Сіамська затока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

П::Ця стаття має головну категорію у Вікіданих [d].

Сіамська затока
тай. อ่าวไทย
Thailand BMNG.png

Сіамська затока, вид з космосу
Gulf of Thailand.svg

Мапа Сіамської затоки
09°30′ пн. ш. 102°00′ сх. д. / 9.500° пн. ш. 102.000° сх. д. / 9.500; 102.000Координати: 09°30′ пн. ш. 102°00′ сх. д. / 9.500° пн. ш. 102.000° сх. д. / 9.500; 102.000
Розташування Південно-Східна Азія
частина від Південно-Китайське море
Море Південнокитайське море
Прибережні країни Таїланд Таїланд,
В'єтнам В'єтнам,
Камбоджа Камбоджа
Довжина 725 км
Ширина 500 - 560 км
Площа 320 000 км²
Найбільша глибина 70 м
Середня глибина 45 м
Впадаючі річки Менам-Чао-Прая
Острови Фукуок, Ронг, Чанг, Кут, Самуй, Пханган
Міста та поселення Чонбурі, Паттая
ідентифікатори та зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у номінатім
CMNS: Сіамська затока на Вікісховищі
LocationGulfOfThailand.png

Сіа́мська зато́ка Південнокитайського моря, між півостровом Малакка і південно-східною частиною півострова Індокитай.

  • Вдається до суші на 725 км,
  • Ширина біля входу близько 400 км,
  • Глибина до 70 м.
  • Середня глибина становить 45 м.
  • Площа 320 000 км²

Омиває береги Таїланду, Камбоджі, В'єтнаму

Приливи добові, величина їх до 4 м. У затоку впадає ріка Менам-Чао-Прая, на якій розташована за 30 км від затоки столиця і морський порт Таїланду — Бангкок.

Клімат[ред.ред. код]

Акваторія затоки розташована в субекваторіальному кліматичному поясі[1]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Сезонні амплітуди температури повітря незначні. Зволоження достатнє. У літнє-осінній період часто формуються тропічні циклони[2].

Джерела[ред.ред. код]

  • Украинский советский энциклопедический словарь, 3 том, Киев, Главная редакция УСЭ, 1989, стр. 180 (рос.)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  2. (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.

Посилання[ред.ред. код]