Екстраординарний професор
Екстраординарний професор (лат. professor extraordinarius; від лат. extra — поза + ordo — ряд, порядок і professor — викладач, нім. Außerordentlicher Professor) — посада у системі вищої освіти Німеччини та низки інших європейських країн, освітню систему яких було сформовано за німецьким зразком. Екстраординарний професор — позаштатний професор, тобто професор без посади, який зазвичай спеціалізується в суміжній галузі, або підлеглий професора, який обіймає посаду (завідувача відділу, катедри і таке інше).
Екстраординарний професор не завідував катедрою і не був членом вченої ради факультету.[1]
Часто успішні дослідники-початківці спочатку отримували посаду екстраординарного професора, щоб надалі дістати посаду ординарного професора[ru] в іншому університеті.
У Пруссії до Першої світової війни середня зарплата ординарного професора була вдвічі більшою, ніж в екстраординарного, і в дев'ять разів більшою, ніж у професора, який починав свою кар'єру.[2]
Викладацьку посаду надавали в XVIII столітті молодим вченим, що недавно отримали докторський ступінь. На відміну від ординарних професорів екстраординарні отримували меншу платню і зазвичай не вважалися такими, що посідають кафедру. Першим екстраординарним професором у Московському університеті в 1761 році було призначено німецького історика І. Г. Райхеля.[3]
- ↑ Александр Печенкин Леонид Исаакович Мандельштам: исследование, преподавание и остальная жизнь, с. 30
- ↑ Walter Rüegg. [1] — Cambridge University Press, 2011. — С. 185. Архівовано з джерела 4 липня 2014
- ↑ Профессор экстраординарный // Императорский Московский университет: 1755-1917 : энциклопедический словарь - М.: Російська політична енциклопедія (РОССПЭН), 2010. 894 с.: ил. ISBN 978-5-8243-1429-8