Міжнародна організація зі стандартизації
| |
| Типи членів | члени, члени-кореспонденти, члени-абоненти |
| Члени | 164 країни |
| Заснована | 23 лютого 1947 |
| Офіційна/і мова/и | англійська, французька, російська[1] |
| Штаб-квартира | .svg){kind=small} Швейцарія, Женева
|
| Вебсайт | iso.org |
 Членство в ISO | |
Міжнародна організація зі стандартизації (англ. International Organization for Standardization, ISO) — міжнародна організація, метою діяльності якої є ратифікація стандартів, розроблених спільними зусиллями делегатів від різних країн.
Організація ISO була заснована 23 лютого 1947 р. двадцятьма п'ятьма національними організаціями зі стандартизації, як координаційний орган.
Завдання ISO[ред. | ред. код]
Відповідно до Статуту, ISO визначає завданням своєї діяльності як сприяння розвитку стандартизації і суміжних видів діяльності у світі з метою забезпечення міжнародного обміну товарами і послугами, а також розвиток співробітництва в інтелектуальній, науково-технічній і економічній галузях.
Доки ISO залишається неурядовою організацією, її можливості у розробці та ратифікації стандартів значно більші, ніж в інших подібних організацій. Це сприяло тому, що багато її стандартів стали державними у багатьох країнах, і дозволяють досить ефективно координувати дії багатьох національних організацій з стандартизації.
ISO тісно співпрацює з Міжнародною електротехнічною комісією (IEC), котра відповідає за область електротехніки й електроніки. Деякі види робіт виконуються спільними зусиллями ISO та ІЕС. Наприклад, питання інформаційних технологій, мікропроцесорної техніки тощо — це об'єкти спільних розробок ISO/ІЕС.
Міжнародні стандарти ISO на сучасному етапі охоплюють не лише галузі загального призначення, а й конкретні галузі економічної діяльності від стандартизації термінології, позначень, величин та одиниць, технічного креслення, форм документів до стандартизації, технічних вимог на продукцію, вимог відносно методів і засобів контролю, аналізу, випробувань.
Напрями діяльності ISO[ред. | ред. код]
Для досягнення поставленої мети ISO здійснює свою діяльність за такими напрямами:
- розробка й публікація міжнародних стандартів;
- розробка й поширення документів, що сприяють гармонізації стандартів різних національних систем стандартизації;
- організація обміну інформацією про роботу центральних та технічних органів ISO, а також національних організацій з стандартизації країн-членів ISO;
- співпраця з іншими міжнародними організаціями у суміжних із стандартизацією сферах діяльності.
Назва[ред. | ред. код]
Назва організації зазвичай пишеться, як «ISO»International Standards Organization»,
Склад ISO[ред. | ред. код]
Позначення:
На початок 2014 року до ISO входило 164 країни (117 членів, 41 член-кореспондент, 4 члени-абоненти) із 205 країн зі своїми національними організаціями зі стандартизації[2]. Загалом у складі ISO більше ніж 80 комітетів-членів. Крім комітетів-членів членство ISO можуть мати статус членів-кореспондентів, котрі є організаціями з стандартизації держав на стадії розвитку. Категорія член-абонент введена для країн, що розвиваються.
Україна[ред. | ред. код]
Україну в ISO до 2011 року представляв Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, поки не був ліквідований в ході адміністративної реформи Віктора Януковича у 2011 році. Станом на 2014 рік Україну в ISO представляло Міністерство економічного розвитку і торгівлі[3]. На поточний момент (квітень 2016 р.) представником України є ДП «УкрНДНЦ»[4].
Організаційна структура ISO[ред. | ред. код]
Організаційно в ISO входять керівні і виконавчі органи. Керівні органи: Генеральна асамблея (найвищий орган), Рада, Технічне керуюче бюро. Виконавчі органи — технічні комітети (ТК), підкомітети, технічні консультативні групи (ТКГ).
Генеральна асамблея[ред. | ред. код]
Генеральна асамблея — це зібрання керівних осіб і делегатів, призначених комітетами-членами. Кожний комітет-член має право представити не більше трьох делегатів, але їх можуть супроводжувати спостерігачі. Члени-кореспонденти і члени-абоненти беруть участь як спостерігачі.
Рада[ред. | ред. код]
Рада керує роботою ISO у перервах між сесіями Генеральної асамблеї. Рада має право, не скликаючи Генеральну асамблею, направити в комітети-члени опитування для консультації або доручити комітетам-членам їх вирішення. На засіданнях Ради рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні комітетів-членів Ради. У період між засіданнями й у разі потреби Рада може ухвалювати рішення шляхом листування.
Раді ISO підпорядковуються сім комітетів: PLACO (Технічне бюро), STACO (Комітет з вивчення наукових принципів стандартизації), CASCO (Комітет з оцінювання відповідності), INFCO (Комітет з науково-технічної інформації і послуг), DEVCO (Комітет з надання допомоги країнам, що розвиваються), COPOLCO (Комітет із захисту інтересів споживачів), REMCO (Комітет зі стандартних зразків).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ How to use the ISO Catalogue [Архівовано 4 жовтня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Члени ISO. Архів оригіналу за 19 червня 2012. Процитовано 3 липня 2009.
- ↑ ISO Member body: Ukraine (DTR). ISO (англ.). Архів оригіналу за 16 липня 2014. Процитовано 19 квітня 2014.
- ↑ ISO Member body: Ukraine (DSTU). ISO (англ.). Архів оригіналу за 16 липня 2014. Процитовано 6 квітня 2016.
Література[ред. | ред. код]
- В. М. Матвієнко, О. Ю. Ковтун. Міжнародна організація зі стандартизації // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Посилання[ред. | ред. код]
- Міжнародна організація з питань стандартизації [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Офіційний сайт ISO [Архівовано 7 серпня 2008 у Wayback Machine.]
- Глосарій стандартів [Архівовано 15 травня 2008 у Wayback Machine.]
- Міжнародна організація аудитів та навчання ISO [Архівовано 27 листопада 2010 у Wayback Machine.]
- ДП «УкрНДНЦ» [Архівовано 8 квітня 2016 у Wayback Machine.]
|
| ||||||||||||||