Лаллуджа Лал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лаллуджа Лал
Народився 1763
Аґра
Помер 1853
Колката
Діяльність письменник
Знання мов гінді

Лаллуджа Лал (гінді:लल्लू लाल, 1763 —1853) — індійський письменник, викладач часів Британської Індії, один з засновників літераторного гінді.

Життя та творчість[ред. | ред. код]

Походив з родини середнього статку, що мала походження з Гуджарату. Народився Лаллуджа в Аґрі у 1763 році. Здобув класичну освіту. З часом багато подорожував північною Індією, вивчаючи місцеві діалекти. Згодом обійняв посаду викладача у Форт-Вільямс-коледжі в Калькутті. Поруч з викладацькою діяльністю зайнявся письмеництвом. Сприяв розвитку популярного діалекту кхарі-болі в гіндустані.

Творчість[ред. | ред. код]

Лаллуджа Лал є автором «Прем Сагар» («Море кохання», 1804-1810 роки), який мав значний вплив на розвиток індійської літератури. В основу твору лягла десята книга «Бхагават-пурани». Заслуга Лала в тому, що він використав один з найпопулярніших сюжетів — історію життя Крішни, його дитячі та юнацькі роки, його звитяги воїна і політика — для створення прозового твору, показавши тим самим художні можливості живої розмовної мови кхарі-болі.

Джерела[ред. | ред. код]