Перегляд вихідного коду сторінки Карате

{{unibox}}

'''Карате́''' ({{lang-ja|空手}}, «порожня рука»/«голіруч») або '''Карате́-до́''' є [[Бойові мистецтва|бойовим мистецтвом]], що розвинулося з [[Китайські бойові мистецтва|китайських бойових мистецтв]] та [[Окінавські бойові мистецтва|мистецтв]] [[Рюкю (острови)|островів Рюкю]]<ref name="Higaonna1985">{{cite book|автор=Higaonna, Morio|рік=1985|назва=Traditional Karate-Do: Okinawa Goju Ryu : The Fundamental Techniques (Traditional Karate-Do)|сторінки=pp. 17-19|видавництво=Japan Pubns|isbn=0-87040-595-0}} {{ref-en}}</ref><ref name="OkiHistWeb">{{cite web|url=http://www.wonder-okinawa.jp/023/eng/001/001/index.html|title=History of Okinawan Karate|accessdate=2008-04-19|deadurl=yes|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090302085743/http://www.wonder-okinawa.jp/023/eng/001/001/index.html|archivedate=2009-03-02}} {{ref-en}}</ref>. Карате, у загальному сенсі,&nbsp;— це мистецтво самозахисту за допомогою ударів, блоків та рухів. Удари завдаються як руками (кулаками, ребром долоні, відкритою рукою, ліктями), так і ногами (стопами, колінами). У різних стилях карате також вчать ударам у больові точки та життєво важливі ділянки, використанню захватів, викручуванню суглобів, замкам, утримуванням та кидкам.<ref name=Bishop153_166>{{cite book|автор=Bishop, Mark|рік=1990|назва=Okinawan Karate: Teachers, Styles and Secret Techniques|сторінки=p. 153-166|видавництво=A & C Black|isbn=0-7136-5666-2}} {{ref-en}}</ref> Людину, що практикує карате, називають каратистом ({{lang-ja|空手家:からてか}}&nbsp;— ''каратека''). На даний момент близько 100 мільйонів людей на п'яти континентах і в 192 країнах займаються різними стилями карате, що робить його справді глобальним видом спорту.

== Етимологія ==

Зустрічається твердження, що через генеричне (не специфічне) значення слова «карате» («порожня рука»), будь-яку систему бою чи вид спорту, що не застосовує зброї, можна назвати ''карате''.{{Fact|date=August 2007}} Цей аргумент є суперечливим і спрощеним, оскільки ''карате'', як мистецтво, визначається також відношенням до його філософії, питаннями про походження та неповторність, а також, національними питаннями.

[[Файл:Itosu Anko.jpg|left|thumb|[[Ітосу Анко]]. Дід сучасного карате.]]

=== Китайська рука ===

Спершу «карате» записувалося як ''Китайська рука'' у знаках (ієрогліфах) ''[[Ієрогліфи (Японія)|кандзі]]''. Пізніше написання змінилося на [[Омофони|омофон]] зі значенням ''порожня рука'' (''омофони&nbsp;— слова або фрази, що вимовляються однаково, але мають відмінне написання та значення''). Перед тим, як слово «карате» почали записувати, його використовували лише усно, через що його можна було розуміти у різні способи.{{Fact|date=August 2007}} Перше використання слова «карате» у друкованих працях відносять до [[Ітосу Анко]] ({{lang-ja|糸洲 安恒:いとす あんこう}}), який записував «карате» у ''кандзі'' як 唐手 ([[хіраґана]]:からて)&nbsp;— ''рука [[Династія Тан|династії Тан]]'', на відміну від використовуваного сьогодні 空手:からて &nbsp;— ''порожня рука'' або ''голіруч''. [[Династія Тан|Династія Китаю Тан]] перервалася у 907&nbsp;р.&nbsp;н.&nbsp;е. (за багато сторіч до народження Фуканоші), але знаки кандзі, що репрезентували її, залишилися на Окінаві у вжитку, як спосіб згадування [[Китай (цивілізація)|Китаю]] взагалі.<ref>{{cite web|url=http://www.answers.com/topic/names-of-china|title=Names of China|accessdate=2008-04-06|archiveurl=https://web.archive.org/web/20071028134540/http://www.answers.com/topic/names-of-china|archivedate=2007-10-28|deadurl=yes}} {{ref-en}}</ref> Таким чином, слово «карате» первісно означало ''китайська рука'', або ''бойове мистецтво з Китаю''.
<blockquote>
За відсутністю письмових пам'яток, достеменно невідомо чи частина ''кара'' у «карате» спершу записувалася за допомогою ієрогліфа 唐, який означає ''Китай'', чи ієрогліфа 空, що означає ''порожній''. Під час піднесення захоплення Китаєм та китайськими речами на [[Рюкю (острови)|островах Рюкю]], перший зі згаданих ієрогліфів зазвичай використовували для опису речей витонченої якості…
</blockquote>

Слід відмітити, що використання цього ієрогліфа не є обов'язково пов'язаним з походженням слова «карате».

[[Файл:Hanashiro Chomo.jpg|thumb|Ханасіро Тьомо.]]

=== Порожня рука ===

Первісне використання фраз «китайська рука», «рука династії Тан», «китайський кулак» або «китайські прийоми» (залежно від тлумачення ієрогліфів 唐手) демонструє задокументований [[Китайські бойові мистецтва|вплив Китаю]] на карате. Перше задокументоване використання [[омофон]]у [[логограма|логограми]] що вимовляється як «кара», шляхом заміни [[Китайське письмо|ієрогліфа]], що означає «[[Династія Тан]]» (唐:から), ієрогліфом, що означає «порожній» (空:から), було знайдене у книзі «Куміте карате» («Спаринги карате»), написаній Ханасіро (Ханаґусуку) Чьомо ({{lang-ja|花城 長茂:はなしろ（方言では、はなぐすく） ちょうも}}, [[1869]]–[[1945]]) та виданій у серпні [[1905]]. Оскільки відносини між [[Японія|Японією]] та [[Китай (цивілізація)|Китаєм]] на початку 20-го сторіччя були натягнутими, а у [[1932]]&nbsp;року почалася окупація північної території Китаю, згадування китайського походження карате було дуже непопулярним.<ref>{{cite web|url=http://www.newpaltzkarate.com/article/Article1SA.html|title=What's In A Name?|accessdate=2008-04-06|last=Levitz|first=Maurey|date=1998|publisher=New Paltz Karate Academy, Inc.|archiveurl=https://www.webcitation.org/6Hf6ougFc?url=http://www.newpaltzkarate.com/article/Article1SA.html|archivedate=2013-06-26|deadurl=yes}} {{ref-en}}</ref> Після приблизно [[1936]] року, слово що вимовляється як «карате», стало майже усюди згадуватися як письмове ''кандзі'' 空手, що означає «порожня рука».

У [[1933]]&nbsp;році окінавське мистецтво карате визнав як японське бойове мистецтво Комітет японських бойових мистецтв, відомий як «Бутоку Кай». До [[1935]]&nbsp;року «карате» записувалося як «唐手» (Китайська рука). Але [[1935]]&nbsp;року майстри різних стилів окінавського карате провели конференцію, щоб ухвалити рішення щодо нової назви їхнього мистецтва. Вони вирішили назвати своє мистецтво «карате», записане японськими знаками як «空手» (порожня рука).<ref name=Higaonna1985/>

=== Шлях та Рука ===
Додаток [[Дао|«до»]] ({{lang-ja|道:どう}}) після слова «карате» є ще одним символічним розвитком назви цього бойового мистецтва. «До» є суфіксом, що має численні значення, включаючи «дорогу», «стежку», «напрям» та, у цьому випадку, «шлях». Цей суфікс використовується у назвах багатьох бойових мистецтв та пережив перехід Японії від феодальної культури до сучасності. «До» означає, що відповідні мистецтва є не лише прийомами бою, але й несуть духовний елемент при їх вивченні як окремих дисциплін. У цьому контексті «до» зазвичай перекладається як «[який?] шлях» або «шлях [кого? чого?]», наприклад: в [[айкідо]] ({{lang-ja|合気道:あいきどう}}, «шлях гармонійного розвитку»); [[дзюдо|джюдо]] ({{lang-ja|柔道:じゅうどう}}, «м'який шлях» або «витончений шлях»); [[кендо]] ({{lang-ja|剣道:けんどう}}, «шлях меча»). Таким чином, «каратедо» означає більше, ніж лише «порожня рука», але «шлях порожньої руки».

== Історія ==

=== Окінава ===

{{see also|Окінавські бойові мистецтва}}
Сьогодні [[Префектура Окінава|Окінава]] є частиною [[Японія|Японії]], однак декілька сотень років вона розвивалась як окрема самостійна держава, з власними звичаями, культурою та військовими традиціями. Японія приєднала номінально незалежні [[острови Рюкю]] у 1874&nbsp;р. після багатьох сторіч інтенсивного впливу Японії, а також вторгнення японського клану Сацума у 1609&nbsp;р.

Окінавське бойове мистецтво «''[[Окінавські бойові мистецтва|ті]]''» (або «''те''») практикувалося в Окінаві королівськими сім'ями та їх наближеними за багато сторіч до появи і впродовж розвитку впливу Китаю. Існувало декілька формальних/офіційних стилів ''ті'' та досить багато майстрів, які практикували бойові мистецтва у власний спосіб. Одним з прикладів, що існує і сьогодні, є школа ''Мотобу уд'унді'' ({{lang-ja|本部 御殿手:もとぶ うどぅんでぃー}}), знання якої передав Уехара Сейкіті ({{lang-ja|上原 清吉:うえはら せいきち}}, 1904—2004) від сім'ї Мотобу.<ref name=Bishop153_166/> Ранні стилі карате часто узагальнюють під назвами [[Сюрі-те]], [[Наха-те]] та [[Томарі-те]], що походять від назв трьох міст, де ці мистецтва виникли.<ref name=Higaonna1985/> Кожна школа та її вчителі мають або мали свої особливі ката, прийоми та принципи, що відрізняють або відрізняли їх місцеву версію ''ті'' від усіх інших.

Членів вищих класів Окінави регулярно відправляли до [[Китай (цивілізація)|Китаю]] для вивчення різноманітних політичних та практичних дисциплін. Частково завдяки цьому відбулося і залучення беззбройного [[Китайські бойові мистецтва|китайського]] [[гунфу]] у окінавські бойові мистецтва. Дотепер, певні стилі карате мають удари подібні до фуцзянських бойових мистецтв, таких як [[Фуцзянський білий журавель]], [[П'ятеро предків]] та Ґанґроу-цюань ({{lang-en|Gangrou-quan}}) ([[Жорстко та м'яко (бойові мистецтва)|Жорсткий-М'який]] Кулак; що вимовляється японською як ''Ґодзюкен''), тоді як інші стилі карате виглядають автентично окінавськими.<ref>{{cite book|автор=Bishop, Mark|рік=1990|назва=Okinawan Karate: Teachers, Styles and Secret Techniques|сторінки=p. 28|видавництво=A & C Black|isbn=0-7136-5666-2}} {{ref-en}}</ref> Крім того, на карате мала вплив і [[Південно-Східна Азія]]&nbsp;— особливо [[Суматра]], [[Ява (острів)|Ява]] та [[Губернаторство Малакка|Мелака]]. Подібні риси між карате та [[сілат]]ом ({{lang-id|silat}}) можна знайти не лише в неозброєних видах, але й у стилях зі зброєю. Багато видів окінавської зброї походить з [[Південно-Східна Азія|Південно-Східної Азії]] та з територій довкола неї. Ця зброя включає [[Сай (зброя)|сай]], [[Тонфа|тонфу]] та [[нунчаки]].

[[Сакукава Канґа]] ({{lang-ja|佐久川 寛賀:さくかわ かんが}}, 1782–(1838 або 1862)) вивчав у Китаї кулачний бій та бій з [[Гун (палиця)|палицею]] (у Китаї&nbsp;— ''гун''; у Японії&nbsp;— ''бо''). Згідно з легендою, він робив це під керівництвом дипломата з Китаю за ім'ям Косокун, який розробив ''кусанку ката''. У 1806&nbsp;р. в місті Сюрі він почав навчати мистецтва бою, яке назвав «Туді Сакукава», що у ті часи мало приблизне значення: «Сакукава з китайською рукою». Відповідні записи були першим відомим посиланням на мистецтво ''туді'' ({{lang-ja|唐手:トゥーディー}}: інша вимова ієрогліфів, що позначають слово ''карате'': 唐手:からて). Найвидатніший учень Сакукави приблизно 1820-х років, [[Мацумура Сокон]] ({{lang-ja|松村 宗棍:まつむら そうこん}}, 1809—1899), навчав синтезу ''те'' (Сюрі-те та Томарі-те) та [[Шаолінське гунфу|шаолінського]] ({{lang-zh|少林}}) стилю.

Серед інших, Мацумура навчав свого мистецтва [[Ітосу Анко]] (1831—1915). Ітосу взяв від учителя кати ''віз.'', ''кусанку'' та ''чіанг нан'' для створення форм ''пінг'ан'' (японською ''хейан'' або ''пінан'')&nbsp;— спрощених кат для учнів-початківців. У 1901&nbsp;р. Ітосу зіграв провідну роль у введенні карате до курсу навчання в публічних школах Окінави. Його кати викладалися дітям у початковій школі. Вплив Ітосу на розвиток карате є істотним. Створені ним кати поширені у майже всіх стилях карате, а серед його учнів були одні з найвідоміших майстрів: [[Фунакосі Ґітін]] ({{lang-ja|船越義珍:ふなこし ぎちん}}, 1868—1957), [[Мабуні Кенва]] ({{lang-ja|摩文仁 賢和:まぶに けんわ}}, 1889—1952) та [[Мотобу Тьокі]] ({{lang-ja|本部 朝基:もとぶ ちょうき}}, 1870—1944). Деколи Ітосу згадують як ''діда сучасного карате''.<ref>{{cite web|url=http://www.koryu-uchinadi.com/thinking_outside_the_box.htm|title=Thinking outside the box (''Endnote #4'')|accessdate=2008-04-06|deadurl=yes|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090116054524/http://www.koryu-uchinadi.com/thinking_outside_the_box.htm|archivedate=2009-01-16}} {{ref-en}}</ref>

У додаток до трьох ранніх стилів карате ''ті'', на розвиток окінавських бойових мистецтв вплинув також іще один, четвертий стиль. Його розробив [[Уеті Канбун]] ({{lang-ja|上地 完文:うえち かんぶん}}, 1877—1948), який у віці 20 років вирушив у [[Фучжоу]] (що у фуцзянській провінції Китаю), щоби уникнути військового обов'язку в Японії. Перебуваючи у Фучжоу, він був учнем Шушіви, провідної фігури того часу у китайському ''Нанпа Сьорін-кен'' ({{lang-en|Nanpa Shorin-ken}}).<ref>{{cite web|url=http://www.wonder-okinawa.jp/023/eng/009/001/index.html|title=Kata of Karate:Uechi-ryu|accessdate=2008-04-06|deadurl=yes|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090301203243/http://www.wonder-okinawa.jp/023/eng/009/001/index.html|archivedate=2009-03-01}} {{ref-en}}</ref> Пізніше, він розробив свій власний стиль карате [[Уеті-рю]]. Цей стиль ґрунтувався на [[ката]]х ''сантін'', ''дзюсан'' та ''сансейру'', яким Уеті Канбун свого часу навчився у Китаї.<ref name=Hokama2005>{{cite book|автор=Hokama, Tetsuhiro|рік=2005|назва=100 Masters of Okinawan Karate|інші=Trans. Charles (Joe) Swift|сторінки=pp. 20-28|видавництво=Okinawa Gojuryu Kenshi-kai Karate-do Kobudo Association & Karate Museum|знаходження=Okinawa}} {{ref-en}}</ref>

=== Японія ===
{{Refimprovesect|дата=лютий 2012}}

[[Файл:Masters of Karate.jpg|340px|thumb|'''Майстри карате у Токіо''', прибл. 1930-ті роки. <br/>Зліва направо: Тояма Канкен, Оцука Хіронорі, Сімода Такесі, Фунакосі Ґітін, Мотобу Тьокі, Мабуні Кенва, Накасоне Ґенва та Тайра Сінкен.]]

{{see also|Японські бойові мистецтва}}

=== Традиційні стилі ===
Федерація всіх організацій каратедо Японії (Вадокай) визнає чотири традиційних стилі карате:
* [[Шотокан]]
* Вадо-рю
* [[Годзю-рю]]
* Сіто-рю

==== Шотокан ====
Введення та популяризацію карате на головних островах Японії переважно ставлять у заслугу Фунакосі Ґітіну, засновнику [[Шотокан]] карате, хоча багато інших окінавців також були активними вчителями карате і, таким чином, так само мають заслуги у передачі знань. Фунакосі був учнем як Асато Анко ({{lang-ja|安里 安恒:あさと あんこう}}, 1827—1903 або 1828—1906), так і [[Ітосу Анко]], який працював над введенням карате у шкільну систему префектури Окінава на початку двадцятого сторіччя. Протягом цього періоду, серед видатних вчителів, які також зробили внесок у розповсюдження карате в Японії, були [[Мабуні Кенва]], [[Міяґі Тьодзюн]] ({{lang-ja|宮城 長順:みやぎ ちょうじゅん}}, 1888—1953), [[Мотобу Тьокі]], [[Тояма Канкен]] ({{lang-ja|遠山 寛賢:とおやま かんけん}}, 1888—1966). Це був бурхливий період в історії регіону, включаючи під'єднання [[Острови Рюкю|групи окінавських островів]] до Японії у 1874&nbsp;р., першу [[Японсько-китайська війна 1894—1895|японсько-китайську війну]] (1894—1895), [[російсько-японська війна]] (1904—1905), приєднання Кореї та початок [[Японська експансія|японської експансії]] (1905—1945).

Під час [[Японсько-китайська війна 1937—1945|вторгнення Японії в Китай]] Фунакосі розумів, що мистецтво під назвою «''китайська рука''» («''рука [[Династія Тан|династії Тан]]''») не було б прийнятним. Тоді з'явилася змінена назва: «''шлях порожньої руки''». Доданий суфікс «''до''» передбачає, що «''каратедо''»&nbsp;— це шлях самопізнання, а не лише вивчення технічних аспектів бою. Як і більшість бойових мистецтв, що практикувалися у Японії, карате зробило перехід від «''дзюцу''» ({{lang-ja|術:じゅつ}}&nbsp;— техніка, метод, майстерство або трюк) до суфікса «''до''» ({{lang-ja|道:どう}}&nbsp;— шлях) біля початку [[20 століття]]. «''До''» в карате-''до'' відокремлює його від карате-''дзюцу'', як ''[[айкідо]]'' відокремлене від ''[[айкідзюцу]]'', ''[[дзюдо]]'' від ''[[дзюдзюцу]]'', ''[[іайдо]]'' від ''[[іайдзюцу]]'' та ''[[тайдо]]'' від ''[[тайдзюцу]]''.

Фунакосі змінив назви багатьох кат та назву самого мистецтва (принаймні, на головній території Японії), щоб карате було прийнятим японською [[будо]] організацією [[Дай Ніппон Бутоку Кай]]. Назви кат, які Фунакосі змінив на японські, включають: п'ять форм ''пінан'', що стали відомі як ''хейан''; три форми ''найханті''&nbsp;— як ''теккі''; ''сейсан'' (''дзюсан'')&nbsp;— як ''ханґецу''; ''тінто''&nbsp;— як ''ґанкаку''; ''вансу''&nbsp;— як ''емпі'' тощо. Проведені зміни були переважно політичними й не торкалися змісту кат, хоча Фунакосі ввів і певні зміни за змістом. Він проводив навчання у двох популярних гілках окінавського карате тих часів [[Сьорін-рю]] та [[Сьорей-рю]]. Крім того, він знаходився під впливом японського [[кендо]] та запровадив у свій стиль деякі відповідні ідеї з використання дистанцій та часу. Він завжди називав мистецтво, якому вчив, просто ''карате'', але у 1936 році Фунакосі побудував додзьо Сьотокан у Токіо і стиль, який він передав у спадщину, стали зазвичай називати [[Сьотокан]] (назву цього стилю часто транслітерують як ''Шотокан'').

Систематизація та осучаснення карате в Японії полягали також і в обранні білої форми, яка складалася з ''[[кімоно]]'' та ''[[доґі]]'' або ''[[кейкоґі]]'', що переважно називалися (і називаються зараз) [[каратеґі]], та [[Значення поясів Кіокушин|кольорових і чорних поясів]], що відповідають ступеню каратиста. Обидва новозаведення були запроваджені та популяризовані засновником [[дзюдо]], [[Кано Дзіґоро]] ({{lang-ja|嘉納 治五郎:かのう じごろう}}, 1860—1938), при консультаціях Фунакосі, який скеровував власні зусилля та зусилля інших людей на модернізацію карате.

==== Вадо-рю ====
У 1922&nbsp;р. Оцука Хіронорі ({{lang-ja|大塚 博紀:おおつか ひろのり}}, 1892—1982) відвідав спортивний фестиваль у Токіо, де відкрив для себе карате Фунакосі. Оцука був настільки вражений, що протягом перебування на фестивалі багато разів відвідав Фунакосі особисто. Фунакосі, у свою чергу, був вражений ентузіазмом та заповзятістю Оцуки у бажанні зрозуміти карате та згодився стати його вчителем. У наступні роки Оцука започаткував медичну практику для лікування ушкоджень отримуваних у практиці бойових мистецтв. Його видатна майстерність привела його у 30 років до посади головного інструктора з дзюдзюцу [[Сіндо Йосін-рю]] та інструктора-асистента в додзьо Фунакосі.

У 1929&nbsp;р. Оцука став зареєстрованим членом Японської федерації бойових мистецтв. У той час в окінавському карате практикувалися лише кати. Оцука вважав, що повна сутність [[будо]], зосереджена у захисті та атаці, була відсутня в окінавському карате, та що кати не приносили практичної користі в реальних ситуаціях. Він експериментував з іншими, більш бойовими стилями, такими як ''дзюдо'', ''кендо'' та ''айкідо''. Він сумістив практичні та корисні елементи окінавського карате з елементами традиційних японських бойових мистецтв ''дзюдзюцу'' та ''кендо''. Серед іншого, це привело до зародження [[куміте]] або вільних поєдинків у карате. Переконання Оцуки в необхідності існування динамічнішого карате примусило його залишити Фунакосі та зосередитися на розвитку свого власного стилю&nbsp;— [[Вадо-рю]]. ''Вадо-рю'' було визнане незалежним стилем карате у 1934&nbsp;р. Це дозволило залишити медичну практику та виповнити амбіційну мету життя Оцуки&nbsp;— повністю віддатися творінню бойових мистецтв.

Стиль карате, який Оцука створив та опрацював особисто, був офіційно зареєстрований у 1938&nbsp;р. після присудження йому ступеня ''Ренсі-ґо'' ({{lang-ja|錬士 五:れんし ご}}&nbsp;— прибл. ''добротний інструктор''). Оцука продемонстрував карате ''вадо-рю'' Японській федерації бойових мистецтв. Представники федерації були настільки вражені його стилем та відданістю розвитку карате, що визнали його інструктором високого рангу. Наступного року федерація зробила запит на реєстрацію назв всіх стилів, і Оцука зареєстрував назву ''вадо-рю''. У 1944&nbsp;р. Оцука був призначений Головним інструктором з карате Японії.

==== [[Годзю-рю]] ====
Стиль Годзю-рю було засновано у 1920-х роках майстром Тедзюн Міягі (1888—1953).

==== Сіто-рю ====
Цей стиль створив майстер Кенва Мабуні (1889—1952). Є одним з основних і найстаріших стилів карате. У порівнянні з Сьотокан, Сито-рю трохи ближче до старих окінавських стилів, що можна бачити при порівнянні ката.

=== Інші стилі ===

Інші стилі не розглядаються як «несправжнє» або «погане» карате, а лише як такі, що не належать до традиційних (в історичному сенсі) шкіл.

==== [[Кіокушинкай]] ====
Новий стиль карате, розробив у 1964&nbsp;р. [[Ояма Масутацу]] ({{lang-ja|大山 倍達:おおやま ますたつ}}, 1923—1994) (за народженням Чой Йонг-І <nowiki>{</nowiki>{{lang-en|Choi Yeong-Eui}}<nowiki>}</nowiki> з Кореї). Акцент у навчанні Кьокусін робився на повному контакті, фізичній стійкості та практичному застосуванні прийомів карате для самозахисту.

==== Іссін-рю ====
Це стиль окінавського карате, який заснував та назвав 15 січня 1956&nbsp;р. [[Сімабуку Тацуо]] ({{lang-ja|島袋 龍夫:しまぶく たつお}}, 1908—1975)&nbsp;— учень Мотобу Тьокі. Карате ''іссін-рю'' поєднує карате ''сьорін-рю'', карате ''ґодзю-рю'' та ''кобудо''. Стиль ''іссін-рю'', хоча й не дуже популярний в Окінаві, розповсюдився у США та інших країнах морськими піхотинцями, які перебували на островах. Згодом, вже після смерті Сімабуку, з'явилося багато модифікацій цього стилю, які існують і дотепер.

=== Поза межами Японії ===

==== [[Корея]] ====

Вплив карате на корейські бойові мистецтва не викликає сумнівів. Оскільки Корея наприкінці XIX та першій половині XX століть знаходилась під [[Окупація Кореї Японією|окупацією]] на той час імперіалістичної Японії, багато хто з корейців їздив на навчання та роботу до Японії<ref>{{cite web|url=http://www.japanfocus.org/products/details/2220|title=Legal Categories, Demographic Change and Japan’s Korean Residents in the Long Twentieth Century|accessdate=2008-04-06|last=Nozaki|first=Yoshiko|coauthors=Inokuchi, Hiromitsu; Kim, Tae-young|deadurl=yes|archiveurl=https://web.archive.org/web/20070125052048/http://www.japanfocus.org/products/details/2220|archivedate=2007-01-25}} {{ref-en}}</ref>, де знайомилися з карате. Однак варто зауважити, що і на території Японії, і на території Кореї заняття бойовими мистецтвами довгий час були нелегальними або напівлегальними, а у Кореї існували й власні традиції, найбільш виражені з яких це акцент на великій кількості ударів ногами, жорсткість рухів та стрибкова техніка. Після легалізації тренувань з карате та до [[Капітуляція Японії|Капітуляції Японії]] у [[Друга світова війна|Другій світовій війні]] корейські школи працювали під назвами Тансудо та Консудо<ref>{{Cite book
|title=Тэквондо. Ча Ён Рю - естественный путь
|last=Су
|first=Ким
|year=2000
|publisher=Фаир-Пресс
|location=Москва
|pages=13-20
|language=Ru
|isbn=5-8183-0210-5
}}</ref>. Після відновлення незалежності, школи бойових мистецтв Кореї, на чолі яких стояли майстри, що навчались у Китаї та Японії, розпочали процес об'єднання усіх існуючих стилів в один.

Майстер карате [[Чой Хон Хі|Чхве Хонг Хі]] ({{lang-ko|최홍희; 崔泓熙}}, 1918—2002)&nbsp;— визначна особистість в історії [[тхеквондо]]&nbsp;— навчався [[сьотокан]] у [[Фунакосі Ґітін]]а. Тому на початковому етапі запозичив у нього методологію та елементи формальних комплексів, а також систему [[Тхеквондо#Ступені та кольори поясів|кольорових поясів]]. Також варто відзначити, що символ тхеквондо, сосна, було обрано саме на честь Фунакосі (''Сьото у перекладі з японської «сосна»''). Сучасне тхеквондо, після понад 70 років самостійного розвитку, відрізняється від будь-якого стилю карате.

==== Карате у Радянському Союзі ====

Карате з'явилося у [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] в середині 60-х років під час [[Хрущов Микита Сергійович|хрущовської]] політики «потепління» (покращення міжнародних відносин). Тоді перші клуби з карате з'явилися у закладах вищої освіти Москви, Києва, Харкова та інших великих міст, куди приїжджали іноземні студенти з Азії<ref>{{Cite web|title=«Осторожно, карате!». Как в СССР запрещали японское боевое искусство|url=https://spb.aif.ru/sport/136280|website=spb.aif.ru|date=2013-04-26|accessdate=2020-08-31|first=Евгений|last=Колесников|publisher=|language=Російська|archive-date=28 лютого 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210228064244/https://spb.aif.ru/sport/136280}}</ref>. У листопаді-грудні 1978&nbsp;року Спорткомітет Радянського Союзу заснував Федерацію карате СРСР.

Восени 1981 року Верховною Радою Української РСР було видано декілька наказів про карате, серед яких був наказ «Про адміністративну відповідальність за порушення правил навчання карате» і внесення до статті 219 КК [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]] «Незаконне зберігання зброї» пункту 1&nbsp;— «Незаконне навчання карате»<ref>{{Cite web|title=Почему в СССР в 1981 году запретили каратэ|url=https://russian7.ru/post/pochemu-v-sssr-v-1981-godu-zapretili-karatye/|website=russian7.ru|accessdate=2020-08-31|language=ru-RU|archive-date=22 жовтня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20181022004403/http://russian7.ru/post/pochemu-v-sssr-v-1981-godu-zapretili-karatye/}}</ref>.

17 Травня 1984&nbsp;р. реєстрація радянської федерації карате була скасована і воно знову стало незаконним.

У 1988&nbsp;р. практика карате знову законно відновилася, хоча й під жорстким контролем уряду. Незалежні школи карате відновили своє функціонування лишень після [[Союз Радянських Соціалістичних Республік#Розпуск СРСР|розпуску СРСР]] у 1991—1992&nbsp;рр. Після цього були сформовані національні федерації та почали проводитися національні турніри з оригінальних стилів карате.<ref>{{cite web|url=http://karate-shotokan.net/php/his.php|title=История каратэ шотокан|accessdate=2008-04-06|last=Щербаков|first=Владимир|archiveurl=https://www.webcitation.org/6Hf6qJKdY?url=http://karate-shotokan.net/php/his.php|archivedate=2013-06-26|deadurl=yes}} {{ref-ru}}</ref>

==== Сполучені Штати Америки ====
Карате з'явилося у [[Сполучені Штати Америки|Сполучених Штатах]] завдяки військовим [[Збройні сили США|збройних сил США]], які вивчили його в [[Префектура Окінава|Окінаві]] або [[Японія|Японії]] та відкрили школи після повернення додому. У [[1961]]&nbsp;р. [[Нісіяма Хідетака]] ({{lang-ja|西山 秀隆:にしやま ひでたか}}, 1928–)&nbsp;— співзасновник [[Японська Асоціація Карате|Японської Асоціації Карате]] (ЯАК) та учень [[Фунакосі Ґітін]]а,&nbsp;— почав навчати карате у США.<ref>{{cite web|url=http://www.shotokanway.net/pages/nishiyama.html|title=Hidetaka Nishiyama O'Sensei|accessdate=2008-04-06|deadurl=yes|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080421203430/http://www.shotokanway.net/pages/nishiyama.html|archivedate=2008-04-21}} {{ref-en}}</ref> Крім того, з метою розповсюдження карате як мистецтва, [[Накаяма Масатосі]] ({{lang-ja|中山 正敏:なかやま まさとし}}, 1913—1987) надіслав до США [[Окадзакі Теруюкі]] ({{lang-ja|岡崎 照幸:おかざき てるゆき}}, 1931–), який заснував карате додзьо у [[Філадельфія|Філадельфії]].{{fact|date=February 2008}} У [[1963]]&nbsp;р. від ЯАК у США був також відправлений [[Мікамі Такаюкі]] ({{lang-ja|三上 孝之:みかみ たかゆき}}, 1933–).<ref>{{cite web|url=http://www.allsouthkarate.com/index.php?option=com_content&task=view&id=3&Itemid=2|title=All South Karate - Sensei|accessdate=2008-04-06|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080223095614/http://www.allsouthkarate.com/index.php?option=com_content&task=view&id=3&Itemid=2|archivedate=2008-02-23|deadurl=yes}} {{ref-en}}</ref>

==== Велика Британія ====

У 1950-х та 1960-х роках декілька японських майстрів карате почали викладати своє мистецтво у [[Велика Британія|Великій Британії]]. У 1965&nbsp;р. Судзукі Тацуо ({{lang-ja|鈴木 辰夫:すずき たつお}}, 1928–)<ref>{{cite web|url=http://www.wikf.com/|title=Professor Suzuki's Wado Internation Karate-Do Federation|accessdate=2008-04-06|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080319004100/http://www.wikf.com/|archivedate=2008-03-19|deadurl=yes}} {{ref-en}}</ref> почав навчати [[Вадо-рю]] в Лондоні. У 1966&nbsp;р. члени колишньої ''Британської федерації карате'' у співробітництві з [[Японська Асоціація Карате|ЯАК]] започаткували ''[[Спілка карате Великої Британії|Спілку карате Великої Британії]]'' (СКВБ) очолювану головним інструктором [[Канадзава Хірокадзу]] ({{lang-ja|金澤 弘和:かなざわ ひろかず}}, 1931–).<ref>{{cite web|url=http://www.karate-iask.com/page_08.htm|title=International Association of Shotokan Karate|accessdate=2008-04-06|archiveurl=https://www.webcitation.org/6Hf75M1SP?url=http://www.karate-iask.com/page_08.htm|archivedate=2013-06-26|deadurl=yes}} {{ref-en}}</ref> [[Еноеда Кейносуке]] ({{lang-ja|:えのえだ けいのすけ}}, 1935—2003) приїхав до Англії у той самий час, як і Канадзава, який навчав у додзьо в Ліверпулі. Канадзава залишив Велику Британію через 3 роки, а його практику продовжив Еноеда. Після смерті Еноеди у 2003&nbsp;р. головним інструктором СКВБ був обраний Енді Шеррі ({{lang-en|Andy Sherry}}). Незабаром від СКВБ відділилася нова асоціація ''[[ЯАК Англія]]''.[[Файл:Funakoshi Gichin.jpg|thumb|''Фунакосі Ґітін''&nbsp;— Засновник Сьотокан карате.]]

== Філософія ==

[[Фунакосі Ґітін]] інтерпретував частину «кара» з ''карате-до'' як «(само)очищення від егоїстичних та злих думок, оскільки лише з чистим розумом та свідомістю можна зрозуміти те (знання), що здобувається». Фунакосі також вірив, що людина повинна бути «скромною у душі та витонченою назовні». Лише через смиренність людина може відкритися для багатьох уроків карате&nbsp;— шляхом послуху та сприйняття критики. Він вважав найголовнішою рисою ввічливість, а також вірив, що «карате правильно застосовується лише у тих рідких випадках, коли людина повинна фізично перемогти супротивника, бо інакше сама буде фізично переможеною». Для Фунакосі не було незвичайним, коли каратист використовував своє мистецтво можливо лише одного разу за усе життя, оскільки каратист не повинен «бути легко втягнутим у бійку». Для нього, один удар, нанесений експертом, міг означати життя або смерть. Людина збезчещує себе, якщо використовує своє мистецтво не за призначенням. Фунакосі також був переконаний, що «у часи скрутної кризи, людина повинна мати сміливість… зустрітися з мільйоном і одним супротивником». Нерішучість він вважав ганебною рисою.<ref>{{cite book|автор=Funakoshi, Gichin|рік=1973|назва=Karate-Do Kyohan: The Master Text|видавництво=Kodansha International|знаходження=Tokyo|isbn=0-87011-190-6}} {{ref-en}}</ref>

[[Файл:Motobu Choki2.jpg|thumb|left|[[Мотобу Тьокі]] у найханті-даті, одній з базових стійок карате.]]

== Практичні тренування ==

Сучасні тренування з карате зазвичай ділять на ''[[кіхон]]и'' (основи, базова техніка), ''[[Ката|кати]]'' (формальні вправи, комбінації), та ''[[куміте]]'' ([[спаринг]]и). Ще однією важливою ділянкою тренувань, яку слід згадати, є використання зброї&nbsp;— ''[[кобудо]]''. Часто карате розмежовують на вивчення його як мистецтва, спортивні тренування та тренування прийомів самозахисту. Однак, не зважаючи на довгу історію розвитку, в карате не виділяють повністю незалежних частин. Так, наприклад, згадані тренування із самозахисту вважають похідними від кат та прикладних прийомів карате.{{Fact|date=November 2007}} Під впливом Японії, наголос у сучасних тренуваннях часто робиться на психологічні аспекти. Ці аспекти мають складатися у правильне ''кокоро'' каратиста (внутрішній стан/характер/відношення до життя), яке включає такі риси як завзятість, сміливість, доброчесність та якості лідера/проводиря.

=== Кіхон (Основи) ===

{{main|Кіхон}}
Важливість кіхону ({{lang-ja|基本:きほん}}) різна в різних стилях карате. Зазвичай, кіхон включає один прийом (або комбінацію прийомів), що повторюється цілою групою каратистів. Кіхон може також включати використання заданих рухів невеликими групами, у тому числі, парою каратистів.

=== Ката (Формальні комплекси) ===

{{main|Ката}}
Ката ({{lang-ja|型:かた}}), що означає ''формальна вправа'' або ''комбінація'', є встановленою послідовністю прийомів. Ці прийоми включають глибокі стійки для розвитку сили ніг та широкі рухи для розвитку постави/статури, а також здоров'я та сили серцево-судинної системи та верхньої частини тіла. Деякі кати є довгими і складними та тренують пам'ять і навчають розраховувати свої сили.

Ката включає тренування та демонстрацію фізичних принципів бою. Кату можна вважати послідовністю рухів карате, що відповідають різноманітним типам атаки та захисту за ідеальних умов.

Ката виникли, коли письменність в [[Префектура Окінава|Окінаві]] та [[Китай (цивілізація)|Китаї]] ще не була розповсюджена, тому регулярне вивчення кат було логічним шляхом збереження та передачі інформації. Окремі рухи можуть мати різні [[Тлумачення (інтерпретування)|тлумачення]] або застосування для самозахисту. Навряд чи певний спосіб інтерпретації можна рахувати 'вірним' або 'невірним'. Натомість, те чи інше застосування може бути більш або менш корисним у справжньому поєдинку. Кати, що називаються однаково, можуть виконуватися з деякими відмінностями у різних стилях, у різних школах одного стилю, або навіть у різні часи в одного вчителя.

Існує багато типів кат. Певні кати (що різняться від школи до школи) використовують на всіх ступенях (рівнях) атестацій (іспитів, випробувань) на ''[[Кю]]'' та ''[[Дан (ступінь)|Дани]]''.

=== Куміте (Спаринги) ===

{{main|Куміте}}
[[Куміте]] ({{lang-ja|組手:くみて}}), часто називають [[спаринг]]ом. Буквально, «куміте» означає «зустріч рук» або «сплетені руки» та має багато проявів.
В різних стилях сучасного Карате куміте відбувається за різними правилами, які на загал подібні.
Спаринг може бути довільним або структурованим. Довільний спаринг складається з учасників, які займають напів-структуровані стійки, що дозволяють певний рівень рухливості та гнучкості для виконання певних прийомів. Структуровані куміте складаються з наступних основних стадій:

# Партнери готуються до атаки та захисту.
# Сторона, що атакує, оголошує свою атаку (зазвичай, вказуючи ціль атаки та запланований прийом).
# Сторона, що захищається, визнає оголошену атаку.
# Сторона, що атакує, виконує атаку.
# Сторона, що захищається, виконує блок встановлений для оголошеної атаки.

Зазначені дії можуть повторюватися з виконанням багатьох прийомів та зміною сторін атаки/захисту.

Сьогодні куміте практикують як у спортивних змаганнях, так і при тренуваннях самозахисту. Спортивні спаринги мають тенденцію бути поєдинками, у яких очки нараховуються після кожного успішного удару з короткою зупинкою зустрічі. Спаринги із застосуванням ударів руками та ногами можуть включати також і кидки та захоплення/зчеплення, що залежить від конкретного стилю або вчителя. Рівень фізичного дотику (контакту) у спарингах значно різниться від жорсткого правила відсутності будь-якого дотику до справжнього дотику (повного контакту). Спаринги зі справжнім дотиком зазвичай проводяться у [[Персональне захисне обладнання|захисному одязі/обладнанні]].

=== Доджьо кун (Клятва/Правила) ===

{{main|Доджьо кун}}
У традиціях ''карате'' та зокрема, ''[[бушідо]]'', ''Доджьо кун'' є клятвою та набором правил, яким повинен слідувати каратист&nbsp;— як у [[доджьо]] (місці навчання/тренувальній залі), так і за межами доджьо (у повсякденному житті). ''[[Доджьо кун]]'' ({{lang-ja|道場 訓:どうじょう くん}})&nbsp;— буквально означає «місце» (джьо) «шляху» (до) або «місце пошуку шляху», а ''кун''&nbsp;— «правила».

=== Ходзьо ундо (Гартування) ===

Для гартування, відомого як ''[[ходзьо ундо]]'' ({{lang-ja|補助 運動:ほじょ うんどう}}&nbsp;— «тренування технічних основ»), в карате застосовують традиційне обладнання. Воно включає відносно прості снаряди зроблені з дерева, каменю, соломи, піску та глини або їх сучасні модифікації.<ref>{{cite web|url=http://www.kyokushin-lviv.org.ua/articles.php?lng=ru&pg=225|title=Львівська обласна федерація Кьокусінкан Шогакукай Карате&nbsp;— Фізична підготовка&nbsp;— Ходзе-Ундо. Тренування з різноманітними засобами|accessdate=2008-04-06|deadurl=yes|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080311122148/http://www.kyokushin-lviv.org.ua/articles.php?lng=ru&pg=225|archivedate=2008-03-11}} {{ref-uk}}</ref> Це, наприклад, ''[[Ходзьо-ундо#маківара|маківара]]'' ({{lang-ja|巻藁:まきわら}}, пружна дошка {часто обгорнута соломою} для відробляння ударів), ''[[Ходзьо-ундо#Ніґірі ґаме|ніґірі ґаме]]'' ({{lang-ja|握り瓶:にぎりがめ}} глеки, наповнені піском або залиті глиною, для напрацювання правильного хвату та зміцнення пальців) та ''[[Ходзьо-ундо#тісі|тісі]]'' ({{lang-ja|チーシー}}, кам'яні молотки/молоти різної ваги для зміцнення м'язів, суглобів, хвату та покращення техніки рук). Допоміжні вправи, що використовують таке обладнання, створені для тренування [[Фізична сила|сили]], [[Витривалість|витривалості]], [[Швидкість|швидкості]] та [[Координація рухів|координації рухів]].<ref>{{cite book|автор=Higaonna, Morio|рік=1985|назва=Traditional Karate-Do: Okinawa Goju Ryu : The Fundamental Techniques (Traditional Karate-Do)|сторінки=p. 67|видавництво=Japan Pubns|isbn=0-87040-595-0}} {{ref-en}}</ref> У відповідному тренуванні спортивного карате особливу увагу приділяють [[Аеробні вправи|аеробним вправам]] (тривалі фізичні тренування), [[Анаеробні вправи|анаеробним вправам]] (переважно, вправи до двох хвилин), [[Фізична сила|силі]], [[Спортивна рухливість|рухливості]], [[Гнучкість (анатомія)|гнучкості/розтяжності]] та [[Контроль стресу|контролю стресових станів]].<ref>{{cite book|автор=Mitchell, David|рік=1991|назва=Winning Karate Competition|url=https://archive.org/details/winningkaratecom0000mitc|сторінки=p. 25|видавництво=A&C Black|isbn=0-7136-3402-2}} {{ref-en}}</ref> Конкретні типи тренувань залежать від школи карате та вчителя.

=== Карате як вид спорту ===

[[Фунакосі Ґітін]] казав: «У карате немає місця змаганням».<ref name=Shigeru1976>{{cite book|автор=Shigeru, Egami|рік=1987|назва=The Heart of Karate-Do|url=https://archive.org/details/heartofkaratedo0000shig|сторінки=pp. 111-113|видавництво=Kodansha America|isbn=0-87011-816-1}} {{ref-en}}</ref> В Окінаві перед Другою світовою війною куміте не було частиною тренувань.<ref>{{cite book|автор=Higaonna, Morio|рік=1991|назва=Traditional Karate-do: Applications of the Kata|інші=Pt.2 v. 4|сторінки=p. 136|isbn=0-87040-848-8}} {{ref-en}}</ref> [[Егамі Сігеру]] ({{lang-ja|江上 茂:えがみ しげる}}, 1912—1981) оповідав, що у 1940 році деяких каратистів примушували назавжди залишати їх додзьо через тренування із застосуванням спарингів, яких ті навчалися в Токіо.<ref name=Shigeru1976/>

Сучасні змагання з карате мають три дисципліни: спаринг (''куміте''), формальні комплекси (''[[ката]]'') без зброї та зі зброєю (''ката [[кобудо]]''). Учасники можуть брати участь у змаганнях індивідуально або у складі команди. Оцінка обох видів ката здійснюється суддями на лаві (журі). Спаринг судить головний суддя (рефері), якому зазвичай допомагають рефері-асистенти, що перебувають збоку майданчика. Поєдинки зі спарингу типово діляться за вагою, віком, статтю та досвідом учасників.

==== Олімпійське карате ====
Міжнародні змагання організовуються дуже ретельно. [[Міжнародний олімпійський комітет]] (МОК) визнав [[Всесвітня федерація карате|Всесвітню федерацію карате]] (ВФК) відповідальною за змагання з карате на Олімпійських іграх. ВФК розробило загальні правила для дотримання в усіх стилях. Національні організації&nbsp;— підрозділи ВФК&nbsp;— координують свої дії з відповідними [[Національний олімпійський комітет|Національними олімпійськими комітетами]]. Вже 3 серпня 2016 року МОК повідомив про те, що карате увійде до програми [[Літні Олімпійські ігри 2020|Літніх Олімпійських ігор 2020]]<ref>{{Cite web|title=Olympic Karate {{!}} WKF|url=https://www.wkf.net/olympic|website=www.wkf.net|accessdate=2020-07-17|archive-date=7 серпня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200807153951/https://www.wkf.net/olympic}}</ref>.

==== Неолімпійське карате ====
Існують також інші регіональні, національні та міжнародні організації, які проводять змагання з карате.

В Україні визнаними видами спорту є декілька версій неолімпійських стилів карате<ref>{{Cite web|url=https://scu.org.ua/perelk-vidv-sportu-wo-viznan-v-ukran/|title=Перелік видів спорту, що визнані в Україні|last=|first=|date=|website=|publisher=Спортивний комітет України|language=uk-UA|accessdate=|archive-date=1 жовтня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201001134417/https://scu.org.ua/perelk-vidv-sportu-wo-viznan-v-ukran/}}</ref>.

* Годзю-рю карате
* Карате JKA WFII
* Карате JKS
* Карате WKC
* Кіокушин карате
* Кіокушинкай карате
* Кіокушинкайкан карате
* Косіки карате
* Фунакоші шотокан карате
* Шотокан карате-до С. К.І.Ф
* Традиційне карате

=== Ступені ===

У 1924&nbsp;р. Фунакосі Ґітін адаптував систему [[Дан (ступінь)|данів]] ({{lang-ja|段:だん}}) від засновника [[дзюдо]], [[Кано Дзіґоро]],<ref name=Hokama2005/> а також схему з обмеженим набором поясів різних кольорів. Інші окінавські вчителі також прийняли цю практику.

За системою [[Кю (ступінь)|кю]]/[[Дан (ступінь)|данів]], оцінка майстерності новачка є кю з великим числовим значенням (наприклад, 9-те кю), яка розвивається у напрямку до кю з меншими числовими значеннями. Прогрес данів відбувається від 1-го дану (сьодан, або «початковий дан») до вищих ступенів. Каратистів, що оцінюють за системою ''кю'' ({{lang-ja|級:きゅう}}), називають ''кольоровими поясами'' або ''муданся'' ({{lang-ja|無段者:むだんしゃ}}&nbsp;— «ті, що дану не мають»). Каратистів з отриманими данами (ступенями) називають ''юданся'' ({{lang-ja|有段者:ゆうだんしゃ}}&nbsp;— «ті, що дан мають»). Юданса, незалежно від його/її дану, переважно носить [[Чорний пояс (бойові мистецтва)|чорний пояс]].

Вимоги щодо отримання ступеня є різними у різних стилях, організаціях та школах. При наданні нового ''кю'', найбільшу увагу звертають на [[Стійки карате|стійки]], [[Чуття рівноваги<!-- Equilibrioception -->|рівновагу]], та [[Координація рухів|координацію рухів]]. На вищих ступенях оцінюється також [[швидкість]] та [[Фізична сила|сила]]. Факторами, що впливають на швидкість отримання нових ступенів, є мінімальний дозволений вік та час, що минув після отримання останнього ступеня. Випробування складаються з демонстрації майстерності перед лавою екзаменаторів. Чорні пояси зазвичай випробовуються у спосіб, відомий як ''сінса'' ({{lang-ja|審査:しんさ}}&nbsp;— «перевірка, іспит»). Це випробування включає письмовий іспит, а також демонстрацію кіхонів, куміте, кат та [[бункай]] ({{lang-ja|分解:ぶんかい}}&nbsp;— «аналіз/застосування» {прийомів}).

== Гострі питання стосовно карате ==

=== Нечесна практика ===

{{main|МакДодзьо}}
Протягом останніх близько 40 років з'явилася велика кількість вчителів та шкіл з недоброю славою, неправдивих майстрів та шахраїв, причиною чому стала популярність [[Бойові мистецтва|бойових мистецтв]] як у засобах масової інформації, так і в реальному житті. Ці школи, які називають ''[[МакДодзьо]]'' або ''Млини чорних поясів'', часто очолюють вчителі з сумнівною майстерністю, сумнівною етикою їх справи або з першим та другим разом.

=== Ката та кобудо ===

Після здійснення спроб на практиці застосувати прийоми з ката карате, деякі каратисти виявляються побитими. [[Джонсон, Натан Дж.|Натан Джонсон]] провів дослідження, яке показує, що [[ката]] карате були створені для використання зі зброєю.<ref>{{cite book|автор=Johnson, Nathan|рік=2006|назва=The Great Karate Myth: Unravelling the Mystery of Karate|видавництво=The Wykeham Press|isbn=0-95496-093-9}} {{ref-en}}</ref> Однак справжня причина проблеми полягає у тому, що деякі каратисти не розуміють суті рухів ката та мети їх вивчення, а також вивчають ката не разом з бойовою практикою та фізичними вправами, а замість них.

== Карате на екрані та в популярній культурі ==

Карате швидко розповсюджувалося на заході засобами популярної культури. У художній літературі 1950-х років карате описували у термінах близьких до міфології. Західні ж професіонали бою без зброї представлялися як незнайомі зі східними [[Бойові мистецтва|бойовими мистецтвами]].<ref>Наприклад, [[Ян Ланкастер Флемінґ|Ян Флемінґ]] у книзі {{нп|Голдфінгер (роман)|Голдфінгер|en|Goldfinger (novel)}} описує головного героя [[Джеймс Бонд|Джеймса Бонда]],&nbsp;— професіонала бою без зброї,&nbsp;— як людину, абсолютно незнайому з карате та тим, як воно виглядає, та описує корейця на ім'я ''Одджоб'' такими словами: «Голдфінгер сказав: „Чи ви колись чули про карате? Ні? Що ж, той чоловік є одним із трьох людей у світі, які мають [[Чорний пояс (бойові мистецтва)|чорний пояс]] карате. Карате є відгалуженням [[дзюдо]], але має таке саме відношення до дзюдо, як фортеця [[Шпандау]] до [[Катапульта|катапульти]]…“» Такий опис у популярному творі передбачає та покладається на те, що карате є майже невідомим бойовим мистецтвом на заході.</ref> До 1970-х [[Фільм з бойовими мистецтвами|фільми з бойовими мистецтвами]] стали головним жанром, що популяризував карате та інші азійські бойові мистецтва на заході. У фільмі «[[Малюк-каратист]]» оповідається вигадана історія про те, як американський юнак став каратистом.

Деякі відомі зірки кіно, які вивчали зазначені нижче стилі карате, це:
* [[Жан-Клод Ван Дам]]&nbsp;— [[Шотокан]]
* Фуміо Демура&nbsp;— Сіто-рю
* [[Дольф Лундгрен]]&nbsp;— [[Кіокушинкай]]
* Сонні Чіба&nbsp;— [[Кіокушинкай]]
* [[Майкл Джей Вайт]] - [[Кіокушинкай]]
* [[Санада Хіроюкі]] - [[Кіокушинкай]]

== Тлумачення деяких термінів ==
{{Мовні помилки|дата=квітень 2013}}

''Увага! Тлумачення перекладені з англійської та російської Вікіпедій. Вони не є перекладом з японської або китайської мов.''

* [[Bo (зброя)|Бо]] ({{lang-ja|(棒:ぼう)}})&nbsp;— вид ударної холодної зброї, палиця.
* [[Бункай]] ({{lang-ja|分解::ぶんかい}}), дослівно&nbsp;— «аналіз» або «розбирання», практично&nbsp;- «застосування прийомів засвоєних у катах».
* [[Будо]], ({{lang-ja|武道:ぶどう}})&nbsp;— бойовий/військовий {''бу''} шлях {''до''}&nbsp;— яп. позначення бойових мистецтв.
* [[Будокан]] ({{lang-ja|武道館:ぶどうかん}})&nbsp;— будинок/зала (''кан'') бойового/військового {''бу''} шляху {''до''}&nbsp;— прибл. ''дім бойових мистецтв''.
* [[Вадо-рю]] ({{lang-ja|和道流:わどうりゅう}})&nbsp;— стиль (''рю'') гармонійного (''ва'') шляху (''до'').
* [[Ґанкаку]] ({{lang-ja|岩鶴:がんかく}})&nbsp;— назва [[Ката (карате)|кати]], яку Фунакосі дав формальній вправі (каті) ''тінто''.
* [[Ґодзю-рю]] ({{lang-ja|剛柔流:ごうじゅうりゅう}})&nbsp;— жорсткий/твердий- (''го'') витончений/м'який (''дзю'') стиль/техніка (''рю'').
* [[Дай Ніппон Бутоку Кай]], ({{lang-ja|大日本武徳会:だい にっぽん ぶとく かい}})&nbsp;— організація, головною метою якої є стандартизація, розвиток та збереження всіх можливих японських бойових мистецтв. [http://www.dnbk.org/ ''Дай Ніппон Бутоку Кай'' в інтернеті] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20060719150631/http://www.dnbk.org/ |date=19 липня 2006 }}.
* [[Дзюсан]] ({{lang-ja|十三:じゅうさん}})&nbsp;— [[Ката (карате)|ката]], що практикується у багатьох стилях карате. Буквально означає ''13'' та відноситься до 13 вбивчих позицій, однак люди називають цю кату як ''13 рук'', ''13 кулаків'', ''13 прийомів'' або ''13 кроків''. Також цю кату називають ''сейсан'', ''сесан'', ''сейшан'', а також [[ханґецу]] ({{lang-ja|半月、はんげつ}}, насправді, ''ханґецу'', що складається з 41 руху, розроблена на основі ''дзюсан'' та практикується у ''сьотокан'' карате).
* [[Дао|До]] ({{lang-ja|道:どう}})&nbsp;— шлях.
* [[Іссін-рю]] ({{lang-ja|一心流:いっしんりゅう}})&nbsp;— стиль/техніка (''рю'') одного/усього/цілого (''іс'') серця (''сін'').
* [[Каратеґі]] ({{lang-ja|空手着:からてぎ}})&nbsp;— одяг/форма (''ґі'') для тренувань з карате.
* [[Кейкоґі]] ({{lang-ja|稽古着:けいこぎ}})&nbsp;— тренувальний (''кейко'') одяг (''ґі'')&nbsp;— форма для тренувань/практики з японських бойових мистецтв (будо), яку також називають «доґі» ({{lang-ja|道着:どうぎ}}).
* [[Кьокусін]] ({{lang-ja|極真}})&nbsp;— вища істина. Стиль карате, назву якого часто транслітерують як ''Кіокушин''.
* [[Найханті]] ({{lang-ja|内蹯地:ナイハンチ}}) або ''Найфанті ({{lang-ja|ナイファンチ}})&nbsp;— [[Ката (карате)|ката]], що виконується зі стійки ''найханті-даті''. Відома також як ''теккі''.
* [[Найханті-даті]] ({{lang-ja|ナイハンチ 立ち (だち)}})&nbsp;— одна з базових стійок карате, в якій каратист стоїть з широко розставленими ногами.
* [[Нунчаки]] ({{lang-ja|ヌンチャク}}&nbsp;— ''ну́нтяку'')&nbsp;— вид ударної холодної зброї.
* [[Сай (зброя)|Сай]] ({{lang-ja|釵:さい}})&nbsp;— вид колющої холодної зброї.
* [[Сантін]] ({{lang-ja|サンチン}})&nbsp;— [[Ката (карате)|ката]] південно-китайського походження, яка є ядром декількох стилів карате, з яких найвідомішими є ''ґодзю-рю'' та ''уеті-рю''.
* [[Сансейру]] ({{lang-ja|三十六手:サンセイルー}})&nbsp;— [[Ката (карате)|ката]], що означає «36 рук», число, що базується на міфології та означає 6×6, де перша шість&nbsp;— це око, вухо, ніс, язик, тіло та дух, а друга&nbsp;— відчуття колір, голос, запах, смак, дотик та судження/справедливість. Ката навчає комбінацій ударів руками, поєднує атаку та захист від ударів ногами.
* [[Сіндо Йосін-рю]] ({{lang-ja|新道楊心流:しんどう ようしんりゅう}})&nbsp;— новий (''сін'') шлях (''до'') школи/стилю (''рю'') серця (''сін'') з верби (''йо'')&nbsp;— школа дзюдзюцу.
* [[Сіто-рю]] ({{lang-ja|糸東流:しとうりゅう}})&nbsp;— згідно з інформацією на сайті [https://web.archive.org/web/20080306034823/http://groups.msn.com/SeishinDoKarate/nameandstyle.msnw Seishin-Do Karate] назву школи/стилю («рю») «сіто-рю» створив [[Мабуні Кенва]] з альтернативного прочитання кандзі ([[Ієрогліфи (Японія)|знака/ієрогліфа]]) ''іто'' (糸) з імені майстра [[Ітосу Анко]] як «сі» та кандзі ''хіга'' (東) з імені майстра [[Хігаонна Канрьо]] ({{lang-ja|東恩納 寛量}}, 1853—1916) як «то».
* [[Сьохей-рю]] ({{lang-ja|昭霊流:ショウヘイリュウ}})&nbsp;— стиль [[Префектура Окінава|окінавського]] карате.
* [[Сьорін-рю]] ({{lang-ja|小林流:ショウリンリュウ}})&nbsp;— стиль [[Префектура Окінава|окінавського]] карате.
* [[Сьотокан]] ({{lang-ja|松濤館流:しょうとうかん}})&nbsp;— будинок/зала (''кан'') «соснових хвиль» (''сьото'', псевдонім Фунакосі у його поезіях, філософських записах та листах до учнів). Стиль карате, назву якого часто транслітерують як ''Шотокан''.
* [[Тамесіварі]] ({{lang-ja|試し割り) — розбивання твердих предметів незахищеними частинами тіла (наприклад, рукою цеглину).
* [[Теккі]] ({{lang-ja|鉄騎:てっき}})&nbsp;— назва [[Ката (карате)|кати]], яку Фунакосі дав формальній вправі (каті) ''найханті''.
* [[Удар кулаком|Те]] або ''Ті'' ({{lang-ja|手:て}})&nbsp;— рука.
* [[Тінто]] ({{lang-ja|鎮闘:ちんとう}})&nbsp;— [[Ката (карате)|ката]], яка згідно з легендою названа на честь китайського моряка, якого деколи називають Аннан, чий корабель розбився біля берега Окінави. Ця ката є дуже динамічною та застосовує розмаїття стійок, незвичні удари, що виконуються на різних висотах та рідкий поворот на одной нозі.
* [[Тонфа]] ({{lang-ja|トンファー}})&nbsp;— вид ударної холодної зброї.
* [[Уеті-рю]] ({{lang-ja|上地流:うえちりゅう}})&nbsp;— «школа/стиль Уеті» або «шлях Уеті» (засновник&nbsp;— Уеті Канбун).
* [[Хангецу]] ({{lang-ja|半月型:はんげつ}})&nbsp;— назва [[Ката (карате)|кати]], яку Фунакосі дав формальній вправі (каті) ''дзюсан'' (''сейсан'').
* [[Хейан (карате)|Хейан]] ({{lang-ja|平安:へいあん}})&nbsp;— [[Ката (карате)|ката]] з п'яти формальних вправ, якій навчають у багатьох стилях карате, також відома як ''пінан''. Перекладається як «у безпеці від шкоди».
* [[Цюань-фа]] ({{lang-zh|拳法}})&nbsp;— «основи/закон кулака»&nbsp;— загальна назва для позначення рукопашних [[Китайські бойові мистецтва|китайських бойових мистецтв]], що не використовують зброї. В [[Префектура Окінава|окінавському]] прочитанні&nbsp;— [[Кемпо]].

<!--Продовжити тут-->
<!-- терміни, що можуть бути корисними при створенні відповідних статей: Fukyugata 《普及型》; Anaku《安南空》; Wanshu 《汪辑》; Passai 《拔塞》; Gojushiho《五十四步》; Kusanku 《公相君》;
初段 (Shodan); 二段 (nidan); 三段 (sandan); 四段 (yondan); 五段 (godan); 初段 (shodan); 二段 (nidan); 三段 (sandan); Bassai-dai（拔塞大）; Bassai-sho（拔塞小） ; Kanku-dai（观空大） ; Kanku-sho（观空小） ; Seienchin（制引戰）
-->

== Див. також ==
{{Вікіцитати1}}
{{commonscat|Karate}}
{{Стаття містить японський текст}}
* [[Японські бойові мистецтва]]
* [[Окінавські бойові мистецтва]]
* [[Кенджі Мідорі]]&nbsp;— Президент Світової організації карате.

== Посилання та примітки ==

{{reflist|2}}

== Джерела ==

<div style="height: 100px; overflow: auto; padding: 2px" >
* Higaonna, Morio (1985). Traditional Karatedo Vol. 1 Fundamental Techniques. ISBN 0-87040-595-0.
* https://www.nippon.com/en/views/b06601/
* https://web.archive.org/web/20090302085743/http://www.wonder-okinawa.jp/023/eng/001/001/index.html history of Okinawan Karate
* Bishop, Mark (1990). Okinawan Karate: Teachers, Styles and Secret Techniques, A & C Black. ISBN 0-7136-5666-2.
* Mitchell, David (1991). Winning Karate Competition. ISBN 0-7136-3402-2 pages = 25.
* Shigeru, Egami (1976). The Heart of Karate-Do, 111. ISBN 0-87011-816-1.
* Higaonna, Morio (1990). Traditional Karatedo Vol. 4 Applications of the Kata, 136. ISBN 0-87040-848-9.
* Shigeru, Egami (1976). The Heart of Karate-Dō, 113. ISBN 0-87011-816-1.
* WUKO&nbsp;— World Union of Karate-Do Organizations
* Hokama, Tetsuhiro (2005). 100 Masters of Okinawan Karate. Okinawa: Ozata Print, 20.
* Funakoshi, Gichin. «Karate-Do Kyohan&nbsp;— The Master Text» Tokyo. Kodansha International; 1973.
* Names of China
* https://web.archive.org/web/20041210012035/http://newpaltzkarate.com/article/Article1SA.html, Levitz, Maurey (1998) What's In A Name? How the meaning of the term karate has changed, New Paltz Karate Academy, Inc.
* https://web.archive.org/web/20090116054524/http://www.koryu-uchinadi.com/thinking_outside_the_box.htm Patrick McCarthy, footnote #4
* Kanbun Uechi history
* Hokama, Tetsuhiro (2005). 100 Masters of Okinawan Karate. Okinawa: Ozata Print, 28.
* WUKO World Union of Karate-do Organizations
* The Great Karate Myth, 2006, Wykeham Press
* Nozaki, Yoshiko; Hiromitsu Inokuchi, Tae-young Kim. Legal Categories, Demographic Change and Japan's Korean Residents in the Long Twentieth Century. Retrieved on 2007-02-19.
* History of Shotokan (Russian). Retrieved on 2007-05-15.
* nishiyama
* All South Karate
* International Association of Shotokan Karate (IASK)
* For example, Ian Fleming's book Goldfinger (1959, p.&nbsp;91-95) describes the protagonist James Bond, an expert in unarmed combat, as utterly ignorant of Karate and its demonstrations, and describes the Korean 'Oddjob' in these terms: Goldfinger said, «Have you ever heard of Karate? No? Well that man is one of the three in the world who have achieved the Black Belt in Karate. Karate is a branch of judo, but it is to judo what a spandau is to a catapult…». Such a description in a popular novel assumed and relied upon Karate being almost unknown in the West.
</div>

{{Школи та техніка карате}}
{{Бойові мистецтва}}
{{Бойові мистецтва за країною походження}}

[[Категорія:Карате|*]]
[[Категорія:Окінавські бойові мистецтва]]
[[Категорія:Японські бойові мистецтва]]