Платонов Сергій Захарович
| Платонов Сергій Захарович | |
|---|---|
| Народився | 26 червня 1915 |
| Помер | 20 травня 1986 (70 років) |
| Діяльність | журналіст |
| Alma mater | Літературний інститут імені Горького |
 | В іншому мовному розділі є повніша стаття Платонов, Сергей Захарович(ерз.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з ерзянської.
|
Сергі́й Захарович Платонов (26 червня 1915, с. Сосновка[ru][1] — 20 травня 1986, Саранськ) — ерзянський поет, прозаїк, журналіст. Автор перекладів з мокшанської та української мов.
В'язень сталінських концтаборів (1937—1944).
Народився 26 червня 1915 у родині ерзянського господарника у селі Сосновка[ru] Мачкаської волості Петровського повіту[ru] Саратовської губернії (нині у Лопатинському районі Пензенської області)[1].
Закінчив Мордовський педагогічний технікум[2][3] (м. Петровськ Саратовської області, 1932), Літературний інститут ім. О. М. Горького (1956).
Працював вчителем. З 1933 — співробітник республіканської газети ерзянською мовою «Ленинэнь киява» («Ленінським шляхом»).
1937 викрадений органами НКВД ССАСР за наклепом стукача. Після реабілітації (1944 року) повернувся до Саранська.
З 1945 — літспівробітник газети «Эрзянь правда», редактор Мордовського книжкового видавництва. Член Спілки письменників СРСР з 1958 року.
Перша поема Платонова «Чокшне» («Вве́чері») була надрукована в газеті «Якстере теште» («Червона зірка», 1929). До збірки «Вийс совамо» («Становлення», 1957) увійшли патріотичні вірші.
Поеми Платонова «Минек уцясканок» («Наше таке щастя»), «Монь кудосо тонеть эрямс» («У моєму домі жити тобі»), «Минь вастовдано» («Ми зустрінемося») та «Вайс совамо» склали збірку «Поэмат» («Поеми», 1950).
У 1965 році вийшла повість Платонова «Кить—янт» («Шляхи—дороги»), що розповідає про життя будівельників промислових підприємств.
У збірці «Жойниця зорят» («Зорі, що бринять», 1970) в основному зібрані повісті та вірші, присвячені подіям, яким автор був сучасником.
1975 — надрукована збірка повістей «Валдо васолкст» («Світла далечінь»). 1985 — «Маней кужо» («Сонячна поляна»). У збірках містяться твори, що їх Платонов написав за 50 років своєї діяльності.
Також відомі твори Платонова «Миллионерт» («Мільйонери») та «Гараевень честезэ» («Честь Гараєва»).
На ерзянську перекладав твори О. С. Пушкіна, М. О. Некрасова, Т. Г. Шевченка та інших.
З мокшанської мови перекладав поему «Мода» («Земля») С. Малькіна[mdf], вірші І. Девіна[mdf], оповідання П. Левчаєва[mdf] та інших.
- ↑ а б Шемишейського повіту Пензенської губернії ніколи не було, у Шемишейському районі зараз немає села Сосновка. На мапі Пензенская обл., Шемышейский район, Сосновка знаходиться між селами Бузовлево[ru] Лопатинський район та Азрапіно[ru] Шемишейський район, тобто це Сосновка (Лопатинський район)[ru]
- ↑ Петровское духовное училище / по ул. Советской, здания № 80 и № 73. Во втором здании, основном, после 1917 года размещались школа, затем Мордовский педагогический техникум, в годы войны – эвакогоспиталь № 16-92, с 1955 – средняя школа № 3 имени Героя Советского Союза И.В. Панфилова. Школа здесь находилась до конца 2010-х. теперь памятник архитектуры стоит с выбитыми стёклами.
- ↑ Петровск Саратовской, ул. Советская 73: Google просмотр дома и улицы
- Пронин М. Поэмат // Эрзянь правда. — 1959.— 25 авг.
- Инжеватов И. Велувсо // Сятко. — 1985.— № 3
- Платонов Сергей Захарович // Чилисема. — 1991.— № 10
- Мордовия. Кто есть кто. Энциклопедический словарь—справочник. — Ульяновск, 1997. — с. 321
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |