Кореляційна функція (астрономія)
Кореляційна функція в астрономії описує розподіл галактик у Всесвіті. За замовчуванням «кореляційна функція» відноситься до двоточкової автокореляційної функції. Двоточкова автокореляційна функція є функцією однієї змінної — відстані. Вона описує надлишкову ймовірність виявлення двох галактик, розділених цією відстанню (тобто надлишок над імовірністю, яка виникла б, якби галактики були розподілені рівномірно й незалежно одна від одної). Це можна розглядати як показник нерівності їх розподілу: чим вище значення для певної відстані, тим більш неоднорідним є Всесвіт на цій шкалі відстані.
Часто цитується таке визначення (Піблс, 1980):
- Для випадкової галактики в заданому місці, кореляційна функція описує ймовірність того, що інша галактика буде знайдена на заданій відстані.
Однак це визначення коректне лише в статистичному сенсі, після усереднення за великою кількістю галактик, обраних у якості перша, «випадкова» галактика. Якщо ж вибрано лише одну «випадкову» галактику, то визначення більше не є правильним, бо функція буде сильно змінюватися залежно від того, яку саме галактику обрано.
Якщо припустити, що Всесвіт ізотропний (що показують спостереження), кореляційна функція є функцією скалярної відстані. Двоточкову кореляційну функцію можна записати як
Кореляційна функція важлива для теоретичних моделей фізичної космології, оскільки вона дає засоби перевірки різних космологічних моделей.