ГЕС Мачу-Пікчу
| ГЕС Мачу-Пікчу | |
|---|---|
 | |
| 13°10′30″ пд. ш. 72°33′32″ зх. д. / 13.174909° пд. ш. 72.558899° зх. д. | |
| Країна |  Перу |
| Адмінодиниця | Machupicchu Districtd |
| Стан | діюча |
| Річка | Урубамба |
| Каскад | каскад на Урубамбі |
| Початок будівництва | 2009 (друга черга) |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1955—1985 (перша черга, відновлена у 2002), 2013 (друга черга) |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 90 (перша черга), 98 (друга черга) МВт |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 345 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Пелтон (перша черга), Френсіс (друга черга) |
| Кількість та марка турбін | 3 Neyrpic (перша черга), 1 Harbin Electric Machinery (друга черга) |
| Витрата через турбіни | 3х8,5 (перша черга), 31 (друга черга) м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 3 Alstom по 30 МВА (перша черга), 1 (друга черга) |
| Потужність гідроагрегатів | 3х30 (перша черга), 1х98 (друга черга) МВт |
| Власник | EGEMSA |
  ГЕС Мачу-Пікчу | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Мачу-Пікчу — гідроелектростанція в Перу. Знаходячись перед ГЕС Санта-Тереза, становить верхній ступінь каскаду на річці Урубамба, правому витоку Укаялі, яка в свою чергу є правою притокою Амазонки.
В межах проекту річку перекрили водозабірною греблею, яка відводила ресурс до прокладеного у лівобережному гірському масиві дериваційного тунелю довжиною 3,3 км з перетином від 16 м2 до 27 м2. Останній переходив у два напірні водоводи до розташованого неподалік Урубамби підземного машинного залу, при цьому відстань до нього по руслу річки становила приблизно 13 кілометрів. Така схема забезпечувала напір у три з половиною сотні метрів, який використовували п'ять турбін: встановлені у 1955 та 1963 роках дві типу Френсіс потужністю по 20 МВт та введені в експлуатацію у 1985-му три типу Пелтон потужністю по 22,4 МВт.
У лютому 1998-го внаслідок зсуву та повені станція була виведена з ладу. За проектом відновлення спорудили протяжний відвідний тунель довжиною 2 км з діаметром 5 метрів, котрий мав унеможливити повторення аварії. Роботи завершились у 2001-му введенням в експлуатацію трьох турбін типу Пелтон зі збільшеною до 30 МВт одиничною потужністю. Ресурс до них подається через напірний водовід зі спадаючим діаметром від 2,9 до 2,1 метра із чистим напором у 345 метрів.
А у 2009—2013 роках спорудили другу чергу, яка включала ще один дериваційний тунель з такими ж параметрами, напірний водовід діаметром 2,8 метра та одну турбіну типу Френсіс потужністю 98 МВт.
Існують також плани спорудження третьої черги.[1][2][3][4][5][6]
- ↑ Central Hidroelectrica Machu Picchu Attraction in Aguas Calientes.[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Machupicchu HPP (Peru). Архів оригіналу за 16 грудня 2018.
- ↑ ascelibrary.org. doi:10.1061/40690(2003)132 https://ascelibrary.org/action/captchaChallenge?redirectUrl=https%3A%2F%2Fascelibrary.org%2Fdoi%2F10.1061%2F40690%282003%29132&. Процитовано 15 грудня 2018.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ CDM Santa Teresa.[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Machu Picchu Hydroelectric Power Plant. GyM (англ.). Архів оригіналу за 16 грудня 2018. Процитовано 15 грудня 2018.
- ↑ ABB wins $25 million power order in Peru. www.abb.co.za. Архів оригіналу за 16 грудня 2018. Процитовано 15 грудня 2018.