ГЕС Мантаро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ГЕС Мантаро
12°20′36″ пд. ш. 74°38′44″ зх. д. / 12.34344006002777938° пд. ш. 74.64557648002778478° зх. д. / -12.34344006002777938; -74.64557648002778478Координати: 12°20′36″ пд. ш. 74°38′44″ зх. д. / 12.34344006002777938° пд. ш. 74.64557648002778478° зх. д. / -12.34344006002777938; -74.64557648002778478
Країна Перу Перу
Адмінодиниця Уанкавеліка
Стан діюча
Річка Мантаро
Каскад каскад на Мантаро
Початок будівництва 1966 (Santiago Antúnez de Mayolo), 1979 (Restitucio)
В експлуатації з 1973
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1973 – 1979 (Santiago Antúnez de Mayolo), 1984 – 1985 (Restitucio)
Основні характеристики
Установлена потужність 798 (Santiago Antúnez de Mayolo), 210 (Restitucio)  МВт
Середнє річне виробництво 7000  млн кВт·год
Тип ГЕС дериваційна
Розрахований напір 780 (Santiago Antúnez de Mayolo), 245 (Restitucio)  м
Характеристики обладнання
Тип турбін Пелтон
Кількість та марка турбін 7 Riva Calzoni (Santiago Antúnez de Mayolo), 3 Riva Calzoni (Restitucio)
Витрата через турбіни 7х15,8 (Santiago Antúnez de Mayolo), 3х32 (Restitucio)  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів 7 ASGEN ATBW-16-120000 по 120 МВА (Santiago Antúnez de Mayolo), 3 Ansaldo ATBW-36-82500 по 82,5 МВА (Restitucio)
Потужність гідроагрегатів 7х117 (Santiago Antúnez de Mayolo), 3х70 (Restitucio)  МВт
Основні споруди
Тип греблі бетонна гравітаційна
Висота греблі 77  м
Довжина греблі 80  м
ЛЕП 220
Власник Electroperu
Сайт electroperu.com.pe/ElectroWebPublica/PaginaExterna.aspx?id=9&modo=submenu&idioma=ESPANOL
ГЕС Мантаро. Карта розташування: Перу
ГЕС Мантаро
ГЕС Мантаро
Мапа
Мапа

ГЕС Мантаро – гідроелектростанція в Перу. Знаходячись між ГЕС Мальпасо (вище по течії) та ГЕС Cerro del Águila, входить до складу каскаду на річці Мантаро, лівому витоку Еве, котра в свою чергу є правим витоком Тамбо (лівий виток Укаялі — правого витоку найбільшої річки світу Амазонки). Станом на другу половину 2010-х найпотужніша гідроелектростанція країни.

У верхній течії Мантаро прямує між двома андійськими хребтами в південному напрямку, після чого проривається через східний з них. За цим вона завертає на півночі і певний час тече паралельно своєму попередньому курсу, проте у протилежному напрямку. Для дериваційної схеми станції Мантаро організували перекидання води через східний хребет задовго до природного розвороту річки, що дозволило використати падіння у понад 1000 метрів.

В межах проекту Мантаро перекрили бетонною гравітаційною греблею Tablachaca висотою 77 метрів та довжиною 80 метрів, яка утримує невелике регулююче сховище з об’ємом 7 млн м3[1][2](основне накопичення ресурсу для роботи каскаду відбувається перед ГЕС Мальпасо у озері Хунін). Зі сховища до машинного залу прокладено дериваційний тунель діаметром 4,8 метра та довжиною 19,8 км (при цьому відстань між цими пунктами по руслу річки складає біля 190 км). На завершальному етапі ресурс через три напірні водоводи довжиною 1,6 км та діаметром по 3,3 метра потрапляє до залу Santiago Antúnez de Mayolo. Останній ввели у експлуатацію в 1973-1979 роках з сімома турбінами Пелтон потужністю по 117 МВт, які використовують чистий напір у 780 метрів.

За кілька років додали другий машинний зал – Restitucio, котрий використовує перепад висот між Santiago Antúnez de Mayolo та руслом Мантаро. Відпрацьована у основному залі вода через тунель довжиною 0,8 км потрапляє до підземного приміщення, де встановлені три турбіни того ж типу потужністю по 70 МВт, які працюють з чистим напором у 257 метрів.

Разом машинні зали комплексу забезпечують виробництво 7 млрд кВт-год електроенергії на рік.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 220 кВ.[3][1][4][5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Economistas, Egúsquiza (29 лютого 2016). INFRAESTRUCTURA PERUANA: Represa de Tablachaca. INFRAESTRUCTURA PERUANA. Архів оригіналу за 20 грудня 2018. Процитовано 19 грудня 2018.
  2. ↑ ALFONSO PRIALE JAIME LAS OBRAS HIDRAULICAS DE CONCRETO EN EL PERÚ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 вересня 2018.
  3. ↑ Economistas, Egúsquiza (16 лютого 2018). INFRAESTRUCTURA PERUANA: Central Hidroeléctrica del Mantaro (Santiago Antúnez de Mayolo). INFRAESTRUCTURA PERUANA. Архів оригіналу за 20 грудня 2018. Процитовано 19 грудня 2018.
  4. ↑ Electroperú | La Energía de todos los Peruanos. www.electroperu.com.pe. Архів оригіналу за 23 лютого 2016. Процитовано 19 грудня 2018.
  5. ↑ Mantaro Hydroelectric Project - Salini Impregilo. www.salini-impregilo.com. Процитовано 19 грудня 2018.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=ГЕС_Мантаро&oldid=36094362