Перегляд вихідного коду сторінки Комета

[[Файл:C2022 E3 (ZTF)- Alessandro Bianconi.jpg|thumb|upright=1|Довгоперіодична комета [[C/2022 E3 (ZTF)]], 27 січні 2023]]
[[Файл:Comet-Hale-Bopp-29-03-1997 hires adj.jpg|150пкс|thumb|[[C/1995 O1 (Гейла — Боппа)|Комета С/1995 O1 (Гейла&nbsp;— Боппа)]]. Спостереження 29 березня 1997 року в [[Пазин]]і, [[Хорватія]].]]
'''Комета''' (від {{lang-el|κομήτης}}&nbsp;— волохатий, від {{lang-el|κόμη}}&nbsp;— волосся<ref name="esu_3071"/>)&nbsp;— [[Малі тіла Сонячної системи|мале тіло Сонячної системи]], яке має дуже [[Ексцентриситет орбіти|ексцентричні]] еліптичні орбіти. При наближенні до [[Сонце|Сонця]], комета нагрівається та починає виділяти гази з утворенням гравітаційно незв'язаної атмосфери ([[Кома (астрономія)|коми]]) навколо ''[[Ядро комети|ядра]]'', а також ''[[Хвіст комети|хвоста]]'' газу та пилу, що зумовлено впливом [[Сонячна радіація|сонячного випромінювання]] та [[Сонячний вітер|сонячного вітру]].

Ядра комети можуть мати розміри від кількох сотень метрів до десятків кілометрів і складаються з пухких скупчень льоду, пилу та дрібних кам'яних частинок. Діаметр ''коми'' може до 15 разів перевищувати діаметр Землі, тоді як ''хвіст'' може мати довжину понад одну [[Астрономічна одиниця|астрономічну одиницю]].

Вважається, що комети зароджуються в [[Пояс Койпера|поясі Койпера]] або пов'язаному з ним [[Розсіяний диск|розсіяному диску]], який лежить за орбітою Нептуна, та в [[Хмара Оорта|хмарі Оорта]]&nbsp;— сферичній хмарі крижаних тіл, що тягнеться за межі поясу Койпера до середини відстані до найближчої зірки<ref name="Randall_2015"/>.

Деякі комети можна побачити із Землі без допомоги телескопа, що давало змогу спостерігати та документувати їх з давніх часів в усьому світі. Особливо яскраві комети називають «[[Велика комета|Великими]]».

{{Станом на|2021|11}} року, було відомо про понад 4500 комет<ref>{{Cite web|url=https://minorplanetcenter.net/|title=Comets Discovered|website=Minor Planet Center|access-date=27 квітня 2021}}</ref>{{нема в джерелі}}{{сумнівно}}. Однак це лише невелика частина загальної очікуваної кількості комет, оскільки вважається, що у ''хмарі Оорта'' налічується близько трильйона кометоподібних тіл<ref name="Erickson20032">{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=lwbivW5YKoYC&pg=PA123
|title=Asteroids, Comets, and Meteorites: Cosmic Invaders of the Earth
|last=Erickson
|first=Jon
|date=
|year=2003
|series=The Living Earth
|publisher=Infobase
|location=New York
|page=123
|language=en
|isbn=978-0-8160-4873-1
}}</ref><ref name="Couper20142">{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=YXkRBAAAQBAJ&pg=PA222
|title=The Planets: The Definitive Guide to Our Solar System
|last=Couper
|first=Heather
|last2=Dinwiddie
|first2=Robert
|last3=Farndon
|first3=John
|last4=Henbest
|first4=Nigel
|last5=Hughes
|first5=David W.
|last6=Sparrow
|first6=Giles
|last7=Stott
|first7=Carole
|last8=Stuart
|first8=Colin
|date=
|year=2014
|publisher=Dorling Kindersley
|location=London
|page=222
|language=en
|isbn=978-1-4654-3573-6
|display-authors=1
}}</ref>. Неозброєним оком можна побачити в середньому одну комету на рік, хоча багато з них тьмяні та не видовищні<ref name=":11">{{Cite journal|last=Licht|first=A.|date=1999|title=The Rate of Naked-Eye Comets from 101 BC to 1970 AD|journal=Icarus|volume=137|issue=2|pages=355–356|bibcode=1999Icar..137..355L|doi=10.1006/icar.1998.6048 | issn = 0019-1035}}</ref>.

Для вивчення комет до них спрямовують космічні апарати. Так, наприклад, під час місії [[НАСА]] «[[Deep Impact (космічний апарат)|Deep Impact»]], зонд протаранив поверхню комети [[9P/Темпеля]] для вивчення її внутрішньої структури, а в ході [[Розетта (космічний апарат)#:~:text=Місія Rosetta з дослідження комети,зонда та спускного модуля Philae.|місії ЄКА «Розетта»]] здійснено першу посадку на комету [[Комета Чурюмова — Герасименко|Чурюмова-Герасименко]]<ref name="Philae">{{Cite web|url=http://www.esa.int/Our_Activities/Space_Science/Rosetta/Touchdown!_Rosetta_s_Philae_probe_lands_on_comet|title=Touchdown! Rosetta's Philae Probe Lands on Comet|date=12 листопада 2014|website=www.esa.int|publisher=[[ЄКА]]|language=en|access-date=11 грудня 2017}}</ref>.
  
[[Файл:Comet tails.gif|thumb|200px|Анімація руху комети по [[Еліптична орбіта|еліптичній орбіті]] навколо [[зорі]]. Блакитним кольором позначено газовий хвіст, сірим&nbsp;— пиловий хвіст.]]

== Походження ==
Комети з'являються з периферії [[Сонячна система|Сонячної системи]], зокрема з [[Хмара Оорта|хмари Оорта]] і [[Пояс Койпера|поясу Койпера]]. Їхні орбіти постійно змінюються під впливом [[гравітація|гравітації]] основних планет<ref>{{Cite book
|title=Вісник астрономічної школи. Том 4 №2
|last=Шульман
|first=Л. М
|year=2003
|publisher=Головна астрономiчна обсерваторiя НАН України
|pages=43
|issn=1607-2855
}}</ref>. Унаслідок цього деякі з комет переходять на близько-сонячні орбіти і Сонце знищує їх<ref>{{Cite book
|title=The Astrophysical Journal. DESTRUCTION AND OBSERVATIONAL SIGNATURES OF SUN-IMPACTING COMETS
|last=Brown
|first=John. C.
|last2=Carlson
|first2=Robert. W.
|last3=Toner
|first3=Mark. P.
|year=2015
|publisher=The American Astronomical Society
|language=en
|doi=10.1088/0004
}}</ref>, коли вони наближаються до нього, інші крижані брили назавжди залишають Сонячну систему<ref>{{Cite book
|title=On hyperbolic comets
|last=Hughes
|first=D. W.
|year=1991
|publisher=Journal of the British Astronomical Association
|language=en
|bibcode=1991JBAA..101..119H
}}</ref>.

Вважають, що комети походять із двох основних областей: хмари Оорта, розташованої на великій відстані від Сонця і складається із «решток», що залишилися після конденсації [[Сонячна туманність|сонячної туманності]]<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/solar-system/oort-cloud/|title=Oort Cloud - NASA Science|website=science.nasa.gov|publisher=NASA|language=en-US|access-date=2024-05-31}}</ref>, та поясу Койпера, розташованого за орбітою Нептуна. Зовнішні краї цих областей досить холодні для того, щоб вода існувала там у твердому (а не газоподібному) стані. Тіла, розташовані на закраїнах Сонячної системи, як правило, складаються з летких речовин (водяних, метанових та інших льодів), що випаровуються при підлітанні до Сонця.

Попри те, що [[астероїд]]и зазвичай походять з інших джерел, дуже старі комети, які втратили [[леткі речовини]], можуть дуже нагадувати їх.

== Будова комет ==
Як правило, комети складаються з «голови»&nbsp;— невеликого яскравого згустку-ядра, що оточена світлою туманною оболонкою (комою), яка складається з газу та пилу, та одного чи кількох ''[[Хвіст комети|хвостів]]''<ref name="aes_222">{{A-E-C|Комети|222|k1}}</ref>.

Тривале існування низки періодичних комет, що багаторазово пролітали поблизу Сонця, пояснюється незначною втратою речовини при кожному прольоті (через утворення пористого [[Теплова ізоляція|теплоізоляційного]] шару на поверхні ядер або наявності в ядрах тугоплавких речовин).

'''Основні газові складові комет'''<ref>{{Cite web|url=http://www.krugosvet.ru/enc/nauka_i_tehnika/astronomiya/KOMETA.html|title=КОМЕТА|publisher=Энциклопедия Кругосвет|language=ru|archive-url=https://web.archive.org/web/20170910040811/http://www.krugosvet.ru/enc/nauka_i_tehnika/astronomiya/KOMETA.html|archive-date=10 вересня 2017}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.astronet.ru/db/msg/1171215/gnedin.html#table2|title=Астрономические наблюдения кометы века: новые, неожиданные результаты|author=Гнедин{{nbsp}}Ю.{{nbsp}}Н.|date=|publisher=|language=ru|archive-url=https://web.archive.org/web/20170910082506/http://www.astronet.ru/db/msg/1171215/gnedin.html#table2|archive-date=10 вересня 2017|accessdate=9 вересня 2017}}</ref>

Основні газові складові комет включають різноманітні атоми, молекули та іони, які випаровуються під дією сонячного випромінювання, створюючи характерні хвости комет. В таблиці нижче наведені найпоширеніші компоненти газового складу комет:

{| class="wikitable"
|-
! Атоми !! Молекули !! Іони
|-
| [[Водень|Н]] || [[Вода|Н<sub>2</sub>O]] || H<sub>2</sub>O<sup>+</sup>
|-
| [[Кисень|О]] || [[Кисень|О<sub>2</sub>]] || [[гідроксоній|H<sub>3</sub>O<sup>+</sup>]]
|-
| [[Вуглець|С]] || С<sub>3</sub> || [[гідроксильна група|OH<sup>+</sup>]]
|-
| [[Сірка|S]] || CN || [[карбонільна група|CO<sup>+</sup>]]
|-
| [[Натрій|Na]] || СН || CO<sub>2</sub><sup>+</sup>
|-
| [[Залізо|Fe]] || [[чадний газ|СО]] || CH<sup>+</sup>
|-
| [[Кобальт|Co]] || [[синильна кислота|HCN]] || CN<sup>+</sup>
|-
| [[Нікель|Ni]] || CH<sub>3</sub>CN ||
|-
| || [[формальдегід|H<sub>2</sub>CO]] ||
|-
|}

[[Файл:17pHolmes 071104 eder vga.jpg|thumb|[[17P/Голмса|Комета Голмса]] (17P/Holmes) у 2007 році, праворуч блакитним видно [[Іонізація|іонізований]] газ.]]
[[Файл:Comet Parts.jpg|thumb|Видимий хвіст може складатися з двох частин: газового і пилового]]

=== Ядро ===
{{Main|Ядро комети}}
[[Ядро комети|Ядро]]&nbsp;— тверда частина комети, яка складається з твердих частинок і льоду й має невеликий розмір (порівняно з комою чи хвостом). Навколо ядра активної комети (при його наближенні до Сонця) утворюється кома.

Кометні ядра складаються з суміші каміння, пилу, водяного льоду, а також замерзлого [[Діоксид вуглецю|вуглекислого газу]], [[Монооксид вуглецю|чадного газу]], [[метан]]у та [[аміак]]у<ref>{{Cite web|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/1998A%26A...330..375G/abstract|title=Making a comet nucleus|last=Greenberg|first=J. Mayo|date=1998|website=ui.adsabs.harvard.edu|publisher=Astronomy and Astrophysics|pages=375-380|language=en|bibcode=1998A&A...330..375G}}</ref>. Тому їх часто називають «брудними космічними сніжками» за моделлю [[Фред Лоуренс Віппл|Фреда Віппла]]<ref>{{Cite web|url=http://starryskies.com/solar_system/Comet/dirty_snowballs.html|title=Comets: Dirty Snowballs in Space|date=|website=starryskies.com|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20130129035627/http://starryskies.com/solar_system/Comet/dirty_snowballs.html|archive-date=29 січня 2013|access-date=2024-04-26}}</ref>. Комети з більшим вмістом пилу отримали назву «крижані брудні кульки». Термін «крижані брудні кульки» виник після спостереження зіткнення комети [[9P/Темпеля]] із зондом [[Deep Impact (космічний апарат)|Deep Impact]] у липні 2005 року. За образним порівнянням, комети нагадують «морозиво у фритюрі» ({{lang-en|deep fried ice cream}}), оскільки їхня поверхня складається з щільного кристалічного льоду, змішаного з органічними сполуками, в той час як внутрішній лід холодніший і менш щільний<ref name="NASA-20150210">{{Cite web|url=http://www.jpl.nasa.gov/news/news.php?feature=4480|title=Why Comets Are Like Deep Fried Ice Cream|last=Clavin|first=Whitney|date=10 лютого 2015|publisher=[[NASA]]|access-date=10 лютого 2015}}</ref>.

Поверхня ядра зазвичай є сухою, пилоподібною та кам'янистою, а лід ховається під поверхневою корою товщиною в кілька метрів.

Ядра містять різноманітні органічні сполуки, серед яких [[метанол]], [[Синильна кислота|ціанистий водень]], [[формальдегід]], [[етанол]], [[етан]] і, можливо, складніші молекули, як-от [[вуглеводні]] з довгими ланцюгами та [[амінокислоти]]<ref>{{Cite web|url=http://www.psrd.hawaii.edu/Feb97/Bright.html|title=1997 Apparition of Comet Hale-Bopp What We Can Learn from Bright Comets|last=Meech|first=Karen|date=24 травня 1997|website=psrd.hawaii.edu|language=en}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://solarsystem.nasa.gov/stardust/home/index.html|title=Stardust - NASA's Comet Sample Return Mission|website=solarsystem.nasa.gov|publisher=NASA|language=en|access-date=2024-04-26}}</ref> У 2009 році було підтверджено, що амінокислоту [[гліцин]] було знайдено в кометному пилу, зібраному місією NASA Stardust<ref>{{Cite web|url=https://solarsystem.nasa.gov/stardust/home/index.html|title=Stardust - NASA's Comet Sample Return Mission|website=solarsystem.nasa.gov|access-date=2024-07-11}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2009M&PS...44.1323E|title=Cometary glycine detected in samples returned by Stardust|last=Elsila|first=J. E.|last2=Glavin|first2=D. P.|last3=Dworkin|first3=J. P.|date=2009-10-01|pages=1323–1330|language=en|work=Meteoritics and Planetary Science|volume=44|doi=10.1111/j.1945-5100.2009.tb01224.x|issn=1086-9379|access-date=2024-04-26}}</ref>. У серпні 2011 року було опубліковано доповідь, основану на дослідженнях NASA [[метеорит]]ів, знайдених на Землі, яка припускає, що компоненти [[Дезоксирибонуклеїнова кислота|ДНК]] і [[Рибонуклеїнова кислота|РНК]] ([[аденін]], [[гуанін]] і пов'язані з ними органічні молекули) могли утворитися на [[астероїд]]ах і кометах<ref>{{Cite news|url=https://pnas.org/doi/full/10.1073/pnas.1106493108|title=Carbonaceous meteorites contain a wide range of extraterrestrial nucleobases|last=Callahan|first=Michael P.|last2=Smith|first2=Karen E.|last3=Cleaves|first3=H. James|last4=Ruzicka|first4=Josef|last5=Stern|first5=Jennifer C.|last6=Glavin|first6=Daniel P.|last7=House|first7=Christopher H.|last8=Dworkin|first8=Jason P.|date=2011-08-23|pages=13995–13998|language=en|work=Proceedings of the National Academy of Sciences|volume=108|doi=10.1073/pnas.1106493108|issn=0027-8424|pmc=PMC3161613|pmid=21836052|issue=34|access-date=2024-04-26}}</ref><ref>{{Cite web|url=//https://www.nasa.gov/topics/solarsystem/features/dna-meteorites.html/|title=NASA - NASA Researchers: DNA Building Blocks Can Be Made in Space|date=|website=www.nasa.gov|publisher=NASA|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20200426055700/https://www.nasa.gov/topics/solarsystem/features/dna-meteorites.html|archive-date=26 квітня 2020|access-date=}}</ref>.

Зовнішня поверхня кометних ядер має дуже низьке [[альбедо]], що робить їх одними з найтьмяніших об'єктів у Сонячній системі. [[Автоматична міжпланетна станція|Космічний зонд]] [[Джотто (космічний апарат)|Giotto]] виявив, що ядро [[Комета Галлея|комети Галлея]] відбиває близько чотирьох відсотків світла<ref name=":5">{{Cite news|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.275.5308.1900|title=The Activity and Size of the Nucleus of Comet Hale-Bopp (C/1995 O1)|last=Weaver|first=H. A.|last2=Feldman|first2=P. D.|last3=A'Hearn|first3=M. F.|last4=Arpigny|first4=C.|last5=Brandt|first5=J. C.|last6=Festou|first6=M. C.|last7=Haken|first7=M.|last8=McPhate|first8=J. B.|last9=Stern|first9=S. A.|date=1997-03-28|pages=1900–1904|language=en|work=Science|volume=275|doi=10.1126/science.275.5308.1900|issn=0036-8075|issue=5308|access-date=2024-04-26}}</ref>, яке падає на нього, а [[Deep Space 1]] виявив, що поверхня [[19P/Бореллі|комети Борреллі]] відбиває менше 3,0&nbsp;%<ref name=":5" />; для порівняння, асфальт відбиває сім відсотків. Темний матеріал поверхні ядра може складатися зі складних органічних сполук. Сонячне нагрівання витісняє [[Леткі речовини|леткі сполуки]], залишаючи важчі [[органічні сполуки]], які, як правило, дуже темні, наприклад, дьоготь або видобувну нафту. Низька [[Відбивна здатність мінералів|відбивна здатність]] поверхні комет призводить до поглинання тепла, що призводить до процесів [[Інтенсивність газовиділення|газовиділення]]<ref>{{Cite book
|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2009hcc..book.....H/abstract
|title=Habitability and cosmic catastrophes
|last=Hanslmeier
|first=Arnold
|date=2009
|series=Advances in astrobiology and biogeophysics
|publisher=Springer
|location=Berlin
|language=en
|bibcode=2009hcc..book.....H
|doi=10.1007/978-3-540-76945-3
|isbn=978-3-540-76944-6
}}</ref>.

Розміри ядер комет різняться. Спостерігалися ядра комет з радіусом до 30 кілометрів<ref>{{Cite news|url=https://doi.org/10.1023/A:1021545031431|title=The Nucleus of Comet Hale-Bopp (C/1995 O1): Size and Activity|last=Fernández|first=Yanga R.|date=2000-10-01|pages=3–25|language=en|work=Earth, Moon, and Planets|volume=89|doi=10.1023/A:1021545031431|issn=1573-0794|issue=1|access-date=2024-04-26}}</ref>, але встановити їх точний розмір важко<ref>{{Cite web|url=http://www2.ess.ucla.edu/~jewitt/nucleus.html|title=The Cometary Nucleus|last=Jewitt|first=David|date=квітень 2003|publisher=Department of Earth and Space Sciences, UCLA|language=en|access-date=26 квітня 2024}}</ref>. Ядро [[322P/SOHO]], ймовірно, має лише 100—200 метрів в діаметрі<ref>{{Cite web|url=https://www.esa.int/Science_Exploration/Space_Science/SOHO_s_new_catch_its_first_officially_periodic_comet|title=SOHO's new catch: its first officially periodic comet|website=www.esa.int|publisher=[[ЄКА]]|language=en|access-date=2024-04-26}}</ref>. Відсутність виявлення менших комет, попри підвищену чутливість інструментів, змусила декого припустити, що існує реальна нестача комет, менших за 100 метрів в поперечнику{{Sfn|Sagan|Druyan|2011|с=??}}. 
За оцінками, відомі комети мають середню густину 0,6 г/см<sup>3</sup><ref name=":6">{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2006LPI....37.2214B|title=Small Body Density and Porosity: New Data, New Insights|last=Britt|first=D. T.|last2=Consolmagno|first2=G. J.|last3=Merline|first3=W. J.|date=2006-03-01|pages=2214|language=en|access-date=2024-04-26}}</ref>. Через свою малу масу ядра комет не стають [[Гравітаційний колапс|кулястими]] під дією власної [[Гравітація|гравітації]] і тому мають неправильну форму<ref>{{Cite news|url=https://ntrs.nasa.gov/citations/19850015146|title=Planetary geology in the 1980s|last=Veverka|first=J.|date=1984-01-01|language=en|access-date=2024-04-26}}</ref>.

Приблизно шість відсотків [[Навколоземні астероїди|навколоземних астероїдів]] вважаються вимерлими ядрами комет, які більше не виділяють газ<ref>{{Cite news|url=https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0019103506000765|title=The size–frequency distribution of dormant Jupiter family comets|last=Whitman|first=Kathryn|last2=Morbidelli|first2=Alessandro|last3=Jedicke|first3=Robert|date=2006-07-01|pages=101–114|work=Icarus|volume=183|doi=10.1016/j.icarus.2006.02.016|issn=0019-1035|issue=1|access-date=2024-04-26}}</ref>, зокрема [[14827 Гіпнос]] і [[3552 Дон Кіхот]].

Результати спостережень космічних апаратів [[Розетта (космічний апарат)|''«Розетта»'']] і ''[[Філи (космічний апарат)|«Філи»]]'' показують, що ядро [[Комета Чурюмова — Герасименко|комети Чурюмова-Герасименко]] не має магнітного поля, що свідчить про те, що [[магнетизм]], можливо, не відігравав ролі в ранньому утворенні [[Планетезималь|планетезималей]]<ref>{{Cite web|url=https://www.esa.int/Science_Exploration/Space_Science/Rosetta/Rosetta_and_Philae_find_comet_not_magnetised|title=Rosetta and Philae find comet not magnetised|website=www.esa.int|publisher=ЄКА|language=en|access-date=2024-04-26}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://www.nature.com/articles/nature.2015.17327|title=Rosetta's comet has no magnetic field|last=Schiermeier|first=Quirin|date=2015-04-14|language=en|work=Nature|doi=10.1038/nature.2015.17327|issn=1476-4687|access-date=2024-04-26}}</ref>. Крім того, [[спектрограф]] ALICE на ''«Розетті»'' визначив, що [[електрон]]и (в межах 1&nbsp;км над ядром комети) формуються внаслідок [[Фотоіонізація|фотоіонізації]] молекул води [[Сонячна енергія|сонячним випромінюванням]], а не безпосередньо внаслідок дії [[фотон|фотонів]] від Сонця, які, як вважалося раніше, відповідальні за деградацію молекул води і [[Діоксид вуглецю|вуглекислого газу]], що вивільняються з ядра комети в її кому<ref>{{Cite web|url=https://www.jpl.nasa.gov/news/nasa-instrument-on-rosetta-makes-comet-atmosphere-discovery|title=NASA Instrument on Rosetta Makes Comet Atmosphere Discovery|last=|date=2 червня 2015|website=www.nasa.jpl.gov|language=en-US|access-date=2024-04-26}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2015A&A...583A...8F|title=Measurements of the near-nucleus coma of comet 67P/Churyumov-Gerasimenko with the Alice far-ultraviolet spectrograph on Rosetta|last=Feldman|first=Paul D.|last2=A'Hearn|first2=Michael F.|last3=Bertaux|first3=Jean-Loup|last4=Feaga|first4=Lori M.|last5=Parker|first5=Joel Wm.|last6=Schindhelm|first6=Rebecca|last7=Steffl|first7=Andrew J.|last8=Stern|first8=S. Alan|last9=Weaver|first9=Harold A.|date=2015-11-01|pages=A8|work=Astronomy and Astrophysics|volume=583|doi=10.1051/0004-6361/201525925|issn=0004-6361|access-date=2024-04-26}}</ref>. Прилади на спусковому апараті ''«Філи»'' виявили на поверхні комети щонайменше шістнадцять органічних сполук, чотири з яких ([[ацетамід]], [[ацетон]], [[метил-ізоціанат]] і [[Пропіонова кислота|пропіональдегід]]) виявили на кометах вперше<ref>{{Cite web|url=https://www.esa.int/Science_Exploration/Space_Science/Rosetta/Science_on_the_surface_of_a_comet|title=Science on the surface of a comet|website=www.esa.int|publisher=ЄКА|language=en|access-date=2024-04-26}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.aac5116|title=Philae's First Days on the Comet|last=Bibring|first=J.-P.|last2=Taylor|first2=M. G. G. T.|last3=Alexander|first3=C.|last4=Auster|first4=U.|last5=Biele|first5=J.|last6=Finzi|first6=A. Ercoli|last7=Goesmann|first7=F.|last8=Klingelhoefer|first8=G.|last9=Kofman|first9=W.|date=2015-07-31|pages=493–493|language=en|work=Science|volume=349|doi=10.1126/science.aac5116|issn=0036-8075|issue=6247|access-date=2024-04-26}}</ref>.
{| class="wikitable mw-collapsible mw-collapsed"
|+ Властивості деяких комет
|-
! Назва !! Розміри, км !! Густина, г/см<sup>3</sup>!! Маса, кг !! Джерело
|-
| Комета Галлея (1P/Halley) || 15x8x8 || 0.6 || 3*10<sup>14</sup>||<ref>{{Cite news|url=https://www.nature.com/articles/331240a0|title=Is the nucleus of comet Halley a low density body?|last=Sagdeev|first=R. Z.|last2=Elyasberg|first2=P. E.|last3=Moroz|first3=V. I.|date=1988-01|pages=240–242|language=en|work=Nature|volume=331|doi=10.1038/331240a0|issn=1476-4687|issue=6153|access-date=2024-04-26}}</ref>
|-
| '''9P/Темпеля''' || 7.6x4.9 || 0.62 || 7.9*10<sup>13</sup>||<ref name=":6" />
|-
| [[19P/Бореллі|Комета Бореллі (19P/Borrelly)]]|| 8x4x4 || 0.3 || 2.0*10<sup>13</sup>||<ref name=":6" />
|-
| 81P/Wild || 5.5x4.0x3.3 || 0.6 || 2.3*10<sup>13</sup>||<ref name=":6" />
<ref>{{Cite web|url=http://planetary.org./explore/topics/asteroids_and_comets/wild2.html|title=Comet 81P/Wild 2 - Explore the Cosmos {{!}} The Planetary Society|date=2009-01-06|website=planetary.org|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20090106004009/http://planetary.org./explore/topics/asteroids_and_comets/wild2.html|archive-date=12 лютого 2006|access-date=2024-04-26}}</ref>
|-
| 67P/Чурюмова-Герасименко|| 4.1x3.3x1.8 || 0.47 || 1.0*10<sup>13</sup>||<ref>{{Cite web|url=https://www.esa.int/ESA_Multimedia/Images/2015/01/Comet_vital_statistics|title=Comet vital statistics|website=www.esa.int|publisher=ЄКА|language=en|access-date=2024-04-26}}</ref>
<ref>{{Cite web|url=https://blogs.esa.int/rosetta/2014/08/21/determining-the-mass-of-comet-67pc-g/|title=Determining the mass of comet 67P/C-G – Rosetta – ESA's comet chaser|website=blogs.esa.int|publisher=ЄКА|language=en-US|access-date=2024-04-26}}</ref>
|}

=== Кома ===
{{Main|Кома (астрономія)}}
[[Файл:Hubble's Last Look at Comet ISON Before Perihelion.jpg|міні|Зображення [[Габбл (телескоп)|Хаббла]] [[C/2012 S1 (ISON)|комети ISON]] незадовго до [[Апсиди|перигелію]]<ref>{{Cite web|url=http://www.spacetelescope.org/images/opo1347a/|title=Hubble's Last Look at Comet ISON Before Perihelion|date=19 листопада 2013|publisher=European Space Agency|access-date=20 листопада 2013}}</ref>. ]]
[[Файл:Comet_borrelly.jpg|праворуч|міні|[[19P/Бореллі|Комета Борреллі]] демонструє струмені, але не має поверхневого льоду.]]
Потоки пилу і газу, що вивільняються, утворюють навколо комети величезну й розріджену атмосферу, яка називаються «комою». Тиск [[Світловий тиск|світлового випромінювання]] й [[Сонячний вітер|сонячного вітру]] призводить до утворення величезного «хвоста», спрямованого в бік від Сонця<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=4zjv84hHNPcC&pg=PA66
|title=A Complete Manual of Amateur Astronomy: Tools and Techniques for Astronomical Observations
|last=Clay Sherrod
|first=P.
|last2=Koed
|first2=Thomas L.
|date=7 квітня
|year=2003
|publisher=Courier Corporation
|page=66
|language=en
|isbn=978-0-486-15216-5
|name-list-style=amp
}}</ref>.

Кома зазвичай складається з води та пилу, причому вода становить до 90&nbsp;% [[Леткість|летких речовин]], які витікають з ядра, коли комета перебуває в межах 3-4 [[Астрономічна одиниця|астрономічних одиниць]] (від 450 000 000 до 600 000 000 км) від Сонця<ref name=":13">{{Cite book
|url=http://www.lpi.usra.edu/books/CometsII/7023.pdf
|title=Gas dynamics and kinetics in the cometary coma: Theory and observations. Comets II: 523.
|last=Combi
|first=Michael R.
|year=2004
|publisher=University of Arizona Press
|pages=523-548
|chapter=Comets II
|language=en
|bibcode=2004come.book..523C
|doi=10.2307/j.ctv1v7zdq5.34
|archive-url=https://web.archive.org/web/20070315183630/http://www.lpi.usra.edu/books/CometsII/7023.pdf
|archive-date=15 березня 2007
}}</ref>. Батьківська молекула Н<sub>2</sub>О руйнується головним чином через [[фотоліз]] та значно меншою мірою через [[Фотоіонізація|фотоіонізацію]], причому сонячний вітер відіграє незначну роль у руйнуванні води порівняно з [[Фотохімія|фотохімією]]<ref name=":13" />. Більші частинки пилу залишаються вздовж орбітального шляху комети, тоді як менші частинки відштовхуються від Сонця до хвоста комети під впливом [[Світловий тиск|світлового тиску]]<ref>{{Cite web|url=http://migall.fastmail.fm/astronomy/solar_system/small_bodies/hale_bop/jpl/define.htm|title=Comet Definitions|last=Morris|first=Charles S.|publisher=Michael Gallagher|language=en|access-date=31 серпня 2013}}</ref>.

Хоча тверде ядро комети зазвичай не перевищує 60 кілометрів у поперечнику, кома може мати тисячі й мільйони кілометрів у поперечнику, іноді стаючи більшою за Сонце<ref>{{Cite journal|last=Lallement|first=Rosine|last2=Bertaux|first2=Jean-Loup|last3=Szegö|first3=Karöly|last4=Nemeth|first4=Szilvia|displayauthors=1|date=2002|title=The Shadow of Comet Hale–Bopp in Lyman-Alpha|journal=Earth, Moon, and Planets|volume=90|issue=1|pages=67–76|bibcode=2002EM&P...90...67L|doi=10.1023/A:1021512317744}}</ref>. Наприклад, приблизно через місяць після спалаху в жовтні 2007 року комета [[17P/Голмса]] на короткий час мала розріджену пилову атмосферу, більшу за Сонце<ref name="atmosphere2">{{Cite web|url=http://www2.ess.ucla.edu/~jewitt/holmes.html|title=The Splintering of Comet 17P/Holmes During a Mega-Outburst|last=Jewitt|first=David|authorlink1=David C. Jewitt|publisher=University of Hawaii|language=en|access-date=30 серпня 2013}}</ref>. [[Велика комета 1811 року|Велика комета 1811]] року мала кому діаметром приблизно з Сонце. Хоча кома може бути досить великою, її розмір зменшується з віддаленням комети від Сонця, коли вона перетне орбіту [[Марс (планета)|Марса]] на відстані близько 1,5 астрономічних одиниць (220 000 000&nbsp;км) від Сонця<ref name="primer">{{Cite web|url=http://cometography.com/educate/comintro.html|title=The Comet Primer|last=Kronk|first=Gary W.|website=Gary W. Kronk's Cometography|archive-url=https://web.archive.org/web/20110517043903/http://cometography.com/educate/comintro.html|archive-date=17 травня 2011|url-status=dead|access-date=30 серпня 2013}}</ref>. На цій відстані сонячний вітер стає достатньо сильним, щоб здувати газ і пил з коми, збільшуючи при цьому хвіст<ref name="primer" />. За спостереженнями, іонні хвости можуть простягатися на одну астрономічну одиницю (150&nbsp;млн км) і більше<ref name="primer" />.

І кома, і хвіст освітлюються Сонцем і можуть стати видимими, коли комета проходить через внутрішню частину Сонячної системи, пил безпосередньо відбиває сонячне світло, а гази світяться від [[іон]]ізації<ref name="le">{{Cite web|url=http://www.le.ac.uk/ph/faulkes/web/planets/r_pl_comets.html|title=Comets|last=Brinkworth|first=Carolyn|last2=Thomas|first2=Claire|name-list-style=amp|publisher=University of Leicester|language=en|access-date=31 липня 2013}}</ref>. Більшість комет занадто слабкі, щоб їх можна було побачити без допомоги [[телескоп]]а, але кілька з них кожне десятиліття стають достатньо яскравими, щоб їх можна було побачити неозброєним оком<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=caYpAQAAMAAJ
|title=A field guide to the stars and planets
|last=Pasachoff
|first=Jay M
|date=2000
|publisher=Houghton Mifflin
|page=75
|language=en
|isbn=978-0-395-93432-6
}}</ref>. Іноді комета може пережити величезний і раптовий викид газу і пилу, під час якого розмір комети на деякий час значно збільшується. Це сталося у 2007 році з кометою 17P/Голмса<ref name="atmosphere1">{{Cite web|url=http://www2.ess.ucla.edu/~jewitt/holmes.html|title=Comet Holmes Bigger Than The Sun|last=Jewitt|first=David|publisher=Institute for Astronomy at the University of Hawaii|language=en|access-date=31 липня 2013}}</ref>.

У 1996 році було виявлено, що комети випромінюють [[рентгенівське випромінювання]]<ref>{{Cite journal|last=Lisse|first=C. M.|last2=Dennerl|first2=K.|last3=Englhauser|first3=J.|last4=Harden|first4=M.|last5=Marshall|first5=F. E.|last6=Mumma|first6=M. J.|last7=Petre|first7=R.|last8=Pye|first8=J. P.|last9=Ricketts|first9=M. J.|displayauthors=1|date=1996|title=Discovery of X-ray and Extreme Ultraviolet Emission from Comet C/Hyakutake 1996 B2|url=https://zenodo.org/record/1231082|journal=Science|volume=274|issue=5285|pages=205|bibcode=1996Sci...274..205L|doi=10.1126/science.274.5285.205}}</ref>. Це дуже здивувало астрономів, адже рентгенівське випромінювання зазвичай асоціюється з [[Випромінювання чорного тіла|дуже високотемпературними тілами]]. Рентгенівське випромінювання генерується взаємодією між кометами і сонячним вітром: коли високозаряджені іони сонячного вітру пролітають через кометну атмосферу, вони зіштовхуються з атомами і молекулами комет, «вибиваючи» один або кілька електронів з атома в процесі, який називається «обмін зарядом». Цей обмін або передача електрона іону сонячного вітру супроводжується його дезбудженням в основний стан іона шляхом випромінювання рентгенівських променів і фотонів [[Ультрафіолетове випромінювання|далекого ультрафіолету]]<ref>{{Cite journal|last=Lisse|first=C. M.|last2=Christian|first2=D. J.|last3=Dennerl|first3=K.|last4=Meech|first4=K. J.|last5=Petre|first5=R.|last6=Weaver|first6=H. A.|last7=Wolk|first7=S. J.|displayauthors=1|date=2001|title=Charge Exchange-Induced X-Ray Emission from Comet C/1999 S4 (LINEAR)|journal=Science|volume=292|issue=5520|pages=1343–8|bibcode=2001Sci...292.1343L|doi=10.1126/science.292.5520.1343|pmid=11359004}}</ref>.

=== Головна ударна хвиля ===
[[Головна ударна хвиля]] утворюється в результаті взаємодії сонячного вітру з кометною іоносферою, яка виникає внаслідок іонізації газів у комі. Коли комета наближається до Сонця, зростаюча швидкість газовиділення призводить до розширення коми, а сонячне світло іонізує гази в ній. Коли сонячний вітер проходить через цю іонну кому, виникає головна ударна хвиля.

Перші спостереження зробили у 1980-х і 1990-х роках, коли кілька космічних апаратів пролітали повз комети [[21P/Джакобіні — Ціннера|21P/Джакобіні-Зіннера]]<ref>{{Cite journal|last=Gringauz|first=K. I.|last2=Gombosi|first2=T. I.|last3=Remizov|first3=A. P.|last4=Apáthy|first4=I.|last5=Szemerey|first5=I.|last6=Verigin|first6=M. I.|last7=Denchikova|first7=L. I.|last8=Dyachkov|first8=A. V.|last9=Keppler|first9=E.|displayauthors=1|date=15 травня 1986|title=First in situ plasma and neutral gas measurements at comet Halley|journal=Nature|volume=321|pages=282–285|bibcode=1986Natur.321..282G|doi=10.1038/321282a0}}</ref>, 1P/Галлея і 26P/Грігга-Ск'єллерупа<ref>{{Cite journal|last=Neubauer|first=F. M.|last2=Marschall|first2=H.|last3=Pohl|first3=M.|last4=Glassmeier|first4=K.-H.|last5=Musmann|first5=G.|last6=Mariani|first6=F.|last7=Acuna|first7=M. H.|last8=Burlaga|first8=L. F.|last9=Ness|first9=N. F.|displayauthors=1|date=лютого 1993|title=First results from the Giotto magnetometer experiment during the P/Grigg-Skjellerup encounter|journal=[[Astronomy & Astrophysics]]|volume=268|issue=2|pages=L5–L8|bibcode=1993A&A...268L...5N}}</ref>. Тоді було виявлено, що ударні хвилі комет ширші і більш поступові, ніж різкі планетарні ударні хвилі, які спостерігаються, наприклад, на Землі. Всі ці спостереження було зроблено поблизу [[Апсиди|перигелію]], коли ударні хвилі вже були повністю сформовані.

Космічний апарат ''«Розетта»'' спостерігав ударну хвилю комети 67P/Чурюмова-Герасименко на ранній стадії розвитку, коли газовиділення збільшувалося з наближенням комети до Сонця. Ця молода головна ударна хвиля асиметрична і відносно відстані до ядра ширша, ніж повністю сформована<ref>{{Cite journal|last=Gunell|first=H.|last2=Goetz|first2=C.|last3=Simon Wedlund|first3=C.|last4=Lindkvist|first4=J.|last5=Hamrin|first5=M.|last6=Nilsson|first6=H.|last7=LLera|first7=K.|last8=Eriksson|first8=A.|last9=Holmström|first9=M.|displayauthors=1|date=November 2018|title=The infant bow shock: a new frontier at a weak activity comet|url=https://www.duo.uio.no/bitstream/10852/67125/1/aa34225-18.pdf|journal=[[Astronomy & Astrophysics]]|volume=619|at=L2|bibcode=2018A&A...619L...2G|doi=10.1051/0004-6361/201834225|archive-url=https://web.archive.org/web/20190430061032/https://www.duo.uio.no/bitstream/10852/67125/1/aa34225-18.pdf|archive-date=2019-04-30|doi-access=free|url-status=live}}</ref>.

=== Хвіст ===
{{Main|Хвіст комети}}
[[Файл:Cometorbit01.svg|праворуч|міні|280x280пкс|Типовий напрямок хвостів під час руху комети по орбіті біля Сонця]]
У XIX столітті українсько-російський астроном [[Бредіхін Федір Олександрович|Федір Бредіхін]] запропонував класифікацію кометних хвостів на три типи за їх формою та напрямком. Завдяки розвитку технологій та глибшому розумінню фізики комет, ми класифікуємо хвости за їх складом на пиловий, іонний<ref>{{Cite news|url=https://www.aanda.org/articles/aa/abs/2007/09/aa5069-06/aa5069-06.html|title=Two different evolutionary types of comets proved by polarimetric and infrared properties of their dust|last=Kolokolova|first=L.|last2=Kimura|first2=H.|last3=Kiselev|first3=N.|last4=Rosenbush|first4=V.|date=2007-03-01|pages=1189–1196|language=en|work=Astronomy & Astrophysics|volume=463|doi=10.1051/0004-6361:20065069|issn=0004-6361|issue=3|access-date=2024-07-03}}</ref> та рідкісний натрієвий типи<ref>{{Cite news|url=https://agupubs.onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1029/EO078i019p00198-02|title=High‐sodium comet|last=Friebele|first=Elaine|date=1997-05-13|pages=198–198|language=en|work=Eos, Transactions American Geophysical Union|volume=78|doi=10.1029/EO078i019p00198-02|issn=0096-3941|issue=19|access-date=2024-07-03}}</ref>. Ця сучасна класифікація дозволяє краще зрозуміти природу та поведінку комет.

У зовнішній частині Сонячної системи комети залишаються замороженими та неактивними, і їх надзвичайно важко або неможливо виявити із Землі через їхній малий розмір. Повідомлялося про статистичні виявлення неактивних ядер комет в [[Пояс Койпера|поясі Койпера]] за результатами спостережень космічного [[Габбл (телескоп)|телескопа Габбла]]<ref>{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/1995ApJ...455..342C|title=The Discovery of Halley-sized Kuiper Belt Objects Using the Hubble Space Telescope|last=Cochran|first=Anita L.|last2=Levison|first2=Harold F.|last3=Stern|first3=S. Alan|last4=Duncan|first4=Martin J.|date=1995-12-01|pages=342|language=en|work=The Astrophysical Journal|volume=455|doi=10.1086/176581|issn=0004-637X|access-date=2024-04-27}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://iopscience.iop.org/article/10.1086/311515|title=The Calibration of the [ITAL]Hubble Space Telescope[/ITAL] Kuiper Belt Object Search:Setting the Record Straight|last=Cochran|first=Anita L.|last2=Levison|first2=Harold F.|last3=Tamblyn|first3=Peter|last4=Stern|first4=S. Alan|last5=Duncan|first5=Martin J.|date=1998-08-10|pages=L89–L93|language=en|work=The Astrophysical Journal|volume=503|doi=10.1086/311515|issue=1|access-date=2024-04-27}}</ref>, але ці виявлення поставили під сумнів<ref>{{Cite news|url=https://iopscience.iop.org/article/10.1086/311009|title=An Analysis of the Statistics of the [ITAL]Hubble Space Telescope[/ITAL] Kuiper Belt Object Search|last=Brown|first=Michael E.|last2=Kulkarni|first2=Shrinivas R.|last3=Liggett|first3=Timothy J.|date=1997-11-20|pages=L119–L122|language=en|work=The Astrophysical Journal|volume=490|doi=10.1086/311009|issue=1|access-date=2024-04-27}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/1996AJ....112.1225J|title=The Mauna Kea-Cerro-Tololo (MKCT) Kuiper Belt and Centaur Survey|last=Jewitt|first=David|last2=Luu|first2=Jane|last3=Chen|first3=Jun|date=1996-09-01|pages=1225|language=en|work=The Astronomical Journal|volume=112|doi=10.1086/118093|issn=0004-6256|access-date=2024-04-27}}</ref>. Коли комета наближається до внутрішньої частини Сонячної системи, сонячне випромінювання змушує леткі речовини всередині комети випаровуватися та витікати з ядра, несучи з собою пил. Попри те, що в хвості та комі зосереджено менше однієї мільйонної частки маси комети, майже 99,9&nbsp;% її світіння походить саме з цих газових утворень. Справа в тому, що ядро дуже компактне і має низьке [[альбедо]]<ref>{{Cite web|url=http://www.krugosvet.ru/enc/nauka_i_tehnika/astronomiya/KOMETA.html|title=Комета|website=Энциклопедия Кругосвет. Универсальная научно-популярная онлайн-энциклопедия|language=ru|access-date=28 квітня 2024|archive-date=2017-09-10|archive-url=https://web.archive.org/web/20170910040811/http://www.krugosvet.ru/enc/nauka_i_tehnika/astronomiya/KOMETA.html|url-status=bot: unknown}}</ref>.

Потоки пилу та газу утворюють окремі хвости, спрямовані дещо по різному. Хвіст пилу залишається на орбіті комети таким чином, що він часто утворює вигнутий хвіст, званий хвостом II типу або пиловим хвостом, склад якого схожий з астероїдною речовиною Сонячної системи, що з'ясувалося в результаті дослідження комети [[81P/Wild]] (Вільда 2) космічним апаратом «[[Стардаст]]» («Зоряний пил»)<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/solar-system/comets/81p-wild/|title=81P/Wild (Wild 2) - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-04-28}}</ref>. Водночас хвіст іонів або хвіст I типу, що складається з газів, завжди спрямований прямо від Сонця. Оскільки [[сонячний вітер]] впливає на цей газ сильніше, ніж на пил, іоний хвіст лежить уздовж ліній магнітного поля, а не вздовж орбіти комети<ref>{{Cite web|url=https://books.google.com.ua/books?id=S4xDhVCxAQIC&pg=PA422&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false|title=The Cambridge Guide to the Solar System|last=Kenneth R. Lang|date=2011|publisher=Cambridge University Press|page=422|language=en|isbn=978-1-139-49417-5|access-date=}}</ref>. Іноді, наприклад, коли Земля проходить через площину орбіти комети, можна побачити [[антихвіст]], спрямований у протилежний бік від хвостів іонів і пилу<ref>{{Cite news|url=https://apod.nasa.gov/apod/ap130629.html|title=PanSTARRS: The Anti Tail Comet|last=Nemiroff, R.; Bonnell, J., eds.|date=29 червня 2013|language=en|work=Astronomy Picture of the Day|access-date=28 квітня 2024}}</ref>.

Спостереження антихвостів значно сприяло відкриттю сонячного вітру<ref>{{Cite news|url=https://doi.org/10.1007/BF00225271|title=The plasma tails of comets and the interplanetary plasma|last=Biermann|first=L.|date=1963-03-01|pages=553–553|language=en|work=Space Science Reviews|volume=1|doi=10.1007/BF00225271|issn=1572-9672|issue=3|access-date=2024-04-28}}</ref>. Іонний хвіст утворюється в результаті [[Іонізація|іонізації]] сонячним [[Ультрафіолетове випромінювання|ультрафіолетовим випромінюванням]] частинок у комі. Після того, як частинки іонізуються, вони досягають сумарного [[Електричний заряд#:~:text=Електричний заряд макроскопічних тіл,-За сучасними уявленнями&text=Ядра атомів містять протони, що,сумарний заряд атома є нульовим.|позитивного електричного заряду]], який, у свою чергу, створює «індуковану [[Магнітосфера|магнітосферу]]» навколо комети. Комета та її індуковане магнітне поле є перешкодою для частинок сонячного вітру, що летять назовні. Оскільки відносна орбітальна швидкість комети та сонячного вітру надзвукова, перед кометою в напрямку потоку сонячного вітру утворюється ударна хвиля. На фронті цієї хвилі виникає велика концентрація іонів (плазми), яка «перевантажує» сонячне магнітне поле, так що силові лінії навколо комети «драпіруються», утворюючи іонний хвіст<ref name=":14">{{Cite book
|title=An introduction to modern astrophysics
|url=https://archive.org/details/introductiontomo0000carr_p4s9
|last=Carroll
|first=Bradley W.
|last2=Ostlie
|first2=Dale A.
|date=1996
|publisher=Addison-Wesley Pub
|location=Reading, Mass
|pages=[https://archive.org/details/introductiontomo0000carr_p4s9/page/864 864]-874
|language=en
|isbn=978-0-201-54730-6
}}</ref>.

Якщо навантаження іонного хвоста є достатнім, лінії магнітного поля стискаються разом до точки, де на деякій відстані вздовж іонного хвоста відбувається [[магнітне перез'єднання]]. Це призводить до «події відключення хвоста»<ref name=":14"/>. Таке спостерігалося декілька разів, одну з подій було зареєстровано 20 квітня 2007 року, коли іонний хвіст [[Комета Енке|комети Енке]] був повністю відірваний, коли комета проходила через [[Корональні викиди маси|корональний викид маси]]. Цю подію спостерігав [[STEREO (обсерваторія)|космічний зонд STEREO]]<ref>{{Cite news|url=https://doi.org/10.1007/s11207-008-9299-0|title=The Heliospheric Imagers Onboard the STEREO Mission|last=Eyles|first=C. J.|last2=Harrison|first2=R. A.|last3=Davis|first3=C. J.|last4=Waltham|first4=N. R.|last5=Shaughnessy|first5=B. M.|last6=Mapson-Menard|first6=H. C. A.|last7=Bewsher|first7=D.|last8=Crothers|first8=S. R.|last9=Davies|first9=J. A.|date=2009-02-01|pages=387–445|language=en|work=Solar Physics|volume=254|doi=10.1007/s11207-008-9299-0|issn=1573-093X|issue=2|access-date=2024-04-28}}</ref>.

=== Джет ===
{{Main|Полярна струминна течія}}
[[Файл:Hartley2jets2_epoxi_big.jpg|міні|184x184пкс|Газові і снігові [[Релятивістський струмінь|джети]] [[103P/Гартлі|103P/Hartley]]]]
Джет&nbsp;— прорив, подібний до [[гейзер]]а, новоутворених газів зі слабкого місця на поверхні ядра комети, яке було спричинено нерівномірним нагріванням<ref name="jets">{{Cite web|url=http://hubblesite.org/hubble_discoveries/comet_ison/blogs/comets-and-jets|title=Comets and Jets|date=12 листопада 2013|website=Hubblesite.org|language=en}}</ref>. Ці потоки газу і пилу можуть змусити ядро обертатися і навіть розколотися на частини<ref name="jets" />. 2010 року було виявлено, що [[сухий лід]] (заморожений вуглекислий газ) може живити струмені матеріалу, що витікає з ядра комети<ref>{{Cite news|url=http://www.astronomynow.com/news/n1011/11hartley/|title=Dry ice fuels comet jets|last=Baldwin|first=Emily|date=11 листопада 2010|work=Astronomy Now|archive-url=https://web.archive.org/web/20131217034053/http://www.astronomynow.com/news/n1011/11hartley/|archive-date=17 грудня 2013}}</ref>. Інфрачервоні знімки Гартлі 2 показують, що такі струмені виходять і несуть із собою пилинки у кому<ref>{{Cite news|url=https://www.nytimes.com/2010/11/19/science/space/19comet.html|title=Comet Hartley 2 Is Spewing Ice, NASA Photos Show|last=Chang|first=Kenneth|date=18 листопада 2010|language=en|work=The New York Times|archive-url=https://ghostarchive.org/archive/20220101/https://www.nytimes.com/2010/11/19/science/space/19comet.html|archive-date=2022-01-01|url-access=limited}}</ref>.

== Орбітальні характеристики ==

=== Короткоперіодичні комети ===
[[Список короткоперіодичних комет|Короткоперіодичні комети]] визначаються як такі, що мають [[орбітальний період]] менше 200 років<ref>{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/1988ApJ...328L..69D|title=The Origin of Short-Period Comets|last=Duncan|first=M.|last2=Quinn|first2=T.|last3=Tremaine|first3=S.|date=1988-05-01|pages=L69|language=en|work=The Astrophysical Journal|volume=328|doi=10.1086/185162|issn=0004-637X|access-date=2024-04-23}}</ref>. Зазвичай вони обертаються більш-менш у площині [[Екліптика|екліптики]] в тому ж напрямку, що й [[Планета|планети]]<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=Ox5hCOc9A2AC&pg=PA117&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false
|title=Our Cosmic Origins: From the Big Bang to the Emergence of Life and Intelligence
|last=Delsemme
|first=A. H.
|date=1998
|publisher=Cambridge University Press
|language=en
|isbn=978-0-521-79480-0
}}</ref>. Їхні [[Орбіта|орбіти]] зазвичай виводять їх в область [[Зовнішні планети|зовнішніх планет]] в [[Афелій|афелії]]; наприклад, афелій [[Комета Галлея|комети Галлея]] знаходиться трохи далі за орбіту [[Нептун (планета)|Нептуна]]. Комети, чиї афелії знаходяться поблизу орбіти великої планети, називаються її «сімейством»<ref>{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/1909PA.....17..629W|title=The Comet Families of Saturn, Uranus and Neptune|last=Wilson|first=H. C.|date=1909-11-01|pages=629–633|work=Popular Astronomy|volume=17|issn=0197-7482|access-date=2024-04-23}}</ref>. Вважається, що такі сімейства виникають внаслідок того, що планета захоплює колишні довгоперіодичні комети на коротші орбіти<ref>{{Cite web|url=http://www.uwgb.edu/dutchs/PLANETS/Comets.HTM|title=Comets|date=|website=|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20130729122906/http://www.uwgb.edu/dutchs/PLANETS/Comets.HTM|archive-date=29 липня 2013|access-date=2024-04-23}}</ref>.

На екстремальній межі короткого орбітального періоду [[комета Енке]] має орбіту, яка не досягає орбіти Юпітера, і знана як комета типу Енке. Короткоперіодичні комети з орбітальним періодом менше 20 років і малим нахилом (до 30 градусів) до екліптики називаються традиційними кометами сімейства Юпітера<ref name=":4">{{Cite web|url=http://www.britastro.org/projectalcock/Comets%20where%20are%20they.htm|title=Comets — where are they|date=|website=|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20130805211248/http://www.britastro.org/projectalcock/Comets%20where%20are%20they.htm|archive-date=5 серпня 2013|access-date=2024-04-23}}</ref>. Ті, що подібні до Галлея, з періодами обертання від 20 до 200 років і нахилами від нуля до понад 90 градусів, називаються [[:Категорія:Галлеївського типу комети|кометами типу Галлея]]<ref>{{Cite news|url=https://doi.org/10.1007/s11214-008-9405-5|title=Dynamical Origin of Comets and Their Reservoirs|last=Duncan|first=Martin J.|date=2008-07-01|pages=109–126|language=en|work=Space Science Reviews|volume=138|doi=10.1007/s11214-008-9405-5|issn=1572-9672|issue=1|access-date=2024-04-23}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://iopscience.iop.org/article/10.1086/338692/meta|title=From Kuiper Belt Object to Cometary Nucleus: The Missing Ultrared Matter|last=Jewitt|first=David C.|date=2002-02-01|pages=1039|language=en|work=The Astronomical Journal|volume=123|doi=10.1086/338692|issn=1538-3881|issue=2|access-date=2024-04-23}}</ref>. Станом на 2023 рік було зареєстровано 70 комет типу Енке, 100 комет типу Галлея і 755 комет типу Койне<ref>{{Cite web|url=https://ssd.jpl.nasa.gov/tools/sbdb_query.html#!#results|title=Small-Body Database Query|website=ssd.jpl.nasa.gov|language=en|access-date=2024-04-23}}</ref>. Нещодавно відкриті [[Комета головного пояса|комети головного пояса]] утворюють окремий клас, що обертається більш круговими орбітами в межах поясу астероїдів<ref>{{Cite news|url=https://www.nytimes.com/2022/11/18/science/comet-asteroid-belt-space.html|title=The Mysterious Comets That Hide in the Asteroid Belt|last=Andrews|first=Robin George|date=2022-11-18|language=en-US|work=The New York Times|issn=0362-4331|access-date=2024-04-23}}</ref>.

Оскільки їхні [[Еліптична орбіта|еліптичні орбіти]] часто наближають їх до [[Планети-гіганти|планет-гігантів]], комети зазнають подальших гравітаційних збурень<ref>{{Cite web|url=https://www.e-education.psu.edu/astro801/content/l11_p9.html|title=Comets {{!}} Astronomy 801: Planets, Stars, Galaxies, and the Universe|website=www.e-education.psu.edu|language=en|access-date=2024-04-23}}</ref>. Короткоперіодичні комети схильні до того, що їхні афелії збігаються з півосями планет-гігантів, причому найбільшою групою є сімейство Юпітера<ref name=":4" />. Зрозуміло, що комети, які приходять з [[Хмара Оорта|хмари Оорта]], часто зазнають сильного впливу гравітації планет-гігантів на свої орбіти внаслідок сильного зближення. [[Юпітер (планета)|Юпітер]] є джерелом найбільшого гравітаційного впливу, оскільки він більш як удвічі масивніший за всі інші планети разом узяті. Цей вплив може переводити довгоперіодичні комети на коротші орбіти{{Sfn|Sagan|Druyan|2011|с=??}}.

Виходячи з їхніх орбітальних характеристик, вважається, що короткоперіодичні комети походять з [[Кентаври (планетоїди)|кентаврів]] та [[Пояс Койпера|поясу диска Койпера]]&nbsp;— диска об'єктів у [[Транснептуновий об'єкт|транснептуновій області]], тоді як джерелом довгоперіодичних комет вважається набагато віддаленіша сферична хмара Оорта<ref>{{Cite web|url=http://www.astro.uu.se/~bjorn/eng_comet.html|title=What is a comet?|date=2013-01-19|website=web.archive.org|language=en|access-date=2024-04-23|archive-date=2013-01-19|archive-url=https://web.archive.org/web/20130119065421/http://www.astro.uu.se/~bjorn/eng_comet.html|url-status=dead}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/1950BAN....11...91O|title=The structure of the cloud of comets surrounding the Solar System and a hypothesis concerning its origin|last=Oort|first=J. H.|date=1950-01-01|pages=91–110|work=Bulletin of the Astronomical Institutes of the Netherlands|volume=11|issn=0365-8910|access-date=2024-04-23}}</ref>. Вважається, що величезні рої кометних тіл обертаються навколо Сонця в цих далеких регіонах по приблизно [[Колова орбіта|колових орбітах]]. Іноді гравітаційний вплив зовнішніх планет (у випадку об'єктів поясу Койпера) або найближчих зір (у випадку об'єктів хмари Оорта) може вивести одне з цих тіл на [[Еліптична орбіта|еліптичну орбіту]], яка спрямовує його всередину Сонячної системи, утворюючи видиму комету. На відміну від повернення періодичних комет, чиї орбіти встановлені попередніми спостереженнями, поява нових комет за цим механізмом є непередбачуваною<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=PRqVqQKao9QC&pg=PA152&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false
|title=Habitability and Cosmic Catastrophes
|last=Hanslmeier
|first=Arnold
|date=2008-11-14
|publisher=Springer Science & Business Media
|language=en
|isbn=978-3-540-76945-3
}}</ref>. Коли комети наближаються до Сонця, вони втрачають тонни речовини, що значно впливає на тривалість їхнього життя; чим більше втрачається, тим коротше вони живуть, і навпаки<ref>{{Cite web|url=https://planetfacts.org/short-period-comet/|title=What is A Short Period Comet – Less than 200 Year Orbital Cycle|last=|date=2011-09-12|website=Planet Facts|language=en-US|access-date=2024-04-23}}</ref>.
[[Файл:Comet Kohoutek orbit p391 sl.svg|міні|Орбіти [[Комета Когоутека|комети Кохоутека]] (червона) і Землі (синя), що ілюструють високий [[Ексцентриситет орбіти|ексцентриситет]] її орбіти та швидкий рух при наближенні до Сонця.]]

=== Довгоперіодичні комети ===
Довгоперіодичні комети мають дуже [[Ексцентриситет орбіти|ексцентричні орбіти]] і періоди від 200 років до тисяч або навіть мільйонів років. Ексцентриситет, більший за 1 поблизу перигелію, не обов'язково означає, що комета покине Сонячну систему<ref>{{Cite web|url=http://spaceobs.org/en/2011/03/07/vliyanie-planet-gigantov-na-orbitu-komety-c2010-x1-elenin/|title=Influence of giant planets on the orbit of comet C/2010 X1 {{!}} SpaceObs|date=|website=spaceobs.org|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20120319014011/http://spaceobs.org/en/2011/03/07/vliyanie-planet-gigantov-na-orbitu-komety-c2010-x1-elenin/|archive-date=2012-03-19|access-date=2024-04-30}}</ref><ref name=":8">{{Cite web|url=https://pds.jpl.nasa.gov/planets/special/smbod.htm|title=Small Bodies Profile|date=|website=|publisher=NASA|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20130430133726/https://pds.jpl.nasa.gov/planets/special/smbod.htm|archive-date=2013-04-30|access-date=2024-04-30}}</ref>. Наприклад, [[C/2006 P1 (Макнота)|комета Макнота]] мала [[Геліоцентрична орбіта|геліоцентричний]] коливальний ексцентриситет 1,000019 в епоху проходження [[Перигелій|перигелію]] в січні 2007 року, але пов'язана з Сонцем орбітою з періодом близько 92 тис. років, тому що ексцентриситет падає нижче 1, коли вона віддаляється від Сонця. Майбутню орбіту довгоперіодичної комети правильно отримати, якщо обчислити коливальну орбіту в момент часу після виходу з планетної області та обчислити її відносно центру мас Сонячної системи. За визначенням довгоперіодичні комети залишаються гравітаційно пов'язаними з Сонцем; ті комети, які вилітають із Сонячної системи внаслідок близького проходження повз великі планети, вже не вважаються такими, що мають «періоди». Орбіти довгоперіодичних комет виводять їх далеко за межі зовнішніх планет в [[Афелій|афелії]], і площина їхніх орбіт не обов'язково лежить поблизу екліптики. Довгоперіодичні комети, такі як [[C/1999 F1 (Каталіна)|C/1999 F1]] і [[C/2017 K2 (PANSTARRS)|C/2017 T2 (PANSTARRS)]], можуть мати відстань до афелія майже 70 000 [[Астрономічна одиниця|а.о]]. (0,34 [[Парсек|пк]]; 1,1 [[світловий рік]]) з орбітальним періодом близько 6 мільйонів років. Неперіодичні комети схожі на довгоперіодичні, оскільки вони мають параболічні або злегка гіперболічні траєкторії поблизу перигелію у внутрішній частині Сонячної системи. Однак гравітаційний вплив від планет-гігантів змушує їхні орбіти змінюватися. Одноразові комети мають гіперболічну або параболічну коливальну орбіту, яка дозволяє їм назавжди залишити Сонячну систему після одного прольоту повз Сонце<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=3K9Fhu2q-8gC&pg=PA21&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false
|title=Astronomy and Astrophysics
|last=Joardar
|first=S.
|last2=Bhattacharya
|first2=A. B.
|last3=Bhattacharya
|first3=R.
|date=2008-04-15
|publisher=Jones & Bartlett Learning
|language=en
|isbn=978-0-7637-7786-9
}}</ref><ref name=":8" />.

Ранні спостереження виявили кілька справді гіперболічних (тобто, неперіодичних) траєкторій, але їх можна пояснити впливом від Юпітера. Комети з [[Міжзоряне середовище|міжзоряного простору]] рухаються зі швидкостями того ж порядку, що й відносні швидкості зір поблизу Сонця (кілька десятків кілометрів на секунду). Коли такі об'єкти потрапляють у Сонячну систему, вони мають [[Орбітальна швидкість|позитивну питому орбітальну енергію]], що призводить до позитивної швидкості на нескінченності, і мають помітно [[Гіперболічна траєкторія|гіперболічні траєкторії]]. Приблизний розрахунок показує, що на орбіті Юпітера може бути чотири гіперболічні комети на століття, плюс-мінус один, а можливо, і два [[Порядок величини|порядки величини]]<ref>{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/1989ApJ...346L.105M|title=On the Nondetection of Extrasolar Comets|last=McGlynn|first=Thomas A.|last2=Chapman|first2=Robert D.|date=1989-11-01|pages=L105|work=The Astrophysical Journal|volume=346|doi=10.1086/185590|issn=0004-637X|access-date=2024-04-30}}</ref>.
[[Файл:Small objects in the Solar System ESA25188647.jpg|міні|300x300пкс|Вважається, що хмара Оорта оточує Сонячну систему. Для порівняння показано з поясом Койпера та поясом астероїдів.]]

=== Хмара Оорта та Хмара Гіллса ===
{{Детальніше|Хмара Оорта|Хмара Гіллса}}
Вважається, що хмара Оорта займає величезний простір від зовнішніх меж поясу Койпера до відстані 2 000 — 5 000 а.о. від Сонця<ref name=":15">{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2008SSRv..138..109D|title=Dynamical Origin of Comets and Their Reservoirs|last=Duncan|first=Martin J.|date=2008-07-01|pages=109–126|language=en|work=Space Science Reviews|volume=138|doi=10.1007/s11214-008-9405-5|issn=0038-6308|access-date=2024-04-30}}</ref>. За деякими оцінками, її зовнішній край може перебувати на відстані від 100 000 до 200 000 а.о. (1,58 і 3,16 [[Світловий рік|світлових років]])<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/solar-system/oort-cloud/facts/|title=Oort Cloud: Facts - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-04-30}}</ref>. Область може бути розділена на сферичну зовнішню хмару Оорта розміром 20 000-50 000 а.о. та пончикоподібну внутрішню хмару, хмару Хіллса, розміром 2 000-20 000 а.о<ref name="Randall_2015">{{Cite book
|title=Dark matter and the dinosaurs: The astounding interconnectedness of the universe.
|last=Randall
|first=Lisa
|year=2015
|publisher=HarperCollins: Ecco Press
|pages=115
|language=en
|isbn=978-0-06-232847-2
}}</ref>. Зовнішня хмара лише слабко пов'язана з Сонцем і є джерелом довгоперіодичних комет (і, можливо, комет типу Галлея), які потрапляють на орбіту Нептуна<ref name=":15"/>. Внутрішня хмара Оорта, також знана як [[хмара Гіллса]], названа на честь [[Джек Гіллс|Джека Г. Гіллса]], який припустив її існування у 1981 році<ref name=":9">{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/1981AJ.....86.1730H|title=Comet showers and the steady-state infall of comets from the Oort cloud.|last=Hills|first=J. G.|date=1981-11-01|pages=1730–1740|language=en|work=The Astronomical Journal|volume=86|doi=10.1086/113058|issn=0004-6256|access-date=2024-04-30}}</ref>. Моделі передбачають, що внутрішня хмара повинна мати в десятки або сотні разів більше кометних ядер, ніж зовнішнє [[гало]]<ref name=":9" /><ref>{{Cite news|url=https://iopscience.iop.org/article/10.1086/319943|title=The Origin of Halley-Type Comets: Probing the Inner Oort Cloud|last=Levison|first=Harold F.|last2=Dones|first2=Luke|last3=Duncan|first3=Martin J.|date=квітень 2001|pages=2253–2267|language=en|work=The Astronomical Journal|volume=121|doi=10.1086/319943|issn=0004-6256|issue=4|access-date=2024-04-30}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://nap.nationalacademies.org/read/1790/chapter/1
|title=Planetary Sciences: American and Soviet Research
|year=1991
|publisher=National Academy Press
|location=Washington
|language=en
|isbn=0-309-04333-6
}}</ref>; вона розглядається як можливе джерело нових комет, які поповнюють відносно неміцну зовнішню хмару, оскільки кількість останніх поступово виснажується. Хмара Гіллса пояснює подальше існування хмари Оорта через мільярди років<ref>{{Cite book
|url=http://www.gps.caltech.edu/classes/ge133/reading/oort.pdf
|title=The Formation of the Oort Cloud and the Primitive Galactic Environment
|last=Ferna´ndez
|first=Julia A.
|year=1997
|publisher=Departamento de Astronomı´a, Facultad de Ciencias
|location=Монтевідео
|pages=106 — 118
|language=en
|archive-url=https://web.archive.org/web/20120724192955/http://www.gps.caltech.edu/classes/ge133/reading/oort.pdf
|archive-date=2012-07-24
}}</ref>.

== Класифікація ==
[[Файл:Great Comet of 1577.gif|міні|307x307px|Гравюра на дереві «Велика комета 1577»]]Класифікація комет здійснюється за різними критеріями:

'''За періодом обертання навколо Сонця''' комети поділяють на:

* Короткоперіодичні&nbsp;— комети, що мають період обертання навколо Сонця менше 200 років<ref name=":0">{{Cite web|url=https://www.space.com/comets.html| title= Comets: Everything you need to know|work=Space |date=31 липня 2023|author=Charles Q. Choi, Daisy Dobrijevic |accessdate=2024-07-12}}</ref>;
* Довгоперіодичні&nbsp;— комети, що мають період обертання навколо Сонця від 200 років<ref name=":0" />;
* Неперіодичні&nbsp;— комети, що рухаються за гіперболічною траєкторією, для яких визначення періоду неможливе<ref name=":0" />.

''Неперіодичні комети'' поділяють '''за формою орбіти''':

* Гіперболічні&nbsp;—- комети, [[ексцентриситет орбіти]] яких більше 1<ref>{{Cite web|url=https://www.spacereference.org/category/hyperbolic-comets|title= Hyperbolic Comets |work= Space Reference}}</ref>. Зокрема, до таких належать [[Міжзоряна комета|міжзоряні комети]], [[Міжзоряна комета Борисова|першу з яких]] відкрили 2019 року;
* Навколопараболічні&nbsp;— комети, ексцентриситет орбіти яких близький до 1 (зазвичай від 0,99 до 1).

''Періодичні комети'' поділяють на сімейства (родини) '''за розташуванням [[афелій|афелію]]'''<ref name="esu_3071">{{ЕСУ|том=14||автор=[[Чурюмов Клим Іванович|К. І. Чурюмов]]|стаття=Комети|id=3071|ref=esu-3071}} Версія від 16 серпня 2023</ref>:

* Комети сімейства Юпітера&nbsp;— короткоперіодичні комети, з періодом обертання менше 20 років та нахилом орбіти до 30 градусів<ref name=":4" /><ref>{{Cite web|url=https://www.spacereference.org/category/jupiter-family-comets|title= Jupiter-family Comets |work= Space Reference}}</ref>;
* Комети сімейства Сатурна;
* Комети сімейства Урана (наприклад, [[Комета Темпеля — Туттля|комета Темпеля-Туттля]]);
* Комети сімейства Нептуна (наприклад, [[комета Галлея]]).

'''За близькістю [[Перигелій|перигелію]] до Сонця''' виділяють сімейство ''короткоперигелійних комет'' ({{lang-en|sungrazer}})<ref name="esu_3071"/>.
Попри те, що малі комети можуть повністю випаруватися під час наближення до Сонця, більші з них можуть проходити перигелій кілька разів. Однак [[припливні сили]] часто призводять до їх розколу та фрагментації<ref>{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/1966IrAJ....7..141O|title=Sun-Grazing Comets and Tidal Disruption|last=Opik|first=E. J.|date=1966-03-01|pages=141|language=en|work=Irish Astronomical Journal|volume=7|issn=0021-1052|access-date=2024-04-16}}</ref>.

Близько 90&nbsp;% присонячних комет, що спостерігалися за допомогою [[СОГО|Сонячної та Геліосферичної Обсерваторії]], належать до групи [[Присонячні комети Крейца|присонячних комет Крейца]], які походять від однієї велетенської комети, яка розпалася на багато менших під час свого першого проходження через внутрішню частину Сонячної системи<ref>{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/1992A&A...257..315B|title=Origin of sungrazers - A frequent cometary end-state.|last=Bailey|first=M. E.|last2=Chambers|first2=J. E.|last3=Hahn|first3=G.|date=1992-04-01|pages=315–322|language=en|work=Astronomy and Astrophysics|volume=257|issn=0004-6361|access-date=2024-04-16}}</ref>. Решта містить кілька спорадичних комет, однак серед них виявлено чотири споріднені групи: групи Крахта, Крахта 2а, групи Марсдена та Мейєра. Групи Марсдена та Крахта, мабуть, пов'язані з [[96P/Machholz|кометою Махгольца]], яка є джерелом двох [[Метеорний потік|метеорних потоків]]: [[Квадрантиди|Квадрантид]] та [[Арієтиди|Арієтид]]<ref>{{Cite news|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2003PASJ...55..321O|title=On the Association among Periodic Comet 96P/Machholz, Arietids, the Marsden Comet Group, and the Kracht Comet Group|last=Ohtsuka|first=Katsuhito|last2=Nakano|first2=Syuichi|last3=Yoshikawa|first3=Makoto|date=2003-02-01|pages=321–324|language=en|work=Publications of the Astronomical Society of Japan|volume=55|doi=10.1093/pasj/55.1.321|issn=0004-6264|access-date=2024-04-16}}</ref>.

=== Великі комети ===
Приблизно раз на десятиліття, на небі з'являється досить яскрава комета, яку помічають багато спостерігачів. Такі комети називають «[[Велика комета|великими]]»<ref>{{Cite web|url=http://ssd.jpl.nasa.gov/?great_comets|title=Great Comets in History|last=Yeomans|last2=Donald K.|first2=|date=квітень 2007|website=ssd.jpl.nasa.gov|publisher=NASA|language=en}}</ref>. <br/>Зробити передбачення чи комета стане великою, є складним завданням, оскільки багато факторів може спричинити відхилення яскравості комети від її прогнозів щодо неї<ref>{{Cite web|url=https://books.google.com.ua/books?id=vQwwAAAAMAAJ&redir_esc=y|title=The World Almanac and Book of Facts|last=Famighetti|first=Robert|date=1996|publisher=Newspaper Enterprise Association, 1995|language=en|isbn=9780886877804}}</ref>. Загалом, якщо комета має велике й активне ядро, пролітає близько від Сонця й не затемнюється ним у час, коли вона найяскравіша, то у неї є шанс стати великою кометою. Однак, [[Комета Когоутека]] в 1973 році відповідала усім вищеназваним критеріям й очікувалося, що вона буде великою, але цього не сталося<ref>{{Cite web|url=https://www.universetoday.com/97561/new-sun-skirting-comet-could-provide-dazzling-display-in-2013/|title=New 'Sun-Skirting' Comet Could Provide Dazzling Display in 2013|last=Atkinson|first=Nancy|date=2012-09-25|website=Universe Today|language=en-US|access-date=2024-04-16}}</ref>. Тоді як [[комета Веста]], очікування щодо якої були набагато скромнішими, через три роки стала великою кометою<ref>{{Cite web|url=https://cometography.com/lcomets/1975v1.html|title=C/1975 V1 (West)|website=cometography.com|language=en|access-date=2024-04-16}}</ref>.

Одним із відомих прикладів великих комет є [[Велика комета 1577 року]]. Ця {{iw|List_of_near-parabolic_comets|неперіодична комета|en|List_of_near-parabolic_comets}} пролетіла досить близько від Землі та спостерігалася багатьма дослідниками, такими як [[Тихо Браге]] та [[Такіюддин аш-Шамі]]. Зокрема, [[Тихо Браге]] виміряв її паралакс<ref>{{Cite news|url=http://arxiv.org/abs/1607.05032|title=Tycho Brahe, Abu Mashar, and the comet beyond Venus (ninth century A.D.)|last=Neuhaeuser|first=Ralph|last2=Kunitzsch|first2=Paul|last3=Mugrauer|first3=Markus|last4=Luge|first4=Daniela|last5=van Gent|first5=Rob|date=2016-05|pages=136–158|work=Journal for the History of Astronomy|volume=47|doi=10.1177/0003702816645734|issn=0021-8286|issue=2|access-date=2024-07-20}}</ref> і визначив, що комета перебуває вчетверо далі, ніж Місяць. Так було спростовано теорію про комети як атмосферне явище.

Наприкінці 20-го століття деякий час великих комет не було, після чого з'явилися дві поспіль&nbsp;— [[C/1996 B2 (Хякутаке)|комети Хякутаке]] в 1996 році, а потім [[Комета Гейла — Боппа|комети Гейла—Боппа]], яка досягла максимальної яскравості в 1997 році. Першою великою кометою 21-го століття була [[C/2006 P1 (Макнота)]], яку дослідники спостерігали неозброєним оком у квітні 2007 року. Ця комета була найяскравішою за 40 років<ref>{{Cite web|url=http://www.mso.anu.edu.au/~rmn/C2006P1.htm|title=C2006 P1(McNaught)|date=|website=|publisher=|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20070119092745/http://www.mso.anu.edu.au/~rmn/C2006P1.htm|archive-date=2007-01-19}}</ref>.[[Файл:Euler-Diagram bodies in the Solar System.jpg|міні|304x304пкс|Діаграма Ейлера про типи небесних тіл в Сонячній системі]]

=== Незвичайні комети ===
Із тисяч відомих комет, деякі з них виявляють незвичайні властивості. [[Комета Енке|Комета Енке (2P/Encke)]] рухається по орбіті, що перебуває за межами поясу астероїдів близько орбіти планети [[Меркурій (планета)|Меркурій]], тоді як [[29P/Швассмана — Вахмана 1|комета 29P/Швассмана–Вахмана]] зараз рухається майже по круговій орбіті, що повністю лежить між орбітами Юпітера та Сатурна<ref>{{Cite web|url=https://cometography.com/pcomets/029p.html|title=29P/Schwassmann-Wachmann 1|website=cometography.com|language=en|access-date=2024-04-16}}</ref>. [[2060 Хірон]], чия нестабільна орбіта знаходиться між [[Сатурн (планета)|Сатурном]] і [[Уран (планета)|Ураном]], спочатку класифікували як астероїд, поки не помітили його слабку кому<ref>{{Cite web|url=https://cometography.com/pcomets/095p.html|title=95P/Chiron|website=cometography.com|language=en|access-date=2024-04-16}}</ref>. Подібним чином комета {{iw|137P/Shoemaker–Levy|комета Шумейкера-Леві 2|en|137P/Shoemaker–Levy}} спочатку була позначена як астероїд 1990 UL<sub>3</sub><ref>{{Cite web|url=http://cometography.com/pcomets/137p.html|title=137P/Shoemaker-Levy 2|website=cometography.com|language=en|access-date=2024-04-16}}</ref>.

=== Найбільші комети ===
Найбільшою відомою періодичною кометою є [[2060 Хірон|2006 Хірон]] діаметром 200&nbsp;км, яка кожні 50 років проходить перигелій всередині орбіти Сатурна на відстані 8 а.о. Ймовірно, найбільшою відомою кометою [[Хмара Оорта|хмари Оорта]] є [[Комета Бернардінеллі — Бернштейна|комета Бернардінеллі-Бернштейна]] діаметром ≈150&nbsp;км, яка не війде в перигелій до січня 2031 року, що знаходиться поблизу орбіти Сатурна на відстані 11 а.о. Також, за оцінками, [[комета 1729 року]], що мала ≈100&nbsp;км у діаметрі та досягла перигелію всередині орбіти Юпітера на відстані 4 а.о.

=== «Кентаври» ===
{{Детальніше|Кентаври (планетоїди)}}
Зазвичай «кентаври» виявляють властивості як комет, так і астероїдів<ref>{{Cite news|url=https://academic.oup.com/mnras/article-lookup/doi/10.1111/j.1365-2966.2004.08240.x|title=Simulations of the population of Centaurs - I. The bulk statistics|last=Horner|first=J.|last2=Evans|first2=N. W.|last3=Bailey|first3=M. E.|date=2004-11|pages=798–810|language=en|work=Monthly Notices of the Royal Astronomical Society|volume=354|doi=10.1111/j.1365-2966.2004.08240.x|issue=3|access-date=2024-04-16}}</ref>. «Кентаври» можуть бути класифіковані як комети, такі як [[60558 Ехекл]] та [[166P/NEAT]]. Останню було відкрито при виявленні своєї коми, тому її класифікують як комету, попри її орбіту, а [[60558 Ехекл]] при його відкритті класифікували і як комету, і як астероїд. Один із планів [[Кассіні — Гюйгенс|Кассіні]] передбачав відправити його до «кентавра», але NASA вирішило замість цього знищити його<ref>{{Cite book
|title=Cassini Proposed Extended-Extended Mission (XXM)
|last=Pappalardo
|last2=Bob & Spiker
|last3=Linda
|year=15 березня 2009
|publisher=Lunar and Planetary Institute
|language=en
}}</ref>.

== Кінець життя комет ==

=== Виліт із Сонячної системи ===
Якщо комета рухається досить швидко, вона може залишити Сонячну систему. Такі комети мають гіперболічну орбіту. Відомо, що сонячні комети вилітають тільки внаслідок гравітаційної [[Пертурбація|взаємодії]] з іншим об'єктом у Сонячній системі, таким як Юпітер<ref>{{Cite journal|last=Hughes|first=D. W.|date=1991|title=On hyperbolic comets|journal=Journal of the British Astronomical Association|volume=101|pages=119|bibcode=1991JBAA..101..119H}}</ref>. Прикладом цього є комета [[C/1980 E1 (Бовелла)|C/1980 E1]], орбіта якої була змінена внаслідок близького проходження до Юпітера у 1980 році. Період обертання комети навколо Сонця оцінювався в 7,1 мільйонів років, однак внаслідок близького проходження до планети, орбіта комети змінилася та стала гіперболічною<ref name="barycenter">{{Cite web|url=http://ssd.jpl.nasa.gov/horizons.cgi?find_body=1&body_group=sb&sstr=C/1980+E1|title=Barycentric Osculating Orbital Elements for Comet C/1980 E1|last=[[JPL Horizons On-Line Ephemeris System|Horizons]] output|language=en|access-date=9 березня 2011}}</ref>. Міжзоряні комети, такі як [[1I/Оумуамуа]] та [[Міжзоряна комета Борисова]], ніколи не оберталися навколо Сонця, тому для виліту із Сонячної системи їм не потрібна гравітація іншого тіла Сонячної системи.

=== Випаровування летких речовин ===
Комети сімейства Юпітера та довгоперіодичні комети згасають за дуже різними законами. Комети сімейства Юпітера активні протягом життя близько 10 000 років або близько тисячі періодів свого обертання, тоді як довгоперіодичні комети зникають набагато швидше. Лише 10&nbsp;% довгоперіодичних комет переживають більше 50 прольотів до перигелію і лише 1&nbsp;% з них переживають більше 2000 прольотів<ref name="dormant">{{Cite journal|last=Whitman|first=K.|last2=Morbidelli|first2=A.|last3=Jedicke|first3=R.|displayauthors=1|date=2006|title=The size–frequency distribution of dormant Jupiter family comets|journal=Icarus|volume=183|issue=1|pages=101–114|arxiv=astro-ph/0603106v2|bibcode=2006Icar..183..101W|doi=10.1016/j.icarus.2006.02.016}}</ref>. Згодом більша частина [[леткі речовини|летких речовин]], що міститься в ядрі комети, випаровується, і комета перетворюється на невелику темну грудку каменю або щебеню, яка може нагадувати астероїд<ref>{{Cite web|url=http://www.scientificamerican.com/article.cfm?id=if-comets-melt-why-do-the|title=If comets melt, why do they seem to last for long periods of time|last=Lyzenga|first=Greg|date=16 листопада 1998|website=[[Scientific American]]|language=en|access-date=13 серпня 2013}}</ref>. Деякі астероїди на еліптичних орбітах зараз ідентифікуються як вимерлі комети<ref>{{Cite journal|last=Bottke|first=William F. Jr.|last2=Levison|first2=Harold F.|date=2002|title=Evolution of Comets into Asteroids|url=http://www.boulder.swri.edu/~hal/PDF/asteroids3.pdf|journal=Asteroids III|page=669|bibcode=2002aste.book..669W|archive-url=https://web.archive.org/web/20040202155133/http://www.boulder.swri.edu/~hal/PDF/asteroids3.pdf|archive-date=2004-02-02|url-status=live|name-list-style=amp}}</ref><ref>{{Cite book
|title=Asteroids, Comets, Meteors 1993: Proceedings of the 160th Symposium of the International Astronomical Union, Held in Belgirate, Italy, June 14–18, 1993
|last=McFadden
|first=L. A.
|date=1994
|editor-last=Milani
|editor-first=Andrea
|editor2-last=Di Martino
|editor2-first=Michel
|editor3-last=Cellino
|editor3-first=A.
|publisher=Springer
|volume=160
|page=95
|chapter=The Comet-Asteroid Transition: Recent Telescopic Observations
|language=en
|bibcode=1994IAUS..160...95M
|journal=
}}</ref><ref>{{Cite journal|last=McFadden|first=L. A.|last2=Cochran|first2=A. L.|last3=Barker|first3=E. S.|last4=Cruikshank|first4=D. P.|last5=Hartmann|first5=W. K.|displayauthors=1|date=February 1993|title=The enigmatic object 2201 Oljato: Is it an asteroid or an evolved comet?|journal=Journal of Geophysical Research|volume=98|issue=E2|pages=3031–3041|bibcode=1993JGR....98.3031M|doi=10.1029/92JE01895}}</ref>. Приблизно 6&nbsp;% навколоземних астероїдів вважаються ядрами вимерлих комет<ref name="dormant" />.

=== Руйнування та зіткнення ===
Ядро деяких комет може бути крихким, цей висновок підтверджується спостереженнями за розколом комет<ref>{{Cite news|url=http://news.bbc.co.uk/1/hi/sci/tech/2153650.stm|title=Astronomers see comet break-up|last=Whitehouse|first=David|date=26 липня 2002|language=en|work=BBC News}}</ref>. Значного кометного руйнування зазнала [[комета Шумейкерів — Леві 9]], відкрита в 1993 році. Близьке зіткнення в липні 1992 року розбило цю комету на шматки, і протягом шести днів у липні 1994 року ці шматки падали в атмосферу Юпітера&nbsp;— вперше астрономи спостерігали зіткнення двох об'єктів у Сонячній системі<ref>{{Cite web|url=http://cometography.com/pcomets/1993f2.html|title=D/1993 F2 Shoemaker–Levy 9|last=Kronk|first=Gary W.|website=Gary W. Kronk's Cometography|archive-url=https://web.archive.org/web/20080509145539/http://cometography.com/pcomets/1993f2.html|archive-date=9 травня 2008|url-status=dead|access-date=27 квітня 2009}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www2.jpl.nasa.gov/sl9/background.html|title=Comet Shoemaker–Levy Background|publisher=NASA|language=en|access-date=23 вересня 2013}}</ref>. Іншими прикладами комет, що розкололися, є [[Комета Біли]], що розкололася в 1846 році, та комета [[73P/Schwassmann–Wachmann]], що перебувала в процесі руйнування з 1995 по 2006 рік<ref name="spitzer2006">{{Cite web|url=http://www.spitzer.caltech.edu/news/239-ssc2006-13-Spitzer-Telescope-Sees-Trail-of-Comet-Crumbs|title=Spitzer Telescope Sees Trail of Comet Crumbs|last=Whitney|first=Clavin|date=10 травня 2006|language=en|access-date=16 серпня 2013}}</ref>.

Про перше спостереження руйнування комети повідомив грецький історик [[Ефор (історик)|Ефор]] ще взимку 372—373&nbsp;р. до н.&nbsp;е.<ref name="great">{{Cite web|url=http://ssd.jpl.nasa.gov/?great_comets|title=Great Comets in History|last=Yeomans|first=Donald K.|date=April 2007|website=ssd.jpl.nasa.gov|publisher=NASA JPL|language=en|access-date=16 серпня 2013}}</ref>. Вважається, що комети розколюються внаслідок механічного впливу (удару), внутрішнього тиску газу або термічних процесів<ref>{{Cite web|url=http://www.lpi.usra.edu/books/CometsII/7011.pdf|title=Split comets|publisher=Lunar and Planetary Institute|language=en|bibcode=2004come.book..301B|doi=10.2307/j.ctv1v7zdq5.25|archive-url=https://web.archive.org/web/20090318153712/http://www.lpi.usra.edu/books/CometsII/7011.pdf|archive-date=18 березня 2009}}</ref>.

Комети [[42P/Неуйміна]] і [[53P/Ван Бісбурка]], згідно припущень, є фрагментами батьківської комети. Чисельне інтегрування показало, що обидві комети були досить близько до Юпітера в січні 1850 року, і що до 1850 року їхні орбіти були майже ідентичними<ref name="DPS35">{{Cite journal|last=Pittichova|first=Jand|last2=Meech|first2=Karen J.|last3=Valsecchi|first3=Giovanni B.|last4=Pittich|first4=Eduard M.|displayauthors=1|date=2003|title=Are Comets 42P/Neujmin 3 and 53P/Van Biesbroeck Parts of one Comet?|journal=Bulletin of the American Astronomical Society|volume=35|pages=1011|bibcode=2003DPS....35.4705P}}</ref>. Сімейство комет Ліллера є ще однією групою комет, яка є результатом фрагментації, це сімейство складається з C/1988 A1 (Liller), C/1996 Q1 (Tabur), C/2015 F3 (SWAN), C/2019 Y1 (ATLAS), та C/2023 V5 (Леонард)<ref name="Sekanina-2016">{{Cite journal|last=Sekanina|first=Zdenek|last2=Kracht|first2=Rainer|date=1 травня 2016|title=Pairs and Groups of Genetically Related Long-period Comets and Proposed Identity of the Mysterious Lick Object of 1921|journal=[[The Astrophysical Journal]]|volume=823|issue=1|pages=2 (26 pages)|arxiv=1510.06445|bibcode=2016ApJ...823....2S|doi=10.3847/0004-637X/823/1/2|doi-access=free}}</ref><ref name="de la Fuente Marcos-2023">{{Cite journal|last=de la Fuente Marcos|first=Carlos|last2=de la Fuente Marcos|first2=Raúl|date=27 листопада 2023|title=Second-generation Fragments of a Comet Split in the Making: The Liller Family Comets|journal=Research Notes of the American Astronomical Society|volume=7|issue=11|pages=249 (3 pages)|arxiv=|bibcode=2023RNAAS...7..249D|doi=10.3847/2515-5172/ad0f27|doi-access=free}}</ref>.

Спостерігалося, як деякі комети розпадаються під час проходження перигелію, зокрема такі великі комети як Веста та [[Комета Ікея — Секі|Ікея-Секі]]. [[Комета Бієли]] була одним із яскравих прикладів такого руйнування, коли вона розпалася на дві частини під час проходження через перигелій у 1846 році. Дві комети, що утворилися, бачили окремо в 1852 році, але після того їх не спостерігали. Натомість у 1872 та 1885 роках спостерігалися вражаючі [[Метеорний потік|метеорні дощі]], коли комета мала б бути видимою. Незначний метеорний дощ [[Андромедиди]] й досі спостерігається щорічно в листопаді, і він виникає, коли Земля перетинає орбіту [[Комета Бієли|комети Бієли]]<ref>{{Cite web|url=http://meteorshowersonline.com/showers/andromedids.html|title=The Andromedids|publisher=Meteor Showers Online|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20130122144223/http://meteorshowersonline.com/showers/andromedids.html|archive-date=22 січня 2013|url-status=dead|access-date=27 квітня 2009}}</ref>.

Деякі комети мають більш вражаючий кінець існування&nbsp;— вони або падають на Сонце<ref>{{Cite web|url=http://sci.esa.int/soho/26188-soho-analyses-a-kamikaze-comet/|title=SOHO analyses a kamikaze comet|date=23 лютого 2001|publisher=ЄКА|language=en|access-date=30 серпня 2013}}</ref>, або розбиваються об планету чи інше тіло. Зіткнення між кометами та планетами або супутниками були звичайним явищем у ранній Сонячній системі: наприклад, деякі з багатьох кратерів на Місяці могли бути спричинені зіткненнями з кометами. Нещодавнє зіткнення комети з планетою відбулося в липні 1994 року, коли комета [[Комета Шумейкерів — Леві 9|Шумейкерів-Леві 9]] розпалася на частини й зіткнулася з Юпітером<ref>{{Cite web|url=http://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/comet.html|title=Comet Shoemaker–Levy 9 Collision with Jupiter|publisher=National Space Science Data Center|language=en|access-date=30 серпня 2013}}</ref>.

== Явища, пов'язані з кометами ==

=== Зв'язок із метеоритними потоками ===
Оскільки комета нагрівається під час близьких до Сонця прольотів, [[Дегазація (значення)|виділення газів]] з її крижаних компонентів вивільняє тверді уламки, які занадто великі, щоб їх можна було знести [[Світловий тиск|тиском світла]] і сонячним вітром<ref name=":3"/>. Коли Земля, проходячи по своїй орбіті, перетинає уламки комети, які складаються здебільшого з дрібних зерен кам'янистої речовини, на Землі спостерігається [[Метеорний потік|метеорний дощ]]. Густі уламки створюють швидкі й інтенсивні метеорні дощі, а розріджені створюють довші та менш інтенсивні дощі. Як правило, щільність сліду уламків залежить від того, як давно батьківська комета вивільнила уламки<ref name="sciam19990920">{{Cite web|url=https://www.scientificamerican.com/article/what-causes-a-meteor-show/|title=What causes a meteor shower?|last=Lyzenga|first=Gregory A.|date=20 вересня 1999|website=[[Scientific American]]|language=en|access-date=21 листопада 2019}}</ref><ref name="natgeo20190207">{{Cite web|url=https://www.nationalgeographic.com/science/space/reference/meteor-showers/|title=Meteor showers, explained|last=Jaggard|first=Victoria|date=7 лютого 2019|website=[[National Geographic]]|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20190507121359/https://www.nationalgeographic.com/science/space/reference/meteor-showers/|archive-date=7 травня 2019|url-status=dead|access-date=21 листопада 2019}}</ref>. [[Персеїди|Метеорний потік Персеїди]], наприклад, відбувається щороку між 9 і 13 серпня, коли Земля перетинає орбіту [[Комета Свіфта — Туттля|комети Свіфта-Туттля]]. А [[комета Галлея]], наприклад, є джерелом [[Оріоніди|потоку Оріоніди]], який спостерігається в жовтні<ref name="showers">{{Cite web|url=http://meteorshowersonline.com/major_meteor_showers.html|title=Major Meteor Showers|publisher=Meteor Showers Online|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20130724111133/http://meteorshowersonline.com/major_meteor_showers.html|archive-date=24 липня 2013|url-status=dead|access-date=31 липня 2013}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.weather.gov/fsd/meteor|title=Meteors and Meteor Showers|publisher=United States National Weather Service|language=en|access-date=21 листопада 2019}}</ref>.

=== Вплив на зародження життя на Землі ===
Багато комет і астероїдів зіткнулися із Землею на ранніх стадіях її існування. Багато вчених вважають, що комети, які бомбардували молоду Землю близько 4 мільярдів років тому, принесли [[Походження води на Землі|величезну кількість води]], яка зараз заповнює океани Землі, або, принаймні значну їх частину. Інші ж вчені ставлять під сумнів цю ідею<ref>{{Cite web|url=https://www.newscientist.com/article/dn12693|title=Earth's water brewed at home, not in space|last=Muir|first=Hazel|date=25 вересня 2007|website=New Scientist|language=en|access-date=30 серпня 2013}}</ref>. Виявлення в кометах значної кількості органічних молекул, у тому числі [[Поліциклічні ароматичні вуглеводні|поліциклічних ароматичних вуглеводнів]]<ref name="NASA-201502102">{{Cite web|url=http://www.jpl.nasa.gov/news/news.php?feature=4480|title=Why Comets Are Like Deep Fried Ice Cream|last=Clavin|first=Whitney|date=10 лютого 2015|publisher=[[NASA]]|language=en|access-date=10 лютого 2015}}</ref>, призвело до припущення, що комети чи [[метеорит]]и могли принести на Землю передвісників життя або навіть саме життя<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=Dfn0VoICrBYC&pg=PA315
|title=Comets
|last=Fernández
|first=Julio A.
|date=2006
|publisher=Springer
|page=315
|language=en
|isbn=978-1-4020-3495-4
}}</ref>. 2013 року було висунуто припущення, що зіткнення між кам'янистими та крижаними поверхнями, такими як комети, могло призвести до утворення, шляхом [[Ударний синтез|ударного синтезу]], [[Амінокислоти|амінокислот]], з яких складаються [[білки]]<ref>{{Cite journal|last=Martins|first=Zita|last2=Price|first2=Mark C.|last3=Goldman|first3=Nir|last4=Sephton|first4=Mark A.|last5=Burchell|first5=Mark J.|displayauthors=1|date=2013|title=Shock synthesis of amino acids from impacting cometary and icy planet surface analogues|journal=Nature Geoscience|volume=6|issue=12|pages=1045–1049|bibcode=2013NatGe...6.1045M|doi=10.1038/ngeo1930}}</ref>. Швидкість, з якою комети входили в атмосферу, у поєднанні з величиною енергії, створеної після удару, дозволила меншим молекулам конденсуватися у більші макромолекули, які послужили основою для утворення життя на Землі.<ref>{{Cite web|url=https://www.astrobio.net/also-in-news/did-comet-impacts-jump-start-life-on-earth/|title=Did comet impacts jump-start life on Earth?|date=2019-10-18|website=Astrobiology Magazine|language=en-US|archive-url=https://web.archive.org/web/20210308143059/https://www.astrobio.net/also-in-news/did-comet-impacts-jump-start-life-on-earth/|archive-date=2021-03-08|url-status=usurped|access-date=2019-12-01}}</ref> У 2015 році вчені виявили значну кількість молекулярного кисню в газових викидах комети 67P, що свідчить про те, що ця молекула може зустрічатися частіше, ніж вважалося, і, отже, є меншим індикатором життя, ніж передбачалося раніше<ref>Oregonian (29 Oct 2015), «Comet's oxygen shakes theories on solar system», p. A5</ref>.

Є підозри, що зіткнення з кометами протягом тривалого періоду часу доставляло на Місяць значну кількість води, частина якої, можливо, збереглася у вигляді місячного льоду<ref>{{Cite web|url=http://lunarscience.nasa.gov/articles/water-discovered-in-apollo-moon-rocks-likely-came-from-comets/|title=Water Discovered in Apollo Moon Rocks Likely Came from Comets|publisher=NASA|language=en|access-date=7 вересня 2013}}</ref>. Вважається, що вплив комет і [[метеороїд]]ів є причиною існування [[Тектити|тектитів]], зокрема [[австраліт]]ів<ref>{{Cite web|url=http://museumvictoria.com.au/discoverycentre/infosheets/australites/|title=Australites|publisher=Museum Victoria|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20080726071448/http://museumvictoria.com.au/DiscoveryCentre/Infosheets/Australites/|archive-date=26 липня 2008|url-status=dead|access-date=7 вересня 2013}}</ref>.

== Вивчення комет ==
[[Файл:S0484.4.jpg|міні|Зображення [[C/-43 K1 (комета Цезаря)|комети Цезаря]] на римській монеті [[Октавіан Август|Октавіана Августа]]]]
=== Таблиця кількості відкритих комет по десятиліттях ===
{| align="center" border="0" cellspacing="2" cellpadding="5" style="border:1px solid #AAAAAA;"
|-bgcolor="#AAAAFF"
|+ style="font-weight: bold; font-size: 1.1em; margin-bottom: 0.5em" | Кількість відкритих комет по десятиліттях<ref>{{Cite web|url=http://ssd.jpl.nasa.gov/dat/ELEMENTS.COMET|title=Elements.comet — JPL Solar System Dynamics — NASA|website=NASA|language=en|archive-url=https://www.webcitation.org/614UPJX30?url=http://ssd.jpl.nasa.gov/dat/ELEMENTS.COMET|archive-date=20 серпня 2011|accessdate=11 лютого 2010}}</ref>
|-bgcolor="#eeeeff"
! 1800—1809 !! 1810—1819 !! 1820—1829 !! 1830—1839 !! 1840—1849 !! 1850—1859 !! 1860—1869 !! 1870—1879 !! 1880—1889 !! 1890—1899
|- bgcolor="#f7f9ff"
| align=center| 7
| align=center| 9
| align=center| 15
| align=center| 7
| align=center| 24
| align=center| 26
| align=center| 25
| align=center| 23
| align=center| 39
| align=center| 31
|-bgcolor="#eeeeff"
! 1900—1909 !! 1910—1919 !! 1920—1929 !! 1930—1939 !! 1940—1949 !! 1950—1959 !! 1960—1969 !! 1970—1979 !! 1980—1989 !! 1990—1999
|- bgcolor="#f7f9ff"
| align=center| 24
| align=center| 24
| align=center| 21
| align=center| 25
| align=center| 39
| align=center| 32
| align=center| 36
| align=center| 51
| align=center| 85
| align=center| 404
|-bgcolor="#eeeeff"
! 2000—2009 !! 2010—2019 !! 2020—2029 !! 2030—2039 !! 2040—2049 !! 2050—2059 !! 2060—2069 !! 2070—2079 !! 2080—2089 !! 2090—2099
|- bgcolor="#f7f9ff"
| align=center| 1541
| align=center| 531
| align=center|
| align=center|
| align=center|
| align=center|
| align=center|
| align=center|
| align=center|
| align=center|
|}

== Історія досліджень ==

=== Ранні уявлення та спостереження ===
[[Файл:Bayeux Tapestry scene32 Halley comet.jpg|міні|[[Комета Галлея]] з'явилася в 1066 році перед [[Битва при Гастінгсі (1066)|битвою при Гастінгсі]], зображення на [[Гобелен з Байо|гобелені з Байє]].]]
[[Файл:Tychonis Brahe De mundi aetherei recentioribus phaenomenis liber secundus.png|міні|Сторінка з трактату [[Тихо Браге|Тіхо Браге,]] що описує його [[Геоцентризм|геоцентричну]] точку зору на [[Велика комета 1577 року|Велику комету 1577 року]]]]
Із стародавніх джерел відомо, що люди помічали комети протягом тисячоліть<ref>{{Cite web|url=http://www.lib.cam.ac.uk/mulu/oracle.html|title=Chinese Oracle Bones|publisher=Cambridge University Library|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20131005100532/http://www.lib.cam.ac.uk/mulu/oracle.html|archive-date=5 жовтня 2013|url-status=dead|access-date=14 серпня 2013}}</ref>. До XVI сторіччя комети зазвичай вважалися поганим знаком, провісницями смерті королів чи знатних людей, майбутніх катастроф, або навіть тлумачилися як напади іншопланетних істот на жителів Землі<ref>{{Cite web|url=http://www.ianridpath.com/halley/halley1.htm|title=Comet lore|last=Ridpath|first=Ian|authorlink1=Ian Ridpath|date=8 липня 2008|website=A brief history of Halley's Comet|language=en|access-date=14 серпня 2013}}</ref><ref name=":3">{{Harvnb|Sagan|Druyan|1997}}</ref>.

[[Арістотель|Аристотель]] (384—322&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.) був першим відомим вченим, який використовував різні теорії та факти спостережень для застосування послідовної, структурованої космологічної теорії комет. Він вважав, що комети були [[Атмосферне явище|атмосферними явищами]], оскільки вони могли з'являтися поза [[Екліптика|екліптикою]] та змінювати яскравість протягом кількох днів. Кометна теорія Арістотеля виникла на основі його спостережень і космологічної теорії про те, що все в космосі влаштовано в чіткій [[Конфігурація (астрономія)|конфігурації]]<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=Fo-GY4J1h4cC&pg=PA1
|title=A History of Physical Theories of Comets, From Aristotle to Whipple
|last=Heidarzadeh
|first=Tofigh
|date=2008
|publisher=[[Springer Science+Business Media]]
|page=1
|language=en
|isbn=978-1-4020-8323-5
|lccn=2008924856
}}</ref>. Частиною цієї конфігурації був чіткий поділ між небесним і земним, та переконання, що комети тісно пов'язані з останнім. За Аристотелем, комети повинні бути всередині сфери Місяця та чітко відокремленими від неба. Також у 4 столітті до нашої ери [[Аполлоній Міндський]] підтримував ідею, що комети рухаються, як планети{{Sfn|Sagan|Druyan|1997|с=48}}. Арістотелівська теорія про комети продовжувала бути загальноприйнятою у [[Середньовіччя|Середньовіччі]], попри кілька відкриттів, що заперечують її аспекти<ref name=":03">{{Cite journal|last=Barker|first=Peter|last2=Goldstein|first2=Bernard R.|date=September 1988|title=The role of comets in the Copernican revolution|journal=Studies in History and Philosophy of Science Part A|volume=19|issue=3|pages=299–319|bibcode=1988SHPSA..19..299B|doi=10.1016/0039-3681(88)90002-7|name-list-style=amp}}</ref>.

У 1 столітті нашої ери [[Луцій Анней Сенека|Сенека Молодший]] поставив під сумнів логіку Аристотеля щодо комет. Через їх регулярний рух і несприйнятливість до вітру вони не можуть бути атмосферними {{Sfn|Sagan|Druyan|1997|с=26}} і є постійнішими, ніж можна подумати через їхні короткі спалахи на небі. Він зазначив, що лише хвости прозорі, а отже схожі на хмари, і стверджував, що немає причин обмежувати їх орбіти екліптикою {{Sfn|Sagan|Druyan|1997|с=26}}. Критикуючи Аполлонія Міндського, Сенека стверджував: «Комета прорізає верхні області Всесвіту, а потім стає видимою, коли досягає найнижчої точки своєї орбіти»{{Sfn|Sagan|Druyan|1997|сторінки=26–27}}. Хоча Сенека не створив власної суттєвої теорії<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=Fo-GY4J1h4cC&q=a+history+of+physical+theories+on+comets&pg=PR8
|title=A History of Physical Theories of Comets, From Aristotle to Whipple
|last=Heidarzadeh
|first=Tofigh
|date=2008-05-23
|publisher=Springer Science & Business Media
|language=en
|isbn=978-1-4020-8323-5
}}</ref>, його аргументи викликали багато дискусій серед критиків Арістотеля в ХVI та XVII століттях<ref name=":03"/>.

У I столітті [[Пліній Старший]] вважав, що комети пов'язані з політичними заворушеннями і смертю<ref name=":3"/>. Пліній розглядав комети як «людиноподібні», часто зіставляючи їхні хвости з «довгим волоссям» або «довгою бородою»<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=1_MVAwAAQBAJ&pg=PA36
|title=The Comet of 1577: Its Place in the History of Astronomy
|last=Hellman
|first=C. Doris
|year=1971
|series=Columbia University Studies in the Social Sciences No. 510
|publisher=AMS Press
|page=36
|isbn=0-404-51510-X
|lccn=72-110569
}}</ref>. Його система класифікації комет за кольором і формою використовувалася протягом століть<ref name=":23">{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=CcSUeymd-14C&q=regiomontanus+on+comets&pg=PR7
|title=Introduction to Comets
|last=Brandt
|first=John C.
|last2=Chapman
|first2=Robert D.
|date=2004-03-11
|publisher=Cambridge University Press
|pages=6–11
|language=en
|isbn=978-0-521-00466-4
}}</ref>.

В [[Індійська астрономія|Індії]] до VI століття астрономи вважали комети небесними тілами, які періодично з'являлися. Таку точку зору висловили в VI столітті астрономи [[Варагамігіра|Варахаміхіра]] та [[Бхадрабаху III|Бхадрабаху]], а астроном X століття [[Бхаттотпала]] перерахував назви та обрахував приблизні періоди деяких комет, але невідомо, як проводили ці обрахунки та наскільки вони точні<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=ILBuYcGASxcC&pg=PA293
|title=Exploring Ancient Skies: A Survey of Ancient and Cultural Astronomy
|last=Kelley
|first=David H.
|last2=Milone
|first2=Eugene F.
|date=2011
|publisher=[[Springer Science+Business Media]]
|edition=2nd
|page=293
|language=en
|bibcode=2011eas..book.....K
|doi=10.1007/978-1-4419-7624-6
|isbn=978-1-4419-7624-6
|oclc=710113366
|name-list-style=amp
}}</ref><ref>{{Cite journal|last=Sharma|first=S. D.|date=1987|title=Periodic Nature of Cometary Motions as Known to Indian Astronomers Before Eleventh Century A.D|url=https://www.cambridge.org/core/journals/international-astronomical-union-colloquium/article/periodic-nature-of-cometary-motions-as-known-to-indian-astronomers-before-eleventh-century-ad/CB4A864D932B389D94E6842EAD3F980F|journal=International Astronomical Union Colloquium|language=en|volume=91|pages=109–112|doi=10.1017/S0252921100105925|issn=0252-9211}}</ref>.

У 1301 році італійський художник [[Джотто ді Бондоне|Джотто]] створив перше точне зображення комети. У своєму творі ''«[[Поклоніння волхвів]]»'' зображення Джотто комети Галлея на місці [[Вифлеємська зірка|Віфлеємської зірки]] не мало собі рівних за точністю аж до 19-го сторіччя і було перевершене лише з винаходом фотографії<ref name=":12">{{Cite journal|last=Olson|first=Roberta J.M.|date=1984|title=... And They Saw Stars: Renaissance Representations of Comets and Pretelescopic Astronomy|journal=Art Journal|volume=44|issue=3|pages=216–224|doi=10.2307/776821|jstor=776821}}</ref>.

Астрологічні тлумачення комет переважали аж до XV століття, попри початки сучасної астрономічної науки. Комети продовжували бути провісницями катастроф, як це видно в хроніках ''[[Люцернер Шиллінг|Люцернера Шилінга]]'' та в застереженнях [[Калікст III|папи Каллікста III]]<ref name=":12"/>. 1578 року німецький [[Лютеранство|лютеранський]] єпископ Андреас Целіхіус визначив комети як «густий дим людських гріхів …розпалений гарячим і полум'яним гнівом [[Бог|Верховного Небесного Судді]]<nowiki/>». Наступного року [[Андреас Дудіт]] заявив, що «якби комети були спричинені гріхами смертних, вони б ніколи не зникли з неба»{{Sfn|Sagan|Druyan|1997|сторінки=32–33}}.

=== Дослідження орбіт ===
Перші спроби виміряти [[паралакс]] комети Галлея було зроблено 1456 року, але вимірювання були помилковими{{Sfn|Sagan|Druyan|1997|с=36}}. [[Реґіомонтан|Регіомонтан]] був першим, хто спробував обчислити [[добовий паралакс]], спостерігаючи [[C/1471 Y1|Велику комету 1472 року]]. Його прогнози були не дуже точними, але їх було зроблено в надії оцінити відстань комети від Землі<ref name=":23"/>.

У XVI столітті [[Тихо Браге]] та [[Майкл Маестлін]] вимірявши паралакс [[Велика комета 1577 року|Великої комети 1577 року]] продемонстрували, що комети мають перебувати поза атмосферою Землі<ref>{{Cite journal|last=Barker|first=Peter|date=2002-06-01|title=Constructing Copernicus|journal=Perspectives on Science|volume=10|issue=2|pages=208–227|doi=10.1162/106361402321147531|issn=1063-6145}}</ref>. У межах точності вимірювань це означало, що комета повинна знаходитися щонайменше вчетверо далі ніж Місяць<ref name="ESO part I">{{Cite web|url=http://www.eso.org/public/events/astro-evt/hale-bopp/comet-history-1.html|title=A Brief History of Comets I (until 1950)|publisher=[[European Southern Observatory]]|language=en|access-date=14 серпня 2013}}</ref><ref name=":3"/>. На основі спостережень 1664 року [[Джованні Альфонсо Бореллі|Джованні Бореллі]] записав довготу та широту комет, які він спостерігав, і припустив, що орбіти комет можуть бути параболічними<ref>{{Cite journal|last=Boschiero|first=Luciano|date=February 2009|title=Giovanni Borelli and the Comets of 1664–65|journal=Journal for the History of Astronomy|volume=40|issue=1|pages=11–30|bibcode=2009JHA....40...11B|doi=10.1177/002182860904000103}}</ref>. У своїй книзі ''«Аналізатор»'' 1623 року [[Галілео Галілей]] відкидав теорію Браге про паралакс комет і стверджував, що вони можуть бути просто оптичною ілюзією, попри незначні особисті спостереження<ref name=":23"/>. 1625 року учень Маестліна [[Йоганн Кеплер]] підтвердив, що погляд Браге на кометний паралакс був правильним<ref name=":23" />. Крім того, у 1682 році математик [[Якоб Бернуллі]] опублікував трактат про комети.[[Файл:Newton Comet1680.jpg|праворуч|міні|Параболічна орбіта комети 1680 року в ''[[Математичні начала натуральної філософії|Началах]]'' [[Ісаак Ньютон|Ньютона]]]]
[[Ісаак Ньютон]] у своїх ''[[Математичні начала натуральної філософії|«Математичних началах»]]'' 1687 року довів, що об'єкт, який рухається під дією [[Гравітація|сили тяжіння]], матиме орбіту, яка є одним із [[Конічні перетини|конічних перетинів]], та продемонстрував, що комети можуть мати параболічну орбіту, використовуючи як приклад комету 1680 року<ref>{{Cite book
|title=Philosophiæ Naturalis Principia Mathematica
|last=Newton
|first=Isaac
|authorlink1=Ісаак Ньютон
|date=1687
|publisher=[[Royal Society of London]]
|chapter=Lib. 3, Prop. 41
|isbn=0-521-07647-1
}}</ref>. Він описав комети як компактні тверді тіла, що рухаються по нахиленій орбіті, а їхні хвости&nbsp;— як тонкі потоки пари, що випускаються їхніми ядрами при нагріванні Сонцем<ref name=":3"/>. Він зазначив, що комети зазвичай з'являються поблизу Сонця, а отже, найімовірніше, обертаються навколо нього{{Sfn|Sagan|Druyan|1997|с=26}}. Про їхню [[світність]] він заявив: «Комети сяють світлом Сонця, яке вони відбивають», а їхні хвости освітлюються «світлом Сонця, відбитим димом, що виникає з [коми]»{{Sfn|Sagan|Druyan|1997|с=26}}.

У 1705 році [[Едмонд Галлей]] застосував метод Ньютона до 23 комет, які з'являлися між 1337 і 1698 роками. Він зазначив, що три з них&nbsp;— комети 1531, 1607 і 1682 років&nbsp;— мали дуже схожі [[елементи орбіти]], і він також зміг пояснити невеликі відмінності в їхніх орбітах гравітаційними збуреннями від Юпітера і [[Сатурн (планета)|Сатурна]]. Упевнений, що ці три появи були появами однієї комети, він передбачив, що вона з'явиться знову в 1758–59 роках<ref name="Halley">{{Cite journal|last=Halleio|first=E.|date=1704|title=Astronomiae Cometicae Synopsis, Autore Edmundo Halleio apud Oxonienses. Geometriae Professore Saviliano, & Reg. Soc. S|url=http://rstl.royalsocietypublishing.org/content/24/289-304/1882.full.pdf|journal=Philosophical Transactions of the Royal Society of London|volume=24|issue=289–304|pages=1882–1899|bibcode=1704RSPT...24.1882H|doi=10.1098/rstl.1704.0064|archive-url=https://web.archive.org/web/20170430210149/http://rstl.royalsocietypublishing.org/content/24/289-304/1882.full.pdf|archive-date=2017-04-30|doi-access=free|url-status=live}}</ref>. Дату повернення комети, спрогнозовану Галлеєм, пізніше уточнила група з трьох французьких математиків: [[Алексі Клод Клеро|Алексіса Клеро]], [[Жозеф Жером Лефрансуа де Лаланд|Жозефа Лаланда]] і [[Ніколь-Рейн Лепот|Ніколь-Рейн Лепо]], які передбачили дату перигелію комети в 1759 році з точністю до місяця<ref>On 1758 November 14, Alexis Clairaut announced to the Royal Academy of Sciences in Paris his prediction of the date at which Halley's comet would return:</ref>{{Sfn|Sagan|Druyan|1997|с=93}}. Коли комета повернулася, як передбачалося, її назвали «кометою Галлея»<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=DFgMAaU3vA8C&pg=PA35
|title=The Greatest Comets in History: Broom Stars and Celestial Scimitars
|last=Wong
|first=Yau-Chuen
|date=2008
|publisher=Springer
|page=35
|isbn=978-0-387-09513-4
}}</ref>.

=== Розвиток фізичного розуміння ===
Ще у XVIII столітті деякі вчені висунули правильні гіпотези щодо фізичного складу комет. 1755 року [[Іммануїл Кант]] у своїй ''[[Універсальна природна історія та теорія небес|«Універсальній історії природи»]]'' висунув гіпотезу про те, що комети утворилися з «первісної матерії» за межами відомих планет, яка збурюється гравітацією, потім рухається по орбіті із довільним нахилом і частково випаровується сонячним теплом, коли проходить поблизу перигелію{{Sfn|Sagan|Druyan|1997|сторінки=84–87}}. 1836 року німецький математик [[Фрідріх-Вільгельм Бессель|Фрідріх Вільгельм Бессель]], спостерігаючи потоки пари під час появи комети Галлея в 1835 році, припустив, що [[Реактивний рух|реактивні сили]] випаровування матеріалу можуть бути достатньо великими, щоб істотно змінити орбіту комети, і він стверджував, що негравітаційні рухи комети Енке були результатом цього явища<ref name=":3"/>.

У ХІХ столітті астрономічна обсерваторія Падуї була центром спостережень за кометами. Під керівництвом [[Джованні Сантіні]] (1787—1877), а потім і Джузеппе Лоренцоні (1843—1914), ця обсерваторія була присвячена класичній астрономії, головним чином обчисленню орбіт нових комет і планет, з метою складання каталогу з майже десяти тисяч зір. Оскільки вона розташована в північній частині Італії, спостереження з цієї обсерваторії були ключовими для встановлення важливих геодезичних, географічних і астрономічних розрахунків, таких як різниця довготи між Міланом і Падуєю, а також Падуєю й Фіуме<ref>{{Cite journal|last=Pigatto|first=Luisa|date=December 2009|title=The correspondence of Giovanni Santini and Giuseppe Lorenzoni, directors of the Astronomical Observatory of Padua in the 19th Century|journal=Annals of Geophysics|volume=52|pages=595–604}}</ref>. У листуванні працівників обсерваторії, зокрема між Сантіні та іншим астрономом Джузеппе Тоальдо, згадувалося про важливість спостережень за орбітами комет і планет<ref>Pigatto, L. (1988): Santini e gli strumenti della Specola, in Giovanni Santini astronomo, «Atti e Memorie dell'Accademia Patavina di Scienze, Lettere ed Arti», (Padova), XCIX (1986—1987), 187—198.</ref>.

У 1950 році [[Фред Лоуренс Віппл]] припустив, що комети не є скелястими об'єктами, що містять трохи льоду, а являють собою крижані об'єкти, які містять трохи пилу та каміння<ref name="Whipple">{{Cite journal|last=Whipple|first=F. L.|date=1950|title=A comet model. I. The acceleration of Comet Encke|url=https://archive.org/details/sim_astrophysical-journal_1950-03_111_2/page/375|journal=The Astrophysical Journal|volume=111|pages=375|bibcode=1950ApJ...111..375W|doi=10.1086/145272}}</ref>. Ця модель «брудної сніжки» незабаром стала загальноприйнятою і, здавалося, була підтверджена спостереженнями [[Космічний апарат|космічних апаратів]] (зокрема зонда ''[[Джотто (космічний апарат)|Джотто]]'' [[Європейське космічне агентство|Європейського космічного агентства]] та радянських ''[[Вега 1]]'' і ''[[Вега 2]]''), які пролетіли через кому комети Галлея у 1986 році, сфотографували ядро та спостерігали струмені речовини, що випаровується<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=E4NfZ9FDcc8C&pg=PA156
|title=Magic Universe:A Grand Tour of Modern Science
|last=Calder
|first=Nigel
|date=13 жовтня 2005
|publisher=OUP Oxford
|page=156
|isbn=978-0-19-162235-9
}}</ref>.

22 січня 2014 року вчені [[Європейське космічне агентство|Європейського космічного агентства]] повідомили про те, що вперше виявили [[Водяна пара|водяну пару]] на [[Карликова планета|карликовій планеті]] [[Церера (карликова планета)|Церера]], найбільшому об'єкті в поясі астероїдів<ref name="KüppersO'Rourke2014">{{Cite journal|last=Küppers|first=Michael|last2=O'Rourke|first2=Laurence|last3=Bockelée-Morvan|first3=Dominique|author-link3=Dominique Bockelée-Morvan|last4=Zakharov|first4=Vladimir|last5=Lee|first5=Seungwon|last6=von Allmen|first6=Paul|last7=Carry|first7=Benoît|last8=Teyssier|first8=David|last9=Marston|first9=Anthony|date=2014|title=Localized sources of water vapour on the dwarf planet (1) Ceres|journal=Nature|volume=505|issue=7484|pages=525–527|bibcode=2014Natur.505..525K|doi=10.1038/nature12918|issn=0028-0836|pmid=24451541}}</ref>. Виявлення було зроблено за допомогою [[Far-infrared astronomy|дальнього інфрачервоного діапазону]] [[Гершель (космічний телескоп)|космічної обсерваторії Гершеля]]<ref name="NASA-20140122">{{Cite web|url=http://www.nasa.gov/press/2014/january/herschel-telescope-detects-water-on-dwarf-planet|title=Herschel Telescope Detects Water on Dwarf Planet – Release 14-021|last=Harrington|first=J.D.|date=22 січня 2014|publisher=[[NASA]]|access-date=22 січня 2014}}</ref>. Знахідка є несподіваною, оскільки комети, а не астероїди, як правило, вважаються такими, що «випускають струмені та шлейфи». За словами одного з учених, «межі між кометами та астероїдами стають все більш розмитими»<ref name="NASA-20140122" />. 11 серпня 2014 року астрономи оприлюднили дослідження, вперше використовуючи [[Великий міліметровий радіотелескоп Атаками|телескоп ALMA]], у якому детально описано розподіл [[Синильна кислота|HCN]], HNC, [[Формальдегід|{{chem2|H2CO}}]], а також пил всередині [[Кома (астрономія)|ком]] комет [[C/2012 F6|C/2012 F6 (Леммон)]] і [[C/2012 S1 (ISON)]]<ref name="NASA-20140811">{{Cite web|url=http://www.nasa.gov/press/2014/august/goddard/nasa-s-3-d-study-of-comets-reveals-chemical-factory-at-work|title=Release 14-038: NASA's 3-D Study of Comets Reveals Chemical Factory at Work|last=Zubritsky|first=Elizabeth|last2=Neal-Jones|first2=Nancy|name-list-style=amp|date=11 серпня 2014|publisher=[[NASA]]|access-date=12 серпня 2014}}</ref><ref name="AJL-20140811">{{Cite journal|last=Cordiner|first=M. A.|displayauthors=etal|date=11 серпня 2014|title=Mapping the Release of Volatiles in the Inner Comae of Comets C/2012 F6 (Lemmon) and C/2012 S1 (ISON) Using the Atacama Large Millimeter/Submillimeter Array|journal=[[The Astrophysical Journal]]|volume=792|pages=L2|arxiv=1408.2458|bibcode=2014ApJ...792L...2C|doi=10.1088/2041-8205/792/1/L2}}</ref>.

=== Космічні дослідження ===
{| class="wikitable sortable toptextcells"
! colspan="2" | Комета !! colspan="3" | Відвідання !! rowspan="2" | Примітки
|-
! Назва !! style="width:12em" | Рік відкриття !! Космічний апарат !! Дата !! Відстань зближення (км)
|-
| [[21P/Джакобіні — Ціннера]] || 1900 || «[[Міжнародний дослідник комет]]» || 1985 || style="text-align:right;" | 7800 || Проліт
|-
| rowspan="4" | Комета Галлея || rowspan="4" data-sort-value="-240" | Відома з давніх часів (не пізніше 240{{nbsp}}р. до&nbsp;н.&nbsp;е.<ref name="stephyau">{{cite journal |author=Stephenson F. R., Yau K. K. C. |date= |year=1985|month=May |title=Far eastern observations of Halley’s comet: 240{{nbsp}}BC to AD{{nbsp}}1368 |journal=Journal of the British Interplanetary Society| volume=38 |issue= |series= |pages= 195—216 |publisher= |location= |issn=0007-084X |url=http://adsabs.harvard.edu/abs/1985JBIS...38..195S |archiveurl= |postscript=}}</ref>); періодичність появи відкрита у 1705{{nbsp}}році || «[[Вега (космічний апарат)|Вега-1]]» || 1986 || style="text-align:right;" | 8889 || Зближення
|-
| «[[Вега (космічний апарат)|Вега-2]]» || 1986 || style="text-align:right;" | 8030 || Зближення
|-
| «[[Суйсей]]» || 1986 || style="text-align:right;" | 151000 || Зближення
|-
| «[[Джотто (космічний апарат)|Джотто]]» || 1986 || style="text-align:right;" | 596 || Зближення
|-
| [[26P/Грігга — Скьєллерупа]] || 1902 || «Джотто» || 1992 || style="text-align:right;" | 200 || Зближення
|-
| [[19P/Бореллі]] || 1904 || {{lang-en2|[[Deep Space 1]]}} || 2001 || style="text-align:right;" | || Зближення
|-
| [[81P/Вільда]] || 1978 || «[[Стардаст]]» || 2004 || style="text-align:right;" | 240 || Зближення; повернення зразків на Землю
|-
| 9P/Темпеля || 1867 || «Діп Імпакт» || 2005 || style="text-align:right;" | 0|| Зближення; зіткнення спеціального модуля (ударника) з{{nbsp}}ядром
|-
| [[103P/Хартлі]] || 1986 || «Діп Імпакт» || 2010 || style="text-align:right;" | 700 || Зближення
|-
| 9P/Темпеля || 1867 || «[[Стардаст]]» || 2011 || style="text-align:right;" | 181 || Зближення
|-
| 67P/Чурюмова&nbsp;— Герасименко || 1969 || «Розетта» || 2014 || style="text-align:right;" | 0 || Вихід на орбіту як [[квазісупутник]]; перша в історії м'яка посадка на комету (модуль «[[Філи (космічний апарат)|Філи]]»)
|}

Докладніше уявлення про комети астрономи отримали завдяки успішним зближенням в 1986 до комети Галлея радянських космічних апаратів [[Вега 1|«Вега-1»]], [[Вега 2|«Вега-2»]] та європейського [[Джотто (космічний апарат)|«Джотто»]]. Прилади, встановлені на цих апаратах, передали на Землю зображення ядра комети й різноманітних відомостей про її оболонку. Виявилося, що ядро комети Галлея складається переважно зі звичайної криги (з невеликими вкрапленнями вуглекислих і метанових льодів), а також пилових часток. Саме вони утворюють оболонку комети, а з наближенням її до Сонця частина з них&nbsp;— під тиском сонячного вітру&nbsp;— переходить у хвіст. Ядро комети Галлея має неправильну форму; його розміри становлять кілька кілометрів: 14&nbsp;— у довжину, 7,5&nbsp;— у ширину; обертається ядро навколо своєї осі, що майже перпендикулярно площині орбіти комети. Період обертання дорівнює 53 години<ref>{{Cite web|url=https://www.esa.int/Science_Exploration/Space_Science/Giotto_overview|title=Giotto overview|website=www.esa.int|publisher=ЄКА|language=en|access-date=2024-04-03}}</ref>.

[[Файл:Tempel 1 (PIA02127).jpg|thumb|200px|Ядро комети Темпеля 1 (фото апарату «Deep Impact»)]]
У 2005 році космічний апарат НАСА [[Deep Impact (космічний апарат)|«Deep Impact»]] наблизився до [[комета Темпеля 1|комети Темпеля 1]], і за допомогою апарату «Імпактор», що відділився від основного КА, на величезній швидкості 10,3 км/с (37 000 км/год) зіткнувся з кометою, протаранив комету та передав зображення її поверхні<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/mission/deep-impact-epoxi/|title=Deep Impact (EPOXI)|website=science.nasa.gov|publisher=NASA|language=en|access-date=2024-04-03}}</ref>. Обробка даних, отриманих при спостереженні цього зіткнення, показала, що речовина верхнього шару комети сильно відрізнялась від очікуваної. Вважалося, що її ядро являє собою величезну брилу льоду із вкрапленням кам'яних гірських порід, у вигляді дрібних уламків. Насправді виявилося, що ядро комети складається з дуже пухкого матеріалу, що нагадує навіть не [[Купа щебеню|купу щебеню]], а величезну брилу пилу, пори в якому становлять 80&nbsp;%.

Коли відбулося зіткнення зонда з ядром комети, то викинута речовина злетіла вузьким високим стовпом. Таке можливо лише при дуже пухкому й легкому ґрунті. Результати цього ефектного експерименту в космосі привели до появи нової моделі будови ядра комет. У минулому ядро вважали забрудненою сніжною кулею або засніженою кам'яною брилою, а тепер його розглядають як досить пухке тіло, трохи подовженої форми, що складається з пилу. Залишається незрозумілим, як у такій «пухнатій» субстанції можуть зберігатися кратери, пагорби й різкі уступи поверхні, які чітко видні на знімках ядра комети Темпеля-1, отриманих як із самої станції Deep Impact, так і з ударного апарата, що передав останні зображення незадовго до зіткнення. На цих докладних знімках видно, що поверхня не згладжена й не покрита пилом&nbsp;— вона має досить виразні, різкі форми рельєфу й виглядає приблизно так само, як поверхня Місяця,&nbsp;— з безліччю кратерів і невеликих пагорбів<ref>{{Cite web|url=https://www.jpl.nasa.gov/missions/deep-impact|title=Deep Impact - Asteroid & Comet Missions - NASA Jet Propulsion Laboratory|last=|website=www.jpl.nasa.gov|publisher=NASA Jet Propulsion Laboratory (JPL)|language=en-US|access-date=2024-04-03}}</ref>.

Також в історію увійшла місія [[Європейське космічне агентство|Європейського космічного агентства]] до [[Комета Чурюмова — Герасименко|комети Чурюмова—Герасименко]], яку 1969 року відкрили співробітник [[Київський університет|Київського університету]]: [[Чурюмов Клим Іванович|Клим Іванович Чурюмов]] та аспірантка [[Герасименко Світлана Іванівна|Світлана Іванівна Герасименко]]. Цей новий етап у вивченні комет почався в 2004 році із запуску [[Розетта (космічний апарат)|зонду Розетта]]. Він став першим штучним супутником комети і приблизно два роки рухався разом з нею, фіксуючи відомості про те, як у міру наближення до Сонця нагрівається поверхня кометного ядра, викидаючи речовину, з якого виникає й виростає газово-пиловий хвіст<ref>{{Cite web|url=http://sci.esa.int/rosetta/34479-rosetta-ready-to-explore-a-comet-s-realm/|title=Rosetta Ready To Explore A Comet's Realm|date=12 січня 2004|publisher=ЄКА|language=en|access-date=7 вересня 2013}}</ref>.

Станція підійшла до комети у 2014, коли вона була далеко від Сонця та ще не мала хвоста. Потім від станції відділився невеликий посадковий модуль ''Філа'' і вперше в історії здійснив посадку на кометне ядро. Процес посадки на комету схожий скоріше на [[стикування]] космічних апаратів, а не на приземлення. Швидкість посадкового модуля зменшується до 0,7 м/с, що менше швидкості пішохода. Адже сила тяжіння на кометному ядрі, діаметр якого дорівнює 5&nbsp;км, зовсім невелика, і апарат може просто відскочити від поверхні назад у космос, якщо буде рухатися занадто швидко. Після зіткнення з кометою посадковий модуль прикріпився «сухопутним якорем», що нагадує гарпун. Надалі «якір» утримував його на кометі, коли він почав буріння поверхні мініатюрною [[Бурова установка|буровою установкою.]] Отриманий зразок речовини проаналізований міні-лабораторією, що перебував усередині модуля Філа. Відеокамера, установлена зовні, показала ландшафт кометного ядра й те, що відбувається на ньому при викидах газових струменів з надр. Настільки докладну інформацію було зібрано вперше й вона дає пояснення того, як улаштовано і з чого складається кометне ядро<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/mission/rosetta-philae/|title=Rosetta-Philae|website=science.nasa.gov|language=en|access-date=2024-04-03}}</ref>.

== Комети і планети ==

Маса комети приблизно в мільярд разів менша за масу [[Земля|Землі]] (5,9737×10<sup>25</sup> [[кг]]), а щільність речовини хвостів комет наближається до нуля. Хвости «небесних гостей» майже не впливають на планети Сонячної системи. У травні 1910 Земля проходила крізь хвіст комети Галлея, ніяких пов'язаних з цим змін на планеті та в русі планети не відзначено<ref name=":10" />.

Зіткнення великої комети з планетою призводить до великомасштабних наслідків в [[Атмосфера планети|атмосфері]], [[магнітосфера|магнітосфері]], [[клімат]]і останньої. Гарним і досить якісно дослідженим прикладом такого зіткнення було зіткнення уламків [[Комета Шумейкерів — Леві 9|комети Шумейкерів&nbsp;— Леві 9]] з [[Юпітер (планета)|Юпітером]] в липні 1994 року. Ця комета підійшла занадто близько до Юпітера й її просто розірвало його [[Гравітаційне поле|гравітаційним полем]] на 23 фрагменти розміром до 2&nbsp;км<ref>{{Cite web|url=https://hubblesite.org/contents/news-releases/1993/news-1993-22.html|title=Hubble Investigates Comet on a Collision Course with Jupiter|last=Dr. H. A. Weaver, T. E. Smith|website=HUBBLESITE, NASA|language=en}}</ref>. Ці уламки, розтягнувшись в одну лінію 1,1&nbsp;млн км (це втроє більше, ніж від [[Земля|Землі]] до [[Місяць (супутник)|Місяця]]), продовжували свій політ назустріч Юпітерові, поки не зіштовхнулися з ним<ref>{{Citation|title=Shoemaker Levy 9 comet fragments approaching Jupiter|url=http://archive.org/details/384833main_shoemakercometfragments|date=1994-05-17|accessdate=2024-05-27|first=ESA|last=NASA}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://archive.org/details/384833main_shoemakercometfragments|title=Shoemaker Levy 9 comet fragments approaching Jupiter|date=17 травня 1994|publisher=NASA, ЄКА|language=en|access-date=27 травня 2024}}</ref>. Цілий тиждень, з 16 по 22 липня 1994 року, тривав кометопад<ref>{{Cite web|url=https://www.nasa.gov/centers-and-facilities/goddard/how-historic-jupiter-comet-impact-led-to-planetary-defense/|title=How Historic Jupiter Comet Impact Led to Planetary Defense - NASA|date=2019-06-30|language=en-US|access-date=2024-05-27}}</ref>. Один за одним відбувалися гігантські спалахи, коли черговий уламок комети входив в атмосферу Юпітера на швидкості близько 64 км/с (230 тисяч км/год). У процесі падіння порушення в структурі [[Радіаційні пояси|радіаційних поясів]] навколо планети досягли такого ступеня, що над Юпітером з'явилося дуже інтенсивне [[полярне сяйво]]<ref>{{Cite web|url=https://science.nasa.gov/science-research/planetary-science/the-lasting-impacts-comet-shoemaker-levy-9/|title=The Lasting Impacts of Comet Shoemaker-Levy 9 - NASA Science|website=science.nasa.gov|language=en-US|access-date=2024-05-27}}</ref>.

== Комети в культурі ==
Зображення комет у [[Масова культура|масовій культурі]] міцно вкорінене в давній західній традиції розглядати комети як провісників загибелі та як ознаки змін<ref name="Van Riper 29">{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=JADiKdzkJqsC&pg=PA27
|title=Science in Popular Culture: A Reference Guide
|last=Bowdoin Van Riper
|first=A
|date=2002
|publisher=Greenwood Publishing
|pages=27–29
|language=en
|isbn=978-0-313-31822-1
}}</ref>. Одна тільки комета Галлея викликала безліч сенсаційних публікацій різного роду при кожній своїй повторній появі. Було особливо відзначено, що народження та смерть деяких видатних людей збіглися з окремими появами комети, наприклад, з письменниками [[Марк Твен|Марком Твеном]] (який правильно припустив, що він «піде з кометою» у 1910 році)<ref name="Van Riper 29" /> та [[Юдора Велті|Юдорою Велті]], життю якого [[Мері Чепін Карпентер|Мері Чапін Карпентер]] присвятила пісню «[[Галлі прийшов до Джексона|Halley Came to Jackson]]»<ref name="Van Riper 29" />.

У минулі часи яскраві комети часто викликали паніку та істерику серед населення, оскільки вважалися поганою прикметою. Ще під час проходження комети Галлея в 1910 році, Земля пройшла крізь хвіст комети, і помилкові повідомлення в газетах викликали побоювання, що [[ціан]] у хвості може отруїти мільйони<ref name=":10">{{Cite web|url=http://www.ianridpath.com/halley/halley11.htm|title=Awaiting the Comet|last=Ridpath|first=Ian|authorlink1=Ian Ridpath|date=3 липня 2008|website=A brief history of Halley's Comet|language=en|access-date=15 серпня 2013}}</ref>, тоді як поява [[Комета Гейла — Боппа|комети Гейла-Боппа]] в 1997 році спровокувала масове самогубство культу [[Небесні Врата (релігійна організація)|Небесних воріт]]<ref>{{Cite news|url=https://www.nytimes.com/1997/03/29/us/families-learning-of-39-cultists-who-died-willingly.html|title=Families Learning of 39 Cultists Who Died Willingly|last=Ayres|first=B. Drummond Jr.|date=29 березня 1997|work=[[The New York Times]]|access-date=20 серпня 2013|quote=According to material the group posted on its Internet site, the timing of the suicides were probably related to the arrival of the Hale–Bopp comet, which members seemed to regard as a cosmic emissary beckoning them to another world.}}</ref>.

У [[ранній новий період]] вивчалось астрологічне значення комет в медичних дисциплінах. Багато цілителів того часу вважали медицину та астрономію міждисциплінарними і використовували свої знання про комети та інші астрологічні знаки для діагностики та лікування пацієнтів<ref>{{Cite journal|last=Lanuza Navarro|first=Tayra M. C.|date=2006|title=Medical astrology in Spain during the seventeenth century|journal=Cronos (Valencia, Spain)|volume=9|pages=59–84|issn=1139-711X|pmid=18543450}}</ref>.

У [[Наукова фантастика|науковій фантастиці]] [[Зіткнення космічних тіл|зіткнення з кометами]] зображувалося як загроза, яку подолано технологіями та героїзмом (як у фільмах 1998 року ''[[Зіткнення з безоднею (фільм)|Зіткнення з безоднею]]'' та ''[[Армагеддон (фільм, 1998)|Армагеддон]]''), або як тригер глобального апокаліпсису (''[[Молот Люцифера]]'', 1979) чи зомбі (''[[Ніч комети]]'', 1984)<ref name="Van Riper 29"/>. В анімаційному серіалі [[Аватар: Останній захисник]] зображено вигадану комету Созіна, яка проходить поблизу Землі кожні сто років та наділяє магів Вогню надзвичайною силою<ref>{{Cite web|url=https://avatar.fandom.com/wiki/Sozin's_Comet|title=Sozin's Comet|website=Avatar Wiki|language=en|access-date=2024-04-03}}</ref>.

У романі [[Жуль Верн|Жуля Верна]] «''[[Гектор Сервадак. Мандри та пригоди у навколосонячному світі|На кометі»]]'' група людей опинилася на кометі, що обертається навколо Сонця, а велика космічна експедиція з екіпажем відвідує комету Галлея в романі сера [[Артур Кларк|Артура К. Кларка «]]''[[2061: Одіссея Три|2061: Третя Одіссея»]]''<ref>{{Cite news|url=https://www.latimes.com/archives/la-xpm-1987-12-06-bk-26609-story.html|title=The View From Halley's Comet – 2061: Odyssey Three by Arthur C. Clarke|last=Brin|first=David|date=6 грудня 1987|work=Los Angeles Times}}</ref>.

== Див. також ==
* [[Список довгоперіодичних комет]]
* [[Список короткоперіодичних комет]]
* [[C/2009 R1 (МакНота)]]
* [[Комета Бієли]]
* [[Комета Галлея]]
* [[Комета Гейла — Боппа]]
* [[Комета Донаті]]
* [[Комета Кроммеліна]]
* [[39P/Отерма|Комета Отерма]]

== Виноски ==
{{reflist|2}}

== Література ==

* {{cite book
|url=https://books.google.com/books?id=FZvuAAAAMAAJ
|title=Comet
|last1=Sagan
|first1=Carl
|last2=Druyan
|first2=Ann
|year=1997
|publisher=Random House
|location=New York
|isbn=9780345412225
|author-link1=Карл Саган
|author-link2=Анн Друян
|name-list-style=amp
|ref=harv
|page=398
}}
* {{cite book
|url=https://books.google.com/books?id=LhkoowKFaTsC
|title=Comet
|last1=Sagan
|first1=Carl
|last2=Druyan
|first2=Ann
|year=2011
|publisher=Random House
|location=New York
|isbn=978-0-3078-0105-0
|author-link1=Карл Саган
|author-link2=Анн Друян
|name-list-style=amp
|ref=harv
|page=432
}}

* {{cite book
|title=Comets, Popular Culture, and the Birth of Modern Cosmology
|url=https://archive.org/details/cometspopularcul0000sche
|last=Schechner
|first=Sara J.
|date=1997
|publisher=[[Princeton University Press]]
|isbn=978-0-691-01150-9
}}
* {{cite book
|title=Introduction to Comets
|last1=Brandt
|first1=John C.
|last2=Chapman
|first2=Robert D.
|date=2004
|publisher=[[Cambridge University Press]]
|edition=2nd
|isbn=978-0-521-80863-7
|name-list-style=amp
}}

{{Бібліоінформація}}
{{Сонячна система}}
{{Космічні місії до картикових планет}}

{{добра стаття}}

[[Категорія:Тіла Сонячної системи]]
[[Категорія:Комети|*]]