Монмартр (фунікулер)
| Монмартр | |
| Дата створення / заснування | 1900 |
|---|---|
 | |
 | |
| Названо на честь | Монмартр |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Адміністративна одиниця | XVIII округ Парижа |
| Шістнадцятковий триплет кольору | 622282 |
| Оператор | RATP |
| Споживана потужність | 129 000 ват[1] |
| Дата офіційного відкриття | 13 липня 1900 |
| Ширина колії | європейська колія |
| Довжина або відстань | 0,108 км |
 | |
 | |
| Офіційний сайт | |
 Монмартр у Вікісховищі | |
Координати: 48°53′07″ пн. ш. 2°20′33″ сх. д. / 48.885278000027774681° пн. ш. 2.34250000002777758° сх. д.
Фунікулер Монмартр це не фунікулер у строгому розумінні, а похилий ліфт[en] з двома кабінами. Курсує на пагорб Монмартр і, таким чином, також до всесвітньо відомої базиліки Сакре-Кер, розташованої там.
Розташований в 18-му окрузі Парижа, є під орудою RATP, що відповідає за громадський транспорт міста Парижа.
Характеристики[ред. | ред. код]
Сучасний фунікулер відкрито 1 червня 1991, оснащений електричним приводом і має два незалежні вагони, кожний на 60 місць, має пропускну здатність 2000 пасажирів на годину. Долає 36-метрову різницю висот та дистанцію 108 м менш ніж за 90 секунд. Дві станції в початковій і кінцевій точці були створені архітектором Франсуа Деслож'є, нові вагони з великими вікнами були розроблені дизайнером Роджером Таллоном[en], який також спроектував вагони TGV Atlantique. Кожна кабіна має власний барабанний підіймач, подібний до ліфта, щоб у разі відмови підсистеми, наприклад через технічне обслуговування, можна продовжити роботу лише з одним вагоном.
Історія[ред. | ред. код]
Перший фунікулер на гору було введено в експлуатацію 13 липня 1900 року, а експлуатацію було передано компанії Decauville[en]. З 1 листопада 1931 року по 2 лютого 1935 року фунікулер замінили автобусом. В 1933 році STCRP (фр. Société des transports en commun de la région parisienne) став новим оператором, якому було доручено модернізувати інфраструктуру. Систему фунікулера з водним баластом замінили двома електричними підіймачами. Через кілька років фунікулер перейшов під оруду RATP.
Після Другої світової війни фунікулер модернізував фон Ернст Хеккель із Саарбрюккена. [2]
В 1990—1991 роках фунікулер знову був модернізовано. Для цього роботу довелося призупинити з 1 жовтня 1990 року по 1 червня 1991 року. Саме в цей період автобус Montmartrobus, що ще курсує, на початок 2020-х, між площею Пігаль і вершиною пагорба, перебрав на себе пасажирські перевезення.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.remontees-mecaniques.net/bdd/reportage-funi-de-montmartre-1-2-akros-1336.html
- ↑ Emil Maurer (Redaktion): Deutsche Verkehrsausstellung — Offizieller Katalog. Carl Gabler, München 1953, Einschaltseite 32, zwischen S. 136 und 137.
Література[ред. | ред. код]
- Le patrimoine de la RATP. Éditions Flohic, ISBN 978-2-84234-007-0.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Монмартр (фунікулер) |
|
