Антонов Олег Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олег Костянтинович Антонов
Antonov O K.jpg
Народився 25 січня (7 лютого) 1906
с. Троїці, Московська губернія, Російська імперія
Помер 4 квітня 1984(1984-04-04)[1] (78 років)
Київ, Українська РСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність розробка літальних апаратів серії"АН"
Відомий авіаконструктор
Alma mater Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет
Посада генеральний конструктор ДП "Антонов"
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Ленінська премія — 1962 Сталінська премія — 1952 Державна премія УРСР у галузі науки і техніки — 1976
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Оле́г Костянти́нович Анто́нов (25 січня (7 лютого) 1906(19060207), с. Троїці (нині Подольського району Московської області), Подольський повіт, Московська губернія, Російська імперія — 4 квітня 1984, Київ, Українська РСР) — радянський літакобудівельник російського походження, один із провідних авіаконструкторів СРСР. Доктор технічних наук, академік АН УРСР і АН СРСР, Герой Соціалістичної Праці.

Життєпис[ред.ред. код]

З молодих років захоплювався авіабудуванням, займався у шкільному гуртку любителів авіації. 1924 року під час навчання в Саратовському індустріальному технікумі збудував свій перший планер. 1925-го вступив на машинобудівний факультет Ленінградського Політехнічного Інституту, який закінчив 1930.

Є одним з основоположників радянського планеризму. Створив близько 30 типів планерів, у тому числі і серійні. У 19381940-их працював провідним інженером в ДКБ (дослідно-конструкторське бюро) О. С. Яковлєва, у 19401941 — на заводі «Червоний льотчик» над легким літаком зв'язку, у 19431946 — 1-й заступник головного конструктора ДКБ Яковлєва. У 19451946 — начальник філіалу цього ДКБ у Новосибірську. З 1946 — головний конструктор ДКБ (1952 перенесено в Київ), що було організоване на базі цієї філії, у 19671984 — генеральний конструктор.

У післявоєнні роки під керівництвом Антонова розроблено транспортні літаки Ан-8, Ан-12, Ан-22, Ан-26, Ан-32, Ан-72, Ан-124, багатоцільові літаки Ан-2, Ан-14, Ан-28, що здатні базуватися на непідготованих смугах довжиною до 550 метрів, пасажирські літаки Ан-10, Ан-24, цільнометалеві планери А-10, А-11, А-13, А-15, мотопланер Ан-13, ракетний планер А-17, безпілотний літальний апарат і дельтаплани серії «Славутич». Під керівництвом Антонова розроблено систему автоматизованого проектування транспортних літаків, запроваджено клеєзварні з'єднання і композиційні матеріали, розвинено методи авіабудівельної економіки.

Жив у Києві. Похований на Байковому кладовищі в Києві (ділянка № 7).

Галерея літаків[ред.ред. код]

Праці[ред.ред. код]

  • На крыльях из дерева и полотна. — М., 1962.
  • Для всех и для себя. — М., 1965.
  • Десять раз сначала. — М., 1969.
  • Планеры и самолёты. — Киев, 1990 та інші.

Громадсько-політична діяльність[ред.ред. код]

Депутат Верховної Ради СРСР 5—11 скликань.

У листопаді 1965 року підписав відкритий лист до ЦК КПРС (так званий лист 78-ми) з протестом проти політичних репресій щодо представників творчої інтелігенції УРСР та дискримінації української літератури[2].

Відзнаки і нагороди[ред.ред. код]

З 1967 — академік Академії наук Української РСР, з 1981 року академік Академії наук СРСР, доктор технічних наук (1960), професор (1978), заслужений діяч науки і техніки Української РСР.

Нагороджений трьома орденами Леніна (12 липня 1957, 5 лютого 1966, 3 квітня 1975), орденами Жовтневої Революції (26 квітня 1971), Вітчизняної війни 1-го ступеня (2 липня 1945), Трудового Червоного Прапора (2 листопада 1944), медалями (в тому числі — медаллю «Партизану Вітчизняної війни» 1-го ступеня).

Удостоєний Золотої медалі імені А. Н. Туполєва Академії наук СРСР (1979).

Премії[ред.ред. код]

Різне[ред.ред. код]

Stamp of Ukraine s708.jpg

Створив близько 50 конструкцій навчальних, транспортних і спортивних планерів (наприклад, Рот Фронт-1).

В 1939 на планері «Рот-Фронт-7» (РФ-7) конструкції Антонова Ольга Василівна Клепікова встановила абсолютний міжнародний рекорд по дальності польоту на планері (749,203 км).

Сконструював літак АН-2, який широко застосовується в народному господарстві країни; створив ряд транспортних і пасажирських турбогвинтових літаків, в тому числі літак АН-10.

У роки ІІ світової війни планери О.К. Антонова отримали несподівано широке застосування. Як зазначає Ігор Шаров, понад 600 транспортно-десантних планерів А-7 регулярно доставляли солдатів, техніку, бойове спорядження на різних ділянках фронту, широко використовувались для допомоги партизанам. Недаремно Олега Костянтиновича було нагороджено медаллю «Партизану Вітчизняної війни» першого ступеня.

До безмоторних апаратів О.К. Антонов зберіг прихильність на все життя. Завдяки їм, за словами Патона, «він став великим конструктором великої авіації». Він будував планери і дельтаплани майже до кінця свого життя. Однак головною його справою стали літаки. Особисто О.К. Антоновим і під його керівництвом виконано понад 50 конструкторських розробок, спроектовано і побудовано десятки літаків різноманітного класу і призначення.

У серпні 1947 р. здійснено перший зліт знаменитого первістка і довгожителя О.К. Антонова — Ан-2. З 1949 р. Ан-2 будується серійно. Іншого такого прикладу світова практика не знає. Задуманий як сільськогосподарський, Ан-2 швидко став багатоцільовим, отримав 16 модифікацій і набув 40 професій, зв’язав з промисловими центрами віддалені гірські селища, райони тундри і тайги, стоянки буровиків, полярників, добре зарекомендував себе в небі Туреччини, Куби, Монголії, північноафриканських країн. Зараз Ан-2 випускають за ліцензією польські літакобудівники.

1958 розробив конструкції суцільнометалевих спортивних планерів А-11 і А-13.

Особисте життя, нащадки[ред.ред. код]

RR5110-0072R.gif

Антонов Олег Костянтинович він був тричі одружений, батько чотирьох дітей, встиг стати дідусем.

Першою його дружиною була Олена Сергіївна Кочеткова, яка разом з Антоновим проектувала планери, були навіть планери її конструкції. 1936  у них народився син Ролан, який помер у віці 54 років.

З другою дружиною Єлизаветою Аветівною Шахатуні Антонов познайомився 1937 року, через рік вони одружилися. Антонов тоді почав самостійну роботу над літаком ОКА-38, Є. А. Шахатуні розраховувала міцність літаків в ДКБ Лавочкіна. А з 1940 вони стали працювати разом. Під час війни створювали десантні планери, пізніше працювали в ДКБ Яковлєва. Дочка Ганна Антонова народилася 1948-го в Новосибірську. Закінчила Московський фізико-технічний інститут, кандидат технічних наук, професор кафедри вищої математики Національного авіаційного університету в Києві. Донька Ганни — Вєта закінчила факультет міжнародних відносин Київського держуніверситету, живе і працює у Франції.

Третя його дружина Ельвіра Павлівна Антонова — інженер-програміст. Їх донька Олена після МАІ працювала в ДКБ Ілюшина, син Андрій — художник-дизайнер.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Анотаційна дошка на вулиці Антонова в Києві

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]