Чемпіонат світу з футболу 1998
 | |
| Деталі турніру | |
|---|---|
| Господар | Франція |
| Дата | 10 червня – 12 липня |
| Кількість команд | 32 (з 5 конфедерацій) |
| Стадіони | 10 (10 міст) |
| Призери | |
Переможець  |  Франція(1-й титул) |
Фіналіст  |  Бразилія |
3-тє місце  |  Хорватія |
| 4-те місце |  Нідерланди |
| Статистика турніру | |
| Матчів зіграно | 64 |
| Голів забито | 171 (2.67 за матч) |
| Глядачів | 2 785 100 (43 517 за матч) |
| Найкращий бомбардир(и) |  Давор Шукер (6 голів) |
| Найкращий гравець |  Роналду |
| Найкращий воротар | .svg){kind=small} Фаб'єн Бартез |
| Нагорода Fair play |  Англія Франція |
← 1994 2002 → | |
Чемпіонат світу з футболу 1998 року (фр. Coupe du monde de football de 1998) — 16-й чемпіонат світу з футболу, що проводився ФІФА. Турнір проходив у Франції з 10 червня по 12 липня 1998 року. На чемпіонаті було зіграно 64 матчі й забито 171 м'яч (у середньому 2.67 м'ячі за матч).
Уперше в історії турніру кількість учасників його фінальної частини було розширено до 32 команд, які починали змагання у 8 групах. Відповідно турнір складався із рекордних на той час 64 ігор та тривав рекордні 32 дні. Матчі змагання проходили на 10 стадіонах у 10 містах Франції, основним з яких був визначений новозбудований Стад-де-Франс у столичному передмісті Сен-Дені, що приймав гру-відкриття і фінальний матч.
Переможцями чемпіонату стали господарі турніру, збірна Франції, яка із рахунком 3:0 здолала у фінальній грі діючих на той час чемпіонів світу, команду Бразилії[1]. Франція виграла свій перший титул і стала сьомою в історії збірною-чемпіоном світу. При цьому вона стала шостою командою, якій таке досягнення підкорилося на домашніх стадіонах (після збірних Уругваю, Італії, Англії, Німеччини та Аргентини).
Турнір став дебютним для представників Хорватії, Ямайки, Японії та Південно-Африканської Республіки, причому перші відразу здобули «бронзу» мундіалю, а їх зірковий нападник Давор Шукер став його найкращим бомбардиром.
Франція отримала право проведення світової першості 1998 року 2 липня 1992 року на засіданні виконавчого комітету ФІФА у швейцарському Цюриху. Єдиним її конкурентом було Марокко, яке за результатами голосування поступилося із рахунком 7 проти 12 голосів[2][3]. Раніше із боротьби за прийняття турніру вибула Швейцарія, яка не змогла забезпечити виконання вимог ФІФА.
Таким чином Франція, яка була господарем чемпіонату світу 1938, стала лише третьою країною, яка удруге в історії приймала світову футбольну першість (після Мексики та Італії у 1986 і 1990 роках відповідно).
| Результати голосування[4] | |||
|---|---|---|---|
| Країна | Раунд 1 | ||
| Франція | 12 | ||
| Марокко | 7 | ||
Важливою частиною заявки Франції була гарантія підготовки для потреб турніру десяти стадіонів, включно із будівництвом нової арени на 80 тисяч місць.
Тогочасний мер Парижа Жак Ширак успішно досяг домовленості із Прем'єр-Міністром Едуаром Баладюром про будівництво нового стадіону, що отримав назву Стад де Франс, на території Сен-Дені, північного передмістя французької столиці. Будівництво арени розпочалося у грудні 1995 року, було завершене за 26 місяців, у листопаді 1997, та коштувало 2.67 мільярди французьких франків.
Вибір 10 стадіонів проходив зі скороченого списку із 14 арен під наглядом ФІФА. П'ять із десяти обраних стадіонів, марсельський Велодром, столичний Парк де Пренс, ліонський Жерлан, Муніципальний стадіон Тулузи та Парк Лескюр у Бордо, вже приймали світову футбольну першість шістдесятьма роками раніше, у 1938;
Найбільшу кількість ігор, дев'ять, включно з матчем-відкриттям та фінальною грою, приймав новозбудований Стад де Франс.
.jpg)
У кваліфікаційному раунді 174 збірні змагалася за 30 місць у фінальній частині футбольної світової першості. Ще дві команди, господарі турніру збірна Німеччини та діючий чемпіон світу збірна Бразилії кваліфікувалися автоматично, без участі у відбірковому раунді.
За результатами відбору чотири команди уперше стали учасниками чемпіонату світу — Хорватія, Ямайка, Японія та Південно-Африканська Республіка.
Серед визначних команд, які не пробилися на мундіаль, були дворазові чемпіони світу збірну Уругваю, а також команди Португалії, Швеції (бронзовий призер попередньої першості)[5], а також Чехії (третє місце рейтингу ФІФА на той момент).
До фінальної частини чемпіонату світу кваліфікувалися наступні 32 команди[6]:
|
|
|
 Країни, збірні яких кваліфікувалися на чемпіонат світу Країни, чиї збірні не кваліфікувалися Країни, чиї збірні не брали участі у відборі Країни, що не входили до ФІФА
|
| Переможці кваліфікаційного турніру за рейтингом ФІФА (травень 1998)[6] | |||
|---|---|---|---|
| Країна | Конфедерація | Рейтинг | |
| 1 | Бразилія (діючі чемпіони) |
КОНМЕБОЛ | 1 |
| 2 |  Німеччина |
УЄФА | 2 |
| 3 |  Мексика |
КОНКАКАФ | 4 |
| 4 | Англія |
УЄФА | 5 |
| 5 |  Аргентина |
КОНМЕБОЛ | 6 |
| 6 |  Норвегія |
УЄФА | 7 |
| 7 |  Югославія |
УЄФА | 8 |
| 8 |  Чилі |
КОНМЕБОЛ | 9 |
| 9 |  Колумбія |
КОНМЕБОЛ | 10 |
| 10 |  США |
КОНКАКАФ | 11 |
| 11 |  Японія |
АФК | 12 |
| 12 |  Марокко |
КАФ | 13 |
| 13 |  Італія |
УЄФА | 14 |
| 14 |  Іспанія |
УЄФА | 15 |
| 15 | Франція (господарі) |
УЄФА | 18 |
| 16 | Хорватія |
УЄФА | 19 |
| 17 |  Південна Корея |
АФК | 20 |
| 18 |  Туніс |
КАФ | 21 |
| 19 |  Румунія |
УЄФА | 22 |
| 20 |  ПАР |
КАФ | 24 |
| 21 | Нідерланди |
УЄФА | 25 |
| 22 |  Данія |
УЄФА | 27 |
| 23 |  Парагвай |
КОНМЕБОЛ | 29 |
| 24 |  Ямайка |
КОНКАКАФ | 30 |
| 25 |  Австрія |
УЄФА | 31 |
| 26 |  Саудівська Аравія |
АФК | 34 |
| 27 |  Болгарія |
УЄФА | 35 |
| 28 |  Бельгія |
УЄФА | 36 |
| 29 |  Шотландія |
УЄФА | 41 |
| 30 |  Іран |
АФК | 42 |
| 31 |  Камерун |
КАФ | 49 |
| 32 |  Нігерія |
КАФ | 74 |
Як і на попередньому турнірі кожна команда мала подати заявку із 22 гравців.
З 704 гравців-учасників чемпіонату світу 447 перебували на контракті з європейськими клубами, 90 представляли азійський клубний футбол, 67 грали у Південній Америці, 61 — у регіоні КОНКАКАФ, а 37 — в Африці[7]. 75 гравців представляли англійські клуби, на п'ять більше ніж італійські або іспанські. Серед окремих клубних команд рекордсменом була «Барселона», яка делегувала на світову першість 13 футболістів[7].
Середній вік футболістів чемпіонату світу складав 27 років і 8 місяців, на п'ять місяців більше, ніж на попередньому мундіалі. Наймолодшим гравцем першості був камерунець Самюель Ето'о (17 років і 3 місяці), а найстаршим — шотландець Джим Лейтон (39 років та 11 місяців).
Уперше в іграх чемпіонатів світу четверті арбітри використовували електронні табло для демонстрації замін та доданого часу замість традиційних табличок[8].
Першість 1998 року була найпершим чемпіонатом світу після упровадження правила золотого гола[8]. Арбітрам було рекомендовано карати прямою червоною карткою підкати ззаду, що несли загрозу здоров'ю суперника[9], а кількість можливих замін по ходу гри було збільшено з двох до трьох[10].
Матчі чемпіонату світу обслуговували 34 арбітри та 33 асистенти[11].
- УЄФА (15)
- Усі матчі відбулися за центральноєвропейським літнім часом.
| М | Команда | І | В | Н | П | МЗ | МП | РМ | О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1. | Бразилія
|
3 | 2 | 0 | 1 | 6 | 3 | +3 | 6 |
| 2. | Норвегія
|
3 | 1 | 2 | 0 | 5 | 4 | +1 | 5 |
| 3. | Марокко
|
3 | 1 | 1 | 1 | 5 | 5 | 0 | 4 |
| 4. | Шотландія
|
3 | 0 | 1 | 2 | 2 | 6 | −4 | 1 |
| М | Команда | І | В | Н | П | МЗ | МП | РМ | О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1. | Італія
|
3 | 2 | 1 | 0 | 7 | 3 | +4 | 7 |
| 2. | Чилі
|
3 | 0 | 3 | 0 | 4 | 4 | 0 | 3 |
| 3. | Австрія
|
3 | 0 | 2 | 1 | 3 | 4 | −1 | 2 |
| 4. | Камерун
|
3 | 0 | 2 | 1 | 2 | 5 | −3 | 2 |
.svg){kind=small}
| М | Команда | І | В | Н | П | МЗ | МП | РМ | О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1. | Франція
|
3 | 3 | 0 | 0 | 9 | 1 | +8 | 9 |
| 2. | Данія
|
3 | 1 | 1 | 1 | 3 | 3 | 0 | 4 |
| 3. | ПАР
|
3 | 0 | 2 | 1 | 3 | 6 | −3 | 2 |
| 4. | Саудівська Аравія
|
3 | 0 | 1 | 2 | 2 | 7 | −5 | 1 |
| М | Команда | І | В | Н | П | МЗ | МП | РМ | О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1. | Нігерія
|
3 | 2 | 0 | 1 | 5 | 5 | 0 | 6 |
| 2. | Парагвай
|
3 | 1 | 2 | 0 | 3 | 1 | +2 | 5 |
| 3. | Іспанія
|
3 | 1 | 1 | 1 | 8 | 4 | +4 | 4 |
| 4. | Болгарія
|
3 | 0 | 1 | 2 | 1 | 7 | −6 | 1 |
| М | Команда | І | В | Н | П | МЗ | МП | РМ | О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1. | Нідерланди
|
3 | 1 | 2 | 0 | 7 | 2 | +5 | 5 |
| 2. | Мексика
|
3 | 1 | 2 | 0 | 7 | 5 | +2 | 5 |
| 3. | Бельгія
|
3 | 0 | 3 | 0 | 3 | 3 | 0 | 3 |
| 4. | Південна Корея
|
3 | 0 | 1 | 2 | 2 | 9 | −7 | 1 |
.svg){kind=small}
| М | Команда | І | В | Н | П | МЗ | МП | РМ | О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1. | Німеччина
|
3 | 2 | 1 | 0 | 6 | 2 | +4 | 7 |
| 2. | Югославія
|
3 | 2 | 1 | 0 | 4 | 2 | +2 | 7 |
| 3. | Іран
|
3 | 1 | 0 | 2 | 2 | 4 | −2 | 3 |
| 4. | США
|
3 | 0 | 0 | 3 | 1 | 5 | −4 | 0 |
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
| М | Команда | І | В | Н | П | МЗ | МП | РМ | О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1. | Румунія
|
3 | 2 | 1 | 0 | 4 | 2 | +2 | 7 |
| 2. | Англія
|
3 | 2 | 0 | 1 | 5 | 2 | +3 | 6 |
| 3. | Колумбія
|
3 | 1 | 0 | 2 | 1 | 3 | −2 | 3 |
| 4. | Туніс
|
3 | 0 | 1 | 2 | 1 | 4 | −3 | 1 |
| М | Команда | І | В | Н | П | МЗ | МП | РМ | О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1. | Аргентина
|
3 | 3 | 0 | 0 | 7 | 0 | +7 | 9 |
| 2. | Хорватія
|
3 | 2 | 0 | 1 | 4 | 2 | +2 | 6 |
| 3. | Ямайка
|
3 | 1 | 0 | 2 | 3 | 9 | −6 | 3 |
| 4. | Японія
|
3 | 0 | 0 | 3 | 1 | 4 | −3 | 0 |
| 1/8 фіналу | Чвертьфінал | Півфінал | Фінал | |||||||||||
| 27 червня — Париж | ||||||||||||||
| Бразилія
|
4 | |||||||||||||
| 3 липня — Нант | ||||||||||||||
| Чилі
|
1 | |||||||||||||
| Бразилія
|
3 | |||||||||||||
| 28 червня — Сен-Дені | ||||||||||||||
| Данія
|
2 | |||||||||||||
| Нігерія
|
1 | |||||||||||||
| 7 липня — Марсель | ||||||||||||||
| Данія
|
4 | |||||||||||||
| Бразилія (п.)
|
1 (4) | |||||||||||||
| 29 червня — Тулуза | ||||||||||||||
| Нідерланди
|
1 (2) | |||||||||||||
| Нідерланди
|
2 | |||||||||||||
| 4 липня — Марсель | ||||||||||||||
| Югославія
|
1 | |||||||||||||
| Нідерланди
|
2 | |||||||||||||
| 30 червня — Сент-Етьєн | ||||||||||||||
| Аргентина
|
1 | |||||||||||||
| Аргентина (п.)
|
2 (4) | |||||||||||||
| 12 липня — Сен-Дені | ||||||||||||||
| Англія
|
2 (3) | |||||||||||||
| Бразилія
|
0 | |||||||||||||
| 27 червня — Марсель | ||||||||||||||
| Франція
|
3 | |||||||||||||
| Італія
|
1 | |||||||||||||
| 3 липня — Сен-Дені | ||||||||||||||
| Норвегія
|
0 | |||||||||||||
| Італія
|
0 (3) | |||||||||||||
| 28 червня — Ланс | ||||||||||||||
| Франція (п.)
|
0 (4) | |||||||||||||
| Франція (д. ч.)
|
1 | |||||||||||||
| 8 липня — Сен-Дені | ||||||||||||||
| Парагвай
|
0 | |||||||||||||
| Франція
|
2 | |||||||||||||
| 29 червня — Монпельє | ||||||||||||||
| Хорватія
|
1 | Матч за третє місце | ||||||||||||
| Німеччина
|
2 | |||||||||||||
| 4 липня — Ліон | 11 липня — Париж | |||||||||||||
| Мексика
|
1 | |||||||||||||
| Німеччина
|
0 | Нідерланди
|
1 | |||||||||||
| 30 червня — Бордо | ||||||||||||||
| Хорватія
|
3 | Хорватія
|
2 | |||||||||||
| Румунія
|
0 | |||||||||||||
| Хорватія
|
1 | |||||||||||||
| Пенальті | |||
Берті  Креспо  Верон Гальярдо Аяла
|
4 — 3 | Ширер Інс Мерсон Оуен Бетті
|
| Пенальті | |||
| Р. Баджо Альбертіні Костакурта В'єрі Ді Б'яджо
|
3 — 4 | Зідан Лізаразю Трезеге Анрі Блан
|
| Пенальті | |||
| Роналду Рівалдо Емерсон Дунга
|
4 — 2 | Ф. де Бур Бергкамп Коку Р. де Бур
|
| Переможець чемпіонату світу з футболу 1998 року: |
|---|
 Франція Перший титул |
Найкращим бомбардиром турніру став хорватський нападник Давор Шукер, автор шести голів. Загалом в іграх турніру 112 різних гравців відзначилися 171 забитим м'ячем:
- 6 голів
- 5 голів
.svg){kind=small}
- 4 голи
- 3 голи
- 2 голи
Аріель Ортега
Марк Вільмотс
Роберт Просинечки
Браян Лаудруп
Майкл Оуен- Алан Ширер
Еммануель Петі- Ліліан Тюрам
- Зінедін Зідан
Роберто Баджо
Теодор Вітмор
Рікардо Пелаес
Салахеддін Бассір- Абдельжаліль Хадда
Філліп Коку- Рональд де Бур
- Патрік Клюйверт
Віорел Молдован
Шон Бартлетт
Фернандо Єрро- Фернандо Мор'єнтес
Слободан Комленович
.svg){kind=small}
- 1 гол
- Клаудіо Лопес
- Маурісіо Пінеда
- Хав'єр Санетті
Андреас Герцог- Тоні Польстер
- Івиця Вастич
- Люк Ніліс
Еміл Костадинов
Патрік Мбома- П'єр Нжанка
Хосе Луїс Сьєрра
Лейдер Пресьядо- Роберт Ярні
- Маріо Станич
- Горан Влаович
- Томас Гельвег
- Мартін Йоргенсен
- Мікаель Лаудруп
- Петер Меллер
- Аллан Нільсен
- Марк Ріпер
- Еббе Санд
- Даррен Андертон
- Девід Бекхем
- Пол Скоулз
- Лоран Блан
- Юрій Джоркаєфф
- Крістоф Дюгаррі
- Біксант Лізаразю
- Давід Трезеге
Андреас Меллер
Мегді Магдавікія- Хамід Естілі
- Луїджі Ді Б'яджо
- Роббі Ерл
Накаяма Масасі- Куаутемок Бланко
- Альберто Гарсія Аспе
- Мустафа Хаджі
- Едгар Давідс
- Марк Овермарс
- П'єр ван Гойдонк
- Будевейн Зенден
Мутью Адепожу- Тіджані Бабангіда
- Віктор Ікпеба
- Сандей Олісе
- Вілсон Орума
Дан Егген- Говард Флу
- Туре Андре Флу
- К'єтіль Рекдаль
Сельсо Аяла- Мігель Анхель Бенітес
- Хосе Сатурніно Кардосо
- Адріан Іліе
- Дан Петреску
Самі аль-Джабер- Юсуф Ат-Тунаян
Крейг Берлі- Джон Коллінз
- Бенні Маккарті
Ха Сок Чу- Ю Сан Чхоль
- Kiko
- Луїс Енріке
- Рауль
Скандер Суайя
Браян Макбрайд- Синиша Михайлович
- Предраг Міятович
- Драган Стойкович
- Автоголи
- Георгі Бачев (у грі проти Іспанії)
- Юссеф Шиппо (у грі проти Норвегії)
- Том Бойд (у грі проти Бразилії)
- П'єр Ісса (у грі проти Франції)
- Андоні Субісаррета (у грі проти Нігерії)
- Синиша Михайлович (у грі проти Німеччини)
| Золотий м'яч | Золотий бутс | Золота рукавичка | Премія чесної гри | Найцікавіша команда |
|---|---|---|---|---|
| Роналду
|
Давор Шукер
|
Фаб'єн Бартез
|
Англія Франція
|
Франція
|
До символічної збірної турніру за версією ФІФА було обрано 16 гравців[12].
| Воротарі | Захисники | Півзахисники | Нападники |
|---|---|---|---|
|
|
Остаточний розподіл місць відповідно до прогресу на турнірі[13].
| Р | Команда | ГР | І | В | Н | П | Г+ | Г- | РГ | О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Франція |
C | 7 | 6 | 1 | 0 | 15 | 2 | +13 | 19 |
| 2 | Бразилія |
A | 7 | 4 | 1 | 2 | 14 | 10 | +4 | 13 |
| 3 | Хорватія |
H | 7 | 5 | 0 | 2 | 11 | 5 | +6 | 15 |
| 4 | Нідерланди |
E | 7 | 3 | 3 | 1 | 13 | 7 | +6 | 12 |
| Вибули на стадії чвертьфіналів | ||||||||||
| 5 | Італія |
B | 5 | 3 | 2 | 0 | 8 | 3 | +5 | 11 |
| 6 | Аргентина |
H | 5 | 3 | 1 | 1 | 10 | 4 | +6 | 10 |
| 7 | Німеччина |
F | 5 | 3 | 1 | 1 | 8 | 6 | +2 | 10 |
| 8 | Данія |
C | 5 | 2 | 1 | 2 | 9 | 7 | +2 | 7 |
| Вибули на стадії 1/8 фіналів | ||||||||||
| 9 | Англія |
G | 4 | 2 | 1 | 1 | 7 | 4 | +3 | 7 |
| 10 | Югославія |
F | 4 | 2 | 1 | 1 | 5 | 4 | +1 | 7 |
| 11 | Румунія |
G | 4 | 2 | 1 | 1 | 4 | 3 | +1 | 7 |
| 12 | Нігерія |
D | 4 | 2 | 0 | 2 | 6 | 9 | −3 | 6 |
| 13 | Мексика |
E | 4 | 1 | 2 | 1 | 8 | 7 | +1 | 5 |
| 14 | Парагвай |
D | 4 | 1 | 2 | 1 | 3 | 2 | +1 | 5 |
| 15 | Норвегія |
A | 4 | 1 | 2 | 1 | 5 | 5 | 0 | 5 |
| 16 | Чилі |
B | 4 | 0 | 3 | 1 | 5 | 8 | −3 | 3 |
| Вибули на груповій стадії | ||||||||||
| 17 | Іспанія |
D | 3 | 1 | 1 | 1 | 8 | 4 | +4 | 4 |
| 18 | Марокко |
A | 3 | 1 | 1 | 1 | 5 | 5 | 0 | 4 |
| 19 | Бельгія |
E | 3 | 0 | 3 | 0 | 3 | 3 | 0 | 3 |
| 20 | Іран |
F | 3 | 1 | 0 | 2 | 2 | 4 | −2 | 3 |
| 21 | Колумбія |
G | 3 | 1 | 0 | 2 | 1 | 3 | −2 | 3 |
| 22 | Ямайка |
H | 3 | 1 | 0 | 2 | 3 | 9 | −6 | 3 |
| 23 | Австрія |
B | 3 | 0 | 2 | 1 | 3 | 4 | −1 | 2 |
| 24 | ПАР |
C | 3 | 0 | 2 | 1 | 3 | 6 | −3 | 2 |
| 25 | Камерун |
B | 3 | 0 | 2 | 1 | 2 | 5 | −3 | 2 |
| 26 | Туніс |
G | 3 | 0 | 1 | 2 | 1 | 4 | −3 | 1 |
| 27 | Шотландія |
A | 3 | 0 | 1 | 2 | 2 | 6 | −4 | 1 |
| 28 | Саудівська Аравія |
C | 3 | 0 | 1 | 2 | 2 | 7 | −5 | 1 |
| 29 | Болгарія |
D | 3 | 0 | 1 | 2 | 1 | 7 | −6 | 1 |
| 30 | Південна Корея |
E | 3 | 0 | 1 | 2 | 2 | 9 | −7 | 1 |
| 31 | Японія |
H | 3 | 0 | 0 | 3 | 1 | 4 | −3 | 0 |
| 32 | США |
F | 3 | 0 | 0 | 3 | 1 | 5 | −4 | 0 |
- ↑ Махун, Сергій (14 липня 1998). Два блискучих удари Зінедіна Зідана нокаутували королів футболу. day.kyiv.ua (укр.). Процитовано 20 травня 2024.
- ↑ France Gets 1998 World Cup. The New York Times. 3 липня 1992. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 15 липня 2012. (англ.)
- ↑ France awarded 1998 World Cup. The Item. 2 липня 1992. с. 3. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 15 липня 2012. (англ.)
- ↑ FIFA World Cup host announcement decision (PDF). FIFA. Архів оригіналу (PDF) за 22 липня 2012. Процитовано 15 липня 2012. (англ.)
- ↑ Soccer: Roundup – 1998 World Cup qualifying; Belgium earns berth and eliminates Ireland. The New York Times. 15 листопада 1997. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 27 січня 2012. (англ.)
- ↑ а б FIFA/Coca Cola World Ranking (20 травня 1998). FIFA. 27 січня 2012. Архів оригіналу за 22 лютого 2016. (англ.)
- ↑ а б Players Facts & Figures: Eto's the youngest, Leighton the oldest. FIFA. 8 червня 1998. Архів оригіналу за 5 червня 2010. Процитовано 29 січня 2012. (англ.)
- ↑ а б France 1998. [Архівовано 19 жовтня 2015 у Wayback Machine.] Sport24, 5 травня 2010 12:12. (англ.)
- ↑ FIFA to crack down on tackle from behind. FIFA. 6 березня 1998. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 12 липня 2018.(англ.)
- ↑ Substitute the subs rule? By Mitch Phillips, 5 листопада 2007 Reuters Soccer Blog.(англ.)
- ↑ Referees and assistants for France 98 chosen. FIFA. 2 лютого 1998. Архів оригіналу за 7 січня 2008. Процитовано 28 січня 2012. (англ.)
- ↑ FIFA announces All-Star team. CNNSI. 10 липня 1998. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. [Архівовано 2014-02-22 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ All-time FIFA World Cup Ranking 1930–2010 (PDF). Fédération Internationale de Футбольна асоціація. Архів оригіналу (PDF) за 17 червня 2012. Процитовано 31 січня 2013. (англ.)
- 1998 FIFA World Cup on FIFA.com [Архівовано 21 лютого 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
- RSSSF Архів [Архівовано 28 січня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)