Падіння Сайгона
| Падіння Сайгона | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Війна у В'єтнамі | |||||||
| Координати: 10°46′41″ пн. ш. 106°41′46″ сх. д. / 10.778055555583° пн. ш. 106.69611111113889024° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Південний В'єтнам  США
|
 Північний В'єтнам
| ||||||
| Військові сили | |||||||
| 60 000 | 120 000 | ||||||
Падіння Сайгону — окупація міста Сайгона, столиці Південного В'єтнаму, силами Народної армії В'єтнаму і В'єтконгу, яка сталася 30 квітня 1975 року. Ця битва ознаменувала кінець війни у В'єтнамі і початок перехідного періоду, що веде до так званого «об'єднання В'єтнаму» під керівництвом комуністичної партії[1][2][3][4].
Опис[ред. | ред. код]
Війська Північного В'єтнаму під командуванням генерала Ван Тьєн Зунга почали останню атаку на Сайгон південнов'єтнамськими силами, в якої командував генерал Нгуєн Ван Тоан. 29 квітня розпочався обстріл міста важкою артилерією. До наступного дня війська Північного В'єтнаму захопили важливі об'єкти міста і підняли свій «прапор» над президентським палацом Південного В'єтнаму. Південнов'єтнамський уряд капітулював незабаром після цього. Місто було перейменовано у Хошимін на честь диктатора Хо Ши Міна[5].
Падіння міста передувало евакуації майже всього американського цивільного і військового персоналу в Сайгоні поряд із десятками тисяч південнов'єтнамських цивільних осіб, пов'язаних з південнов'єтнамським режимом. Евакуація завершилася операцією «Поривчастий вітер» — найбільшою евакуацією за допомогою вертольотів в історії[6]. На додаток до втечі біженців, закінчення війни і встановлення нових порядків з боку комуністів сприяли зниженню чисельності населення міста[7][8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Facebook; Twitter; options, Show more sharing; Facebook; Twitter; LinkedIn; Email; URLCopied!, Copy Link; Print (30 квітня 2015). Op-Ed: Is it Liberation Day or Defeat Day in Saigon?. Los Angeles Times (амер.). Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
- ↑ Giai Phong! The Fall and Liberation of Saigon | Foreign Affairs. web.archive.org. 16 лютого 2016. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 8 серпня 2021.
- ↑ The U.S. and Vietnam: 40 Years After the Fall of Saigon | Civic | US News. web.archive.org. 4 листопада 2018. Архів оригіналу за 4 листопада 2018. Процитовано 8 серпня 2021.
- ↑ Werner, Jayne Susan; Huynh, Luu Doan (31 березня 1993). The Vietnam War: Vietnamese and American Perspectives (англ.). M.E. Sharpe. ISBN 978-0-7656-3863-2. Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
- ↑ BBC ON THIS DAY | 21 | 1975: Vietnam's President Thieu resigns. web.archive.org. 22 листопада 2010. Архів оригіналу за 22 листопада 2010. Процитовано 8 серпня 2021.
- ↑ The Last to Leave @ Fall of Saigon by U.S. Marines. web.archive.org. 9 жовтня 2015. Архів оригіналу за 9 жовтня 2015. Процитовано 8 серпня 2021.
- ↑ Duong Van Minh; Last President of S. Vietnam - Los Angeles Times. web.archive.org. 4 жовтня 2012. Архів оригіналу за 4 жовтня 2012. Процитовано 8 серпня 2021.
- ↑ Duong Van Minh, 85, Saigon Plotter, Dies - NYTimes.com. web.archive.org. 27 листопада 2012. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 8 серпня 2021.