Коротка історія фотографії
«Коротка історія фотографії» (нім. Kleine Geschichte der Photographie) — есе німецького інтелектуала Вальтера Беньяміна.
Опубліковане у 1931 році у періодичному виданні «Літературний світ». У творі автор описує історію фотографії, аналізує сам феномен фотографії та її вплив на інші види мистецтва, а також говорить про поняття «аури».
Основні ідеї[ред. | ред. код]
Поняття «аури»[ред. | ред. код]
Одним із ключових понять не лише «Короткої історії фотографії», а й загалом Беньямінової онтології та космології є поняття «аури». Аура за Беньяміном — це одноразовість та невідтворюваність твору мистецтва. У есей він пише:
«Аура — дивне сплетіння місця і часу; унікальне відчуття далі, як би при цьому близько предмет не був»[1]
Далі він розвитне це поняття у своєму есеї «Мистецький твій у добу його технологічної відтворюваності»[en] (1936).
Реакція на фотографію[ред. | ред. код]
Щодо винайдення фотографії у тогочасному суспільстві панували різні думки. У своєму есеї Вальтер Беяньмін демонструє, як у консервативних колах на ранню фотографію реагували негативно. У виданні «Лейпцигер Анцайгер» писало:
«Прагнення зберегти плинність відображення — справа не тільки неможлива (…), але і одне бажання зробити це — богохульство. Людина створена по образу Божому, а образ Божий не може бути зафіксований ніякою машиною, створеною людськими руками».[2]
Проте у 1839 році, пише німецький дослідник, фізик Араго виступив в палаті депутатів як захисник винаходу Дагерра.
Фотографія і її особливості[ред. | ред. код]
Вальтер Беньямін захоплюється фотографією. Він вбачає в ній щось магічне і нове, щось таке, що раніше не існувало. Він говорить:
«Техніка силі надати її твору магічну силу, яку для нас вже ніколи не буде мати намальована картина. (…) Спостерігач відчуває цікавість, що заставляє його шукати в такому зображенні найменшу іскру випадку, тут і тепер, яким дійсність наче пронизала характер зображення…»[3]
На думку дослідника новизна фотографії заставляє її зовсім по-іншому грати зі спостерігачем і впливати на нього, аніж інші образотворчі мистецтва:
Якщо картини зберігались вдома, то час від часу хтось питав, хто зображений на полотні. Однак за два три покоління ця цікавість згасає; картина зберігається лише як свідчення майстерності митця. З фотографією виникає щось нове і незвичне: в фотографії (…) залишається щось, (…) що не перестає промовляти до нас…[4]
Фотографія і природа[ред. | ред. код]
Вальтер Беньямін вважає, що «природа, обернута до об'єктиву — це не та природа, що перед нашими очима».[3]
Автор наводить приклад: усі ми маємо уяву про те, як ходить людина, але майже нічого не знаємо про положення тіла людини в ту долю секунди, коли вона лише починає робити крок. Фотографія ж своїми можливостями може спіймати цей момент і показати нам це положення. Фотографія, за словами В.Беньяміна, відкриває нам певне оптичне-несвідоме, схоже до того як сон розповідає про внутрішні несвідомі пориви та переживання.
Вплив тексту[ред. | ред. код]
«Коротка історія фотографії» та інші есеї Вальтера Беньяміна стали класикою теорії фотографії.
Додаткова література[ред. | ред. код]
Аналізує «Коротку історію фотографії» та інші твори Вальтера Беньяміна у своїй книзі «Оповідач і філософ. Вальтер Беньямін» Володимир Єрмоленко.[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Беньямин, Вальтер (1996). Избранные эссе// Краткая история фотографии (російською) . Москва: Медиум. с. 81.
- ↑ Беньямин, Вальтер (1996). Избранные эссе// Краткая история фотографии (російською) . Москва: Медиум. с. 67.
- ↑ а б Беньямин, Вальтер (1996). Избранные эссе// Краткая история фотографии (російською) . Москва: Медиум. с. 71.
- ↑ Беньямин, Вальтер (1996). Избранные эссе// Краткая история фотографии (російською) . Москва: Медиум. с. 70.
- ↑ Єрмоленко, Володимир (2011). Оповідач і фіолософ.Вальтер Беньямін та його час (українською) . Київ: Критика.
