Корінець книги

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Корінці стоять на полицях книг

Корінець книги — торцева поверхня книжкового блоку, в якій скріплені зошити або листи.

Корінець книжкового блоку

Форма корінця визначається конструкцією видання, товщиною блоку та способом його комплектування. При товщині блоку до 5 мм корінець робиться фальцьованим (зігнутим в один згин); при товщині блоку від 12 мм може бути прямим (плоским), округленим і кашованим (грибоподібним, округленим з відігнутими краями)[1][2][3][4]. Дві останні форми характерні для старих та старовинних книг, оскільки блоки, що зшивалися товстими нитками, вимагали вирівнювання за товщиною переднього краю блоку та корінця. Сучасні технології дозволяють створювати об'ємні видання з прямим корінцем, проте округлена і грибоподібна форми краще, оскільки сприяють кращому розкриттю книги і, як наслідок, її міцності та довговічності[1][5]. Книжки з плоским корінцем швидше втрачають форму; на корінці з часом утворюються заломи, а сама книга набуває вигину сторінок поблизу корінця[5].

На верхній і нижній край корінця наклеюється кольорова тканинна тасьма — каптал, що служить для зміцнення та художнього оформлення палітурки[5][6][7]. Для надання корінця додаткової міцності проводиться його окантування: обклеювання по всій довжині папером або коленкором[8][9]. До корінця може приклеюватися також смужка щільного паперу або картону, так званий відстав, щоб довше зберегти його форму та гладкість[10][11].

Книги в бібліотеці Франциска Трігге[en] (заснована в 1598 році) стоять корінцями до стінки

У готовому виданні корінець книжкового блоку закритий корінцем обкладинки або палітурки: саме ця частина доступна погляду, коли книга стоїть на полиці[12]. Разом з тим протягом століть корінець вважався тильною стороною і не ніс на собі жодної інформації, тому книги було прийнято розташовувати корінцем до стіни і обрізом назовні (причому зберігалися вони переважно в горизонтальному положенні)[13]. Подібному розміщенню сприяла також практика приковувати книги в бібліотеках ланцюгами[de]: ланцюги прикріплювалися до лицьової або тильної сторони палітурки, але не до корінця[14]. У приватних збірках власник міг упізнати книгу за розміром і товщиною, кольором та фактурою палітурки тощо; у невеликих бібліотеках використовувалися додаткові методи ідентифікації, у тому числі прикріплення до ланцюгів ярликів та підпис на передньому обрізі[15]. Тому розміщення книг корінцем вперед узвичаїлося лише в XVI—XVII століттях, під час поступової еволюції книжкової палітурки та збільшення кількості книг у публічних бібліотеках, коли виникла необхідність легко розрізняти подібним чином переплетені книги і для цього стали використовувати напис на корінці[16]. Традиція розміщати на корінці відомості, що дозволяють ідентифікувати видання і том, закріпилася як стандарт лише в першій половині XVIII століття [17] .

Книжковий корінець з різною орієнтацією тексту

У сучасній книговидавничій практиці на корінці прийнято вказувати певні вихідні відомості: назва, ім'я автора, позначення та номер тому для багатотомних видань. При обмеженій площі корінця допустимі опущення деяких із перерахованих елементів або їх подання в скороченому вигляді[18]. Для видань, що мають суперобкладинку, бажано вказувати вихідні відомості як на корінці палітурки, так і на корінці суперобкладинки[19].

В англомовних країнах текст на корінці прийнято розміщувати зверху вниз, хоча повної одноманітності в цьому відношенні немає[20][21]. Цей спосіб оформлення закріплений стандартом ISO 6357: 1985[de] Міжнародної організації зі стандартизації[22][23]. При подібній «низхідній» орієнтації тексту вихідні відомості зручно читати тоді, коли книга лежить обкладинкою догори; якщо ж вона стоїть вертикально, потрібно робити нахил голови праворуч[21][22][23][24].

У більшості країн континентальної Європи і в Росії закріпилася пізніша традиція, відповідно до якої текст на корінці розташовується знизу вгору[25][26][24][27]. Таке розташування зручніше в тому випадку, якщо книга стоїть на полиці: вона більшою мірою відповідає європейській традиції листа зліва направо і не змушує читача змінювати положення голови[25][23].

При достатній ширині корінця можливе також розташування вихідних відомостей поперек[19]. Якщо книга стоїть вертикально, текст читається по горизонталі[22].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Воробьёв, 1998, с. 341.
  2. Мильчин, 2003, с. 215.
  3. Самарин, 2020, с. 13.
  4. Энциклопедия книжного дела, 1998, с. 276.
  5. а б в Гессен, 1931, с. 244.
  6. Мильчин, 2003, с. 186.
  7. Самарин, 2020, с. 15.
  8. Книга: Энциклопедия, 1998, с. 455.
  9. Мильчин, 2003, с. 299.
  10. Гессен, 1931, с. 245.
  11. Мильчин, 2003, с. 307.
  12. Мильчин, 2003, с. 215—216.
  13. Petroski, 1999, p. 78, 86, 94, 124.
  14. Petroski, 1999, p. 78.
  15. Petroski, 1999, p. 96, 119.
  16. Petroski, 1999, p. 121—123, 125.
  17. Petroski, 1999, p. 159.
  18. Энциклопедия книжного дела, 1998, с. 77.
  19. а б Чихольд, 1980, с. 216—217.
  20. Placement Guidelines for Information on Spines (p. 7) (PDF). ANSI/NISO Z39.41-1997 (S2015) (англ.). National Information Standards Organization. 2015. Архів (PDF) оригіналу за 19 січня 2024. Процитовано 19 січня 2024.
  21. а б Petroski, 1999, с. 123.
  22. а б в Spine titles on books and other publications. ISO 6357: 1985 (англ.). Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 19 січня 2024.
  23. а б в Beck Pristed, 2017, с. 93.
  24. а б Christoph Drösser (2011). Linksdrehende Bücher. Die Zeit (нім.). Архів оригіналу за 19 січня 2024. Процитовано 19 січня 2024.
  25. а б Мильчин, 2003, с. 216.
  26. Редакционно-издательское оформление церковных печатных изданий : справочник автора и издателя. — Москва : Издательство Московской Патриархии Русской Православной Церкви, 2015. — С. 37. Архівовано з джерела 5 січня 2024
  27. Beck Pristed, 2017, с. 92.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Воробьёв Д. В. Корешок // Книга: Энциклопедия / Гл. ред. В. М. Жарков. — М. : Большая Российская энциклопедия, 1998. — С. 341—342.
  • Гессен Л. И. Архитектура книги. — М.–Л. : Государственное научно-техническое издательство, 1931. — 439 с.
  • Мильчин А. Э. Издательский словарь-справочник. — М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2003. — 560 с.
  • Окантовка блока // Книга: Энциклопедия / Гл. ред. В. М. Жарков. — М. : Большая Российская энциклопедия, 1998. — С. 455.
  • Самарин Ю. Н. Полиграфическое производство. — М. : Юрайт, 2020. — 497 с.
  • Чихольд Я. Облик книги: избранные статьи о книжном оформлении. — М. : Книга, 1980. — 239 с.
  • Энциклопедия книжного дела / Отв. ред. Ю. Ф. Майсурадзе. — М. : Юрист, 1998. — 528 с.
  • Birgitte Beck Pristed. The New Russian Book: A Graphic Cultural History. — Springer, 2017. — P. 92—93.
  • Henry Petroski. The book on the bookshelf. — New York : Alfred A. Knopf, 1999. — 290 p.

Посилання

[ред. | ред. код]