Ефект Ярковського
Ефе́кт Ярко́вського — поява слабкого реактивного імпульсу за рахунок теплового випромінювання від нагрівання вдень і остигання поверхні астероїда вночі, що надає йому додаткове прискорення.
Величина і напрям реактивного імпульсу залежать від швидкості обертання, будови та фізичних властивостей поверхні астероїда. Наприклад, для астероїда Голевка масою 210 млн тонн вона становить приблизно 0,3 Н — в результаті з 1991 по 2003 роки траєкторія астероїда відхилилася від розрахованої на 15 км.
Цей ефект пояснює, чому число досяглих Землі астероїдів більше, ніж випливало з колишніх розрахунків.
Ефект вперше був передбачений в 1900 році російським інженером-технологом І. О. Ярковським (1844—1902) на основі деяких властивостей, що приписуються світлоносному ефіру (від ідеї якого фізики відмовилися в кінці XIX — початку XX століття).
У сучасному трактуванні (використовується теплове випромінювання), ефект був експериментально підтверджений у 2003 році групою американських вчених під керівництвом Стівена Чеслі і Стівена Гостро (Лабораторія реактивного руху, NASA) за допомогою радіотелескопу Аресібо (Пуерто-Рико).
Спостережні вимірювання ефекту Ярковського відкривають нові можливості для дослідження астероїдів. Наприклад, Голевка став першим одиночним астероїдом з точно визначеною масою.
Ефект Ярковського відкриває можливість управління орбітами астероїдів за рахунок зміни альбедо останніх (шляхом покриття поверхні матеріалом з потрібними властивостями). Якщо покрити поверхню одного з малих небесних тіл, які загрожують безпеці Землі, тонким шаром світлого барвника, то це різко посилить тиск сонячного вітру на астероїд, що може призвести до зміни траєкторії руху тіла на більш безпечну. Правда, результат такого впливу проявиться приблизно лише через 20 років[1]. Запропоновані варіанти технічно здійсненні, але все-таки дорогі. Знищення астероїдів за допомогою ракет більш дешеве, але менш безпечне через непрогнозованість траєкторій уламків.
- ↑ Человечество можно спасти от гибели с помощью «шарика для пейнтбола», доказал американский выпускник (ВИДЕО) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] / NewsRu.com, 29 октября 2012(рос.)(рус.
- Vokrouhlický D., Bottke W. F., Chesley S. R., Scheeres D. J., and Statler T. S. (2015) The Yarkovsky and YORP effects. In Asteroids IV (P. Michel et al., eds.), pp. 509–531. Univ. of Arizona, Tucson, DOI: 10.2458/azu_uapress_9780816532131-ch027.
- Bottke Jr, W.F., Vokrouhlický, D., Rubincam, D.P. and Nesvorný, D., 2006. The Yarkovsky and YORP effects: Implications for asteroid dynamics. Annual Review of Earth and Planetary Sciences, 34, pp.157-191.
- David Vokrouhlicky, William F. Bottke, 2012. Yarkovsky and YORP effects. Scholarpedia, 7(5), p.10599.
- Кагиров Р. Отводить астероиды подальше, изменяя их альбедо [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] / scientific.ru, 16.05.2002
- Сурдин В. Г. Эффект инженера Ярковского [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] / Природа № 11, 2004 г.
- Олексій Голубов,
Ефект Ярковського як рушійна сила астероїдів у люки Кірквуда на YouTube, доповідь на конференції CAMMAC-2023 (1 листопада 2023)
