Хошимін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Про державного діяча див. Хо Ші Мін.
Хошимін
Thành Phố Hồ Chí Minh

Герб
герб
Надвечір'я в Хошиміні
Надвечір'я в Хошиміні
Розташування міста Хошимін
Основні дані
10°46′00″ пн. ш. 106°40′00″ сх. д. / 10.76667° пн. ш. 106.66667° сх. д. / 10.76667; 106.66667Координати: 10°46′00″ пн. ш. 106°40′00″ сх. д. / 10.76667° пн. ш. 106.66667° сх. д. / 10.76667; 106.66667
Країна В'єтнам
Столиця для Південний В'єтнам

Межує з

— сусідні нас. пункти
Тейнінь
Лонган Gray compass rose.svg
Поділ
  • urban districts of Ho Chi Minh Cityd, list of rural districts of Vietnamd
    • Засновано 1698, 1976 і 1955
    Статус міста 1698
    Площа 2095 км²
    Населення 8 426 100 осіб (2016 рік)
    · густота 2920 осіб/км²
    Висота НРМ 19  м
    Водойма Saigon Riverd, Bến Nghé Riverd
    Клімат саванний (Aw)
    Офіційна мова в'єтнамська (В'єтнам)
    Міста-побратими Сан-Франциско, В'єнтьян, Санкт-Петербург, Маніла, Тайбей (1968), Шанхай (1994), Севілья, Братислава, Префектура Осака (25 жовтня 2007)
    Телефонний код (+84) 8
    Часовий пояс Indochina Timed
    Номери автомобілів VN
    GeoNames 1566083
    OSM r1973756  ·R
    Поштові індекси 700000–769999
    Міська влада
    Веб-сторінка hochiminhcity.gov.vn
    Мапа
    Хошимін у Вікісховищі?
    Q56688140?
    Центр Хошиміна

    Хошимін (Хошімін[1]; англ. Ho Chi Minh City, в'єт. Thành Phố Hồ Chí Minh [tʰàn fǒ hò tɕǐ mɨ̄n] ( прослухати); до 1976 року — Сайго́н, в'єт. Sài Gòn [sàj ɣɔ̀ŋ] ( прослухати)) — найбільше місто В'єтнаму. Колишня столиця французького протекторату Кохінхіна (1862–1954) та Південного В'єтнаму (1954–1975). Місто розташоване на річці Сайгон (Сонг Сай Гон) на північ від дельти Меконгу, за 80 км від Південно-Китайського моря. Площа міста становить 2095 км² (0,63 % території країни). Торговий центр Шо Лон розташований на захід від міста. Він був відомий, як Прей-Нокор (кхмер. ព្រៃនគរ) до анексії в'єтнамцями в XVII столітті.

    Географія[ред. | ред. код]

    Місто лежить між 10°10' і 10°38' північної широти, 106°22' і 106°54' східної довготи. Розташоване у південно-східній частині В'єтнаму, за 1760 км (1090 миль) на південь від Ханоя. Середня висота над рівнем моря становить 19 м (62 футів). Територія міста межує з провінціями Тейнінь і Біньзионг на півночі, Донгнай і Барія-Вунгтау на сході, провінцією Лонган на заході. За 15 км на південь розташоване узбережжя Південно-китайського моря. Відстань від найпівнічнішої точки (комуни Phu My Hung, район Củ хі) до найпівденнішої (комуни Long Hòa, район Cần Giờ) − 102 км, і від найсхіднішої точки (округи Long Binh Ward, Район Дев'ять) до західної (комуни Bình Chánh, район Bình Chánh) − 47 км.[джерело?]

    Історія[ред. | ред. код]

    В'єтнамізація[ред. | ред. код]

    Територія, яку займає місто Хошімін, довгий час була частиною королівства Камбоджа. На місці сучасного міста раніше були болота, які населяли кхмери до приходу в цю місцевість в'єтнамців у XVII столітті. У кхмерському фольклорі Південний В'єтнам було подаровано в'єтнамському уряду як придане за шлюб в'єтнамської принцеси, щоб кхмерський принц зупинив постійні напади і грабунки[2]. У 1623 році цар Камбоджі Чей Четта II (1618—1628) допускає на свою територію в'єтнамських біженців, що рятуються від громадянської війни у В'єтнамі.[3] Переселенню в'єтнамських поселенців Камбоджа не могла перешкодити, бо була ослаблена війною з Таїландом. У 1698 році в'єтнамці встановлюють адміністрацію в регіоні.

    Колоніальний період[ред. | ред. код]

    Малюнок французького захоплення Сайгона, 1859

    У XVIII столітті були встановлені відносини з Францією, коли французькі купці та місіонери оселилися в регіоні. У 1859 році місто було окуповане французами, а 1862 року було передане Франції в'єтнамським імператором Ту Дуком. Як столиця Кохінхіни, Сайгон було перетворено у важливе портове місто й урбаністичний центр з мальовничими віллами, вражаючими громадськими будинками і добре вимощеними бульварами, засадженими деревами. На північ та на південь від міста були споруджена залізниця і Сайгон став головним збірним центром для експорту рису, що вирощувався у дельті річки Меконг. У Сайгоні на 1929 рік проживало 123890 жителів, серед них 12 тис. французів[4].

    Друга Світова війна не зачепила Сайгон. У 1940 році Сайгон було окуповано японцями, але місцева французька колоніальна влада продовжували керувати В'єтнамом до 1945 року, коли була інтернована японцями.

    Південний В'єтнам[ред. | ред. код]

    Колишній імператор Бао Дай зробив Сайгон столицею В'єтнаму у 1949 році, а себе проголосив головою держави. У 1954 році В'єтмінь отримав контроль над Північним В'єтнамом. Сайгон було злито із сусіднім містом Чолон, населеним в'єтнамцями й китайськими емігрантами.

    Соціалістичний період[ред. | ред. код]

    Під час В'єтнамської війни, 30 квітня 1975 року, місто перейшло під контроль В'єтнамської Народної Армії. Серед в'єтнамської діаспори і, зокрема серед емігрантів у США, ця подія часто називається «падінням Сайгона», у той час як у Соціалістичній Республіці В'єтнам офіційно називається «звільнення Сайгона». У 1976 році, після створення єдиної Комуністичної Соціалістичної Республіки В'єтнам, місто Сайгон (у тому числі Чолон), провінція Гіядінь і два приміські райони двох сусідніх провінціях були об'єднані для створення адміністративної одиниці, міста Хошімін, названого на честь покійного лідера комуністів Хо Ші Міна. Колишня назва Сайгон досі широко використовується серед в'єтнамців, особливо неформально[5].

    Населення[ред. | ред. код]

    Чисельність населення
    Рік Населення
    1995 4,640,400
    1996 4,747,900
    1997 4,852,300
    1998 4,957,300
    1999 5,073,100
    2000 5,274,900
    2001 5,454,000
    2002 5,619,400
    2003 5,809,100
    2004 6,007,600
    2005 6,230,900
    2006 6,483,100
    2007 6,725,300
    2008 6,946,100
    2009 7,196,100
    2010 7,378,000
    2011 7,521,100
    2012 7,750,900
    2013 7,818,200
    2014 7,955,000
    2015 8,244,400
    2016 8,426,100
    Джерело:[6]

    Населення міста становить 8 426 100 мешканців (оцінка 2016 року). Більшість населення Хошиміну складають етнічні в'єтнамці (близько 93,52 %). Друга за чисельністю етнічна група міста — хоа (5,78 %). Хоа говорять кількома діалектами китайської мови, включаючи кантонський, чаошаньський, хайнаньський і хакка; мандаринська мова використовується набагато рідше. Інші етнічні меншини: кхмери (0,34%) і тями (0,1%).

    Буддизм Махаяна, даосизм і конфуціанство — найбільш поширені релігії. У Хошиміні також живе досить багато католиків (близько 10 % населення міста)[7].

    Освіта[ред. | ред. код]

    У місті розташовано більше 80 університетів і коледжів, де навчається в цілому більше 400 000 студентів. Найбільш відомі університети:

    • В'єтнамський національний університет (близько 50 000 студентів),
    • Технологічний університет,
    • Університет соціальних і гуманітарних наук,
    • Міжнародний університет,
    • Університет економіки і права;
    • Університет інформаційних технологій.

    Інші значні вищі навчальні заклади:

    • Університет педагогіки,
    • Університет економіки,
    • Університет архітектури,
    • Університету Нонг Лам (колишній Університет сільського та лісового господарства),
    • Юридичний університет,
    • Медичний університет,
    • Університет технічної освіти,
    • Університет банківської справи,
    • Університет промисловості,
    • Відкритий університет,
    • Університет спорту і фізичного виховання,
    • Університет образотворчих мистецтв,
    • Університет культури,
    • Консерваторія,
    • Університет Ванн Лан,
    • Університет Сайгона,
    • Університет Хоа Сен.

    Транспорт[ред. | ред. код]

    Аеропорт Тан Сон Нхут обслуговує регулярні авіарейси компанії Ейр В'єтнам до інших внутрішніх центрів країни та компанії Ейр Франс до Парижа. У Хошиміні розташовані штаб-квартири авіакомпаній Vietnam Air Services Company, Jetstar Pacific Airlines, Airports Corporation of Vietnam і центр операцій компанії VietJet Air.

    Клімат[ред. | ред. код]

    Місто знаходиться у тропічному кліматичному поясі, чітко виражені сезони. Середня вологість повітря більше 75 %[8]. За сезон дощів випадає у середньому 1800 мм опадів (близько 150 дощових днів на рік). Зазвичай сезон дощів починається у травні і закінчується наприкінці листопада. Сухий сезон триває з грудня до квітня. Середня температура становить 28 °C, максимум температури іноді сягає 39 °C близько полудня наприкінці квітня, у той час як мінімум може впасти нижче 16 °C вранці наприкінці грудня[8][9].

    Клімат Хошіміна
    Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
    Абсолютний максимум, °C 36,4 38,7 39,4 40,0 39,0 37,5 35,2 35,0 35,3 34,9 35,0 36,3 40,0
    Середній максимум, °C 31,6 32,9 33,9 34,6 34,0 32,4 32,0 31,8 31,3 31,2 31,0 30,8 32,3
    Середня температура, °C 26,0 26,8 28,0 29,2 28,8 27,8 27,5 27,4 27,2 27,0 26,7 26,0 27,4
    Середній мінімум, °C 21,1 22,5 24,4 25,8 25,2 24,6 24,3 24,3 24,4 23,9 22,8 21,4 23,7
    Абсолютний мінімум, °C 13,8 16,0 17,4 20,0 20,0 19,0 16,2 20,0 16,3 16,5 15,9 13,9 13,8
    Норма опадів, мм 13.8 4.1 10.5 50.4 218.4 311.7 293.7 269.8 327.1 266.7 116.5 48.3 1931.0
    Кількість сонячних годин 245 246 272 239 195 171 180 172 162 182 200 226 2489
    Кількість днів з опадами 2,4 1,0 1,9 5,4 17,8 19,0 22,9 22,4 23,1 20,9 12,1 6,7 155,6


    Вологість повітря, % 72 70 70 72 79 82 83 83 85 84 80 77 78
    Джерело: Всесвітня метеорологічна організація,[10] (mean temperature, sunshine, record high and lows, and humidity)[11]

    Галерея[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. ↑ Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
    2. ↑ Jean Morice, Cambodge, du sourire à l'horreur, Éditions France-Empire, 1977, p. 30.
    3. ↑ Mai Thục, Vương miện lưu đày: truyện lịch sử, Nhà xuất bản Văn hóa — thông tin, 2004, p.580; Giáo sư Hoàng Xuân Việt, Nguyễn Minh Tiến hiệu đính, Tìm hiểu lịch sử chữ quốc ngữ, Ho Chi Minh City, Công ty Văn hóa Hương Trang, pp.31-33; Helen Jarvis, Cambodia, Clio Press, 1997, p. xxiii.
    4. ↑ «Yearbook of the Encyclopedia Americana (2006)», p. 175.
    5. ↑ (англ.) Pearl of the Orient is still Vietnam's heart. Travelterrific.com. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2010-04-03. 
    6. ↑ Dân số trung bình phân theo địa phương qua các năm, Theo Tổng cục thống kê Việt Nam.
    7. ↑ Archdiocese of Thành-Phô Hồ Chí Minh (Hôchiminh Ville)
    8. ↑ а б Weatherbase: Historical Weather for Ho Chi Minh City. Weatherbase. Архів оригіналу за 2013-07-03. Процитовано 2012-08-11. 
    9. ↑ World Weather Information Service – Ho Chi Minh City. World Meteorological Organization. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-09-05. 
    10. ↑ World Weather Information Service – Ho Chi Minh City. Всесвітня метеорологічна організація. Процитовано 5 September 2012. 
    11. ↑ Viet Nam: Ha Noi and Ho Chi Minh City Power Grid Development Sector Project. Процитовано 27 January 2015. 

    Посилання[ред. | ред. код]

    Хошімін
    у сестринських Вікіпроектах
    voy: Хошімін у Вікімандрах?
    CMNS: Хошімін у Вікісховищі?

    Джерела[ред. | ред. код]


    В'єтнам Це незавершена стаття з географії В'єтнаму.
    Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
    Flag of Vietnam Міста В'єтнаму Coat of arms of Vietnam
    Центрального
    підпорядкування
    Особливої категорії
    1-ї категорії
    Провінційні міста
    1-ї категорії
    2-ї категорії
    3-ї категорії
    Перегляд цього шаблону
      Тематичні сайти
    Словники та енциклопедії
    Нормативний контроль
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хошимін&oldid=25138084