Перегляд вихідного коду сторінки Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка

{{Театр
|назва           = Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
|зображення      = Драматичний театр імені Івана Франка.JPG
|розмір_зображення = 300px
|підпис          = Театр у вересні 2014 р.
|адреса          = [[Площа Івана Франка (Київ)|пл. Івана Франка]], 3
|місто           = [[Київ]]
|країна          = {{прапорець20|UKR}} [[Україна]]
|підпорядкування =
|широта          = 30.5282442
|довгота         =
|архітектор_будівлі =
|власник         =
|місткість       = 795&nbsp;— основна сцена, 160&nbsp;— камерна
|тип             = драматичний театр
|статус          = національний академічний
|відкрито        = [[28 січня]] [[1920]]
|знову відкрито  =
|роки роботи     =
|перебудовано    =
|закрито         =
|зруйновано      =
|інші назви      =
|репертуар       = «Весілля Фігаро», «[[Наталка Полтавка (п'єса)|Наталка Полтавка]]», «[[Кайдашева сім'я]]», «Morituri te salutant», «Земля», «Війна», «Грек Зорба», «Незрівнянна», «Коріолан», «Пер Гюнт», «Співай, Лоло, співай», «Украдене щастя», «Кассандра», «Крум», «Калігула», «Авантюра Никодима Дизми», «Безталанна», «Кар'єра Артуро Уї» тощо
|керівництво     = Генеральний директор-художній керівник&nbsp;— [[Нищук Євген Миколайович|Євген Нищук]]<ref>[https://unn.ua/news/yevhen-nyshchuk-stav-novym-dyrektorom-y-khudozhnim-kerivnykom-teatru-im-i-franka Євген Нищук став новим директором й художнім керівником Театру ім. І. Франка. 04.04.2024, 00:08]</ref><br/>Головний режисер&nbsp;— [[Богомазов Дмитро Михайлович|Дмитро Богомазов]]
|вебсторінка     = ft.org.ua/
}}

'''Націона́льний академі́чний драмати́чний теа́тр і́мені Іва́на Франка́'''&nbsp;— україномовний театр у Києві, заснований [[1920]] року.

== Історія ==

=== Театр Гната Юри ===
[[Файл:Вистава "Гріх" В. Винниченка.jpg|thumb|left|250px|Сцена з вистави «Гріх» В. Винниченка, 1920 рік]]
[[Файл:Франківці_під_керівництвом_Г._П,_Юри.jpg|thumb|left|250px|Франківці у 1930—1940&nbsp;рр.]]

Театр імені Івана Франка було засновано у [[Вінниця|Вінниці]] [[1920]] року частиною акторів Молодого театру на чолі з [[Юра Гнат Петрович|Гнатом Юрою]] та акторами Нового Львівського театру на чолі з [[Бучма Амвросій Максиміліанович|Амвросієм Бучмою]]. Об'єднавшись, митці утворили театральний колектив під назвою «Новий Драматичний театр імені Івана Франка», керівником якого було обрано Гната Юру.

Відкриття театру відбулося [[28 січня]] [[1920]] року виставою «Гріх» [[Винниченко Володимир Кирилович|Володимира Винниченка]], а протягом сезону театр здійснив 23 прем'єри.

Основою репертуару перших сезонів стали вистави «Молодого театру»: «Затоплений дзвін» Г. Гауптмана, «Молодість» М. Гальбе, «Цар Едіп» Софокла. Цікавим є той факт, що Володимир Винниченко, подивившись вистави Гната Юри ще в «Молодому театрі», саме йому приніс для постановки п'єсу «Гріх», яку Юра тоді здійснив у «Молодому», а згодом цим твором відкрився театр ім. Франка. До речі, у перший сезон існування театру на його кону більшу частину репертуару складали п'єси В. Винниченка. В цей же час була підготовлена одна з нових постановок&nbsp;— «Весілля Фігаро» Бомарше, в якій Юра виступив як перекладач, режисер та виконавець головної ролі. Починаючи з прем'єри, що відбулась 27 серпня 1920 року, ця вистава тринадцять років не сходила з афіш франківців.

Згадуючи засновників театру ім. Івана Франка, подекуди забувають, що цей театр творили молоді митці: Гнату Юрі було 32 роки, його дружині Ользі Рубчаківні&nbsp;— 17, Амвросію Бучмі, Олексію Ватулі&nbsp;— 29, Феодосії Барвінський&nbsp;— 22 роки.

Перші роки свого існування театр багато мандрував по містах і селах центральної України. Красномовним фактом в боротьбі за існування став виступ Гната Юри на прем'єрі «Весілля Фігаро» у Вінниці, де були присутні представники уряду УНР, із заявою, що у подібних умовах, які створені для франківців, жоден театр існувати не може і тільки жадоба до роботи, неймовірна відданість сцені врятували театр. Ніби наперекір всім в цей час Гнат Юра працює над «Лорензаччо» де Мюссе, відбувається прем'єра «Овечої криниці» Лопе де Вега, тривають репетиції «Лісової пісні» Лесі Українки, і тривають гастролі… На цей раз театр їде на Донбас. Як ніколи, в пригоді став художник театру, один з його засновників [[Драк Матвій Ілліч|Матвій Драк]], який починаючи з 1920 до 1949 року разом з Гнатом Юром створив чимало вистав. Його талант митця, глибоке знання і відчуття театрального простору, особливо стало в пригоді в екстремальних умовах першого десятиліття існування колективу. Можна лише фантазувати як, де і яким чином півроку на підводах, а то і пішки актори мандрували по шахтах, заводах та робітничих селищах з репертуаром, що складався з «Лісової пісні», «Овечої криниці», «На дні», «Гайдамаків» та «Весілля Фігаро». Своєрідністю був позначений один з показів вистави «Лісова пісня» в Горлівці. Спектакль грався у величезному парку, яскравого сонячного спекотного дня, без жодної декорації, лише в казкових мальовничих костюмах, що їх створив Матвій Драк.

Втім, саме гастролі в Донбасі стали поштовхом для переведення франківців [[1923]] року як Державного театру УРСР до столиці України&nbsp;— [[Харків|Харкова]].

Серед найкращих вистав театру тих років&nbsp;— «Лісова пісня» Лесі Українки, «Ревізор» Миколи Гоголя (зокрема, у постановці режисера [[Єсипенко Микола Гаврилович|М.&nbsp;Г.&nbsp;Єсипенка]]), «Полум'ярі» [[Луначарський Анатолій|Анатолія Луначарського]], «Свята Йоанна» [[Бернард Шоу|Бернарда Шоу]], «97» [[Куліш Микола|Миколи Куліша]].

Влітку [[1926]] року театр ім. І. Франка за рішенням уряду перевели до [[Київ|Києва]], тоді як з Києва до Харкова переїхав театр «[[Березіль]]». З 1926 року театр працює в будівлі колишнього театру Соловцова.

У 1920-1930-х роках акторське ядро театру складали [[Бучма Амвросій Максиміліанович|Амвросій Бучма]], [[Ужвій Наталія Михайлівна|Наталія Ужвій]], [[Шумський Юрій Васильович|Юрій Шумський]], [[Борисоглібська Ганна Іванівна|Ганна Борисоглібська]], [[Мілютенко Дмитро Омелянович|Дмитро Мілютенко]], [[Добровольський Віктор Миколайович|Віктор Добровольський]], [[Табачникова-Нятко Поліна Мусіївна|Поліна Нятко]], [[Осмяловська Катерина Олександрівна|Катерина Осмяловська]], [[Пономаренко Євген Порфирович|Євген Пономаренко]], [[Сергієнко Петро Трохимович|Петро Сергієнко]], [[Яковченко Микола Федорович|Микола Яковченко]], [[Братерський Микола Феліксович|Микола Братерський]], [[Романенко Олександр Трохимович (актор)|Олександр Романенко]] та інші. Серед постановок були шедеври вітчизняної та світової класики: «Весілля Фігаро» П.&nbsp;Бомарше, «Пригоди бравого солдата Швейка» за Я.&nbsp;Гашеком, «Суєта» І.&nbsp;Карпенка-Карого, «Дон Карлос» Ф.&nbsp;Шіллера, «Борис Годунов» О.&nbsp;Пушкіна.

Починаючи з першої половини тридцятих років театр, як і ряд інших колективів, майже цілком переключився на пропагандистські п'єси радянської тематики. Серед 13-ти постановок, що вийшли у 1930–34 рр., була лише одна класична п'єса. Відчуваючи, що актори, театр можуть втратити те, що напрацьовувалось роками, Гнат Юра у 1933 році звертається до однієї з найулюбленіших постановок, яка рятувала театр в критичні часи,&nbsp;— «Весілля Фігаро», і сам виходить на сцену в ролі Фігаро.

Часто-густо, гребуючи власними інтересами і бажаннями як режисера, намагаючись розширити творчий діапазон театру, Юра прилучає до постановок інших режисерів: Борис Сушкевич у 1937&nbsp;р. здійснює постановку трагедії «Борис Годунов» О. Пушкіна, у 1939&nbsp;р. В. Вільнер ставить «Останню жертву» О. Островського. В сезон 20-ї річниці заснування театру Юра створює легендарну виставу «Украдене щастя» І. Франка, у 1946&nbsp;р. Костянтин Хохлов відкриває для українського кону драматургію А.Чехова, створивши у франківців «Вишневий сад». Від деградації театр продовжує рятувати класика: Юра працює над поновленими варіантами «Мартина Борулі», «Ревізора», «Швейка», який з 1928&nbsp;р. був його талісманом. Саме в ролі Швейка Гната Юру увічнено у сквері біля театру.

[[1940]]&nbsp;— театр одержав звання академічного.

[[1941]]–[[1944]]&nbsp;— трупа працювала в евакуації&nbsp;— в [[Семипалатинськ]]у і [[Ташкент]]і.
[[Файл:Програмка_вистави_"Весілля_Фігаро".jpg|посилання=Файл:Програмка_вистави_%22Весілля_Фігаро%22.jpg|альт=|міні|602x602пкс]]
У повоєнний період в театрі працювали [[Норд Бенедикт Наумович|Б.&nbsp;Норд]], [[Тягно Борис|Б.&nbsp;Тягно]], [[Балабан Борис Олександрович|Б.&nbsp;Балабан]], [[Васильєв Валерій Михайлович|В.&nbsp;Васильєв]], [[Крушельницький Мар'ян Михайлович|М.&nbsp;Крушельницький]], В.&nbsp;Івченко, [[Гаккебуш Валерій Васильович|В.&nbsp;Гаккебуш]], [[Варшавер Шарлотта Мусіївна|Ш.&nbsp;Варшавер]], від 1950-х років&nbsp;— [[Оглоблін Володимир Миколайович|В.&nbsp;Оглоблін]], В.&nbsp;Крайниченко, В.&nbsp;Харченко, від 1960-х&nbsp;— [[Алексідзе Дмитро Олександрович|Д.&nbsp;Алексідзе]], В.&nbsp;Скляренко, Д.&nbsp;Лизогуб, [[Мешкіс Броніслав Вікторович|Б.&nbsp;Мешкіс]], [[Барсегян Олександр Сергійович|О.&nbsp;Барсегян]], Д.&nbsp;Чайковський, [[Морозенко Павло Семенович|П.&nbsp;Морозенко]], [[Коркошко Світлана Іванівна|С.&nbsp;Коркошко]], від 1970-х&nbsp;— С.&nbsp;Сміян та інші.

Сценографія і музичне вирішення вистав традиційно були і залишаються сильною стороною творчості франківців&nbsp;— це роботи художників: М. Драка, В. Меллера, А. Петрицького, Д. Лідера, А. Александровича-Дочевського (головного художника театру), музика композиторів Н. Прусліна, Ю. Мейтуса, І. Шамо, І. Поклада, Л. Ревуцького, О. Білаша, М. Скорика та інших композиторів.

=== Театр Сергія Данченка ===
У [[1978]]–[[2001]] роках театр очолював [[Данченко Сергій Володимирович|Сергій Данченко]]. У цей час в акторському складі працюють [[Богдан Ступка]], [[Богдан Бенюк]], [[Анатолій Хостікоєв]], [[Сумська Наталія В'ячеславівна|Наталя Сумська]], [[Кадирова Лариса Миколаївна|Лариса Кадирова]], [[Задніпровський Лесь|Лесь Задніпровський]], [[Олексій Богданович]], [[Дорошенко Ірина Євгенівна|Ірина Дорошенко]] [[Василь Мазур]], [[Людмила Смородіна]], [[Станіслав Станкевич]], [[Лесь Сердюк]], [[Крамар Михайло Полікарпович|Михайло Крамар]], [[Гіляровська Ніна Василівна|Ніна Гіляровська]] та багато інших.

«''Страх перед ризиком призводить до усереднення в мистецтві. У цьому небезпека. Театр&nbsp;— живий організм, і тупцюючи на місці, нічого не збережеш. Але потрібні не декларації, а спектаклі. Лише вони&nbsp;— мета й засіб поступу''».

Керуючись цими словами, Сергій Володимирович досяг значних результатів. З перших же постановок примусив говорити про відродження Першої сцени України. Тут він познайомив українську сцену з драматургією Ф. Дюрренматта, Г. Ібсена, увів в моральне та естетичне коло українського театру А. Чехова (у 1980&nbsp;р. вистава «Дядя Ваня» була удостоєна Державної премії СРСР), неодноразово звертався до драматургії В. Шекспіра, знайшов адекватні, нервово пронизливі форми сценічного прочитання прози Миколи Хвильового. Захопив національною театральною стихією&nbsp; «Енеїди» І. Котляревського. Історію молочника Тев'є, з якою знайомий цілий світ, перевів у ранг космічної оповіді про пошук гармонії буття («Тев'є-Тевель» за Шолом-Алейхемом 1993&nbsp;р.&nbsp;— Національна премія України імені Тараса Шевченка).

Від початку 1990-х рр. театр активно вписує свою творчість в європейський культурний контекст&nbsp;— гастролює в Німеччині, Австрії, Греції, Італії, Польщі, США, де робота франківців знаходить гідну оцінку.

=== Театр Михайла Захаревича ===
З 1992 року&nbsp;— генеральний директор театру [[Захаревич Михайло Васильович|Михайло Захаревич]].

Указом Президента України від [[11 жовтня]] [[1994]] року театру надано статус Національного.

З кінця 2001 до 2012 року театр очолював Герой та [[народний артист України]] [[Богдан Ступка]]. Продовжуючи і розвиваючи традиції, закладені славними попередниками&nbsp;— фундатором театру Г. Юрою та багаторічним творчим побратимом С. Данченком&nbsp;— Богдан Ступка ввів в репертуар незвичні для українського кону імена: класиків української літератури Г. Сковороди («Буквар Миру»), Г. Кониського («Трагедокомедія о воскресенії мертвих»), познайомив із давньою індійською культурою («Шякунтала» Калідаси), творчістю польського класика ХХ століття С. Віткевича («Мама, або Несмачний витвір…»), повернув на сцену Софокла та Ф. Достоєвського («Цар Едіп», «Брати Карамазови»). Прагнучи розширити художню палітру франківців, Ступка запрошував на постановки режисерів із діаметрально протилежними творчими засадами. З театром співпрацювали режисери з Росії, Польщі, Грузії, Канади.

Театр&nbsp; стає дійсним членом Міжнародного інституту театру, сприяючи таким чином популяризації українського театрального мистецтва у світі.

«''І ми сьогодні не маємо морального права перекреслити, стерти з пам'яті створене корифеями цієї сцени, а навпаки, мусимо здійснити те, що вони не встигли. Від нас, від кожного залежить, яким стане наш театр через 40, 50, 100 років. Яким словом згадає нас прийдешнє покоління''». Б. Ступка

В період 2012—2017&nbsp;рр. художнім керівником театру був [[Мойсеєв Станіслав Анатолійович|Станіслав Мойсеєв]]<ref>[http://news.liga.net/news/culture/703907-moyseev_naznachen_i_o_khudruka_teatra_im_franko_vmesto_stupki.htm Ступку в театре им. Франко сменил Мойсеев,&nbsp;— приказ Минкульта]</ref>.

У 2018—2024&nbsp;рр. генеральним директором-художнім керівником театру був Михайло Захаревич. Головним режисером театру з 2017 року працює [[Богомазов Дмитро Михайлович|Дмитро Богомазов]]. В штаті театру працюють режисери [[Чирипюк Дмитро Іванович|Дмитро Чирипюк]], [[Давид Петросян]], [[Уривський Іван Сергійович|Іван Уривський]].

З 3 квітня 2024 року керівником театру є народний артист України [[Нищук Євген Миколайович|Євген Нищук]]<ref>[https://mcip.gov.ua/news/dyrektorom-hudozhnim-kerivnykom-teatru-im-ivana-franka-stav-yevgen-nyshhuk/ Директором-художнім керівником театру ім. Івана Франка став Євген Нищук, МКІПУ, 03.04.2024]</ref>.

== Міжнародні фестивалі ==
З 2004 у просторі театру щорічно у жовтні проводиться [[Міжнародний театральний фестиваль жіночих монодрам «Марія»]].

== Будівля театру ==
[[Файл:Театр Соловцов Киев 1910 01.jpg|thumb|Будівля театру на початку ХХ ст. В той час&nbsp;— [[Театр «Соловцов»]]]]
[[Файл:Україна. Київ. Камерна сцена імені Сергія Данченка.jpg|thumb|Вхід до камерної сцени ім. С. Данченка]]

Після переїзду до Києва влітку [[1926]] року, театр починає працювати в будівлі колишнього [[театр «Соловцов»]].

19 березня 2012 року розпочала свою роботу Камерна сцена, названа на честь [[Данченко Сергій Володимирович|Сергія Данченка]]. 19 жовтня 2013 року біля Камерної сцени встановлено пам'ятник Митцю (скульптори&nbsp;— Володимир та Андрій Чепелики).

<gallery>
Файл:Пам'ятний знак. Відбиток руки Богдана Ступки. Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка.jpg
Файл:Програмка до першої вистави франківців "Гріх".jpg
Файл:Програмка до першої вистави франківців "Гріх". Внутрішня сторона.jpg
Файл:Ivan Franko Museum.jpg
</gallery>

== Персоналії театру ==

=== Художні керівники ===
* [[Юра Гнат Петрович]] (1920—1964)
* [[Кошевський Костянтин Петрович]] (1934—1945)
* [[Крушельницький Мар'ян Михайлович]] (1954—1956)
* Харченко Василь (1956—1957)
* Скляренко Володимир (1962—1965)
* Понамаренко Євген <small>голова редколегії</small> (1965—1966)
* [[Алексідзе Дмитро Олександрович]] (1966—1969)
* [[Сміян Сергій Костянтинович]] (1970—1978)
* [[Данченко Сергій Володимирович]] (1978—2001)
* [[Ступка Богдан Сильвестрович]] (2001—2012)
* [[Мойсеєв Станіслав Анатолійович]] (2012—2017)
* [[Захаревич Михайло Васильович]] (2017—2024)
* [[Нищук Євген Миколайович]] (з 2024)

=== Трупа театру ===
Категорія [[:Категорія:Актори Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка|Актори Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка]]
У різний час в театрі працювали багато відомих і популярних акторів та режисерів, серед яких нині задіяні (за алфавітом, в дужках вказані дати служби в театрі):
{{div col|3}}
* [[Баша Василь Васильович|Василь Баша]] (1999—2022)
* &nbsp;[[Бегма Олександр Володимирович]]
* &nbsp;[[Бенюк Богдан Михайлович]]
* [[Богданович Олексій Володимирович]]
* [[Гнатюк Анатолій Васильович]]
* [[Дорошенко Ірина Євгенівна]]
* [[Задніпровський Лесь Михайлович]]
* &nbsp;[[Задніпровський Назар Олександрович]]
* [[Ільченко Петро Іванович]] (з 1981)
* [[Коляда Володимир Андрійович]]
* [[Лазова Поліна Василівна]]
* [[Мазур Василь Степанович]]
*  [[Одинокий Юрій Дмитрович]] (2006—2023)
* [[Панчук Петро Фадійович]]
* Петухов Олексій
* Печериця Олександр
* [[Рибалевський Дмитро Олексійович]]
* [[Рудинський Олександр Сергійович]]
* [[Смородіна Людмила Геннадіївна]]
* [[Ступка Остап Богданович]]
* [[Сумська Наталя В'ячеславівна]]
* [[Федорак Христина Василівна]]
* [[Хостікоєв Анатолій Георгійович]]
* [[Яблонська Галина Гілярівна]] (з 1951)
{{div col end}}
До творчого колективу театру також належать балетна група, хор і оркестр.

== Репертуар ==
[[Файл:Ivan Franko National Academic Drama Theatre interior1.jpg|міні|Глядачева зала]]
Перші сезони другої сотні в історії театру поєднують вистави попереднього періоду, випробувані часом («Кайдашева сім'я» за [[Нечуй-Левицький Іван Семенович|Нечуй-Левицьким]] та «Шельменко-денщик» [[Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович|Квітки-Основ'яненка]] у постановці [[Ільченко Петро Іванович|Петра Ільченка]]), «Грек Зорба» [[Нікос Казандзакіс|Казандзакіса]] [[Малахов Віталій Юхимович|Віталія Малахова]]<ref name="Грек Зорба 100 День">{{citeweb|url=https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/pro-svobodu-druzhbu-kohannya-smert-boga-ta-revolyuciyu|title=Про свободу, дружбу, кохання, смерть, Бога та… революцію. Бенефіс Анатолія Хостікоєва|publisher=''Г-та «[[День (газета)|День]]»'' №&nbsp;9-10|author=Тетяна ПОЛІЩУК|date=22 січня 2021|lang=uk|accessdate=2021-2-03}}</ref>, «Весілля Фігаро» [[П'єр Бомарше|Бомарше]] [[Одинокий Юрій Дмитрович|Юрія Одинокого]]) доповнюються роботами головного режисера театру (з жовтня 2017) [[Богомазов Дмитро Михайлович|Дмитра Богомазова]] («Коріолан» [[Вільям Шекспір|Шекспіра]], «Украдене щастя» [[Франко Іван Якович|Франка]]<ref name="Украдене щастя Самченко">{{citeweb|url=https://umoloda.kyiv.ua/number/3611/164/147942/|title=Голгофа кохання знову на сцені: театр Івана Франка представив «Украдене щастя» Дмитра Богомазова|publisher=''«[[Україна молода]]»''|author=Валентина САМЧЕНКО|date=10 липня 2020|lang=uk|accessdate=2020-7-11}}</ref>), молодими режисерами&nbsp;—постановниками [[Давид Петросян|Давида Петросяна]] («Земля» [[Кобилянська Ольга Юліанівна|Ольги Кобилянської]], «Війна» Ларса Нурена, «Крум» Ханоха Левіна<ref name="Крум День">{{citeweb|url=https://day.kyiv.ua/uk/photo/povernennya-bludnogo-syna|title=Повернення блудного сина. Вперше в Україні поставлено п’єсу «Крум» сучасного ізраїльського драматурга Ханока Левіна|publisher=''«[[День (газета)|День]]»''|author=Тетяна ПОЛІЩУК|date=6 серпня 2020|lang=uk|accessdate=2020-8-7}}</ref>, «Кассандра» [[Леся Українка|Лесі Українки]], «Візит старої дами» [[Фрідріх Дюрренматт|Фрідріха Дюрренматта]]), [[Уривський Іван Сергійович|Івана Уривського]] («Лимерівна» за [[Панас Мирний|Панасом Мирним]], «Трамвай „Бажання“» [[Теннессі Вільямс]]а<ref name="Трамвай «Бажання» День">{{citeweb|url=https://day.kyiv.ua/uk/photo/treyler-pokarannya|title=Трейлер покарання. Іван Уривський поставив на камерній сцені Національного театру ім. І. Франка виставу «Трамвай «Бажання»|publisher=''«[[День (газета)|День]]»''|author=Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА|date=3 листопада 2020|lang=uk|accessdate=2020-11-4}}</ref>, «Пер Гюнт» [[Генрік Ібсен|Генріка Ібсена]], «Безталанна» [[Іван Карпенко-Карий|Івана Карпенко-Карого]], «Калігула» [[Альбер Камю|Альбера Камю]], «Конотопська відьма» [[Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович|Григорія Квітки-Основ'яненка]]) та іншими.

=== Історія постановок ===
* {{рік у театрі|1989}}, 23 грудня&nbsp;— «[[Тев'є-Тевель (вистава)|Тев'є-Тевель]]»; реж. [[Данченко Сергій Володимирович|Сергій Данченко]]
* {{рік у театрі|1999}}, 9 червня&nbsp;— «[[Кін IV (вистава)|Кін IV]]»; реж. [[Хостікоєв Анатолій Георгійович|Анатолій Хостікоєв]]

== Пам'ять ==
[[Файл:Stamp of Ukraine s1814.jpg|міні|праворуч|Марка [[Укрпошта|Укрпошти]] «Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. 100 років» (2020)]]
{{double image|right|100 років Національному академічному драматичному театру імені Івана Франка аверс.jpg|120|100 років Національному академічному драматичному театру імені Івана Франка реверс.jpg|120|[[100 років Національному академічному драматичному театру імені Івана Франка (монета)|Ювілейна монета НБУ присвячена театру ім. Івана Франка]]}}
* 2020&nbsp;— [[Національний банк України]] випустив [[Ювілейна монета|ювілейну монету]] [[100 років Національному академічному драматичному театру імені Івана Франка (монета)|100 років Національному академічному драматичному театру імені Івана Франка]], номіналом [[5 гривень]]
* 2020&nbsp;— «[[Укрпошта]]» випустила поштову марку, присвячену 100-річчю Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Автор марки та штемпеля В. Фелік. Дата випуску&nbsp;— 19 червня 2020 року. Номер за каталогом&nbsp;— №&nbsp;1814<ref>{{Cite web|url=http://pm.ukrposhta.ua/nishop.php?act=6C5128B11F8FC247&gid=1&id=3302778&f_present=0&f_type=1&f_val_1=&f_val_2=25.01.2022&f_val_3=25.01.2022&f_val_4=&sortparam=5&page=5|title=Марка «Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. 100 років»/2020.|accessdate=2022-01-24|archive-date=2022-01-24|archive-url=https://web.archive.org/web/20220124222418/http://pm.ukrposhta.ua/nishop.php?act=6C5128B11F8FC247&gid=1&id=3302778&f_present=0&f_type=1&f_val_1=&f_val_2=25.01.2022&f_val_3=25.01.2022&f_val_4=&sortparam=5&page=5}}</ref>.

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела та література ==
* Більше ніж театр. Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка 2001—2012: 100 років першій сцені України 2020—1920 / Г.&nbsp;І.&nbsp;Веселовська.&nbsp;— Київ: Антиквар, 2019.&nbsp;— 328 с.&nbsp;— ISBN 617-7285-34-1.
* ''Богуцький Ю.&nbsp;П.'' [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Natsionalnyj_Franka Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка] // {{ЕІУ|7|307}}
* XX років театра ім. Ів. Франка (1920—1940) / Ред. Б. Гурман.&nbsp;— К.: Мистецтво, 1940.&nbsp;— 225 с.: 7 л. іл.&nbsp;— Бібліогр.: С. 197—224.
* Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка: динаміка соціокультурних перетворень 1920—2001 років / Михайло Захаревич.&nbsp;— Київ: Зерно, 2016.&nbsp;— 336 с.&nbsp;— ISBN 978-966-1560-12-5
* [https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=6888 Театр ім. Франка] // Сільський театр.&nbsp;— 1926.&nbsp;— №&nbsp;9.&nbsp;— С. 31.
* Франківці. Миттєвості: 100 років першій сцені України 2020—1920 / упоряд. А.&nbsp;Коржова.&nbsp;— Київ: Антиквар, 2019.&nbsp;— 112 с.&nbsp;— ISBN 617-7285-25-9.

== Посилання ==
* [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=70804 Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка] // [[ЕСУ]]
* {{ШевЕ-4|частина=Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка|сторінки =459-461}}
{{Вікіцитати1}}
* {{УРЕ}}
* [http://ft.org.ua/ Офіційний сайт театру]
* [http://www.history.org.ua/?hrono&inyear=1923 Інститут історії України]
* [http://www.day.kiev.ua/134405 Богдан СТУПКА «Франківські містифікації. Роздуми про театр, його історію, корифеїв, сьогодення та майбутнє»&nbsp;— «День», №&nbsp;51, четвер, 24 березня 2005]
* {{Theatre.love театр|teatr-imeni-ivana-franka|Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка}}
{{Національні театри України}}
{{Театри Києва}}
{{ВП-портали|Україна|Театр|Мистецтво|Культура|Київ}}

[[Категорія:Театри Києва]]
[[Категорія:Театри, засновані 1920]]
[[Категорія:засновані у Вінниці 1920]]
[[Категорія:Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка|*]]
[[Категорія:Установи зі званням Національний в Україні]]
[[Категорія:Академічні театри]]
[[Категорія:Організації, названі на честь Івана Франка]]
[[Категорія:Архітектура рококо України]]
[[Категорія:Театри рококо]]