Гримучник чорнохвостий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гримучник чорнохвостий
Гримучник чорнохвостий
Гримучник чорнохвостий
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Serpentes
Родина: Гадюкові
Рід: Справжній гримучник
Вид: Гримучник чорнохвостий
Crotalus molossus
Baird & Girard, 1853

Посилання
Вікісховище: Crotalus molossus
Віківиди: Crotalus molossus
EOL: 963770
ITIS: 174314
МСОП: 64324
NCBI: 8733

Гримучник чорнохвостий (Crotalus molossus) — отруйна змія з роду Справжній гримучник родини Гадюкові. Має 4 підвиди.

Загальна довжина коливається від 75 см до 1,29 м. Голова велика, широка, пласка, майже трикутна. Очі округлі, зіниці вертикальні. Морда закруглена. Тулуб кремезний, товстий. Часто зеленувата, але може бути також жовтого, жовтувато—коричневого, помаранчевого чи коричневого забарвлення. Уздовж спини розташована серія ромбів, вони можуть бути неоднакового розміру й слабко помітні. Хвіст чорний, на морді зазвичай присутня чорна «маска», хоча і не завжди. Завдяки цього й отримав свою назву.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Полюбляє чагарники, напівпосушливі, посушливі, малолісисті ділянки. Активний вночі, лише навесні полює вдень. Харчується дрібними ссавцями, птахами, ящірками.

Отрута викликає біль та нудоту, проте не смертельна. До того ж ця змія спокійної вдачі, укуси вкрай рідкісні.


Це живородна змія. Самиця народжує в виводку 3—12 дитинчат.

Тривалість життя до 20 років.

Розповсюдження

[ред. | ред. код]

Мешкає на півдні центральної частини США та у центральній Мексиці.

Підвиди

[ред. | ред. код]
  • Crotalus molossus estebanensis
  • Crotalus molossus molossus
  • Crotalus molossus nigrescens
  • Crotalus molossus oaxacus

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Kisser, P. 1980. Zur Kernntnis der Klapperschlangen. Herpetofauna 2 (5): 6-10
  • Словник-довідник із зоології. — К., 2002.
  • Olivier, R. 2008. Kleine gifslangengalerij. Lacerta 66 (1-3): 47-57