ.)
  • Irving Kaplan et at., Area Handbook for Ghana, Washington, D.C.: American University, 1971, 449 pp. (англ.)
  • Willard Scott Thompson, Ghana's Foreign Policy, 1957—1966: Diplomacy, Ideology and the New State, Princeton University Press, 1969, 488 pp. (англ.)
  • Robert M. Yawson, Management of Technology in Ghana. Problems and Prospects, conference paper, 2004. (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]