Перегляд вихідного коду сторінки Гіпноз

[[Файл:Une leçon clinique à la Salpêtrière.jpg|альт=Клінічний урок у Salpêtrière. Андре Бруйє|міні|Клінічний урок у Salpêtrière. Андре Бруйє]]
[[Файл:Photographic Studies in Hypnosis, Abnormal Psychology (1938).ogv|thumb|thumbtime=7|''Фотографічні дослідження в гіпнозі, психопатологія'', 1938&nbsp;р.]]
'''Гіпно́з''' ({{lang-grc|υπνος}}&nbsp;— «сон»)&nbsp;— тимчасовий стан [[свідомість|свідомості]], що характеризується різким фокусуванням [[Увага|уваги]], глибоким [[Релаксація (фізіологія)|розслабленням]], і, як наслідок, високою схильністю до [[Сугестія|навіювання]] ([[сугестивність]]), що пов'язано зі зміною функції індивідуального контролю і [[самосвідомість|самосвідомості]]; стан гіпнозу настає в результаті спеціальних впливів [[Психотерапевт|психотерапевта]], [[гіпнотизер]]а або цілеспрямованого [[самонавіювання]]<ref>{{Cite web|accessdate= 2016-01-08|title= About Division 30. Definition and Description of Hypnosis|url= http://www.apadivisions.org/division-30/about/index.aspx|publisher= [[Американська психологічна асоціація]]|archive-date= 12 червня 2016|archive-url= https://web.archive.org/web/20160612164001/http://www.apadivisions.org/division-30/about/index.aspx}} {{ref-en}}</ref><ref name=":0">{{Книга |заголовок=Психотерапевтическая энциклопедия |відповідальний=под ред. Б. Д. Карвасарского |посилання=http://bookap.info/genpsy/psythenc/ |видавництво="Питер" |місце={{СПб.}} |рік=1998 |isbn=5887823933 |серія=Золотой фонд психотерапии |сторінок=752 |назва= |archivedate=25 березня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160325044519/http://bookap.info/genpsy/psythenc/ }} {{ref-ru}}</ref>. У загальнішому сенсі, гіпноз це [[соціум|соціально]]-[[медицина|медичне]] поняття про комплекс методик цілеспрямованого словесно-звукового впливу на [[психіка|психіку]] людини.

Однак, існує ряд альтернативних теорій, які заперечують розуміння гіпнозу як зміненого стану свідомості<ref>{{cite journal|last1=Lynn|first1=Steven Jay|last2=Green|first2=Joseph P.|last3=Kirsch|first3=Irving|last4=Capafons|first4=Antonio|last5=Lilianfeld|first5=Scott O.|last6=Laurence|first6=Jean-Roch|last7=Montgomery|first7=Guy|title=Grounding hypnosis in science: The 'new' APA Division 30 definition of hypnosis as a step backward|journal=American Journal of Clinical Hypnosis|date=October 2015|volume=57|issue=4|doi=10.1080/00029157.2015.1011472|pmid=25928778|pages=390–401}}</ref><ref>{{cite web
  | title = Гипноз
  | work = Энциклопедия заблуждений - Словарь скептика
  | date = 09-03-2012
  | url = http://skepdic.ru/gipnoz/
  | language = рос.
  | accessdate = 2019-04-11
  | archive-date = 11 квітня 2019
  | archive-url = https://web.archive.org/web/20190411100017/http://skepdic.ru/gipnoz/
  }}</ref> й визначають його, як особливий тип плацебо ефекту<ref>Kirsch, I. (1994). "Clinical hypnosis as a nondeceptive placebo: Empirically derived techniques". The American Journal of Clinical Hypnosis. 37 (2): 95–106. doi:10.1080/00029157.1994.10403122. PMID 7992808.</ref><ref>{{Стаття|автор= |назва= Пределы внушения, часть 2: блеск и нищета гипноза|посилання= https://anairos.livejournal.com/21260.html|дата= 2015-02-10|мова= {{ref-ru}}|accessdate= 10 квітня 2019|archivedate= 10 квітня 2019|archiveurl= https://web.archive.org/web/20190410131742/https://anairos.livejournal.com/21260.html}}</ref>, взаємодію з гіпнотерапевтом<ref>Theodore X. Barber (1969). Hypnosis: A Scientific Approach. J. Aronson, 1995. ISBN 9781568217406.</ref> чи вид соціально-рольової поведінки.<ref>Lynn S, Fassler O, Knox J; Fassler; Knox (2005). "Hypnosis and the altered state debate: something more or nothing more?". Contemporary Hypnosis. 22: 39–45. doi:10.1002/ch.21</ref><ref>Coe W, Buckner L, Howard M, Kobayashi K; Buckner; Howard; Kobayashi (1972). "Hypnosis as role enactment: Focus on a role specific skill". The American Journal of Clinical Hypnosis. 15 (1): 41–5. doi:10.1080/00029157.1972.10402209. PMID 4679790</ref>

Дані досліджень показують, що гіпноз супроводжується змінами в роботі мозку<ref>{{Стаття|автор= Graham A. Jamieson, Adrian P. Burgess,|рік= 2014-07-24|doi= 10.3389/fnhum.2014.00528|issn= 1662-5161|видання= Frontiers in Human Neuroscience|заголовок= Hypnotic induction is followed by state-like changes in the organization of EEG functional connectivity in the theta and beta frequency bands in high-hypnotically susceptible individuals|посилання= http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4109610/|volume= 8|accessdate= 1 червня 2016|archivedate= 23 січня 2022|archiveurl= https://web.archive.org/web/20220123203018/https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4109610/}} {{ref-en}}</ref>, але достовірного фізіологічного маркеру, який вказував би на дискретний стан гіпнозу, поки не знайдено. Всупереч поширеним помилковим висновкам про гіпноз, стан гіпнозу не схожий на звичайний [[сон]]<ref>{{Книга|автор= Erika Fromm, Michael R. Nash|рік= 1992|isbn= 9780898628937|видавництво= Guilford Press|заголовок= Contemporary Hypnosis Research|посилання= https://books.google.ru/books?id=vOS67v3SUlQC&pg=PA47#v=onepage&q&f=false|pages= 47|allpages= 612|назва= |archivedate= 3 квітня 2016|archiveurl= https://web.archive.org/web/20160403125852/https://books.google.ru/books?id=vOS67v3SUlQC&pg=PA47#v=onepage&q&f=false}} {{ref-en}}</ref><ref>{{Стаття|автор= Чубенко Александр,|заголовок= Под гипнозом: Правда и мифы о гипнозе|посилання= http://www.popmech.ru/science/8558-pod-gipnozom-pravda-i-mify-o-gipnoze/#full|видання= "Popular Mechanics"|тип= [[журнал]]|рік= 2009|місяць= 1|номер= 75|accessdate= 1 червня 2016|archivedate= 16 червня 2016|archiveurl= https://web.archive.org/web/20160616134220/http://www.popmech.ru/science/8558-pod-gipnozom-pravda-i-mify-o-gipnoze#full}} {{ref-ru}}{{ref-en}}</ref>. Цей стан не може бути спричинений проти волі, збільшує можливість появи несправжніх спогадів; загіпнотизовані люди зберігають пам'ять, здатні брехати, чинити спротив навіюванню, гіпноз не може змусити людей виявляти непритаманну їм фізичну силу чи робити нехарактерні, чи неприйнятні для них речі.<ref>{{cite web
  | author = Лилиенфельд Скотт О.
  | title = 50 великих мифов популярной психологии
  | url = https://psy.wikireading.ru/213
  | language = рос.
  | accessdate = 2019-04-11
  | archive-date = 11 квітня 2019
  | archive-url = https://web.archive.org/web/20190411100017/https://psy.wikireading.ru/213
  }}</ref>

Особа-спеціаліст, яка володіє технікою гіпнозу, називається '''гіпнотизер''', '''гіпнолог'''; фахівець, який застосовує техніку гіпнозу в медичних цілях&nbsp;— '''гіпнотерапевт'''.

== Історія ==
''Гіпнотичний вплив'' відомий понад 3 тисячі років. Він застосовувався [[жерці|жерцями]] [[Стародавній Єгипет|Стародавнього Єгипту]], [[Стародавня Індія|Індії]], [[Тибет]]у, [[лікар]]ями Сходу, [[Стародавня Греція|Стародавньої Греції]] та [[Стародавній Рим|Стародавнього Риму]]. Ці культури використовували такі техніки, як співи, ритмічна гра на барабанах та інші ритуали, що викликають [[транс]], щоб полегшити зцілення та духовне дослідження. Хоча ці практики не називалися прямо гіпнозом, вони заклали основу для подальших розробок у цій галузі.<ref>{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/oclc/25410398
|title=A history of hypnotism
|last=Gauld
|first=Alan
|date=1992
|publisher=Cambridge University Press
|location=Cambridge
|isbn=0-521-30675-2
|oclc=25410398
}}</ref>

=== Сучасна історія ===
Гіпноз називали різними словами. Наприклад, у [[Європа|Європі]] в XVIII&nbsp;ст. [[Франц Антон Месмер]] називав його «тваринним магнетизмом».<ref name=":1">{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/oclc/96505
|title=Foundations of hypnosis, from Mesmer to Freud,
|last=Tinterow
|first=Maurice M.
|date=1970
|publisher=C.C. Thomas
|location=Springfield, Ill.,
|isbn=0-398-01928-2
|oclc=96505
}}</ref>

Найдавніші задокументовані практики, схожі на гіпноз, можна простежити до стародавніх цивілізацій, включаючи Єгипет, Грецію та Індію. 
[[Файл:Franz Anton Mesmer.jpg|альт=Франц Антон Месмер|міні|240x240пкс|Франц Антон Месмер]]
Сучасну історію гіпнозу часто пов’язують із роботами [[Франц Антон Месмер|Франца Антона Месмера]], австрійського лікаря 18 століття. Месмер вважав, що невидима сила, яку він назвав «тваринним магнетизмом», відповідає як за фізичне, так і за психічний добробут. Він розробив техніку, відому як «месмеризм», щоб маніпулювати цією силою, викликаючи у своїх підданих стан трансу, щоб сприяти зціленню. Хоча теорії Месмера зрештою були розвінчані, його методи заклали основу для вивчення гіпнозу як психологічного явища.<ref>{{Cite news|title=Hypnosis in Contemporary Medicine|url=https://www.mayoclinicproceedings.org/article/S0025-6196(11)63203-5/fulltext|work=Mayo Clinic Proceedings|date=2005-04-01|accessdate=2023-04-10|issn=0025-6196|doi=10.4065/80.4.511|pages=511–524|volume=80|issue=4|language=English|first=James H.|last=Stewart}}</ref><ref>{{Cite news|title=[The tribute of the pioneer of hypnotherapy--Franz Anton Mesmer, MD, PhD in the history of psychotherapy and medicine]|url=https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/20166775/|work=Acta medico-historica adriatica: AMHA|date=2009|accessdate=2023-04-10|issn=1334-4366|pmid=20166775|pages=49–60|volume=7|issue=1|first=Ljubomir|last=Radovancević}}</ref>

У першій половині XIX&nbsp;ст. відбувся поділ дослідників гіпнозу на дві школи:

* «[[Месмеризм|Флюїдистів]]»&nbsp;— тих, хто, як і Месмер, вірили в існування флюїдів;
* «Анімістів»&nbsp;— тих, хто існування флюїдів заперечували{{sfn|Шерток Л.|1992}}.

Надалі слово «флюїд» було замінено на «ряд фізичних факторів», а «уява»&nbsp;— на «навіювання». На даний час істотних змін не відбулося, ускладнився тільки [[термінологія|термінологічний апарат]].

У 19 столітті шотландський хірург Джеймс Брейд зацікавився месмеризмом і провів експерименти, щоб зрозуміти його механізми. Він був першим, хто припустив, що гіпнотичний стан був психологічним процесом, а не результатом зовнішньої сили.  У 1842&nbsp;р. Д. Брейд довів, що при фіксуванні погляду на блискучому предметі виникає особливий стан тіла й розуму, який він у 1843&nbsp;р. назвав ''гіпнозом''.<ref name=":1" /><ref>{{Cite news|title=James Braid: Surgeon, Gentleman Scientist, and Hypnotist|url=http://hdl.handle.net/1959.4/52626|date=2013|accessdate=2023-04-10|doi=10.26190/unsworks/16130|language=English|first=Lindsay Bertram|last=Yeates}}</ref>

=== Французька школа ===

==== Паризька школа ====
Французький невролог [[Жан-Мартен Шарко]] зіграв ключову роль у створенні гіпнозу як законного медичного лікування починаючи з [[1870-ті|1870-х]] років. З кінця [[1870-ті|1870-х]] років французький [[невролог]] [[Жан-Мартен Шарко]] почав вивчати гіпноз на хворих з [[Істерія|істерією]]. ''Сальпетрієрська школа'' Ж.-М. Шарко займалася клінічним застосуванням гіпнозу, а також вивченням його стадій.

Працюючи із хворими на істерію пацієнтками, Шарко помітив, що вони легко впадають у транс при дії раптових, сильних подразників&nbsp;— різкого удару гонга, пронизливого звуку камертона, раптового спалаху світла тощо і раптово замирають мов кам'яна статуя. Стверджував, що підвищена сугестивність становить головну рису хворих істерією<ref>{{Cite web|url=http://hypnoguru.ru/page/charkot|title=Жан Мартен Шарко|accessdate=29 листопада 2011|archive-date=26 березня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140326201650/http://hypnoguru.ru/page/charkot}}</ref>. Хворі дозволяють себе загіпнотизувати<ref>[http://whitecut.livejournal.com/27441.html Шарко и гипноз]</ref>.

Шарко був прибічником ''соматичної теорії гіпнозу'' і вірив у гіпногенний вплив на нервову систему людини металів і магнітів, в трансферт (перехід паралічу, каталепсії, геміанестезії під впливом магніту з одного боку тіла на інший), в безпосереднє подразнення локалізованих рухових центрів мозкової кори погладжуванням по голові й так далі. Ця ж школа вивчала можливості різних периферичних подразнень механічного характеру (фіксація погляду, підіймання повік, погладжування чола) викликати різні стадії гіпнозу зі специфічними, своєрідними реакціями м'язів і чутливості<ref>{{Cite web|url=http://igor.posohov.ru/20yy/1-forel1929/23-somatica.html|title=Общие замечания о гипнотизме — Соматические теории|accessdate=10 грудня 2015|archive-date=11 грудня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20151211022736/http://igor.posohov.ru/20yy/1-forel1929/23-somatica.html}}</ref>.

За вченням школи Шарко, у стані так званої летаргії загіпнотизовані нібито зовсім втрачають свідомість і не піддаються навіюванням, що викликається у них уявленнями через посередництво органів відчуттів. Ця школа вчила далі, що гіпнозу піддаються майже тільки самі істерики, й зараховувала гіпноз до неврозів.

Ним зроблена спроба систематизації даних про гіпноз на основі порівнянь гіпнотичних феноменів та істеричних проявів та розглядав його як патологічний стан<ref name="Гипноз">{{Cite web|url=http://www.depressia.com/page_217.html|title=Гипноз|accessdate=29 листопада 2011|archive-date=4 листопада 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20111104012204/http://www.depressia.com/page_217.html}}</ref>. На основі цього розробив теорію трьох стадій гіпнозу:

* летаргічну
* каталітичну
* сомнамбулічну. У глибокій (сомнамбулічній) стадії хвору можна змусити уявити самим лише навіюванням, що вона перебуває, наприклад, в зоопарку, й змусити пережити повну гаму вражень від такої прогулянки.

Цій теорії суперечили представники школи гіпнозу в Нансі під керівництвом Іпполіта Бернхейма.

Після смерті Шарко гіпноз як наука став поступово зникати. Лише [[П'єр Жане]], один з родоначальників французької дослідної психології, продовжував над цим працювати.

==== Нансійська школа ====
До сих пір в [[Нансі]] існує Інститут гіпнозу, главою якого був [[Іполит Бернгейм]], який дотримувався точки зору, що всі прояви гіпнозу зводяться до навіювання й впливу на уяву піддослідної людини. «Приберіть уяву пацієнта та авторитет гіпнотизера і у вас нічого не вийде»,&nbsp;— так говорили в Нансі. Бернгейм вважав, що стадії гіпнозу, які спостерігав [[Жан-Мартен Шарко|Ж.-М. Шарко]], обумовлені навіюванням, що походить від гіпнотизуючого, а не від патологічної природи самого гіпнозу. Паризька школа гіпнозу, навпаки, стверджувала, що всі прояви гіпнозу зводяться до фізичних дій, тобто до потоків тепла, впливу світла, музики і т.д., що вводить людину в особливий стан свідомості, тобто гіпноз.

[[Еміль Куе]], французький фармацевт і психолог, розробив метод під назвою «свідоме самонавіювання», який підкреслював силу самогенерованих навіювань впливати на психічний і фізичний стан людини. Його відоме твердження: «З кожним днем я стаю все кращим і кращим» стало наріжним каменем його підходу, відомого як метод Куе. Робота Куе ґрунтувалася на ідеях попередніх гіпнотизерів, таких як Брейд і Месмер, але він змістив фокус із сили гіпнотизера на власну здатність суб’єкта до самонавіювання. Його акцент був на ролі індивідуальної [[Уява|уяви]] та віри в зцілення.

З цього різночитання склалися різні методи, які використовуються для введення людини в гіпноз. Суперечка наукових шкіл закінчилася перемогою Нансійської школи гіпнозу, чий підхід полягав у тому, що гіпноз є навіюванням.

=== Українська школа ===
Під час розквіту [[позитивізм]]у, в [[1880-ті]] рр., лікарі вже не задовольнилися посиланнями на якісь підстави, вони тоді шукали фізіологічні механізми гіпнозу. У [[1881]]&nbsp;р. (за рік до промови [[Жан-Мартен Шарко|Ж.-М. Шарко]] в [[Паризька Академія наук|Паризькій Академії наук]], що поклала початок науковому визнанню гіпнозу) лікарі [[Одеса|Одеської]] міської лікарні [[Мочутковський Йосип Йосипович|Й.Й.&nbsp;Мочутковський]] та [[Окс Борис Абрамович|Б.А.&nbsp;Окс]] повідомили про проведені ними гіпнотичні досліди з пацієнтками, хворими на [[Істерія|істерію]], подібні експериментам Ж.-М. Шарко, [[Альфред Біне|А. Біне]], [[Шарль Робер Ріше|Ш. Ріше]] з помилками сприйняття, роздвоєнням особистості та іншим. Нарешті, для з'ясування загальнобіологічного механізму гіпнозу проводилися досліди на тваринах: [[Данилевський Василь Якович|В.Я.&nbsp;Данилевський]] (м. [[Харків]]) на Міжнародному конгресі з фізіологічної психології в 1889&nbsp;р. доповів про результати гіпнотизування різних тварин&nbsp;— від раків і омарів до птахів й кроликів.

На початку [[XX століття]] великий внесок у розвиток техніки гіпнозу внесли [[Володимир Михайлович Бехтерєв|В.М. Бехтерєв]] та [[Платонов Костянтин Іванович|К.І. Платонов]]<ref>«Гипноз и внушение в практической медицине».&nbsp;— г. Харьков, 1925 г.{{ref-ru}}</ref>. На жаль, К.І.&nbsp;Платонов не торкався аспектів [[психологія|психології]] та [[психоаналіз]]у; в більшості західної літератури&nbsp;— інша крайність: відсутній пошук анатомо-фізіологічного субстрату гіпнозу. Варто наголосити, що той та інший підхід, взятий окремо, обмежують і без того примарну можливість осягнення [[феномен]]у гіпнозу. Зокрема, у К.І.&nbsp;Платонова немає обліку психологічних чинників, що ґрунтуються на неусвідомленій психічній області, яка відіграє помітну роль в індукції гіпнозу; психологічний аспект гіпнотичних відносин «лікар-хворий» виражається в термінах [[фізіологія|фізіології]]; навіювання трактується як якийсь механістичний процес (тоді як за ним приховані мотивації, потреби, віра й афективні несвідомі фактори), і йому дається нейрофізіологічне обґрунтування, яке не полегшує розуміння гіпнозу. К.І.&nbsp;Платонов вказав, що глибина гіпнозу (гальмування свідомості) підвищує сугестивність (гіпнабельність), в той час як остання може не залежати від самого гіпнозу і від його глибини. Сугестивність залежить від мотивів психологічного порядку, залежність же її від нейрофізіологічних механізмів ще ніким не доведена.

В кінці XX століття В [[Київ|Києві]] [[професор]] [[Скумін Віктор Андрійович|В. А. Скумін]] на підставі ґрунтовних наукових досліджень, проведених ним у [[1976]]–[[1980]] рр. в [[Національний інститут серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова НАМН України|Інституті серцево-судинної хірургії М. М. Амосова]], розробив ефективну модифікацію аутогенного тренування для [[Пацієнт|пацієнтів]] [[Кардіохірургія|кардіохірургічного]] профілю з [[Синдром Скуміна|синдромом Скуміна]]. Психотренінг по Скуміну складається з п'яти вправ:

* «Релаксація» — послідовне розслаблення м'язів ніг, рук, тулуба, шиї, голови. Особливу увагу приділяють релаксації кистей рук, спини, обличчя, збиткова напруга котрих є у даного контингенту;
* «Тепло» — викликається у ногах, руках, сонячному сплетенні, шиї, голові. Пацієнти з [[Синдром Скуміна|синдромом Скуміна]] потерпають від відчуття холоду в периферичних ділянках тіла. Усування неприємних відчуттів крім безпосереднього позитивного ефекту, сприяє активації особистості у боротьбі з хворобою;
* «Паріння, невагомість» — використовуються формули, які викликають відчуття паріння, невагомості, «розчинення» тіла. Після оволодіння цією вправою зменшуються [[біль]], розбитість, важкість, характерні для таких хворих, поліпшується їх самопочуття, [[настрій]];
* «Цільове самонавіювання» — формули його визначаються конкретними лікувальними завданнями. Вони направлені на вироблення адекватного відношення до стану свого [[здоров'я]], нормалізування сну, корекцію характерних відхилень, подолання [[Страх|страхів]], тривоги, мобілізацію ресурсів особистості;
* «Активація» — проводиться за допомогою формул та уявлень, що сприяють виходу зі стану занурення. Підкреслюється, що [[організм]] зарядився енергією, силою і це сприяє відновленню [[здоров'я]], подальшому покращанню стану.

== Гіпноз у медицині ==

=== Сугестивна психотерапія ===
''Сугестивна психотерапія'' ({{lang-la|suggestio}}&nbsp;— ''навіювання'')&nbsp;— група методів, в основі яких лікувальним чинником виступає ''[[Сугестія|навіювання]]'' або ''[[самонавіювання]]''. Навіювання реалізується в стані неспання, гіпнотичного сну (гіпнотерапії), наркотичного сну.

=== Еріксонівська методика ===
Назву взяли від імені [[Мілтон Еріксон|Мілтона Еріксона]] (1901—1980), американського лікаря [[психіатр]]а й [[психотерапевт]]а.

Його метода гіпнозу відрізняється від класичного гіпнозу своєю недирективністю: [[терапевт]] не дає клієнтові інструкцій та вказівок, а допомагає йому увійти в особливий стан&nbsp;— [[Транс (психологія)|транс]], коли людина не спить і може активно спілкуватися з терапевтом. У більш поверхневий стан можна ввести практично будь-яку людину (якщо вона не має низки захворювань&nbsp;— уражень [[Центральна нервова система|ЦНС]], психічних розладів і т.&nbsp;д., тобто здорову людину). У цьому стані людина зміщує фокус уваги із зовнішнього середовища «всередину себе», концентрується на своїх внутрішніх переживаннях і на деякий час перестає сприймати навколишню дійсність. Зовні це виглядає так, ніби вона «знаходиться не тут»: погляд звернений «всередину себе», подих загальмовано, тіло розслаблене. Еріксон вважав транс природним станом людини, необхідним їй для обробки внутрішнього досвіду.

Мілтон Еріксон вважав, що велика частина нашого життя визначається [[Несвідоме|несвідомим]]. Це означає, що весь досвід переживань людини, накопичений до теперішнього моменту, впливає на її поведінку, образ думок і почуття в сучасному та майбутньому. Він також вважав, що люди здатні змінюватися, використовуючи власний накопичений досвід, про який вони навіть не підозрювали. За Еріксоном, зміни несвідомого можуть відбуватися, наприклад, при отриманні нового і важливого досвіду, при навчанні новому, при зустрічі з людьми, які викликають у вас сильне враження. Одним із головних елементів терапії Еріксона були так звані навчальні розповіді, які він розповідав своїм [[пацієнт]]ам, що перебували в стані трансу. Ці історії, дотепні й змістовні, часто з життя самого Еріксона та його родини, є чудовим прикладом мистецтва переконання. Деякі з цих оповідань можна прочитати в книзі М. Еріксона «Мій голос залишиться з вами…»

У дитинстві Мілтон був досить незвичайною дитиною&nbsp;— наприклад, говорити він почав тільки в чотири роки. Будучи школярем, знайшов оригінальний спосіб знаходження слова в [[словник]]у, починаючи з першої літери і першого слова, за що отримав [[прізвисько]] «Словник». Згодом він переніс [[поліомієліт]] і був прикутим до [[інвалід]]ного крісла. Щоби не провести все життя в такому стані, він виробив власну систему, яка дозволила йому повністю одужати. Саме ''методи'', які він використовував на собі, позбавляючись від власної недуги, дозволили створити новий напрямок в психотерапії&nbsp;— ''еріксонівський гіпноз'', заснований на зануренні в транс і використанні особливої гіпнотичної мови, що вирізняється яскравістю й образністю.

Мілтон Еріксон заснував і став першим президентом {{не перекладено|Американське Товариство клінічного гіпнозу|Американського Товариства клінічного гіпнозу|en|American Society of Clinical Hypnosis}} ({{lang-en|American Society for Clinical Hypnosis}}). Підхід М. Еріксона, як й інші американські [[психотехнологія|психотехнології]], завоював надзвичайну популярність у світі в [[1970-ті|1970]]—[[1980-ті]] роки та вважався одним з найпрогресивніших підходів в [[психотерапія|психотерапії]].

=== Довженківська методика ===
{{main|Метод Довженка}}
Назву взяли від імені [[Довженко Олександр Романович|Олександра Довженка]] (1918—1995), українського лікаря.

== Див. також ==
* [[Сугестія]]
* [[Сугестивність]]
* [[Свідомість]]
* [[Самонавіювання]]
* [[Афірмація]]
* [[Сомнамбулізм]]
* [[Самогіпноз]]
* [[Дорожній гіпноз]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела ==
* [http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/2956/gipnoz Гіпноз] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160310174851/http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/2956/gipnoz |date=10 березня 2016 }} // [[Фармацевтична енциклопедія]]
* [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=30194 Гіпноз] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200622033729/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=30194 |date=22 червня 2020 }} // [[Енциклопедія сучасної України]]
* {{ВТ-ЕСБЕ|Гипнотизм|Розенбах П. Я.|том= VIIIa|сторінки=726—734}}
* {{книга
|автор          = Шерток Л.
|відповідальний = Леон Шерток
|заголовок      = Гипноз: Теория, практика и техника.
|посилання      = http://psyfactor.org/lib/chertok0.htm 
|місце          = {{М.}}
|рік            = 1992
|сторінок       = 224
|isbn           = 5-225-00585-3
|ref= Шерток Л.
}} {{ref-ru}}
* {{Публікація|книга
|відповідальний = Роджер Р. Хок (Ph.D.)
|назва          = 40 исследований, которые потрясли психологию
|оригінал       = Forty studies that changed psychology
|частина        = Поведение в гипнозе
|частина посилання = https://books.google.com.ua/books?id=qZqr0BHVWeQC&pg=PA82&hl=uk&source=gbs_toc_r&cad=3#v=onepage&q&f=false
|посилання      = https://books.google.com/books?id=qZqr0BHVWeQC&lpg=PA89
|видання        = 5-е междунар. изд
|місце          = {{СПб.}}
|видавництво    = прайм-ЕВРОЗНАК
|видавництво2   = ОЛМА-Пресс
|місце2         = {{М.}}
|рік            = 2003
|серія          = Проект «Психология&nbsp;— Best»
|розділ         = Гл. 2
|розділ назва   = Восприятие и осознание
|сторінки       = 82-91
|isbn           = 5-93878-096-9
|ббк            = 88.1
|удк            = 159.9.01
}} {{ref-ru}}
* {{Публікація|стаття|автор=Воропаева М. С.|назва=Зарубежные исследования гипноза: теории и эксперименты|видання=Вестник Московского университета. Сер. 14. Психология|рік=2009|номер=3|посилання=http://msupsyj.ru/pdf/vestnik_2009_3/vestnik_2009-3_78-87.pdf}} {{ref-ru}}

== Література ==

=== Книги ===

* Barber, Theodore Xenophon (1981). ''Hypnosis: a scientific approach''. So. Orange, N.J.: Power Publishers. [[ISBN]]&nbsp;[[Спеціальна:Джерела книг/0-88437-008-9|0-88437-008-9]].
* Gauld, Alan (1992). ''A history of hypnotism''. Cambridge: Cambridge University Press. [[ISBN]]&nbsp;[[Спеціальна:Джерела книг/0-521-30675-2|0-521-30675-2]].
* Nash, Michael R.; Barnier, Amanda J. (2008). ''The Oxford handbook of hypnosis: theory, research and practice''. Oxford: Oxford University Press. [[ISBN]]&nbsp;[[Спеціальна:Джерела книг/978-0-19-857009-7|978-0-19-857009-7]].
* Lynn, Steven J.; Rhue, Judith W.; Kirsch, Irving (2010). ''Handbook of clinical hypnosis'' (2nd ed). Washington, DC: American Psychological Association. [[ISBN]]&nbsp;[[Спеціальна:Джерела книг/978-1-4338-0568-4|978-1-4338-0568-4]].
* Perry, Campbell W. (2015). ''Methodologies of hypnosis: a critical appraisal of contemporary paradigms of hypnosis''. London. [[ISBN]]&nbsp;[[Спеціальна:Джерела книг/978-1-317-50498-6|978-1-317-50498-6]]. [[doi:10.4324/9781315715766|doi.org/10.4324/9781315715766]]
* [http://web.archive.org/web/20220312045415/https://psyfactor.org/lib/chertok0.htm#2 Леон Шерток. Гипноз: теория, практика и техника]{{ref-ru}}

=== Журнали ===

* [https://www.tandfonline.com/toc/nhyp20/current International Journal of Clinical and Experimental Hypnosis]
* [https://www.tandfonline.com/action/journalInformation?journalCode=ujhy20 American Journal of Clinical Hypnosis]

=== Статті ===

* [https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0005789470801319?via%3Dihub Hypnosis: A Scientific Approach]: Barber, Theodore Xenophon. New York: Van Nostrand Reinhold Company, 1970. 282 Pp. ''Behavior Therapy'' (англ.) '''1''' (3). 1 серпня 1970. с.421. [[ISSN]]&nbsp;0005-7894. [[Цифровий ідентифікатор об'єкта|doi]]:10.1016/S0005-7894(70)80131-9.
* [http://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/00207140008410047 Empirical findings on the use of hypnosis in medicine: A critical review.]: Pinnell, Cornelia Mareé; Covino, Nicholas A. (1 квітня 2000). ''International Journal of Clinical and Experimental Hypnosis'' '''48''' (2). с.&nbsp;170–194. [[ISSN]]&nbsp;0020-7144. [[PMID]]&nbsp;10769983. [[Цифровий ідентифікатор об'єкта|doi]]:[http://dx.doi.org/10.1080%2F00207140008410047 10.1080/00207140008410047].

=== Інше ===
* [http://cyclop.com.ua/content/view/1018/58/1/7/#10678 Гіпноз] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200807121124/https://cyclop.com.ua/content/view/1018/58/1/7/#10678 |date=7 серпня 2020 }} // {{Юридична енциклопедія|1}}
* [http://cyclop.com.ua/content/view/1105/58/1/4/#4431 Індукція психічна] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160809124748/http://cyclop.com.ua/content/view/1105/58/1/4/#4431 |date=9 серпня 2016 }} // {{Юридична енциклопедія|2}}

== Посилання ==
*{{публікація|стаття|назва=Гіпноз: терапія чи маніпуляція?|посилання=https://www.youtube.com/watch?v=y8HXp077f-8|вид=відео|видання=[[Радіо НВ]]|тип=офіційний канал на YouTube|рік=2019|місяць=01|день=28}}&nbsp;— 41 хв. 13 с.

{{psych-stub}}
{{psychotherapy-stub}}

{{Психологія}}
{{ВП-Портали|Медицина|Психологія}}
{{Бібліоінформація|колір=#00BFFF}}

[[Категорія:Психотерапія]]
[[Категорія:Психологія пропаганди]]
[[Категорія:Гіпноз| ]]
[[Категорія:Змінені стани свідомості]]
[[Категорія:Контроль свідомості]]