Музей національного пробудження (Джакарта)
| Музей національного пробудження Museum of National Awakening  | |
|---|---|
 | |
| 6°10′41″ пд. ш. 106°50′17″ сх. д. / 6.17824533034098078° пд. ш. 106.83809399675077145° сх. д.Координати: 6°10′41″ пд. ш. 106°50′17″ сх. д. / 6.17824533034098078° пд. ш. 106.83809399675077145° сх. д. | |
| Тип | Музей |
| Країна |
 Індонезія[1] |
| Розташування |
Джакарта Індонезія |
| Засновано | 8 травня 1999 рік |
| Фонд | 608 |
| Відвідувачі | 15 000 |
| Сайт | museumkebangkitannasional.go.id |
  Музей національного пробудження (Джакарта) (Індонезія) | |
 | |
 Музей національного пробудження у Вікісховищі | |
Музей національного пробудження (англ. Museum of National Awakening) — музей історії, який знаходиться в Джакарті, Індонезія. Музей присвячений історії національного відродження Індонезії.
Історія[ред. | ред. код]
Будівля[ред. | ред. код]
Будівля музею будувалася з 1899 по 1901. У березні 1902 було офіційне відкриття цієї будівлі під назвою STOVIA[2][3], колоніальна медична школа для яванського та інших корінних народів. Студенти були зобов'язані жити в гуртожитку до закінчення 10-ти річного навчання.
У 1920 році через збільшення кількості студентів, навчання стали проводити в новій будівлі, нині медичний факультет Університету Індонезії. Потім будинок було використано як школу MULO (еквівалент середньої школи), AMS (еквівалент старшої школи), і як школу помічників фармацевта.
Під час японської окупації будівля використовувалася для утримання голландських військовополонених. Після проголошення незалежності Індонезії, будівля використовувалася як пункт тимчасового проживання для KNIL (Королівська Голландська Ост-Індійська армія) та їх сімей.[3]
Музей[ред. | ред. код]
У зв'язку з тим, що будівлю було приурочено до народження Буді Утомо 20 травня 1908, чий день народження офіційно визнаний Днем Національного Пробудження з 1948 року, споруда була відновлена урядом Джакарти у квітні 1973 р. Будівля була офіційно названою будинком спадщини, президентом Сухарто 20 травня 1974 році під назвою Gedung Kebangkitan Nasional або «Будівля Національного Пробудження».[4] Попередні мешканці були переміщені в область Сенкеренг.
Спочатку споруда була поділена на 4 музеї: Музей Буді Утомо; Музей Жінок; Музей Преси та Музей Здоров'я і Медицини. 7 лютого 1984 музеї були об'єднані в Музей Національного Пробудження.
Колекція[ред. | ред. код]
У музеї зібрано 2 042 елементи, пов'язаних з Індонезійським національним пробудженням включаючи в себе оригінальні шкільні меблі, медичні інструменти, медичні костюми, зброю, фотографії, картини, скульптури, діорами, мініатюри, ескізи та карти. Музей поділений на 4 тематичні виставкові зали: «Зал ранньої революції», «Зал національної самосвідомості», «Зал революції» і «Зал пам'яті Буді Утомо»
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Rusmiyati, Murwaningrum D., M. Amperawan Marpaung et al. Katalog Museum Indonesia — Kementerian Pendidikan, Kebudayaan, Riset, dan Teknologi, 2018. — ISBN 978-979-8250-66-8
- ↑ Pengantar. www.museumkebangkitannasional.go.id. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 26 листопада 2015.
- ↑ а б Sejarah Museum Kebangkitan Nasional. www.museumkebangkitannasional.go.id. Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 26 листопада 2015.
- ↑ Sejarah Museum Kebangkitan Nasional. www.museumkebangkitannasional.go.id. Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 26 листопада 2015.