Еніон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Еніони — гіпотетичні квазічастинки в двовимірних системах, що мають незвичайні перестановочні властивості. Перестановка двох еніонів призводить до зміни фази хвильової функції на будь-яке значення. Звідси назва — англійською мовою any означає будь-який. Глобальна зміна фази хвильової функції не впливає на середні значення спостережуваних величин.

Теоретично еніони можуть бути абелевими і неабелевими, тобто комутативними або некомутативними. Вони задовольняють статистику, що неперервно змінюєтьмя між статистикою Фермі-Дірака та статистикою Бозе-Ейнштейна, як вперше показали 1977 року Йон Магне Лейнас та Ян Мюргейм з університету Осло[1]. Назву еніон запропонував Френк Вільчек[2].

Для двох квазічастинок результат перестановки означає:

де θ — дійсне число.

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. Leinaas, J.M.; J. Myrheim (11 January 1977). On the theory of identical particles. Il Nuovo Cimento B. 37 (1): 1—23. Bibcode:1977NCimB..37....1L. doi:10.1007/BF02727953.
  2. Wilczek, Frank (4 October 1982). Quantum Mechanics of Fractional-Spin Particles. Physical Review Letters. 49 (14): 957—959. Bibcode:1982PhRvL..49..957W. doi:10.1103/PhysRevLett.49.957.