Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
Театр у вересні 2014 р.
50°26′44″ пн. ш. 30°31′41″ сх. д.
Країна	Україна
Місто	Київ
Адреса	пл. Івана Франка, 3
Назва на честь (епонім)	Франко Іван Якович
Місткість	795 — основна сцена, 160 — камерна
Тип	драматичний театр
Статус	національний академічний
Відкрито	28 січня 1920
Репертуар	«Весілля Фігаро», «Тев'є-Тевель», «Наталка Полтавка», «Зачарована Десна», «Ромео і Джульєтта», «Кайдашева сім'я»
Керівництво	директор — Михайло Захаревич худ. керівник — Станіслав Мойсеєв режисери-постановники  — Петро Ільченко; Юрій Одинокий; Андрій Приходько; Дмитро Чирипюк головний диригент — Володимир Гданський головний хормейстер — Анатолій Навроцький
ft.org.ua
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка у Вікісховищі?

Націона́льний академі́чний драмати́чний теа́тр і́мені Іва́на Франка́ — україномовний театр у Києві, заснований 1920 року.

Історія

Театр засновано у Вінниці 1920 року спільно з Гнатом Юрою, Амвросієм Бучмою та Семеном Семдором. Першим очільником театру став Гнат Юра.

Відкриття театру відбулося 28 січня 1920 року виставою «Гріх» Володимира Винниченка, а протягом сезону театр здійснив 23 прем'єри.

1923 — театр був запрошений до тодішньої столиці Української СРР — Харкова. Серед найкращих вистав театру тих років — «Лісова пісня» Лесі Українки, «Ревізор» Миколи Гоголя (зокрема, у постановці режисера М. Г. Єсипенка), «Полум'ярі» Анатолія Луначарського, «Свята Йоанна» Бернарда Шоу, «97» Миколи Куліша.

Будівля театру на початку ХХ ст. В той час — Театр «Соловцов».

28 серпня 1923 року опубліковано повідомлення, що сформована трупа Українського державного драматичного театру; до її складу увійшли артисти Вінницького театру ім. І. Франка, організованого у 1919 р. Також запрошено київських акторів Мещерську та С. Семдора, митця Романовського, митця-бутафора Крамича та на посаду завідувача музичною частиною — колишнього диригента Львівської опери Коссака. Головним режисером призначено Г. Юру, іншими режисерами — Коханенка і С. Семдор. При театрі організовано художню раду, до якої увійшли режисери та артисти Ватуля і Юрський, а при директорі — адміністративну колегію в складі директора театру Г. Юри (головою) та членів — артистів Ватулі, Коханенка, Т. Юри, представників Головосвіти та губполітосвіти, й товариства Робітничо-селянського українського театру.

Влітку 1926 року театр ім. І.Франка за рішенням уряду перевели до Києва, тоді як з Києва до Харкова переїхав театр «Березіль».

У 1920-1930-х роках акторське ядро театру складали Амвросій Бучма, Наталія Ужвій, Юрій Шумський, Ганна Борисоглібська, Дмитро Мілютенко, Віктор Добровольський, Поліна Нятко, Катерина Осмяловська, Євген Пономаренко, Петро Сергієнко, Микола Яковченко, Микола Братерський, Олександр Романенко та інші. Серед постановок були шедеври вітчизняної та світової класики: «Весілля Фігаро» П. Бомарше, «Пригоди бравого солдата Швейка» за Я. Гашеком, «Суєта» І. Карпенка-Карого, «Дон Карлос» Ф. Шіллера, «Борис Годунов» О. Пушкіна.

1940 — театр одержав звання академічного.

1941–1944 — трупа працювала в евакуації — в Семипалатинську і Ташкенті.

У повоєнний період в театрі працювали Б. Норд, Б. Тягно, Б. Балабан, В. Васильєв, М. Крушельницький, В. Івченко, В. Гаккебуш, від 1950-х років — В. Оглоблін, В. Крайниченко, В. Харченко, від 1960-х — Д. Алексідзе, В. Скляренко, Д. Лизогуб, Б. Мешкіс, О. Барсегян, Д. Чайковський, П. Морозенко, С. Коркошко, від 1970-х — С. Сміян та інші.

Над музичним оформленням спектаклів працювали К. Данькевич, Л. Ревуцький, О. Білаш, М. Скорик та інші композитори.

Вхід до камерної сцени

У 1978–2001 роках театр очолював Сергій Данченко. У цей час в акторському складі працюють Богдан Ступка, Богдан Бенюк, Анатолій Хостікоєв, Наталя Сумська, Лариса Кадирова, Лесь Задніпровський, Олексій Богданович, Ірина Дорошенко Василь Мазур, Людмила Смородіна, Станіслав Станкевич, Лесь Сердюк, Михайло Крамар та багато інших.

Указом Президента України від 11 жовтня 1994 року театру надано статус Національного.

З кінця 2001 до 2012 року театр очолював Герой та народний артист України Богдан Ступка. 25 липня 2012 за наказом Міністерства культури України виконувачем обов'язків художнього керівника театру призначено Станіслава Мойсеєва.

З 2004 у просторі театру щорічно у жовтні проводиться Міжнародний театральний фестиваль жіночих монодрам «Марія».

Репертуар і структура

Провідні спектаклі останніх років: «Кайдашева сім'я» І.Нечуя-Левицького (режисер П. Ільченко), «В неділю рано зілля копала» О. Кобилянської та «Перехресні стежки» І. Франка (режисер Д. Чирипюк), «Фредерік або Бульвар злочинів» Е. Шмітта (режисер Ю. Кочевенко), «Грек Зорба» Н. Казандзакіса (режисер В. Малахов); «Весілля Фігаро» за мотивами Бомарше та «Гімн демократичної молоді» С.Жадана (режисер Ю. Одинокий); «Чайка» А. Чехова (режисер В. Козьменко-Делінде).

До творчого колективу театру також належать балетна група, хор і оркестр.

Див. також

Категорія Актори Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

Джерела та література

• Богуць­кий Ю. П. Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 307. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• XX років театра ім. Ів. Франка (1920—1940) / Ред. Б. Гурман. — [К.: Мистецтво, 1940]. — 225 с.: 7 л. іл. — Бібліогр.: с. 197—224.

Посилання

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Офіційний сайт театру
• Інститут історії України
• Богдан СТУПКА «Франківські містифікації. Роздуми про театр, його історію, корифеїв, сьогодення та майбутнє» — «День», № 51, четвер, 24 березня 2005