Ерзя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ерзя
centr
Ерзянки Пензенської області на святі «Раськень Озкс»
Кількість 517 575 (в Росії 440 000)[1]
Ареал Росія
Мордовія, Пензенська область, Тамбовська область, Татарстан, Саратовська область, Ульяновська область
Вірменія,Австралія, США
Близькі народи Угро-фінські народи
Мова ерзянська, російська,
Релігія Православ'я, Лютеранство, Шаманізм

Е́рзя, ерзя́ни — угро-фінський народ. Мова — ерзянська фіно-волзької підгрупи уральської сім'ї. Ерзя мешкають в басейні річок Мокша і Сура, а також Волги і Білої.

Етимологія і історія[ред.ред. код]

Етнонім «ерзя» етимологічно походить до ірано-сарматської лексики (arsan — чоловік, герой). З V століття ерзя мешкали на північний захід від мокши, на території сучасної Рязанської і Нижньогородської областей. У 961 ерзя (арта, аріса) згадується хозарським каганом Йосипом як народ, що платив йому данину. Є припущення, що також про ерзя писали ще і давньогрецькі географи Страбон (аорси) і Птолемей (арсиіти). Арза — країна ерзі фігурує в записках арабського мандрівника Ібн-Хаукаля (X століття). Про ерзя (арджани) повідомляв Рашид-ад-Дін (XIV століття); ногайський князь Юсуф писав про «рзян» у грамоті, відправленій їм до Москви в 1549 році.

У ранньому середньовіччі ерзя чинили опір хозарам, печенігам і половцям. Стародавнє ерзянське князівство розташовувалося на території Старої Рязані (Ерзяні). Під натиском слов'ян, що переселялися, ерзя відступила на схід до сучасного міста Арзамас — (Ерзямас).

На відміну від мокші, що визнала в 1237 залежність від Золотої Орди, ерзя відступає на північ в ліси і чинить татарам опір. Після перенесення суздальської столиці в середині століття в Нижній Новгород ерзя потрапила під владу Суздальського князівства і деяка частина її обрусіла, а інша частина відступила далі на схід, проникнувши в XVII столітті в Заволжжя і Південне Передуралля, де зіткнулися з ногайцями і калмиками. Створення Саратовсько-Оренбурзько-Челябінської лінії фортець зробило можливим подальше просування ерзя на Уралі. Багато ерзянських поселенців на Уралі з'явилися ще до проникнення сюди російського населення.

Розселення[ред.ред. код]

Розселення ерзян та мокшан у Мордовії

Декларація про офіційну назву ерзянського народу[ред.ред. код]

Ерзянський прапор

Ми, делегати Конгресу, який представляє всіх ерзян — громадян Російської Федерації (РФ),

  • ґрунтуючись на історії народу, який існує багато тисячоліть;
  • шануючи пам'ять і слідуючи традиціям предків;
  • відчуваючи етнічну, мовну, духовну і культурну єдність;
  • із задоволенням відзначаючи наявність стійкої ерзянського самосвідомості;
  • усвідомлюючи відповідальність за створення сприятливих умов для виживання і розвитку майбутніх поколінь;
  • виходячи з норм міжнародного права і Конституції РФ, що гарантують права людини і народів;
  • виражаючи пошану до історії, традицій, культури, мов і національної гідності інших народів;
  • бажаючи перебувати в світовій спільноті народів під своїм історичним ім'ям;
  • прагнучи бути визнаним самостійним повноцінним народом;
  • сподіваючись на розуміння, добру волю, співпрацю народів, урядів та інших органів влади;
  • виражаючи сподівання всього народу

заявляємо про його волю офіційно називатися власним історичним ім'ям «Ерзянський Народ» і підтверджуємо всі його невід'ємні права.

З побажаннями Злагоди, Миру та Прогресу всім народам Конгрес Ерзянського народу

Республіка Мордовія, м. Саранськ

23 березня, 1995 року.

Відомі представники[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ethnologue and bibliography information on Erzya
  2. Лучшим спортсменом года назван Валерий Борчин
  3. Российские надежды в Лондоне-2012: Валерий Борчин
  4. Мастера сцены Мордовии, или Штрихи к портретам, субъективные заметки заинтересованного зрителя на поля официальных биографий народных артистов, заслуженных деятелей искусств, заслуженных артистов, заслуженных работников культуры Мордовии / Н. М. Мирская; под ред, А. И. Марычева. — Саранск: Изд-во Мордов. ун-та, 2005. — С. 41. — ISBN 5-7103-1297-5.
  5. Особиста іменка Чіслава Журавльова
  6. Эрзянка Каниськина вошла в список лучших ходоков всех времен
  7. История Мордовии в лицах. Биографический сборник. Составитель В. С. Лунин — Саранск, 1994. — С. 171. — ISBN 5-7595-1026-6
  8. История Мордовии в лицах. Биографический сборник. Составитель В. С. Лунин — Саранск, 1994. — С. 172—173. — ISBN 5-7595-1026-6.
  9. Известия Мордовии от 28.02.2008 № 30 (23879){http://www.izvmor.ru/article_3338.html}
  10. История Мордовии в лицах. Биографический сборник. Составитель В. С. Лунин — Саранск, 1994. — С. 86—87. — ISBN 5-7595-1026-6.
  11. История Мордовии в лицах. Биографический сборник. Составитель В. С. Лунин — Саранск, 1994. — С. 228—230. — ISBN 5-7595-1026-6.
  12. Мастера сцены Мордовии, или Штрихи к портретам, субъективные заметки заинтересованного зрителя на поля официальных биографий народных артистов, заслуженных деятелей искусств, заслуженных артистов, заслуженных работников культуры Мордовии / Н. М. Мирская; под ред, А. И. Марычева.— Саранск: Изд-во Мордов. ун-та, 2005. — С. 167. — ISBN 5-7103-1297-5.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Исследования по материальной культуре мордовского народа. М., 1963; Мокшин Н. Ф. Этническая история мордвы. Саранск, 1977.
  2. Конгресс Эрзянского Народа (Эрзянь Раськень Инекужо), Саранск, 23 марта 1995 г.
  3. Гаген-Торн Н. И. Женская одежда народов Поволжья: (Материалы к этногенезу).— Чебоксары, 1960. —С. 8.


Етнологія Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.