Перенесення столиці Казахстану до Акмолу
Перенесення столиці Казахстану з Алма-Ати до Акмолу (10 грудня 1997 року) — третє за рахунком перенесення столиці в історії Казахстану і перше в незалежному Казахстані. На відміну від попередніх, це перенесення ініційоване владою самої республіки. Стало першим та єдиним перенесенням столиці держави на пострадянському просторі, значно вплинувши на економічні та демографічні процеси в країні[1].
Рішення про перенесення столиці з Алма-Ати до Акмолу ухвалено Верховною Радою РК 6 липня 1994 року. Активним прихильником перенесення столиці став президент республіки Нурсултан Назарбаєв. 15 вересня 1995 року він підписав указ «Про столицю Республіки Казахстан», в якому дав розпорядження утворити Державну комісію для організації роботи з переміщення вищих та центральних органів влади до міста Акмолу[2].
Офіційно Акмола оголошена столицею Казахстану 10 грудня 1997 року.
6 травня 1998 року столицю перейменували на Астану. Міжнародне представлення Астани як нова столиця відбулося 10 червня 1998 року[3]. Влада хотіла, щоб подання було головною подією дня у світі. Але вибір дати для презентації нової столиці виявився вкрай невдалим — саме цього дня у Франції матчем збірних Бразилії та Шотландії стартував чемпіонат світу з футболу, і увага всього світу до Астани виявилася невисокою. Як потім повідомлялося, багато чиновників у зв'язку з цією помилкою втратили свої посади.
Міністр — голова держкомісії з передислокації вищих і центральних органів в Акмолу — Фаріт Галімов (лист. 1996 — жовт. 1997)[4].
- Столиця Республіки Казахстан
- День столиці (Казахстан)
- Перенесення столиці
- ↑ Перенос столицы из Алма-Аты в Астану и его влияние на миграционные процессы в Казахстане. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2010.
- ↑ «Казахстанский путь. Н.Назарбаев» | Глава 9_2[недоступне посилання з Октябрь 2019]
- ↑ https://web.archive.org/web/20141007033517/http://astana.gov.kz/en/modules/material/42
- ↑ Закон о «Переносе столицы Казахстана в Акмолу». Архів оригіналу за 13 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018.