Пить-Ях
| місто Пить-Ях | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| рос. Пыть-Ях | |||||
| |||||
| |||||
| Країна |  Росія
| ||||
| Суб'єкт Російської Федерації | Ханти-Мансійський автономний округ | ||||
| Муніципальний район | Пить-Яхський міський округ | ||||
| Код ЗКАТУ: | 71185000000 | ||||
| Код ЗКТМО: | 71885000001 | ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 40294 особи (2018[1]) | ||||
| Площа | 80,4 км² | ||||
| Поштовий індекс | 628380–628387 | ||||
| Телефонний код | +7 3463 | ||||
| Географічні координати: | 60°45′00″ пн. ш. 72°47′00″ сх. д. / 60.750000000028° пн. ш. 72.78333333336078680986247491° сх. д.Координати: 60°45′00″ пн. ш. 72°47′00″ сх. д. / 60.750000000028° пн. ш. 72.78333333336078680986247491° сх. д. | ||||
| Вебсторінка | adm.gov86.org | ||||
| Мапа | |||||
  Пить-Ях  Пить-Ях | |||||
|
| |||||
|
| |||||
Пить-Ях (рос. Пыть-Ях) — місто у складі Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області, Росія. Адміністративний центр та єдиний населений пункт Пить-Яхського міського округу.
Населення — 40294 особи (2018, 41488 у 2010[2], 41813 у 2002[3]).
Етимологія[ред. | ред. код]
Пить-Ях — хантийське слово на сургутському (юганському) діалекті. Ях — люди, громада, спільнота, поселення. Слово Ях може мати також значення «річка». У ненецькій мові «річка» звучить як «яха». Слово «пить» має двозначне значення у народностей, які проживали ближче до даної місцевості: 1) по етимологічному словнику І. П. Фролова «пить» означає «шлях»; 2) хантийське значення слова «пить» — «лігво».
З перерахованих вище словотворчих частин виводиться доцільне значення, у якому «Пить-Ях» розкривається як «річковий шлях».
Історія[ред. | ред. код]
На початку XX століття по праву сторону річки Великий Балик недалеко від річки Питьях стояли юрти Очимкіних. Займалися вони промислом білки по обох берегах Великого Балика. Навесні "рибу промишляють в Долматкіному полу… Взимку рибу промишляють по річці Пить-Ях коцами і добувають до 6 пудів щуки "[4].
До речі, дослідники зараховують до роду Очимкіних і хантийського князя Тонью, який вважається міфічної особистістю і згадується в переказах і легендах[5].
1965 року відкрито Мамонтовське родовище нафти. 1 січня 1968 року а на березі річки Великий Балик була заснована Мамонтовська контора буріння. З 1970 року почалася розробка Мамонтовського родовища. Це родовище вважалося другим після Самотлора за запасами нафти в Західному Сибіру. 1970 року селище представляло собою хаотичне скупчення бараків і вагончиків з численними дерев'яними містками і містками через болота, що оточували Мамонтово. Але і в цих умовах нафтовики з Тюмені, Куйбишева, Казані та Уфи жили й добували нафту.
2 березня 1980 році будівництво селищ Мамонтово і Пить-Ях очолило нафтогазовидобувне підприємство НГВУ Мамонтовнефть, яким керував легендарний нафтовик Нурієв Борис Ісаєвич. Безпосередньо саме будівництво очолив заступник. начальника по кап. будівництва НГВУ Мамонтовнефть Вашкевич Олег Олександрович, який зумів в умовах півночі і радянської системи забезпечити місто як робочою силою, так і будівельними матеріалами. Великий десант будівельників прибув з Магнітогорська. Саме Магнітка становила кістяк СУ-79, який проводив будівельні роботи. Всього прибуло близько 10 тис. чоловік. Чималу допомогу надавав керівник ПО Юганскнефтегаз Кузоваткін Роман Іванович.
У березні 1982 року селища Мамонтово, Пить-Ях і Південний Балик були об'єднані в одне селище міського типу — Пить-Ях.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Численность населения Курганской области — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Численность населения России, субъеков Российской Федерации в составе федеральных округов, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - районных центров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более человек — Всеросійський перепис населення 2002 року (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 лютого 2012.]
- ↑ Дунін-Горкавіч А. А. Тбіліський Північ. т. 2 Географічне і статистико-економічний опис країни по окремих географічних районах. Тобольськ. Губернська друкарня, 1910.
- ↑ Ділова преса. Архів оригіналу за 15 травня 2013. Процитовано 31 січня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії Ханти-Мансійського автономного округу — Югри. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||