Лазарев Микола Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лазарев Микола Васильович
Народився1895[1][2][…]
Царське Село, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Помер1974[1][2][…]
Ленінград, РРФСР, СРСР
Діяльністьлікар
Alma materКиївський медичний інститут (1925)
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора

Микола Васильович Лазарев (1895—1974) — радянський російський токсиколог.

Навчався в Петербурзькому Першому реальному училищі, звідки був виключений. Під час Першої світової війни був санітаром Червоного хреста. Під час бойових дій Російської революції служив у Першій кінній армії, де одружився з Анною Парфентіївною Матвеєвою. 1921 року поступив до Катеринославського університету. У 1922 році відвідав київську лабораторію Олексія Кронтовського, завдяки чому перевівся до Київського медичного інституту. Закінчив інститут 1925 року, до 1927 року працював у Київському рентгенівському інституті. Восени 1928 року разом з дружиною переїхали до Ленінграду, де він почав працювати в лабораторії заводу Червоний Трикутник[ru][4]

У 1929 році очолив лабораторію токсикології Інституту гігієни праці та техніки безпеки. У 1932 році став паралельно завідувати лабораторією промислової токсикології Інституту професійних захворювань. Після об'єднання інститутів у Науково-дослідний інститут гігігєни праці та профзахворювань, Лазарев очолив об'єдану лабораторію токсикології. 1938 року очолив відділ фармакології Науково-дослідного хіміко-фармацевтичного інституту. З 1941 року почав завідувати кафедрою фармакології новоствореної Військово-морської медичної академії, а з 1956 року перейшов завідувати такою ж кафедрою у Військово-медичній академії ім. С. М. Кірова. В останні роки життя з 1959 до 1974 року завідував лабораторією експериментальної онкології Інституту онкології АМН СРСР[5].

Автор концепції адаптогенів[6].

Серед його учнів та співробітників були Іда Данилівна Гадаскіна, Єлизавета Іванівна Любліна, Есфір Натанівна Левіна, Жанна Ісааківна Абрамова, Олександр Абрамович Голубєв, Георгій Овксентійович Михайлець[7], Галина Іванівна Фелістович, Михайло Лазарович Гершанович[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Faceted Application of Subject Terminology
  2. а б в Чеська національна авторитетна база даних
  3. а б в NUKAT — 2002.
  4. а б Вершинина С. Ф., Стуков А. Н., Цырлина Е. В., Яременко К. В. НИКОЛАЙ ВАСИЛЬЕВИЧ ЛАЗАРЕВ — ВЫДАЮЩИЙСЯ ТОКСИКОЛОГ И ФАРМАКОЛОГ (БИОГРАФИЯ И НАУЧНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ) К 120-ЛЕТИЮ СО ДНЯ РОЖДЕНИЯ. Токсикологический вестник. 2015;(6):52-55(рос.)
  5. С. В. Аничков. Лазарев Николай Васильевич: Большая Медицинская Энциклопедия (БМЭ), под редакцией Петровского Б.В., 3-е издание, Т. 13(рос.)
  6. Г. Л. Апанасенко. У истоков валеологии (формирование концепции индивидуального здоровья). Новини медицини та фармації, № 6 (404), 2012(рос.)
  7. Уждавини Элеонора Раймондовна. Дружба длиною в полвека (воспоминания) // Медицинский вестник Башкортостана. 2011. № 1. с. 122—124(рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]