Координати: 59°0′ пн. ш. 9°48′ сх. д. / 59.000° пн. ш. 9.800° сх. д. / 59.000; 9.800

Лангесуннсфіорд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лангесуннсфіорд
Країна  Норвегія
Адміністративна одиниця Порсгрунн
Бамблеd
Мапа
CMNS: Лангесуннсфіорд у Вікісховищі

59°0′ пн. ш. 9°48′ сх. д. / 59.000° пн. ш. 9.800° сх. д. / 59.000; 9.800

Лангесуннсфіорд (норв. Langesundsfjorden), також відомий як Бревікс-фіорд (норв. Breviksfjorden) — ділянка фіорду в графстві Телемарк, Норвегія. Фіорд довжиною 8 кілометрів (5,0 миль) витікає з Скагеррака між островами Сандоя, Бйоркейя та Сіктесойя в муніципалітеті Порсгрунн і материковою частиною муніципалітету Бамбл.

Місцезнаходження

[ред. | ред. код]

Фіорд тягнеться від протоки Лангесунн біля міста Бревік, де він розділяється на Фрірфіорд і Ейдангерфіорд. У середньовіччі фіорд називався Гренмар на честь народу гренерів, який тут жив і мар, що давньоскандинавською мовою означає море. Пізніше, аж до 1700-х років, усю ділянку від Лангесуннської щілини до Шкіна називали Лангесуннсфіордом.

Міст Бревік — міст через гирло Фріерфіорду, що сполучає муніципалітети Бамбл і Порсгрунн. На західній стороні Бамбла лежить місто Стателле. На східній стороні лежить місто Бревік у Порсгрунні. Тунель Бревік (Brevikstunnelen) на шосе 354 (старий E18) проходить через пагорб у Бревіку та сполучає міст Бревік з рештою шляху на північ.

Геологія

[ред. | ред. код]

Лангесуннсфіорд особливо відомий відкриттям флуоресцентних мінералів. Багато знайдених тут мінералів відносно рідкісні. Комерційний видобуток декоративного каменю розпочався наприкінці 1880-х років.[1] У 1881 році Дідерік Каппелен (1856—1935) вперше знайшов Каппеленіт у Лангесундсфьорді. Каппеленіт, який він виявив у невеликих жилах у нефеліновому сієнітовому пегматиті, є рідкісним ітрій-барієвим боросилікатом. Він зустрічається у формі зеленувато-коричневих шестигранних кристалів.[2][3][4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Langesundsfjorden. Mindat.org. 2001.
  2. ↑ Cappelenite-(Y) Mineral Data. Mineralogy Database.
  3. ↑ Larsen, Alf Olav, ред. (2010). The Langesundsfjord – History, Geology, Pegmatites, Minerals. Salzhemmendorf, Germany: Bode Verlag GmbH. ISBN 9783925094972.
  4. ↑ Ramberg, I.B.; Bryhni, I.; Nottvedt, A.; Rangnes, K., ред. (2008). The Making of a Land: The Geology of Norway. Geographical Society of Norway. ISBN 9788292394427.

Інтернет-ресурси

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лангесуннсфіорд&oldid=42735052