До мене, Мухтаре!
До мене, Мухтаре! | |
|---|---|
| рос. Ко мне, Мухтар! | |
 | |
| Жанр | драма |
| Режисер | Семен Туманов |
| Сценарист | Ізраїль Меттер |
| У головних ролях |
Юрій Нікулін Володимир Ємельянов Леонід Кміт |
| Оператор | Олександр Харитонов |
| Композитор | Володимир Рубін |
| Художник | Георгій Колганов |
| Кінокомпанія | «Мосфільм» |
| Тривалість | 78 хв. |
| Мова | російська |
| Країна |
 СРСР |
| Рік | 1964 |
| IMDb | ID 0151233 |
«До мене, Мухтаре!» — радянський художній фільм, створений на кіностудії «Мосфільм» в 1964 році. Про взаємну відданість лейтенанта міліції і вівчарки на прізвисько Мухтар. Самовідданий пес, який готовий життям заплатити за любов, виручає лейтенанта Глазичева в найнебезпечніших ситуаціях, які мало не щодня готує їм нелегка служба.
Сюжет[ред. | ред. код]
Господиня залишила Мухтара в вагоні поїзда. Молодший лейтенант міліції Глазичев, викликаний на станцію, звільняє пса з вагона, доставляючи «затриманого» в розплідник УВС. Господиню знайшли, але вона відмовляється від пса і продає його міліції за 100 рублів. Мухтар закріплений за лейтенантом Глазичевим, який починає «перетворювати» домашнього пса в службового. Поступово Мухтар звикає до свого провідника Глазичева і хоч з проблемами, але закінчує навчання. Починається служба, в якій пес з провідником переважно займаються побутовими справами. Злочини, що розкриваються з застосуванням службового пса Мухтара, хоч і малі, але в великих кількостях; в результаті сума розкрадань, «повернених» Мухтаром, перевищує 3 мільйони радянських рублів (дореформених). Коли колишня господиня з чоловіком-адміралом прийшли в міліцейський розплідник провідати пса, той кинувся на неї — в ньому був вироблений умовний рефлекс — «називати його на ім'я має право тільки провідник». Взимку Мухтар з Глазичевим йде по сліду рецидивіста Фролова, який убив колгоспного сторожа, а сліди бандита замітає сильна заметіль. І ось під час затримання озброєного пістолетом рецидивіста в Мухтара потрапили дві кулі, але пес з останніх сил вчепився в горло злочинця. Після важкого поранення Мухтар не може нести службу, і, незважаючи на всі зусилля провідника, пса вибраковують. Лейтенант міліції Глазичев ходить по інстанціях і, урешті-решт зустрівши комісара міліції, який керував затриманням рецидивіста Фролова і пам'ятав внесок Мухтара в операцію, нарешті отримує офіційний дозвіл залишити Мухтара за заслуги при розпліднику на казенному утриманні.
У ролях[ред. | ред. код]
- Юрій Нікулін — молодший лейтенант Микола Глазичев
- Володимир Ємельянов — майор Сергій Прокопович, начальник розплідника
- Леонід Кміт — Степан Павлович Дуговець
- Юрій Бєлов — Ларіонов
- Алла Ларіонова — Маша Колесова, колишня господиня Мухтара
- Федір Нікітін — ветеринарний лікар Трохим Гнатович Зирянов
- Микола Крючков — комісар міліції
- Сергій Голованов — адмірал Сергій Колесов
- Лев Дуров — рецидивіст «Риба»
- Іван Рижов — капітан міліції Рижов
- Ія Маркс — бабка Феді
- Катерина Савінова — Вірочка
- Тамара Логінова — дружина Глазичева
- Юрій Медведєв — двірник Федя
- Володимир Гуляєв — капітан міліції
- Вадим Захарченко — слідчий
- Лідія Савченко — Галинка
- Валентин Брилєєв — оперативник
- Тамара Яренко — лікар
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Автор сценарію — Ізраїль Меттер
- Режисер — Семен Туманов
- Оператор — Олександр Харитонов
- Художник — Георгій Колганов
- Композитор — Володимир Рубін
- Диригент — Газіз Дугашев
- Дрессировщики — Михайло Длигач, Володимир Круковер
- Консультант — Сергій Подушкін
- Звукооператор — Ігор Майоров
- Помічник звукооператора — Олег Шкловський
- Художник по костюмах — Людмила Мочаліна
- Грим — Л. Назарова
- Монтаж — Валентина Кулагіна
- Редактор — Л. Циціна
- Директор картини — Макс Гершенгорін
Посилання[ред. | ред. код]
- До мене, Мухтаре! на сайті IMDb (англ.)
|
