ГЕС Сірікіт
| ГЕС Сірікіт | |
|---|---|
 | |
| 17°45′53″ пн. ш. 100°33′49″ сх. д. / 17.76472222224978026° пн. ш. 100.56361111113778861° сх. д.Координати: 17°45′53″ пн. ш. 100°33′49″ сх. д. / 17.76472222224978026° пн. ш. 100.56361111113778861° сх. д. | |
| Країна |  Таїланд |
| Адмінодиниця | Pha Lueatd |
| Стан | діюча |
| Річка | Нан |
| Початок будівництва | 1963 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1974—1995 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 500 МВт |
| Середнє річне виробництво | 1000 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | пригреблева |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 4 MHI |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 4 Melco |
| Потужність гідроагрегатів | 4х125 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | земляна з глиняним ядром |
| Висота греблі | 114 м |
| Довжина греблі | 810 м |
| ЛЕП | 230 + 110 |
| Власник | Electricity Generating Authority of Thailand (EGAT) |
| Оператор | Electricity Generating Authority of Thailandd |
  ГЕС Сірікіт | |
| Мапа | |
 | |
 ГЕС Сірікіт у Вікісховищі | |
ГЕС Сірікіт — гідроелектростанція на півночі Таїланду. Використовує ресурс із річки Нан, лівого витоку найбільшої річки країни Чаопхрая (впадає до північної частини Сіамської затоки).
У межах проекту річку перекрили земляною греблею з глиняним ядром висотою 114 м, довжиною 810 м та шириною від 12 (по гребеню) до 630 (по основі) метрів. Вона утримує водосховище з площею поверхні 220 км2 та об'ємом 9510 млн м3.
Пригреблевий машинний зал 1974 року запустили в роботу з трьома турбінами типу Френсіс потужністю по 125 МВт, проте проект одразу передбачав встановлення четвертого гідроагрегату, що й відбулось у 1995-му. За рік це обладнання виробляє 1 млрд кВт-год електроенергії на рік.
Видача продукції здійснюється по ЛЕП, розрахованих на роботу під напругою 230 та 110 кВ.[1][2]
- ↑ User, Super. Sirikit Dam. www.egat.co.th (en-gb) . Архів оригіналу за 5 листопада 2018. Процитовано 4 листопада 2018.
- ↑ Sirikit Hydroelectric Power Project Thailand - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 4 листопада 2018.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |