Джерело струму

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Схематичне позначення джерела струму

Джерело́ стру́му або генератор струму — елемент електричного кола, який забезпечує в ньому протікання певного електричного струму[1]. Інший термін — джерело напруги використовується для позначення елементу, який задає певне значення напруги. Якщо електричне коло не замкнене, то струм не буде проходити до електроспоживача. Ідеальне джерело струму створює в електричному колі струм, який не залежить від навантаження і будь-яких зовнішніх умов. Такий елемент є абстракцією. Електрорушійна сила та внутрішній опір в такому ідеальному джерелі струму повинні бути нескінченними і пропорційними одне одному. Напруга на клемах ідеального джерела струму повністю визначається навантаженням:

,

де U — напруга, I — сила струму, R — електричний опір навантаження.

Реальні джерела струму характеризуються скінченними значеннями електрорушійної сили і внутрішнього опору.

Застосування[ред. | ред. код]

Концепція генератора струму використовується для реальних електронних компонентів у вигляді еквівалентних схем. Еквівалентні схеми вводяться для опису активних елементів, що включають керовані генератори струму:

  • генератор струму, керований напругою (ГСКН)
  • генератор струму, керований струмом (ГСКС)

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання на джерела[ред. | ред. код]

  1. An introduction to electronics. — PediaPress GmbH, 2011.
  • Electrical circuits: an introduction / K. C. A. Smith, R. E. Alley. — Cambridge University Press, 1992. — P. 11-13.