Гідроксид цинку
Гідроксид цинку | |
---|---|
Систематична назва | Цинк гідроксид |
Інші назви | дигідроксид цинку |
Ідентифікатори | |
Номер CAS | 20427-58-1 |
Номер EINECS | 243-814-3 |
SMILES | [OH-].[OH-].[Zn+2][1] |
InChI | InChI=1S/2H2O.Zn/h2*1H2;/q;;+2/p-2 |
Властивості | |
Молекулярна формула | Zn(OH)2 |
Молярна маса | 99,41 г/моль |
Зовнішній вигляд | білі кристали |
Густина | 3,05 г/см³ |
Тпл | 125 °C (розкл.) |
Розчинність (вода) | 0,00004 г/100 г (20 °C) |
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
Інструкція з використання шаблону | |
Примітки картки |
Гідроксид цинку, цинк гідроксид — неорганічна сполука ряду гідроксидів складу Zn(OH)2. За звичайних умов є білим аморфним порошком або кристалами. Виявляє амфотерні властивості.
У кристалічному стані гідроксид цинку може перебувати у п'яти модифікаціях: гексагональній α-формі, ромбоедричній або гексагональній β-формі, призматичній γ-формі, ромбоедричній δ-формі або ж біпірамідальній ε-формі. Стійкою за кімнатної температури є лише форма ε-Zn(OH)2 (аналог β-кристобаліту).
Гідроксид цинку утворюється при дії лугів на солі цинку, випадаючи у формі білого об'ємистого осаду:
Безпосереднє утворення гідроксиду при взаємодії оксиду цинку і води не відбувається.
Гідроксид цинку є малорозчинним у воді (добуток розчинності 3·10-17). За нагрівання він втрачає молекулу води й розкладається до оксиду цинку:
Він розчиняється у сильних кислотах:
Аналогічно до гідроксиду берилію, гідроксид цинку виявляє амфотерні властивості. Він взаємодіє із лугами — як у розчинах, утворюючи цинкати (гідроксоцинкати) координаційної будови, так і в розплаві:
- (розчин)
- (розплав)
Так само відбувається утворення координаційного комплексу при взаємодії з концентрованим розчином аміаку (гідроксидом амонію):
Суспензія Zn(OH)2 здатна поглинати з повітря вуглекислий газ, утворюючи дигідроксокарбонат цинку:
- CRC Handbook of Chemistry and Physics / Lide, D. R., editor. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
- Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / Под ред. В. И. Спицына. — М. : Мир, 1972. — Т. 2. — 871 с. (рос.)
- Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Под ред. Р. А. Лидина. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)
Це незавершена стаття про неорганічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ OXK3V8KJ7L