Гідрокарбонати
3.
Гі́дрокарбона́ти (застаріла назва — бікарбонати) — кислі солі карбонатної кислоти H2CO3 (містять аніон HCO-
3). Наприклад, до гідрокарбонатів належить питна сода NaHCO3.
Гідрокарбонати, на відміну від карбонатів, у воді розчинні. Наявність у воді гідрокарбонатів кальцію та магнію зумовлює її тимчасову твердість.
Отримання[ред. | ред. код]
Вони можуть утворюватись при сумісній дії CO2 і H2O (H2CO3) на нормальні карбонати. Наприклад:
- CaCO3 + CO2 + H2O → Ca(HCO3)2
Хімічні властивості[ред. | ред. код]
У термічному відношенні гідрокарбонати менш стійкі за карбонати і вже при незначному нагріванні розкладаються, переходячи в нормальні солі:
- 2NaHCO3 → Na2CO3 + H2O + CO2 ↑
- Ca(HCO3)2 → CaCO3 + H2O + CO2 ↑
При дії на карбонати і гідрокарбонати сильних кислот вони, як солі слабкої і нестійкої кислоти, легко розкладаються з виділенням діоксиду вуглецю:
- BaCO3 + 2HCl → BaCl2 + H2O + CO2 ↑
- ΝaHCO3 + HCl → NaCl + H2O + CO2 ↑
Застосування[ред. | ред. код]
Найважливіший представник ряду, гідрокарбонат натрію (питна сода), має застосування в медицині, харчовій промисловості.
Джерела[ред. | ред. код]
- Гідрокарбонати // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 3 : Гердан — Електрографія. — 551, [1] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 28.
- Деркач Ф. А. Хімія. — Львів : Львівський університет, 1968. — 312 с.