Вірменський національний рух

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вірменський національний рух
ВНР (вірм. ՀՀՇ)

вірм. Հայոց Համազգային Շարժում
КраїнаВірменія Вірменія
Голова партіїАрарат Зурабян
СпікерОлександр Арзуманян
Дата заснування20 лютого 1988
Дата розпуску23 лютого 2013[1]
Штаб-квартираЄреван, Вірменія
Ідеологіяліберальна демократія
ліберальний націоналізм[2]
антикомунізм
центризм
правоцентризм
Членство в міжнародних організаціяхАльянс лібералів і демократів за Європу
Кількість членів 10,000 (1996)[3]
Офіційний сайтanm.am

Вірменський національний рух або Вірменський загальнонаціональний рух (вірм. Հայոց Համազգային Շարժում, трансліт. Хаойтс Хамазґайн Шаржум) — політична партія, що діяла на території Вірменії з 1988 по 2013 роки.

Історія

[ред. | ред. код]

Утворення

[ред. | ред. код]

Політична партія виникла на основі резолюції Автономної Ради Нагірного Карабаху від 20 лютого 1988 року про возз'єднання з радянською Вірменією[4]. Перше засідання, вимогою якого було приєднання Нагірного Карабаху до Вірменії, відбулося в Єревані 21 лютого 1988 року. Керівний комітет, на чолі з Ігорем Мурадяном, організований того ж місяця. Левон Тер-Петросян, майбутній президент Вірменії, був включений до правлячого органу в травні. 15 червня, за участю представників Вірменського національного руху у Верховній Раді ВРСР, прийнято постанову про вищезазначену злуку.

Участь у парламентських виборах 1990

[ред. | ред. код]

Вірменський національний рух брав участь у виборах до Верховної Ради Вірменської РСР, отримавши 59 місць у парламенті радянської республіки[5].

Участь у президентських виборах 1991

[ред. | ред. код]

Під час президентських виборів у, вже незалежній, Республіці Вірменія 1991 року партією було висунуто Левона Акоповича Тер-Петросяна. За результатами голосування, кандидат переміг, набравши 83% голосів виборців.

Участь у президентських виборах 1996

[ред. | ред. код]

Вірменський національний рух знову висунув Тер-Петросяна як свого кандидата на виборах Президента Вірменії. Він переміг з 51,3% голосів.

Відставка Тер-Петросяна

[ред. | ред. код]

Партія остаточно втратила значення, коли Левон Тер-Петросян йде у відставку зі свого поста в 1998 році. Повністю втрачає представництво у Національних зборах після парламентських виборів у Вірменії 1999 року, втративши 62 місця.

Альянс лібералів і демократів за Європу

[ред. | ред. код]

З 2010 року політична партія входила до партії Альянс лібералів і демократів за Європу.

Участь у парламентських виборах 2012

[ред. | ред. код]

Партія брала участь у виборах до парламенту Вірменії 2012 року, але отримала лише одне місце.

Подальша діяльність

[ред. | ред. код]

У липні 2012 року партія брала участь у форумі ліберальних партій Кавказького регіону. У форумі взяли участь Республіканська партія Грузії та партія Мусават. Обговорювалися питання спільного регіонального співробітництва, а також питання інтеграції в європейські структури[6][7].

Розпуск

[ред. | ред. код]

Востаннє Вірменський національний рух очолював Арам Манукян, і партія офіційно розпустилася у 2013 році.

Депутати

[ред. | ред. код]

Перше скликання (1990)

[ред. | ред. код]

Друге скликання (1995)

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Pan-Armenian National Movement renamed "Armenian National Congress" party. News.am (англ.). 23 лютого 2013. Процитовано 13 квітня 2013.
  2. Harutyunyan, Arus (2009). Contesting National Identities in an Ethnically Homogeneous State: The Case of Armenian Democratization. Western Michigan University. p. 165.
  3. Wessenlink, Egbert (1 березня 1997). Armenia: After the 1996 Presidential Elections. refworld.org. WRITENET. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Despite its dominant position, in 1996 the ANM only had an estimated 10,000 members.
  4. Հայոց Համազգային Շարժում (ՀՀՇ) կուսակցություն. History of Armenia (вірм.). Процитовано 11 вересня 2022.
  5. Members of the National Assembly of the Republic of Armenia Eighth Convocation. “Armenian National Movement” Faction. National Assembly of the Republic of Armenia (англ.). Процитовано 11 вересня 2022.
  6. ՀՀՇ-ի, Ադրբեջական Մուսաֆաթի, Վրաստանի Հանրապետական կուսակցության ղեկավարների հանդիպում. Առավոտ (вірм.). 17 липня 2012. Процитовано 11 вересня 2022.
  7. ՀՀՇ-ականները մասնակցել են համաժողովի. A1+ (вірм.). Процитовано 11 вересня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]