Вічевий майдан, 1 (Коломия)
| Будівля на пл. Вічевий Майдан, 1 | |
|---|---|
 | |
48°31′41″ пн. ш. 25°02′11″ сх. д. / 48.52806° пн. ш. 25.03639° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Івано-Франківська область, м. Коломия |
| Тип будівлі | Житловий будинок |
| Архітектурний стиль | Модерн |
| Засновано | Початок ХХ століття |
  Вічевий майдан, 1 (Коломия) (Україна) | |
Побудована приблизно на початку ХХ століття, як житловий будинок[1]. Споруда двоповерхова, зведена у стилі модерн. Південний фасад виходить на початок площі Вічевий Майдан, західний — на вулицю Шевченка.
За даними книжки «Вулиці старовинної Коломиї» С. Андріїшина, власником даної будівлі був Давид Гаммер, єврейський акушер-гінеколог[2]. Це підтверджується в газеті «Tygodnik Pokucki Zjednoczenie» від 14 грудня 1930 року[3] та в телефонному довіднику 1932 року[4].
Народився лікар 20 липня 1891 року в селі Верчани Стрийського повіту Станиславівського воєводства. Відомо, що прізвище його матері було Шонфельд. Згідно зі збереженим у Яд Вашемі «Анкетним листком для першого зголошення лікувальних професій», у 1914—1916 роках навчався у Віденському університеті, де 12 липня 1916 року склав іспит. Під час Першої світової війни служив в австро-угорській армії як військовий лікар[5].
.jpg)
Уперше про нього як коломийського лікаря-гінеколога згадується в списку польських лікарів 1924 року[6]. У списку польських лікарів, адвокатів та інших видів професій 1926 року дізнаємося, що приймав пацієнтів спочатку на вул. Шевченка, 45 (дана будівля не збереглася)[7], а вже в 1930-х роках приймав на вул. Красінського, 20[8] (у 1939 році — вул. Красінського, 22)[9]. Був кандидатом в члени єврейської общини Коломиї за часів Польщі. Робочий номер телефону — 6[9].
.jpg)
Із газети «Nasz Głos» («Наш Голос») від 14 грудня 1928 року дізнаємося, що з нагоди ювілею свого батька виділив 10 злотих на забезпечення єврейської публічної кухні[10]. Також, за даними «Вулиці старовинної Коломиї» С. Андріїшина, «спільно з українськими лікарями сім з половиною років працював безкоштовно по 4 години на день в народній амбулаторії, приймаючи найбідніших пацієнтів». Дана народна амбулаторія розташовувалася в будівлі, що навпроти драматичного театру, й належала греко-католицькій парафії[2].
.jpg)
Давид Гаммер був одружений з Юлією Ротфельд та мав доньку Софію. Включно до німецької окупації проживав у Коломиї[5]. Помер 20 липня 1942 року. Причина смерті невідома. Як стверджує газета «Gazeta Żydowska» («Єврейська газета») від 5 серпня 1942 року, «виражаємо глибоке співчуття Софії та Розалії»[11].
Після Другої світової війни будівля стала житловою. Від початку 2000-х років на 1 поверсі міститься нотаріальна контора, а з 2014 року — коломийська філія центру відновлення зору Анатолія Совви «Оптика»[12].
Ця будівля внесена в список реєстру нерухомих пам'яток м. Коломиї місцевого значення [1].
- ↑ а б Реєстр нерухомих пам’яток архітектури та містобудування Коломийської ТГ місцевого значення.
- ↑ а б С. Андріїшин. Вулиці старовинної Коломиї / Коломия: Вік, 2017. — С. 182
- ↑ «Tygodnik Pokucki Zjednoczenie», R.4, nr 38 (14 grudnia 1930).
- ↑ 1932/1933 Poland Telephone Directory (excluding city of Warsaw).
- ↑ а б The Central Database of Shoah Victims' Names.
- ↑ 1924/1925 Polish Physicians and Pharmacists.
- ↑ 1926 Krakow Address and Business Directory + Miscellaneous Polish Directory.
- ↑ 1935/1936 Lwow, Stanislawow, Tarnopol + More Address and Business Directory.
- ↑ а б 1939 Poland Telephone Directory (excluding city of Warsaw).
- ↑ «Nasz Głos : pismo tygodniowe», R. 4, nr 39 (14 grudnia 1928).
- ↑ «Gazeta Żydowska », R. 3, nr 92 (5 sierpnia 1942).
- ↑ Філія Центру Відновлення Зору Анатолія Совви).