Недільний день на острові Гранд‑Жатт
| Un dimanche après-midi à l'Île de la Grande Jatte | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Жорж Сера |
| Час створення: | 1884—1886 |
| Висота: | 207,5 см |
| Ширина: | 308,1 см |
| Матеріал: | Полотно |
| Техніка: | олія |
| Жанр: | побутовий жанр |
| Зберігається: | Чикаго |
| Музей: | Інститут мистецтв |
 Недільний день на острові Гранд‑Жатт у Вікісховищі | |
«Недільний день на острові Гранд-Жатт» (фр. Un dimanche après-midi à l'Île de la Grande Jatte; літер. «У неділю пополудні на острові Гранд-Жатт») — картина величезних розмірів (2 × 3 м) французького художника Жоржа Сера, що є яскравим прикладом пуантилізму — напрями в живописі, одним із основоположників якого був Сера. Вважається однією з найкращих картин XIX століття періоду постімпресіонізму. Картина є частиною колекції Чиказького інституту мистецтв[3], подарованої в 1926 Фредериком Клеем Бартлеттом[en][4].
Відгуки[ред. | ред. код]
«Мозаїка нудьги» — так відгукнувся філософ Ернст Блох про полотно Сера. Блох бачив на полотні лише «злидні недільного дня» та «ландшафт зображеного самогубства».
Публіцист Фелікс Фенеон, навпаки, вважав полотно веселим і життєрадісним і відгукувався про нього так: «недільна різношерста юрба… що насолоджується природою в розпал літа».
Коли картина була виставлена в 1886 році на 8-й виставці імпресіоністів, різні літературні групи сприйняли її в абсолютно різних аспектах: реалісти написали про неї як про недільну прогулянку паризького люду, а символісти в застиглих силуетах фігур почули відлуння ходів часів фараонів. Все це викликало насмішку художника, який хотів лише написати «веселу і яскраву композицію з рівновагою горизонталей і вертикалей, домінантами теплих кольорів і світлих тонів зі світлою білою плямою в центрі»[5].
Фільмографія[ред. | ред. код]
- «Оранжево-зелено-пурпурна утопія», фільм Алена Жобера[fr] з циклу «Палітри» (Франція, 1991).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Художній інститут Чикаго — 1879.
- ↑ Make Lists, Not War — 2013.
- ↑ A Sunday on La Grande Jatte — 1884 | The Art Institute of Chicago. Архів оригіналу за 3 вересня 2011. Процитовано 3 грудня 2021.
- ↑ Nelson, Robert S. [1] — Newcastle : Cambridge Scholars Publishing, 2008. — P. 131-148. — ISBN 978-1847183316. Архівовано з джерела 3 грудня 2021
- ↑ [Жорж Сера, Поль Синьяк. Письма, дневники, литературное наследие, воспоминания современников. М., 1976. С. 234>]
|
