Даніель Б'ярнасон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Даніель Б'ярнасон
Основна інформація
Дата народження26 лютого 1979(1979-02-26) (45 років)
ГромадянствоІсландія
Професіїкомпозитор

Даніель Б'ярнасон (ісл. Daníel Bjarnason; нар. 26 лютого 1979)[1] — ісландський композитор і диригент. Він отримав широке визнання за свій дебютний альбом «Processions» (2010), а «TimeOut NY» написав, що він "створює(-ють) звучання, яке надзвичайно наближається до визначення невизначеного хороброго нового світу класичної музики[2].

Життя та кар'єра

[ред. | ред. код]

Спочатку він вивчав композицію, фортепіано й оркестрове диригування в Рейк'явіку, потім продовжив освіту як симфонічний диригент у Вищій школі музики у Фрейбурзі[3]. Дебютував у Лос-Анджелеській філармонії та написав для оркестру низку творів на замовлення[4][5][6].

Широке визнання Б'ярнасон отримав у 2010 році після виходу дебютного альбому «Processions» (2010). Вихід цього альбому був тепло зустрінутий рецензентами журналу «Time Out NY»[2].

З 2017 року Б'ярнасон отримав статус композитора у резиденції в оркестрі Музікгебау Фріц Філіпс в Ейндгвені[7]. Співпрацю з Ісландським симфонічним оркестром Даніель розпочав у 2015 році також як художник у резиденції та залишався ним до 2018 року, після чого отримав призначення на посаду головного запрошеного диригента цього оркестру. Його універсальність дала можливість співпрацювати з авторитетними музикантами різних напрямків, зокрема, при створенні електроакустичних творів з вихідцем з Австралії Беном Фростом, «Sigur Rós»[8], а також композитором Браяном Ено[9][10].

Твори Даніеля Б'ярнасона виконувались під керівництвом різних диригентів, включно з Густаво Дудамелем[11], Джоном Адамсом[12], Андре де Рідьєрою[13], Джеймсом Конлоном[14], Луїсом Лангре[15] й Іланом Волковим[16]. Після відставки останнього Б'ярнасон тимчасово виконував обов'язки головного диригента Ісландського симфонічного оркестру до набрання чинності контракта Еви Оллікайнена.

У 2010-х роках Б'ярнасон співпрацював з філармонією Лос-Анджелеса[17], танцювальною трупою Рамберта[18], оркестром «Britten Sinfonia»[19], симфонічним оркестром Цинцинатті[20], ансамблем «So Percussion»[21] і квартетом Кадлера[22]. У серпні 2017 року він брав участь в організації фестивалю Лос-Анджелеської філармонії у Рейк'явіку[23].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Даніель Б'ярнасон отримав безліч нагород поміж лавреатів Ісландської музичної премії, включно з «Піснею року» (2015) за пісню «Ek ken di nag»[24] і «Композитор року» (2013) за «The Isle Is Full of Noises» й «Over Light Earth»[25][26]. Твір «Over Light Earth» (2013) виграв Ісландську музичну премію також як найкращий CD із записом класичної музики, випущений у 2013 році[27]. Також у 2013 році Даніель Б'ярнасон і Бен Фрост стали лавреатами ісландської кінопремії «Едда» за найкращий саундтрек до фільму Балтасара Кормакура «Глибина»[28]. У 2010 році Б'ярнасон був номінований на престижну музичну премію Ради Північних країн і виграв музичну премію «Kraumur»[29]. Даніель також отримав грант від Меморіального фонду Крістіяна Ельдарна[27].

Дискографія

[ред. | ред. код]

Альбоми

[ред. | ред. код]
  • Processions (2010) — Bedroom Community
  • Sólaris (2011) — Bedroom Community
  • Over Light Earth (2013) — Bedroom Community
  • Djúpið (2017) — Bedroom Community

Твори

[ред. | ред. код]

Сольні або для невеликого камерного складу

[ред. | ред. код]
  • 5 китайських поем (2001)
  • 4 сезони Йози Бусона (2003)
  • Скеля (2006)
  • Фанфара для «Гарпи» (2011)
  • Чотири анахронізми (2012)
  • Qui Tollis (2013)
  • Ek Ken Die Nag (2014)
  • Stillshot (2015)

Твори для ансамблю та камерного оркестру

[ред. | ред. код]
  • All Sounds to Silence Come (2007)
  • Over Light Earth (2012)

Оркестрові твори

[ред. | ред. код]
  • Emergence (2011)
  • Blow Bright (2013)
  • Collider (2015)
  • Від Space I saw Earth for three conductors (2019)

Соло з оркестром

[ред. | ред. код]
  • Solitudes (2003)
  • Sleep Variations (2005)
  • Processions (2009)
  • Bow to String (2010)
  • Sólaris (2011)

Хори

[ред. | ред. код]
  • Enn Fagnar Heimur (2011)
  • Ek Ken Die Nag (2014)

Кантати для хору та оркестру

[ред. | ред. код]
  • The Isle Is Full of Noises (2012)

Для голосу з ансамблем

[ред. | ред. код]
  • Larkin Songs (2010)

Опери

[ред. | ред. код]
  • Брати (2017)

Саундтреки до фільмів

[ред. | ред. код]
  • Reykjavik Guesthouse (2003)
  • Come To Harm (2011)
  • Глибина (2012)
  • Під деревом (2017)

Танцювальна музика

[ред. | ред. код]
  • Smáljón í Sjónmáli (2011)
  • Frames — спільно з Олександром Уітлі (студія Рамберт)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Daníel Bjarnason: Bow to String. Toronto Symphony Orchestra. Архів оригіналу за 26 December 2014. Процитовано 26 грудня 2014.
  2. ↑ а б Olivia Giovetti (1 березня 2010). Q&A with Danel Bjarnason: Yes, he really can just call up Björk. Time Out NY. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 20 квітня 2023.
  3. ↑ grapevine.is (12 вересня 2013). Daníel Bjarnason - The Reykjavik Grapevine. grapevine.is. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
  4. ↑ Bow to String (U.S. premiere). Los Angeles Philharmonic. Архів оригіналу за 28 січня 2018. Процитовано 24 квітня 2023.
  5. ↑ L.A. Philharmonic fills new season with premieres. Orange County Register. 26 лютого 2013.
  6. ↑ Artist « TodaysArt | Festival 2012. Архів оригіналу за 5 липня 2013. Процитовано 4 квітня 2013.
  7. ↑ www.x-com.nl. Composer in residence - Muziekgebouw Eindhoven. muziekgebouweindhoven.nl. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
  8. ↑ Daníel Bjarnason to arrange Sigur Rós. icelandmusic.is. 8 серпня 2011. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
  9. ↑ Ben Frost & Daníel Bjarnason: Music for Sólaris. barbican.org.uk. Архів оригіналу за 17 March 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
  10. ↑ Advisor, Resident. Daniel Bjarnason and Ben Frost: A soundtrack to Solaris. residentadvisor.net. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 8 лютого 2017.
  11. ↑ Gustavo Dudamel Conducts La Phil In Bjarnason World Premiere And Rachmaninoff Piano Concerto No 3 With Yuja Wang - Gustavo Dudamel. gustavodudamel.com. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 8 лютого 2017.
  12. ↑ John Adams Leads the La Phil New Music Group in a Green Umbrella Program Featuring Premiers by Daníel Bjarnason and Nico Muhly. laphil.com. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
  13. ↑ Bedroom Comunity[[[sic]]] at Iceland Airwaves. sinfonia.is. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 8 лютого 2017. {{cite web}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка)
  14. ↑ Tix.is. Daníel og Debussy. tix.is. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 8 лютого 2017.
  15. ↑ Louis Langrée - Mostly Mozart Festival Orchestra. mostlymozart.org. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
  16. ↑ About the Orchestra. sinfonia.is. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 8 лютого 2017.
  17. ↑ Daníel Bjarnason. laphil.com. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
  18. ↑ http://palace.co, Palace -. Frames - Rambert. rambert.org.uk. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
  19. ↑ Debussy, Donatoni & Bjarnason - Britten Sinfonia. brittensinfonia.com. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 8 лютого 2017.
  20. ↑ Daníel Bjarnason - The Icelandic Opera. opera.is. Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 24 січня 2020.
  21. ↑ Cincinnati Symphony Orchestra and Cincinnati Pops announce Major International Tours in 2017. cincinnatisymphony.org. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
  22. ↑ Release: Calder Quartet Performs Beethoven, Janáček, Bjarnason, and Norman - ArtPower. ucsd.edu. 17 грудня 2015. Архів оригіналу за 5 травня 2020. Процитовано 8 лютого 2017.
  23. ↑ Reykjavík Festival. laphil.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
  24. ↑ Icelandic Music Awards Winners 2015. icelandmusic.is. 22 лютого 2015. Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 8 лютого 2017.
  25. ↑ Daníel Bjarnason - Ísmús. ismus.is. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 8 лютого 2017.
  26. ↑ Chosen One: Daníel Bjarnason. fracturedair.com. 5 грудня 2013. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 8 лютого 2017.
  27. ↑ а б Daníel Bjarnason new Artist-in-residence. sinfonia.is. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 8 лютого 2017.
  28. ↑ Review, Iceland (18 лютого 2013). The Deep Wins 11 Edda Awards. icelandreview.com. Процитовано 8 лютого 2017. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=dead (довідка)
  29. ↑ Daníel Bjarnason. icelandmusic.is. Архів оригіналу за 3 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Даніель_Б%27ярнасон&oldid=43083263