Великий громадянин
Великий громадянин | |
|---|---|
| рос. Великий гражданин | |
 | |
| Жанр | драма |
| Режисер | Фрідріх Ермлер |
| Сценарист | Михайло Блейман Мануель Большинцов Фрідріх Ермлер |
| У головних ролях | Микола Боголюбов Іван Берсенєв |
| Оператор | Аркадій Кольцатий |
| Композитор | Дмитро Шостакович |
| Художник | Абрам Векслер Микола Суворов Семен Мейнкін |
| Кінокомпанія | "Ленфільм" |
| Тривалість | 252 хв. |
| Мова | російська |
| Країна |  СРСР |
| Рік | 1937 |
| IMDb | ID 0029726 |
«Великий громадянин» (рос. Великий гражданин) — радянський двосерійний художній фільм 1937 і 1939 років режисера Фрідріха Ермлера, політична драма. В основу сюжету покладено офіційна точка зору влади СРСР на історію життя і смерті Сергія Кірова. Фільм, фактично виправдує «великий терор» 1937—1938 років. Творчий колектив був удостоєний Сталінської премії I ступеня (1940). Експериментальна телевізійна трансляція фільму стала першою в історії телебачення СРСР (1938).
Події навколо великого партійного керівника Петра Шахова (Микола Боголюбов) розгортаються в 1925 і 1934 роках (1 і 2 серії відповідно). Історія його боротьби з представниками троцькістсько-зінов'євського блоку і їх лідером Карташовим (Іван Берсенєв) стає справою всього життя. Сюжет заповнений діалогами, гострими суперечками між непримиренними противниками. Шахов розпізнає в директорі заводу «Червоний металіст» Авдєєві противника соціалістичного змагання і призначає замість нього справжнього більшовика Надю Колесникову (Зоя Федорова). Чуття не підводить партійного лідера — Авдєєв виявляється шкідником. Кульмінацією стають полум'яні виступи Шахова на зльоті передовиків (1-а серія) і на мітингу на заводі «Червоний металіст». Слова Шахова знаходять підтримку у трудящих і представника ЦК партії товариша Максима (Борис Чирков). Але вороги Шахова і ВКП (б) не дрімають. У фінальній сцені Шахова розстрілює вбивця, що причаївся за однією з дверей будинку культури, який відвідав керівник. Радянські громадяни клянуться над могилою героя, що справу Шахова буде продовжено і ніхто з ворогів не піде від відплати.
- Микола Боголюбов — Петро Михайлович Шахов
- Іван Берсенєв — Олексій Дмитрович Карташов
- Олег Жаков — Сергій Васильович Боровський
- Георгій Семенов — Семен Колесніков
- Зоя Федорова — Надя Колесникова
- Олександр Зражевський — Володимир Петрович Дубок
- Юхим Альтус — Савелій Миронович Кац
- Петро Кириллов — Брянцев
- Надія Райська-Доре — Серафима Василівна, мати Шахова
- Євген Немченко — Дронов
- Борис Чирков — товариш Максим, представник ЦК
- Валентин Кисельов — редактор газети Гладких
- Наталія Рашевська — Ольга, дружина Карташова
- Сергій Рябінкін — Крючков, друг Дронова
- Олександр Полібін — Соловйов
- Олена Єгорова — секретарка Карташова
- Борис Пославський — Яків Олександрович Сизов, резидент іноземрозвідки, він же поручик Владиславський
- Костянтин Адашевський — Лев Іполитович Авдєєв
- Анатолій Кузнєцов — уповноважений ГПУ Вершинін
- Лариса Ємельянцева — Наташа Лосєва
- Борис Жуковський — лісник Іван Герасимович
- Іван Кузнецов — динамітник Альоша Ібрагімов
- Юрій Толубєєв — Михайло Степанович Земцов, 2-й секретар крайкому
- Павло Суханов — секретар
- Олександр Віолінов — Георгій Леонідович П'ятаков
- Режисер — Фрідріх Ермлер
- Сценаристи — Михайло Блейман, Мануель Большинцов, Фрідріх Ермлер
- Оператор — Аркадій Кольцатий
- Композитор — Дмитро Шостакович
- Художники — Абрам Векслер, Микола Суворов, Семен Мейнкін
|
