Лу Геріг
| Лу Геріг англ. Lou Gehrig | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Прізвиська | "Залізний Кінь" | ||||
| Національність | американець | ||||
| Громадянство |
.svg){kind=small} США | ||||
| Народження |
19 червня 1903 Нью-Йорк | ||||
| Смерть |
2 червня 1941 Нью-Йорк ·бічний аміотрофічний склероз[1][2] | ||||
| Поховання | Kensico Cemeteryd | ||||
| Причина смерті | бічний аміотрофічний склероз[1][2] | ||||
| Alma mater | Колумбійський університет | ||||
| Вебсторінка | lougehrig.com | ||||
| Спорт | |||||
| Країна | США | ||||
| Вид спорту | бейсбол | ||||
| Команда | "Нью-Йорк Янкіз" | ||||
| Участь і здобутки | |||||
| Особисті рекорди | "Гренд Слем" (23 удари) | ||||
 Лу Геріг у Вікісховищі | |||||
| |||||
Генрі Лу Геріг (англ. Henry Louis Gehrig; 19 червня 1903, Нью-Йорк — 2 червня 1941, Нью-Йорк) — бейсболіст, гравець Першої Ліги бейсболу, встановив декілька рекордів ліги, включений до «Зали Слави бейсболу».
Лу Геріг, названий за витривалість «Залізний кінь» — захисник першої бази Головної ліги бейсболу. Протягом всієї своєї 17-річної кар'єри (1923—1939) він грав за Нью-Йорк Янкіз. Геріг встановив декілька рекордів ліги. Він також провів найбільшу (23) кількість «Гренд Слем» ударів[3].
Геріг запам'ятався майстерністю нападника, рекордною (2130) кількістю підряд зіграних за свою команду матчів, і трагічним відходом зі спорту у віці 36 років, коли він захворів на бічний аміотрофічний склероз, який широко відомий в США і Канаді як «хвороба Лу Геріга».
Ім'я Геріга було включено до Зали слави бейсболу в 1939 році. У 1969 році Асоціацією бейсбольних журналістів США він був визнаним великим захисником першої бази всіх часів, а в 1999 році за результатами голосування фанатів обраний до складу «Команди століття Головної бейсбольнї ліги» (англ. Major League Baseball All-Century Team). У 1927 і 1936 роках Лу Геріг нагороджувався премією Американської ліги «Найцінніший гравець Головної ліги бейсболу» (англ. Major League Baseball Most Valuable Player Award), він також був переможцем «Трійної Корони» в 1934 році. За його біографією знято художній фільм «Гордість янкі», який увійшов у список 100 найбільш надихаючих американських фільмів за 100 років за версією AFI.
Зал Слави[ред. | ред. код]
7 грудня 1939 року під час зимової зустрічі Лу Геріг був включений у Зал Слави бейсболу як спеціальний вибір, пов'язаний із його хворобою. У віці 36 років він став другим наймолодшим гравцем, удостоєним такої честі після Сенді Коуфакса. Але офіційна церемонія включення не проводилась. 28 липня 2013 року під час щорічної церемонії включення в Зал бейсбольної слави, що проходила з 26 по 29 липня в Куперстауні (штат Нью-Йорк), пройшла спеціальна церемонія, присвячена йому і ще одинадцяти померлим гравцям, включаючи Роджера Хорнбсі.
Лу Геріг в кіно і на телебаченні[ред. | ред. код]
У 1938 році Лу Геріг зіграв самого себе в фільмі кінокомпанії 20th Century Fox Rawhide. У 2006 році було опубліковано дослідження Американської академії неврології, в якому вчені провели аналіз цього фільму, а також фотографії Геріга, знятих між 1937 і 1939 роком, намагаючись знайти момент, коли у Геріга почали проявлятись симптоми бокового амотрофічного склерозу. Учені прийшли до висновку, що по фотографіям атрофія м'язів рук могла бути зафіксована в 1939 році, але ніяких явних аномалій в момент зйомок Rawhide в січні 1938 року не було помічено.
У 1942 році за мотивами життя Лу Геріга було знято фільм «Гордість янки», в якому роль бейсболіста зіграв Гері Купер, а його жінки Елеонори — Тереза Райт. Фільм отримав 11 номінацій на премію «Оскар», став переможцем в категорії за найкращий монтаж. У фільмі також знялись гравці «Янкіз», а також спортивний коментатор Юіл Стерн. В 1978 році вийшов фільм, заснований на автобіографічній книзі «My Luke and I» Елеонори Геріг і Джозефа Дурсо, A Love Affair: The Eleanor and Lou Gehrig, ролі Елеонори і Лу Геріга в якому виконали Блайт Данер і Едвард Херман. У фільмі 2018 року Шпигунська гра бейсболіста зіграв Джеймс Макван.
Рекорди і досягнення[ред. | ред. код]
Через шістдесят років після закінчення кар'єри, в 1999 році при виборі «Команди століття Головної бейсбольної ліги», Геріг отримав найбільшу кількість голосів в голосуванні вболівальників[4].
У 1999 році видавництво Sporting News поставило Геріга на шосте місце в списку 100 найвеличніших бейсболістів[5].
Рекорди[ред. | ред. код]
| Досягнення | Record | Прим.
|
|---|---|---|
| Кількість проведених підряд сезонів з показником RBI 120 і більше | 8 (1927—1934) | [6] |
| Кількість runs batted in (RBI), зроблених гравцем першої бази | 1995 | [6] |
| Кількість очок, набраних гравцем першої бази | 1888 | [6] |
| Найвищий відсоток попадання на першу базу серед гравців першої бази | 44,7 | [6] |
| Кількість пробіжок серед гравців першої бази | 1508 | [6] |
| Найвищий процент сильних ударів серед гравців першої бази | 63,2 | [6] |
| Найбільша кількість екстра-базових хітів серед гравців першої бази | 1190 | [6] |
| Рекорди за сезон | ||
| Найбільша кількість RBI серед гравців першої бази | 184 (1931) | [6] |
| Найбільша кількість набраних очок серед гравців першої бази | 167 (1936) | [6] |
| Найбільший відсоток сильних ударів серед гравців першої бази | 76,5 (1927) | [6] |
| Екстра-базові хіти серед гравців першої бази | 117 (1927) | [6] |
| Кількість зайнятих баз серед гравців першої бази | 447 (1927) | [6] |
| Рекорди за одну гру | ||
| Кількість хоум-ранів ділить ще з 15 гравцями | 4 | [6] |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б https://www.pbs.org/newshour/health/did-lou-gehrig-actually-die-of-lou-gehrigs-disease
- ↑ а б http://time.com/4353770/lou-gehrig-death-75-years/
- ↑ Эта прекрасная игра — Бейсбол. Архів оригіналу за 28 серпня 2012. Процитовано 13 вересня 2011.
- ↑ All-Century Team final voting. ESPN. 23 жовтня 2007. Архів оригіналу за 30 липня 2011. Процитовано 8 січня 2009.
- ↑ 100 Greatest Baseball Players by The Sporting News : A Legendary List by Baseball Almanac. Baseball-almanac.com. Архів оригіналу за 12 травня 2008. Процитовано 25 березня 2014.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Achievements. lougehrig.com. Архів оригіналу за 16 березня 2013. Процитовано 16 квітня 2008.
Посилання[ред. | ред. код]
- Берт Рэндолф Шугар. 100 великих спортсменов. — ISBN 5945383465.
- Сага №2: Самый счастливый человек на свете Лу Гериг. Tribuna.sports.ru. Архів оригіналу за 16 травня 2012. Процитовано 13 вересня 2011.
- Статистика. MLB.com. Архів оригіналу за 16 травня 2012. Процитовано 13 вересня 2011.(англ.)
|
- Народились 19 червня
- Народились 1903
- Померли 2 червня
- Померли 1941
- Поховані на цвинтарі «Кенсіко»
- Випускники Колумбійського університету
- Гравці «Нью-Йорк Янкіз»
- Бейсболісти США
- Уродженці Нью-Йорка
- Померли в Нью-Йорку
- Померли від бічного аміотрофічного склерозу
- Німці США
- Спортсмени з Коннектикуту
- Спортсмени Нью-Рошелла (Нью-Йорк)