Нітриди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нітри́ди — (рос. Нитриды, англ. nitrides, нім. Nitride):

Використання нітридів

[ред. | ред. код]

Подібно до карбідів, нітриди часто є вогнетривкими матеріалами через їх високу енергію решітки, що відображає сильну зв'язаність "N3−" з металевими катіонами. Таким чином, кубічний нітрид бору, нітрид титану і нітрид кремнію використовуються як ріжучі матеріали і тверді покриття. Гексагональний нітрид бору, який має шарувату структуру, є корисним високотемпературним змащувальним матеріалом, подібним до дисульфіду молібдену. Сполуки нітридів часто мають великі ширина забороненої зони, тому нітриди зазвичай є ізоляторами або напівпровідниками з широкою забороненою зоною; прикладами є нітрид бору і нітрид кремнію. Матеріал з широкою забороненою зоною, нітрид галію, цінується за світіння синього кольору у світлодіодах.[1][2] Подібно до деяких оксидів, нітриди можуть поглинати водень і обговорювалися в контексті зберігання водню, наприклад, нітрид літію.

Приклади

[ред. | ред. код]

Ковалентні нітриди

[ред. | ред. код]

Ковалентні нітриди бувають як відносно стійкими (наприклад, нітрид бору — BN), так і реакційноздатними нестабільними речовинами Наприклад, нітрид йоду можна отримати тільки непрямим шляхом

Важливі ковалентні нітриди:

  • третьої групи BN, AlN, GaN, InN.
  • четвертої групи (C3N4, Si3N4, Ge3N4, Sn3N4).
  • інші P3N5, Cu3N

Металічні нітриди

[ред. | ред. код]

TiN, TaN, CrN, Fe4N, Fe3N1+x, Fe2

Іонні нітриди

[ред. | ред. код]

Іонні нітриди — солеподібні сполуки, при контакті з водою гідролізують до утворення відповідного гідроксиду і аміаку

Їх можна отримати при нагріванні активних металів в атмосфері азоту

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Oyama, S. T., ред. (1996). The Chemistry of Transition Metal Carbides and Nitrides. Blackie Academic. ISBN 0-7514-0365-2.
  2. Pierson, H. O. (1996). Handbook of refractory carbides and nitrides. William Andrew. ISBN 0-8155-1392-5.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Глінка М. Л. Загальна хімія : підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Київ : Вища школа, 1982. — 608 с.