Людина, що була Четвергом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людина, що була Четвергом
The Man Who Was Thursday
Жанрфілософський роман, фантастика, трилер
Формароман
АвторҐілберт Кіт Честертон
Моваанглійська
Опубліковано1908
Країна Велика Британія
ВидавництвоJ. W. Arrowsmith Ltd
У «Гутенберзі»1695

«Людина, що була Четвергом» (англ. The Man Who Was Thursday) — філософсько-фантастичний роман британського письменника Ґілберта Кіта Честертона, який, за власним твердженням, написав цю книгу як незвичайне підтвердження того, що добро і право є основа кожного куточка світу.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Гебріел Сайм, колишній поет і фолософ, завербований до Скотленд-Ярду до секретного корпусу поліції, що бореться проти анархізму. На вечірці він знайомиться з поетом-анархістом Люциану Грегорі і сперечається з ним про призначення поезії. Грегорі стверджує, що поезія є знаряддя революції. Сайм заперечує, наполягаючи, що суть поезії — не революція, а закон. Сайм не вірить в те, що Грегорі серйозний у своїх анархістських переконаннях. Роздратований Грегорі, бажаючи довести йому протилежне, таємно приводить його до підпільного притулку угруповання «динамітників». Там плануються вибори одного з семи членів Центральної Європейської Ради анархістів. Грегорі розповідає, що імена членів Ради приховуються — їм дають прізвиська за назвами днів тижня. Ватажком Ради є хтось, що називає себе Неділею, а обирати анархісти збираються Четверга, оскільки попередній раптово помер, отруївшись.

Грегорі сподівається стати Четвергом, але його промова на виборах не здобуває схвалення. Причиною цьому опосередковано стало бажання Грегорі переконати Сайма в тому, що анархісти нешкідливі, оскільки останній відкрив Грегорі, що він агент поліції (проте Грегорі дав клятву зберігати цю таємницю). Сайм задля проникнення до керівництва анархістського угруповання проголошує блискучу промову, і його обирають до Ради.

У Раді Сайм бачить шістьох моторошних, на його думку, осіб, з яких найстрашніший — загадковий велетень Неділя. Рада планує вибух у Парижі, де проходить зустріч російського царя і французького президента. Однак, у міру того, як призначений для замаху день наближається, Сайм поступово з'ясовує, що насправді всі члени Ради, крім Неділі, — такі ж, як він, агенти поліції, кожен з яких, як і Сайм, вважає інших справжніми анархістами.

Об'єднавши сили, сищики намагаються випитати у Неділі, хто він взагалі такий і навіщо він зібрав їх до Ради. Це їм не цілком вдається: вони лише усвідомлюють, що Неділя теж не анархіст, а служить добру і правосуддю, як і вони самі.

До колишньої Ради анархістів приходить справжній анархіст — Люциан Грегорі. Він дорікає членам Ради в тому, що вони панують, перебуваючи в безпеці, і не знають страждань. Але Сайм відкидає його нападки, розповівши про ті страждання, яких сищики зазнали, коли кожен з них вважав себе самотнім серед злочинців. Тоді ж він розуміє, що Неділя спеціально провів їх через страждання, щоб вони могли спростувати звинувачення зла в тому, що ніколи не страждали.

Сайм запитує в Неділі, чи страждав той коли-небудь. Неділя повторює фразу, сказану Ісусом Христом апостолу Якову: «Чи можете ви пити чашу, яку Я п'ю?». Сайм несподівано непритомніє, а, прокинувшись, виявляє, що гуляє в парку і мирно розмовляє з Грегорі.

Постановки

[ред. | ред. код]
  • 5 вересня 1938 року «Театр Меркурія в ефірі» презентував скорочену радіовиставу, написану Орсоном Веллсом;
  • 1986 року ВВС випустило 4-серійну радіовиставу;
  • 2005, 2008, 2016 і 2020 роках ВВС транслювала роман, прочитаний Джеффрі Палмером, у вигляді 13 півгодинних частин.
  • 2016 року за романом вийшов угорський фільм Балаша Юста.

Джерела

[ред. | ред. код]